narrow default width wide

Breadcrumbs

2 серпня 2020 року Божого. Неділя. Пророка Ілії (IX ст. до Р.Х.)

 

 

Обраний Богом для навернення Ізраїлю від омани Ваалової, грізний викривачу царів законопреступних, що засяяв полум'яною ревністю до Бога Вседержителя святістю життя і чудесами, захоплений з плоттю твоєю на небеса, і прийти маєш ти перед другим пришестям Христовим, похвально взиваємо до тебе, пророче Божий Іллє; ти ж, маючи велику сміливість перед Господом, від усяких бід і напастей молитвами твоїми визволи всіх, що благочестиво тобі співають:

Радуйся, Іллє, великий пророче, другого пришестя Христового славний предтече.

 

Святий Пророк Ілля – один із пророків, життя якого описане в Старозавітних книгах (3 Цар.; 4 Цар.; Сир. 48, 1-5; 1 Мак. 2, 58). Також згадки про Господнього Пророка є в книгах Нового Заповіту. Саме під час Преображення Господнього, Ілля розмовляв із Спасителем на горі Фавор (Мф.17,3; Мк.9,4; Лк.9,30).

Святитель Епіфаній Кіпрський розповідає нам про народження Іллі таке Передання: «Коли народився Ілля, батько його Совах бачив у видінні, що благообразні мужі вітали його, пеленали вогнем і годували полум’ям вогненним».

Дане дитині ім’я Ілля (кріпость Господня) визначило все його життя. З дитинства він посвятив себе Єдиному Богу, оселився в пустелі і проводив життя в строгому пості і молитві. Призваний до пророчого служіння за ізраїльського царя Ахава, Пророк став ревним сповідником істинної віри і благочестя.

В той час ізраїльський народ відійшов від віри своїх отців, залишив Єдиного Бога і поклонявся язичницьким ідолам, поклоніння яким започаткував нечестивий цар Єровоам. Особливо дбала за ідолопоклонство дружина царя Ахава, язичниця Ієзавель. Поклоніння ідолу Ваалу привело ізраїльтян до повного морального занепаду. Бачачи гибель свого народу, Пророк Ілля почав викривати царя Ахава в нечесті, вмовляючи його покаятися і навернутися до Істинного Бога. Цар не послухав його. Тоді пророк Ілля прорік йому, що, за це три роки не буде ні дощу, ні роси на землі і засуха припиниться тільки після його молитви. «Живий Господь Бог Ізраїлів, перед Яким я стою! В ці роки не буде ні роси, ні дощу, хіба тільки за моїм словом.» (3 Цар. 17, 1). І дійсно, після молитви пророка небо закрилося, наступила засуха і голод по всій землі. Народ страждав від нестерпної спеки і голоду. Господь по своїй милості, бачачи страждання людей, готовий був помилувати всіх і послати дощ на землю, та не хотів знехтувати словом пророка Іллі, який горів бажанням навернути серця ізраїльтян до покаяння і повернути їх до істинного Богошанування.

Зберігаючи Пророка Іллю від рук Ієзавелі, Господь в час лиха направив його до потаємного місця біля потоку Хораф. «І пішов він і зробив за словом Господнім; пішов і залишився біля потоку Хорафа, що навпроти Йордану» (3 Цар. 17, 5). Хижим воронам Господь звелів приносити їжу Пророкові, спонукаючи його тим самим до жалю за своїм народом.

Коли потік Хораф висох, Господь послав Іллю в Сарепту Сидоньську до бідної вдови, яка страждала разом зі своїм сином в очікуванні голодної смерті. На прохання пророка вона приготувала йому опріснок з останньої жмені муки і залишку олії. «І покликав він її і сказав: дай мені трохи води в посудині напитися. І пішла вона, щоб взяти; а він закричав у слід їй і сказав: візьми для мене і шматок хліба в руки свої. Вона сказала: живий Господь Бог твій! У мене нічого нема печеного, а тільки є жменя борошна у діжці і трохи олії в глечику; і ось, я наберу поліна два дров, і піду, і приготую це для себе і для сина мого; з’їмо це і помремо. І сказав їй Ілля: не бійся, піди, зроби, що ти сказала; але раніше з цього зроби невеликий опріснок для мене і принеси мені; а для себе і свого сина зробиш після; бо так говорить Господь - Бог Ізраїлів: борошно в діжці не вичерпається, і олія в глечику не убуде до того дня, коли Господь дасть дощ на землю» (3 Цар. 17, 10-14). Силою своєї молитви великий пророк сотворив інше чудо, він воскресив сина цієї вдови. «І взяв його з рук її, і поніс його у світлицю, де він жив, і поклав його на свою постіль, і возвав до Господа і сказав: Господи Боже мій! невже Ти і вдові у якої я перебуваю, зробиш зло, умертвивши сина її? І простягнувшись над отроком тричі, він возвав до Господа і сказав: Господи Боже мій! нехай повернеться душа отрока цього в нього! І почув Господь голос Іллі, і повернулася душа отрока цього в нього, і він ожив». (3 Цар. 17, 19-22).

