narrow default width wide

Breadcrumbs

Відзначення 1030-річниці Хрещення Київської Русі

 

 

28 липня 2017  р. Б. відбудеться парафіяльна поїздка до міста Київ для прийняття участі у святкуванні 1030-річниці Хрещення Київської Русі.

Бажаючих взяти участь у святкуванні просимо звернутись до настоятеля Свято-Володимирської парафії Української Автокефальної Православної Церкви.

 

15 липня 2018 р.Б. Покладення чесної ризи Пресвятої Богородицi у Влахернi (V)

 

 

 

У V сторіччі, за час правління грецького імператора Лева І (474 р.), два сенатори, Ґальбій і Кандид, вибралися на прощу до св. Землі. В Палестині вони відвідували св. місця, освячені перебуванням Ісуса Христа й Пресвятої Діви Марії. Прибувши до Назарета, зупинились у домі однієї старої єврейки. В одну з її кімнат приходило багато хворих людей. Старенька розповіла сенаторам, що в ній у кивоті переховується одежа Матері Божої, яку Пресвята Богородиця ще перед своєю смертю передала одній побожній вдовиці. Та жінка берегла її все життя, а перед смертю передала одній своїй родичці, доручивши їй опікуватися цією одежею. Так вона переховувалася в побожних єврейських жінок аж до приходу сенаторів. Остання опікунка св. одежі журилася, бо вже не мала в своєму роді дівчини, яка могла б опікуватися дорогоцінною одежею.

Сенатори, дізнавшись про цю таємницю, негайно вирушили до Єрусалима. Там вони поклонилися св. місцям і, мабуть, за Божим надхненням, наказали зробити другий такий самий кивот, в якому переховувалася одежа Пресвятої Борогодиці. Вернувшись до Назарета, вони знову зайшли до дому побожної старої і непомітно поміняли кивоти: новий залишили в кімнаті жінки, а старий, з одежею Пресвятої Діви Марії, забрали з собою до Царгорода. Кивот з одежею поставили в своїй домашній каплиці у влахернському передмісті над Чорним морем. Про дорогоцінну одежу нікому не говорили. Але незабаром там почали діятися різні чуда, й сенатори не могли далі приховувати від людей своєї таємниці. Тоді повідомили про все імператора й патріарха. Цар наказав збудувати у Влахерні величну церкву, в якій поклали дорогоцінну одежу Пресвятої Діви Марії. Незнищенна одежа Пресвятої Богородиці стала обороною міста та джерелом чудесних оздоровлень.


Богородице Приснодіво, людей покрово, ризою і поясом пречистого тіла Твого, державну, місту твоему, огорожу дарувала, безсіменним різдвом Твоїм нетлінною перебуваючи, Тобою бо єство оновлюється і час. Тому молимо Тебе мир місту Твоєму дарувати і душам нашим велику милість.

Одежу нетління, священну ризу Твою, дарувала всім вірним Богоблагодатна Чиста, нею ж прикривала священне тіло Твоє, що її покладення святкуємо з любов’ю покрово всіх людей, і взиваємо зі страхом до Тебе, Чиста: радуйся, Діво, християн похвало.

 

12 липня 2018 р.Б. CВВ. СЛАВНИХ І ВСЕХВАЛЬНИХ ПЕРВОВЕРХОВНИХ АПП. ПЕТРА І ПАВЛА

 

12 липня православна церква святкує День славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла. Цього дня закінчується Петрів піст.

Апостол Петро - уродженець міста Вифсаїди, брат апостола Андрія, жив зі своїм сімейством в Капернаумі і займався рибальством. Звали його Симоном, а ім'я Петро (що означає камінь) він отримав від Ісуса Христа. Життя Петра висвітлене в Євангельському оповіданні більше інших апостолів тому, що він увесь час знаходився поряд з Христом, особливо сильно був прив'язаний до нього. Він перший беззастережно вірить в Божественне послання Господа. За це він був удостоєний особливої близькості до Господа.

Христос, затвердивши Петра в апостольському званні, триразово повторив: "Паси овець Моїх". І Петро став одним з найсміливіших проповідників Євангелія. Вже в день П'ятидесятниці він обернув в Христову віру спочатку 5000, а потім ще 3000 чоловік.

Петро прославився багатьма зціленнями, а в Іоппії воскресив з мертвих Тавіфу, безтрепетно свідчив про Христа перед начальниками іудейськими і судом синедріону, був двічі заточений в темниці, прирікався на смерть, але після дивних звільнень ангелом не залишав свого проповідницького подвигу. Він побував в різних країнах Сходу і Заходу і, нарешті, мученицьки помер в Римі приблизно в 57 році. Засуджений до розп'яття на хресті він попросив розіпнути його вниз головою, вважаючи себе негідним померти, як Господь.

