narrow default width wide

Breadcrumbs

12 січня 2020 року Божого. Неділя. Йосипа Обручника, Давида царя, і Якова, брата Господнього

Мц. Анисії (285–305). Сщмч. Зотика пресвітера, сиропитателя (IV). Ап. от 70-ти Тимона (I). Мч. Филетера Нікомидійского (311). Прп. Феодори Кесарійскої (VIII). Прп. Феодори Царгородської (940). Свт. Макарія, митр. Московського (1563).

 

 

В першу неділю після Різдва Господа нашого Ісуса Христа, Свята Церква вшановує Праведного Обручника Йосипа. І це є дуже слушним, коли побачимо ким є ця, на перший погляд прихована, малознана, але свята постать. Є святі відомі, або ті, що здобули собі велич, проте, заглиблюючись у церковний календар, побачимо, що велика частина святих нам є або невідома, або маловідома, а вони – святі! З-посеред всіх святих є великий Божий вибранець, який у глибокім послусі віри співпрацював з Господом, беручи участь у плані Божого спасіння людства, але він – «маловідомий святий», таким є святий Йосип Обручник. Вже у першій главі Нового Завіту Євангелія від Матея знаходимо його ім'я: «Народження Ісуса Христа сталося так: Марія, його мати, була заручена з Йосипом; ...Йосип, її чоловік, бувши праведний... Йосип зробив, як велів йому ангел Господній, прийняв свою жінку.., і він дав йому ім'я - Ісус» (Мт. 18; 19; 24, 25). Отож вже з цього євангельського фрагменту бачимо, ким був св. Йосип: законний муж Марії, матері нашого Спасителя, перший свідок Ісусового народження, прибраний батько і опікун Ісуса, той, який працював, заробляючи на хліб життя для Ісуса і Марії, той, хто вчив Ісуса ремесла, якому Ісус був «слухняним». Він був тим, хто дав Ісусові ім'я.

Дві людські постаті вписались у дії Історії Спасіння у винятковий спосіб – Марія і Йосип, мати Божого Сина і його земний опікун. Подібно до Марії, Йосип теж переживає свого роду Благовіщення, момент, коли пізнає Божу волю і свідомо її приймає. Про це мова в сьогоднішньому Євангелії: Йосипові, який хоче таємно покинути свою вагітну наречену, уві сні являється ангел і відмовляє його від цього кроку, “бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа”. Прокинувшись, тесля з Назарету чинить, як наказав йому ангел, приймає до себе Марію і Дитя.

Цей короткий епізод з історії народження Ісуса Христа завжди інтригував своєю неоднозначністю. Що переживав Йосип, коли дізнався про те, що його наречена, з якою він ще не замешкав під спільним дахом, чекає дитину? Як зрозуміти слова Євангелія про те, що, будучи праведним і не бажаючи ославити Марію, він вирішив тайкома її відпустити? Вже Отці Церкви розмірковували над тим, у чому полягає ця праведність Йосипа, і не було між ними одностайності у цьому питанні. Для прикладу, Св. Юстин підкреслював, що Йосип названий справедливим, бо виконував усі приписи Мойсеєвого Закону. Але цей закон вимагав карати смертю дівчину, яка зрадила нареченому (а так власне і виглядала ситуація Марії в очах людей). Тому власне Йосип, який любив Марію, хоче її таємно відпустити, тобто фактично самому зникнути з міста і таким способом взяти відповідальність на себе. Інші отці Церкви вважають неможливим, щоб Йосип міг мати якісь підозри щодо Марії, і що Марія мусила поділитися з ним таємницею Благовіщення. Але це лише припущення, саме ж Євангеліє нічого про це не говорить.

Ми нічого достовірно не можемо знати про почуття і переживання Святого Йосипа, коли він довідався про вагітність своєї нареченої; якщо теж до кінця не можемо бути впевнені у мотивації, яка штовхнула його до того, щоб потай відпустити Марію і взагалі, що практично означало це “відпустити”, з впевненістю можемо стверджувати одне – Йосип був людиною великої віри і послуху Божій волі. Справді, потрібна була міцна віра, щоб прийняти цю незвичну правду, яку звістив йому уві сні ангел, щоб дати згоду на те, аби в його життя ввійшла певна таємниця, яка була таємницею самого Бога.