Після того, як пройшло три роки посухи, Милосердний Господь послав Пророка до царя Ахава, щоб закінчилось лихо. Ілля повелів зібрати на горі Кармил весь Ізраїль і пророків Ваала. Коли народ зібрався, Господній пророк запропонував збудувати два жертовники: один – для служителів Ваала, другий – для пророка Іллі, принести жертву Істинному Богу. «І сказав Ілля народу: я один залишився пророк Господній, а пророків Ваалових чотириста п’ятдесят чоловік [і чотириста пророків дібровних]; нехай дадуть нам двох тельців, і нехай вони виберуть собі одного тельця, і розсічуть його, і покладуть на дрова, але вогню нехай не підкладають; а я приготую другого тельця і покладу на дрова, а вогню не підкладу; і закличите ви ім’я бога вашого, а я закличу Господа Бога мого. Той Бог, який дасть відповідь за допомогою вогню, є Бог» (3 Цар. 18, 23-24).

Першими приступили до жертвоприношення служителі Ваала: вони взивали до ідола зранку до вечора, та все марно небо мовчало. До вечора святий пророк Ілля збудував свій жертовник з дванадцяти каменів, за числом колін Ізраїлевих, поклав жертву на дрова, звелів викопати навкруг жертовника рів і наказав поливати жертву і дрова водою. Коли рів наповнився водою, пророк звернувся до Бога з молитвою і проханням, щоб Господь послав з неба вогонь для навернення заблудших і жорстокосердих ізраїльських людей і навернув їх серця до Себе. Через молитву пророка з неба зійшов вогонь і попалив жертву, дрова, воду і навіть каміння. Народ впав на землю, взиваючи: «Господь є Бог, Господь є Бог!». Тоді пророк Ілля умертвив всіх служителів Ваалових і почав молитися, щоб Господь послав дощ на землю. По його молитві небо відкрилось і була злива, вона наповнила висохлу землю.

Цар Ахав визнав своє заблудження і скорбив через гріхи, але його дружина Ієзавель погрожувала убити Пророка Божого. Ілля втік у царство Юдейське. Він мав велику скорботу через те, що не міг викорінити ідолопоклонство і просив у Бога собі смерті. Йому явився Ангел Господній нагодував їжею і повелів іти в далеку дорогу. Сорок днів і ночей ішов Ілля і дійшовши до гори Хорив поселився в печері. На цьому місці після бурі, землетрусу і полум’я Господь явився в тихому вітрі і відкрив Іллі, що Він зберіг сім тисяч вірних рабів, що не поклонялися Ваалу. Господь Іллі звелів помазати на пророче служіння Єлисея. За свою ревність перед Богом пророк Ілля був взятий на Небо живим у вогненній колісниці. Пророк Єлисей став свідком сходження Іллі на небо у вогненній колісниці і отримав разом з його милоттю (одежею з овечого хутра на зовні) дар в двоє більший ніж був у Іллі.

За Церковним Переданням Пророк Ілля буде предтечею Страшного Другого Пришестя Христа на землю та під час проповіді зазнає мученицької смерті.

Українська Православна Церква свято шанує Пророка Іллю. Саме перший Храм, побудований в Києві за князя Ігоря, був на честь цього Святого Пророка.

 

Молитва до пророка Божого Іллі

 

О прехвальний і пречудний пророче Божий Іллє, що засяяв на землі рівноангельським житієм твоїм, полум'яною ревністю по Господі Бозі Вседержителеві, ще ж знаменнями і чудесами преславними, також по великому благоволінню до тебе Божому ти був узятий на вогненній колісниці з тілом твоїм на небо, сподобився розмовляти зі Спасителем світу, Який преобразився на Фаворі, і нині в райських оселях безперестанно перебуваєш і стоїш перед престолом Небесного Царя!

Почуй нас, грішних і недостойних, що стоїмо перед святою твоєю іконою і щиро звертаємося до твого заступництва. Моли за нас Чоловіколюбного Бога, щоб подав нам дух покаяння і скрушення за гріхи наші, і всесильною Своєю благодаттю нехай допоможе нам залишити путі нечестя, мати ж успіх у всякій добрій справі, нехай укріпить нас у боротьбі з пристрастями і похотями нашими, нехай вселить у серця наші дух смирення і лагідності, дух братолюбства і незлобливості, дух терпіння і цнотливості, дух ревнощів до слави Божої і щоб про спасіння своє і ближніх добре піклувалися.