Апостол Павло носив ім'я Савл, що означає той, що "випросив", "вимолив", і тільки через деякий час після звернення до Христа став називатися Павлом. Він був родом з Тарсу, жителі якого користувалися правами римських громадян. Виховувався при Гамаліїлі, відомому іудейському законовчителі того часу. Савл виріс несамовитим захисником вітчизняного закону і батьківських надбань. Євангельська проповідь апостолів викликала його гаряче обурення і він став одним з головних їх гонителів.

Апостол Павло, як і апостол Петро, багато потрудився в поширенні Христової віри і справедливо шанується разом з ним "стовпом" Церкви Христової і первоверховним апостолом. Вони обоє мученицькі померли в Римі при імператорові Нероні, і їх пам'ять святкується в один день.

 

Величаємо вас, апостоли Христові, первоверховні Петре і Павле, ви весь світ ученням своїм просвітили і всі краї землі до Христа привели.

 

Святі первоверховні апостоли, Петре і Павле, моліть Бога про нас!

7 липня 2018 р.Б. РІЗДВО ЧЕСНОГО СЛАВНОГО ПРОРОКА, ПРЕДТЕЧІ ТА ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАНА

 

 

Саме про Івана Хрестителя Господь сказав, «що серед усіх народжених не поставало більшого пророка, ніж він». Звали його - Йоганан ѓа-Матбіль. Для греків він відомий як Іоаннес о Баптістес, для латинян як Iohannes Baptista, для мусульмани як Яхья.

Іван Хреститель був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида), родички Пресвятої Богородиці. Коли його батьки були в похилому віці й уже не сподівалися на потомство, він був посланий Богом, аби приготувати Ізраїль до приходу Месії.

Його батьки жили біля Хеврону, на південь від Єрусалиму. По материнській лінії Іван Хреститель є родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Господа.

Як оповідає Євангеліст Лука, архангел Гавриїл, з'явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про народження в того сина. І ось у благочестивого подружжя, до старості позбавленого дітей, нарешті народжується син, якого вони випросили в Бога.

Саме Бог зберіг його від смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі та околицях. Ріс святий Іван у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння суворим життям – постом і молитвою. Носив грубий одяг, підперезаний шкіряним поясом, і харчувався диким медом та сараною. Він залишався пустельником доти, поки Господь не призвав його в тридцятирічному віці до проповіді серед народу.

Іван Хреститель розпочинає свою проповідь у жовтні в Ювілейний, п'ятнадцятий рік Імператора Тиверія (27 р. н.е.). Підкоряючись Божому покликанню, пророк Іван з'явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії. До ріки перед святом очищення у великій кількості сходився народ для релігійних омивань. Тут і звернувся до них Іван, проповідуючи покаяння та хрещення на відпущення гріхів.

Сутність його проповіді полягала в тому, що перш, ніж одержати зовнішнє омивання, люди повинні очиститись духовно, і в такий спосіб приготувати себе до прийняття Благої Звістки Месії (Євангелія Христового).

Нарешті, коли очікування Месії досягло найвищого ступеня, прийшов до Івана хреститися і Сам Спаситель світу, Господь Ісус Христос. Хрещення Христа cупроводжувалося дивом – сходженням Святого Духа у вигляді голуба та голосом Бога Отця з неба: «Цей є Син Мій улюблений...»

Одержавши одкровення про Ісуса Христа, пророк Іван сказав народові про Нього: «Ось Агнець Божий, який бере на Себе гріхи світу». Почувши це, двоє з учнів Івана приєдналися до Ісуса Христа. Це були майбутні апостоли Андрій (Первозваний) та Іван (Богослов).

Хрещенням Спасителя святитель Іван завершив своє пророче служіння.

Він безбоязно та суворо викривав пороки як простих людей, так і сильних світу цього – царя Ірода Антипу (правителя Галілеї, сина Ірода Великого) за те, що, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, той блудно жив із Іродіадою, дружиною свого брата Пилипа. За це пророк потрапив до в’язниці.