Власне цю віру Йосипа Євангеліє має на думці, коли говорить про нього як про мужа праведного. Літургія пропонує нам сьогодні теж інший текст, фрагмент з Послання Св. Павла до римлян, в якому йдеться про віру Авраама. Цьому патріархові Бог пообіцяв своє благословення, пообіцяв теж дарувати землю і вчинити його потомство чисельним, як зірки на небі (Бут. 15). В ситуації, в якій знаходиться Авраам, усе схиляє до того, щоб цю обіцянку не сприймати всерйоз: про яке чисельне потомство може йтися у випадку більш як вісімдесятирічного чоловіка, який не має дітей і дружина якого Сара безплідна?! Але Авраам прийняв усім серцем Боже слово, і зі сторінок Святого Письма знаємо, що Господня обітниця сповнилася – він став предком ізраїльського народу. Про поставу Авраама Писання говорить так: “ І повірив Аврам Господеві, і Він зарахував те йому за праведність”. Іншими словами, Авраам з приводу своєї віри названий праведним (справедливим). Цю історію про праведність Авраама слухаємо в сьогоднішнє свято, бо вона пояснює нам, у чому полягає праведність Йосипа – у його міцній вірі, у безумовному довір’ї до Бога. Бог зі своїми планами зненацька входить в життя Йосипа, руйнує його усталений спосіб існування, змушує прийняти на себе обов’язки і обмеження, до який Йосип не був готовий – і він покірно приймає Божу волю. Як дещо раніше прийняла її Марія: “Ось я Господня слугиня…” (Лк. 1,38). Як прийняв її свого часу Авраам, коли за наказом Бога, без лишніх питань, залишає свою батьківщину і вирушає в невідоме, маючи з собою лише Божу обітницю. Авраам, Йосип і Марія подібні в одному: вони повірили у слово, яке Бог до них скерував, у слово, яке інші відкинули б, вважаючи його дивним або нездійсненним. Віра Авраама у здійснення Божої обітниці; “так”, сказане Марією Ангелу підчас Благовіщення; сповнена довіри до Бога постава Йосипа – це ряд прикладів, де людина свідомо дає свою згоду на те, щоб стати інструментом Божої волі.

Приклад Святого Йосипа не є чимось абстрактним і відірваним від нашого життя. Це заклик до готовності прийняти Божу волю, навіть якщо вона якимось чином руйнує наші задуми, змушує радикально змінити життя. Йосип з готовністю прийняв на себе обов’язки опікуна Божого Сина, роль зовсім не очевидну, якої не шукав і яку йому Бог якби накинув, не питаючи його згоди. Приклад Святого Йосипа учить, що той, хто на перше місце поставить Божу волю, хто шукає, у чому конкретно Божа воля в його житті виражається, хто довіриться Богові, той ніколи не помилиться. Бо в цьому постійному пошукові Божої волі і прагненні її виконувати і полягає життя праведної людини.

Тож, стараймося ревним християнським життям наслідувати Пресвяту Родину у наших родинах, щоб вони щораз більше ставали подібними на домашню Церкву, черпаючи силу в молитві, Святому Письмі та участі в Св. Тайнах, а також при порученні в молитві св. Йосипові, духовному опікуну і заступнику кожної християнської родини.

Згадай, непорочний Обручнику Діви Марії, а мій наймиліший Опікуне, святий Йосифе, що ніколи не чувано, аби хтось, взиваючи твоєї опіки і твоєї помочі благаючи, залишився без потіхи. Оживлений (‑а) цією надією, приходжу до Тебе та з усім жаром духа Тобі віддаюся. Не погордуй моєю молитвою, о вибраний Отче Спасителя, а зволь ласкаво прийняти її та вислухати. Амінь.
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2014/01/108595
Згадай, непорочний Обручнику Діви Марії, а мій наймиліший Опікуне, святий Йосифе, що ніколи не чувано, аби хтось, взиваючи твоєї опіки і твоєї помочі благаючи, залишився без потіхи. Оживлений (‑а) цією надією, приходжу до Тебе та з усім жаром духа Тобі віддаюся. Не погордуй моєю молитвою, о вибраний Отче Спасителя, а зволь ласкаво прийняти її та вислухати. Амінь.
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2014/01/108595

 

Непорочний Йосипе Обручнику Діви Марії, наш опікуне що ніколи не чувано, аби хтось, взиваючи твоєї опіки і твоєї помочі благаючи, залишився без допомоги. Оживлені цією надією, взиваємо до Тебе та благаємо: не погордуй молитвами нашими, о вибраний батько Спасителя, а зволь ласкаво їх вислухати. Амінь.

 

Іменини цього дня святкує настоятель храму святого Володимира Великого протоієрей Йосип. Щиро бажаємо Йому любові і всіх чеснот на многая літа!

 


Яндекс.Метрика