Знищ молитвами твоїми, пророче, злі звичаї світу, найперше ж тлінний дух віку цього, що розтліває християнський рід неповагою до Божественної православної віри, до уставу Святої Церкви і до заповідей Господніх, неповагою до батьків і влади і кидає людей у безодню нечестя, розбещення і погибелі. Відверни від нас, пречудний пророче, заступництвом твоїм праведний гнів Божий і позбав усі міста і села України нашої бездощів'я і голоду, страшних бурь і землетрусів, смертоносних моровиць і хвороб, нашестя ворогів і міжусобної боротьби.

Укріпи твоїми молитвами, преславний, владу нашу, яка у великому і важкому подвизі трудиться, сприяй їй у всіх благих діяннях і в починаннях по впровадженню миру і правди в країні нашій. Допомагай христолюбивому воїнству в боротьбі з ворогами нашими.

Виблагай, пророче Божий, від Господа пастирям нашим ревнощі по Бозі, сердечне піклування про спасіння пастви, мудрість у навчанні й управлінні, благочестя і кріпкість у спокусах, суддям виблагай непідкупність і безкорисливість, правоту і співчуття до скривджених, всім, хто начальствує, піклування про підлеглих, милість і правосуддя, підлеглим же покірність і слухняність. Щоб так у світлі і благочесті поживши в цьому віці, сподобилися причастя вічних благ у Царстві Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, Йому ж належить честь і поклоніння з Безначальним Його Отцем і Пресвятим Духом навіки-віків. Амінь.

 

28 липня 2020 року Божого. День пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира, у Святому Хрещенні Василія (1015). 1032 річчя хрещення Київської Русі

 

 

 

28 липня Православна церква вшановує пам'ять святого рівноапостольного князя Володимира.

Хоча Євангеліє Христове було проповідане в наших землях святим апостолом Андрієм ще в першому столітті нової ери, але волею Божою державною релігією християнство стало лише в Х столітті, під час правління святого князя Володимира.

Церква порівнює князя Володимира з апостолом Павлом. Обидва вони спочатку були ревними противниками Христа. Савл гонив християн. Князь Володимир був ідолопоклонником. Савл і Володимир були духовними сліпцями, бо вони не бачили істини Христової. Тому Господь послав обом сліпоту тілесну. Темрява розкрила їм духовні очі, щоб вони побачили Світло Христове.

Благодать Божа, а не щось інше, переродила і Савла, і Володимира. Савл став великим апостолом Павлом, який потрудився у проповіді Євангелія більше за всіх інших апостолів. Він проніс світло Христової віри від Сходу до Заходу Римської імперії. А князь Володимир Київську Русь, що кланялася могильним богам, зробив християнською.

Не випадково пізніше в одному із своїх послань апостол Павло написав такі слова Христа Спасителя: "Сила Моя в немочі виявляється".

До прийняття християнства і Савл, і Володимир були грішниками. Савл був серед убивць християн, а Володимир - великим сластолюбцем. Благодать Божа переродила їх: вона чорне зробила білим як сніг, а грішне - святим.

Тому ми шануємо нашого просвітителя - святого князя Володимира. Спасаючи свою душу і народ свій він привів до Христа. Апостол Павло бачив Христа, коли Він явився йому на дорозі до Дамаска, а князь Володимир не бачив нашого Спасителя, тому Господь залучив його до блаженних. Адже Він сказав: "Блаженні ті, що не бачили Мене і увірували".

Там, де йде боротьба між добром і злом, там, де вирують пристрасті, де християнство стикається з язичництвом, там, де боротьба стає трагічною і страшною, - Господь завжди посилає людину мужню, яка приводить свій народ до Бога. Подвиг святого великого князя Володимира свята Церква порівнює з трудами апостолів, з цієї причини називає його рівноапостольним.

Апостол Павло в одному із своїх послань говорить: "Поминайте наставників ваших, які відкрили вам тайни віри".

У цей день в особливий спосіб ми згадуємо святого великого князя Володимира,  однодушно звертаючись до Бога з молитвою: благаємо за Україну, її владу, військо і народ, за всіх нас разом і за кожну душу, що потребує Тебе Господи, та за ворогів, бо Ти Творець - безмежне джерело Любові, Тобі славу возсилаємо Христе Боже Наш з Предвічним Твоїм Отцем і Всесвятим, благим і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Величаємо тебе, святий рівноапостольний великий княже Володимире, і шануємо святу пам’ять твою, ідолів ти знищив і всю нашу землю святим хрещенням просвітив!

