narrow default width wide

Breadcrumbs

14 грудня 2014 р.Б. Неділя 27-ма після П’ятидесятниці.

Прор. Наума (VІІ ст. до Р. Хр.). Прав. Фiларета Милостивого (792). Мч. Ананiї Персянина.

 

 

 

Праведний Філарет Милостивий, син Георгія і Ганни, вихований в благочесті і страху Божому, жив в VIII в. у поселенні Амнії Пафлагонськой області (Мала Азія). Дружина його, Феозва була з багатої і знатної сім'ї, у них були діти: син - Іоат і дочки - Іпатія і Еванфія.

Філарет був багатим і знатним вельможею, але багатство його не радувало. Знаючи, як багато людей страждає від бідності, згадував він слова Спасителя про страшний суд і про "малих цих" (Мф. 25 40), слова апостола про те, що людина, вмираючи, нічого не відносить з світу (1 Тим. 6, 7), слова царя Давида про винагороду праведника (Пс. 36, 25). І Філарет прославився любов'ю до убогих.

Одного разу ізмаїльтяни (араби) напали на Пафлагонію, спустошили країну і розграбували майно Філарета. У нього залишилося двоє волів, корова, декілька вуликів і будинок. Але і це, останнє, він поступово роздав бідним. Стійко і покірливо переносив він докори дружини і насмішки дітей. "Я маю в тайниках, вам невідомих, таке багатство і такі скарби, - відповідав він рідним, - яких вистачить вам, навіть якщо ви і сто років проживете без зусиль і ні про що не піклуючись".

І Господь віддав Філарету за його милосердя: коли була віддана остання міра пшениці, його старий друг прислав йому сорок мір, а після того, як був відданий жебракові теплий одяг, до нього повернулося багатство.

У той час візантійська імператриця Ірина (797 - 802) шукала наречену для сина - майбутнього співправителя Костянтина Багрянородного (780 - 797) і для цього по всій імперії розіслала послів. Посли не минули і поселення Амнії. Коли Філарет і Феозва дізналися, що високі гості повинні відвідати і їх дім, Філарет дуже зрадів, а Феозва засмутилася: у будинку не було взагалі ніякої їжі, а про належне пригощання нічого було і думати. Але Філарет наказав дружині гарненько прибрати в будинку. Сусіди, дізнавшись, що очікуються царські посли, принесли вдосталь всього для багатого бенкету. Посли відібрали для царських оглядин, разом з десятьма красивими дівчатами, внучку Філарета, Марію. Марія перевершила своїх суперниць добротою і скромністю і стала царицею, а Костянтин Багрянородний щедро обдарував Філарета. Так повернулися до Філарета слава і багатство. Але, як і раніше, святий щедро роздавав милостиню і влаштовував трапези для жебраків і сам служив їм під час цих трапез. Всі дивувалися зі смирення Філарета і говорили: "Воістину людина ця Божа, дійсний учень Христовий".

Слузі він наказав зробити три ящики і наповнити їх порізно золотими, срібними і мідними монетами: з першого отримували милостиню зовсім неімущі, з другого - ті, що втратили засоби прожитку, а з третього - ті, хто лицемірно виманював гроші.

Так, не приймаючи почестей, в смиренні і в любові до убогих досяг блаженний старець 90 років. Передбачаючи свою кончину, він відправився в Константинопольський монастир Родольфію, роздав там все, що мав при собі, на монастирські потреби і жебракам. Покликавши рідних, наставляв їх в любові до ближніх і застерігав від накопичення земних багатств, і мирно спочив у Бозі. Помер він в 792 році і похоронений в обителі Суда Родольфія в Константинополі.

Святість праведного Філарета підтвердило чудо, що сталось після його смерті. Коли тіло святого несли до місця поховання, один чоловік, одержимий бісом, схопився за труну і слідував з похоронною процесією. На кладовищі відбулося зцілення біснуватого: біс повалив людину на землю, а сам вийшов з нього. Багато інших чудес і зцілень здійснювалися при труні святого.

Після смерті праведного Філарета його дружина Феозва трудилася, відновлюючи в Пафлагонії монастирі і храми, зруйновані під час іноземного нашестя.

 

Святий праведний угоднику Божий Філарете, моли Христа Бога, щоб визволитися нам від сітей лукавого.

 

Яндекс.Метрика