У день свого народження Ірод влаштував бенкет, на який з'їхалося багато знатних гостей. Соломія, дочка блудної Іродіади, своїм танцем під час бенкету до того догодила Іродові та гостям, що цар із клятвою обіцяв їй дати все, чого не попросить вона, навіть половину свого царства. Танцівниця, за порадою матері, негайно ж попросила дати їй на блюді голову Івана Хрестителя. Ірод боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше поважав і слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Засмучений від такого прохання, він, одначе, не зміг порушити дану ним при гостях клятву і послав стражника в темницю, який відтяв Івану голову, віддав її Соломії, а та віднесла голову матері.

Іродіада попроколювала язик пророка голкою і закопала його святу голову в нечистому місці. Але благочестива Іоанна, дружина домоправителя Ірода Хузи, поховала святу голову Івана Хрестителя на Елеонській горі, де в Ірода була власна ділянка землі. Святе тіло Івана Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні й поховали у Севастії, там, де відбулося злодіяння. Після вбивства святого Івана Хрестителя Ірод продовжував правити ще певний час. (Саме Понтій Пілат посилав до нього зв'язаного Ісуса Христа, над Яким той насміявся).

Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою і Соломією ще при їхньому земному житті. Соломія, переходячи взимку ріку Сикоріс, провалилася під лід. Лід затиснув її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно тому, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцююча, безпомічно смикалася в крижаній воді. Зрештою гострий лід перетнув шию. Труп її не було знайдено, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм голову святого Івана Предтечі. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки пішов війною проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод піддався гніву римського імператора Кая Калігули (37-41) і був разом з Іродіадою засланий в ув'язнення.

Іван Хреститель, якого називають Предтечею, своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад богопосвятного життя. Він закликав людей до покаяння, кажучи: "Слідом за мною іде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом" (Мк. 1, 7-8).

За Божим об'явленням два монахи віднайшли чесну голову Івана Хрестителя. Це було першим віднайденням Його голови.

Потім монахи передали її на зберігання вбогому гончареві. Врешті цей скарб один єретицький священик залишив у печері в Емесі. Згодом у тій печері поселилися правовірні ченці. Їхньому ігуменові Маркелові уві сні з’явився св. Іван і сказав: "Бог дарує вам мене", вказавши, де шукати голову. Так відбулося друге віднайдення голови св. Івана Хрестителя.

Серед інших святих Іван Хреститель має найбільшу пошану – протягом церковного року на його честь святкується цілих шість дат. Свято зачаття, різдва, усікновення голови, перше і друге знайдення голови, третє знайдення голови і собор після празника Богоявлення.

Різдво святого Івана Хрестителя, яке святкуємо 7 липня, – найбільше з усіх свят на його честь.

 

Святий Іване Хрестителю, прехвальний і вселенський апостоле, найкращий сину пустині і справжній друже Христа, моли Його, щоб були помилувані душі наші!

 

 

1 липня 2018 р.Б. Неділя. Прп. Леонтія, канонарха Печерського, в Дальніх печерах (XIV)

 

 

 

Преподобний Леонтій, канонарх Печерський, родом з Волині, з юних років прийшов у Києво-Печерську обитель, де прийняв постриг. Він мав прекрасний голос і, коли навчився грамоті, виконував послух канонарха.

 

 

Преподобний Леонтій помер молодим в XIV столітті й за самовідданий подвиг спасіння прославлений Господом благодатним даром чудотворним. Його прославлення почалося незабаром після смерті й уже наприкінці XIV століття зустрічається кондак преподобному Леонтію.

Мощі святого подвижника перебувають у Дальніх печерах
Свято-Успенської
Києво-Печерської Лаври, пам’ять його також 28 серпня, у Соборі Києво-Печерських святих.

Тропар і кондак подаються відповідно до традиції Київської Православної митрополії першої половини XV століття

Тропар Леонтію, канонарху Печерському, у Дальніх печерах спочиваючому, глас 3

Гідний слуга Христовий, канонарх Леонтій від юності себе служінню присвятивши, у славну лавру Печерську, на пагорби Київські прийшов. Службою керував красиво й благоговійно і в правилі чернечому засяяв світло. Тепер, у Вищого Престолу стоячи, моли Христа Бога, що б прощення гріхів подав душам нашим.

Кондак Леонтію, канонарху Печерському, у Дальніх печерах спочиваючому, глас 1

Послу канонарха виконуючи, гідний канонарх Леонтій і співом церковним керуючи в церкві, ти направду зробився подібним Ангелам,що оспівують Бога на Небесах,їх життю наслідував, і, з ними тепер радуєшся, поминай нас, що з любов’ю святкують пам’ять твою прощення гріхів подав душам нашим.

 

Яндекс.Метрика