Святий княже Володимире, прийди і подивись на народ і на Церкву, що нині розділена і твоїми молитвами перед Престолом Божим допоможи нам. Благаємо Тебе, премилосердний Боже, нам єдність подай! Амінь!

 

У цей день святкує престольне свято Свято-Володимирська парафія Православної Церкви України.


Многая і благая літа настоятелю і її парафіянам!

 

26 липня 2020 року Божого. Неділя. Пам'ять Святих Отців шести Вселенських Соборів

Собор Архангела Гаврила. Прп. Стефана Саваїта (794). Свт. Юліяна, єп. Кеноманійського (І). Мч. Серапіона (ІІ-ІІІ). Мч. Маркіяна (258).


 

У Візантійській традиції святкується пам’ять святих отців шести Вселенських соборів, а саме: Нікейського І (325 р.), Константинопольського І (381 р.), Ефеського (431 р.), Халкидонського (451 р.), Константинопольського ІІ (553 р.) та Константинопольського ІІІ (680-681 рр.

Починаючи з IV століття, а саме з 313 року, коли християнство отримало статус законної релігії, почався бурхливий розвиток богословської думки і навчання. Виникли три відомі богословські школи: Олександрійська, Антіохійська і Едесского-Нібісійская. Однак свобода у віросповіданні дала грунт для появи перших єресей в християнській церкві. Для того щоб попередити помилкові вчення в церкві, скликалися собори. Таких Соборів було 7.

Перша єресь в християнській релігії (після надання їй законного статусу) з’явилася в Олександрії. У той час це місто було центром християнства на Сході. Один із священиків цього міста під ім’ям Арій, висунув єресь про те, що Ісус Христос - це не друга особа Святої Трійці, а тільки вище творіння Бога Отця, а отже, Христос має початок буття, що неприйнятно в християнстві. У зв’язку з цим був скликаний Перший Вселенський Собор, який проходив в 325 році. Собор засудив і відкинув єресь Арія. Для утвердження віри християн на цьому соборі були складені перші 7 членів Символа Віри.

Другий Вселенський Собор проходив у Константинополі в 381 році. Собор був скликаний з приводу нової єресі єпископа Македонія, який стверджував те ж саме, що і Арій, але тільки його твердження були про третю особу Бога-Трійці Святого Духа. Собор засудив цю єресь і постановив, що Святий Дух - це третя особа Святої Трійці і рівний Богу Отцю і Богу Сину. Також Символ Віри був доповнений ще п’ятьма членами, в яких містяться догмати про Святого Духа.

Третій Вселенський Собор проходив у місті Ефесс в 431 році. Скликався цей Собор проти несторіанської єресі. Несторій говорив, що Діва Марія народила не Богочоловіка, а звичайну людину, в яку Бог потім увійшов морально, подібно до того, як колись входив до пророків. Через це Несторій називав Богородицю христородицею. Ця єресь носить назву монофізитство. Собор засудив цю єресь і відкинув її. Також собор благословив співати Символ Віри у всіх храмах і суворо заборонив робити в ньому якісь зміни.

Четвертий Вселенський Собор, що проходив в 451 році, був дуже трагічним для християнства. Головним діянням собору стало засудження єресі Несторія, який стверджував, що Христос має тільки одне Божественне єство, а отже, у нього не було мук на хресті, і справа спокутування так і не відбулася. Собор відкинув цю єресь і сттвердив, що Ісус Христос – це всемогутній Бог (друга особа Трійці) та повноцінна людина, яка подібна до нас в усьому окрім гріха, а справу спокутування людства було звершено на хресті.
Одна трагічність цього Собору полягає в тому, що тоді відбувся перший християнський розкол. Ряд помісних церков (Вірменська, Сирійська, Коптська, Ефіопська) не визнали рішення цього собору і впали в розкол.

П’ятий Вселенський Собор відбувся в Константинополі в 553 році. На Четвертому Вселенському Соборі нічого не згадувалося про три твори, які склали послідовники Несторія. Після Четвертого Вселенського Собору послідовники Несторія, користуючись цими творами, звинувачували християн, що ті ухилилися в несторіанство. Собор знову засудив цю єресь і також засудив послідовників Несторія і твори, якими вони користувалися.

Шостий Вселенський Собор був скликаний у Константинополі в 680 році проти єретиків-монофелітів, які говорили, що у Ісуса Христа тільки одна Божественна воля, хоча і два єства. Собор засудив цю єресь і постановив, що у Ісуса дві волі: Божественна і людська.

Святкування це нагадує віруючим про важливість сформульованих на соборах догматів і про прийняті там основи церковної дисципліни, що лягло в основу канонічного права. Віровчення та юридичні питання – це два важелі, якими користуються сьогодні як всі православні Церкви Сходу.

Хоча протягом віків Церква була змушена внести у свою дисципліну певні зміни, це стосувалося радше букви законів, аніж їх духу, адже левова частина скарбниці Священного Передання Церкви міститься саме у вченні її Вселенських та Помісних Соборів.

“Препрославлений Ти, Христе Боже наш, що світила на землі – отців наших оснував Ти, і ними до істинної віри наставив нас, вельми милосердний, слава Тобі!”

24 липня 2020 року Божого. П'ятниця. Рівноапостольної Ольги, великої княгтні Київської, у святому хрещенні Єлени (969)

 

Історія святої рівноапостольної княгині Ольги драматична і сповнена глибокого значення для всіх вірян. Ольга була дружиною великого князя київського Ігоря. Після його вбивства древлянами вона жорстоко покарала вбивць чоловіка, стала на чолі Київського князівства і віддала всі сили служінню йому.

З ім'ям Ольги пов'язаний прихід християнства в Київську Русь. У 954 році княгиня здійснила паломництво до Царгорода (Константинополя), де прийняла святе хрещення, а була вона названа Оленою, хрещеним батьком став імператор Костянтин Багрянородний. Повернувшись, вона стала зводити перші храми і проповідувати християнське вчення. І хоч давалося це нелегко, вона звернула в віру багатьох людей. Навіть її онук, князь Володимир, що згодом хрестив Русь, прийняв хрещення саме за її прикладом.

Княгиня Ольга стала християнкою першою з руських правителів, зробивши це ще до Хрещення Русі. Православні шанують пам'ять про цю мудру правительку і жінку-творця культури Київської Русі.

 

 

Молитва

до святої рівноапостольної княгині Ольги


О, свята рівноапостольна княгине Ольго, першоугоднице руська, тепла за нас перед Богом заступнице і молитовнице. До тебе вдаємося з вірою і з любов’ю благаємо: будь нам у всьому доброму помічницею і сподвижницею.

Як ти за життя намагалася просвітити праотців наших світлом святої віри і навчити їх творити волю Господню, так і нині, перебуваючи в небесних оселях, богоприємними твоїми молитвами допомагай нам у просвітленні розуму і серця нашого світлом Христового Євангелія, щоб ми вдосконалювалися у вірі, благочесті й любові Христовій.

Тих, що у скорботах і убогості, утіш; тим, що у бідності, подай руку допомоги; покривджених і тих, хто терпить напади, захисти, а засліплених єресями, відпалих від істинної віри надоум.

Виблагай для нас у Всещедрого Бога всілякі блага, потрібні для життя земного і вічного, щоб ми, богоугодно проживши, сподобилися стати спадкоємцями в Царстві Христа Бога нашого, Якому з Отцем і Святим Духом належить всяка слава, честь і поклоніння навіки-віків. Амінь.


19 липня 2020 року Божого. Неділя

Преподобних Сисоя Великого і Сисоя, схимника Печерського


 

 

Сисой, схимник Печерський


За 60 років відлюдницького життя в Єгипетській печері Сисой Великий здобув високу духовну чистоту. За це Бог нагородив його даром чудотворення. Цей дар мав величезну міць. Він дозволив ченцеві навіть воскресити померлого юнака.

До себе Сисой був надзвичайно суворий. Але до своїх ближніх і до стражденних, що приходили виявляв глибоке милосердя, співчуття і любов. Коли Сисой уже був при смерті, його учні спостерігали, як просяяло обличчя вчителя. Він сказав, що до нього прийшли святі апостоли та пророки, що він побачив самого Господа. Після цих слів Сисой помер.

Про життя преподобного Сисоя, схимника Печерського, до приходу в Києво-Печерську обитель нічого не відомо. У монастирі він прославився тим, що прийняв велику схиму. Сисой повністю відсторонився від мирського життя, щоб з'єднатися з Богом, і суворо дотримувався всі пости.

Дуже суворий аскетичний спосіб, повне відчуження від мирян і окреме життя від братів, служіння обідні і наставництво — так жив преподобний Сисой Великий. Його мощі спочивають у Феодосієвих печерах Лаври разом з іншими святими отцями.

 

Святий угоднику Божий Сисою, моли Бога про нас.

 

Яндекс.Метрика