13 грудня 2018 року Божого. Четвер. Апостола Андрія Первозваного (62)

 

 

 

 

13 грудня Православна Церква вшановує пам’ять Святого Апостола Андрія Первозваного.

 

Святий апостол Андрій Первозваний особливо шанований українським народом.

За своєю етнічною приналежністю він не був українцем, але українці вважають його «своїм», «рідним». Адже, святе передання говорить, що саме апостол Андрій був першим, хто проповідував Христове вчення на території нашої країни. Пропливши Дніпром-Борисфеном на Північ, дістався київських круч й передрік заснування великої святині – «матері городов руських», Богом береженої столиці нашої держави міста Києва.

Святий апостол Андрій походив з галилейського міста Віфсаїда, був сином юдея, на ім’я Іона та рідним братом святого первоверховного апостола Петра. Ще замолоду він, зневажаючи галасливе гріховне життя, вирішив не вступати до шлюбу. А коли почув, що святий Іван Хреститель проповідує на берегах Йордану покаяння, послідував за ним і згодом став його учнем.

Коли Іван Хреститель побачив Господа нашого Ісуса Христа і назвав Його «Агнцем Божим, що бере на себе гріх світу» (Івана 1,36), апостол Андрій, разом з іншим Івановим учнем, послідував за Ним. Згодом він знайшов брата свого Симона (Петра) і покликав за собою сповістивши, що вони «знайшли Месію, що означає Христос» (Івана 1,41). Саме через цю подію за апостолом Андрієм закріпилось ім’я Первозваний. Крім того Спаситель, коли говорить: «Ідіть за мною – я зроблю вас ловцями людей» (Матвія 4,19), звертається саме до апостолів Андрія та Петра.

Із святого передання відомо, що коли після Христового Вознесіння апостоли кидали жереб про те кому з них у які краї належить іти на проповідь, Андрію Первозваному дісталися Халкідон, Візантія, Фракія, Фессалія, Ахейя, Еллада, Амастирида, Іраклій, Трапезунд, Віфінія. Тобто землі, що лежать вздовж берегів Мармурового та Чорного морів, сучасна територія Греції, Туреччини, Балканських країн, а також України та Кавказу.

Євангеліє мало повідомляє нам про те, яке місце займав Андрій серед інших учнів. Про Петра, який був старшим з Дванадцятьох і став первоверховним апостолом, йдеться більше, та ще про самого молодшого з них, про юного Іоанна.

Всі апостоли були один одному братами, і всі були рівні. Всі однаково ділили дах і їжу з Ісусом, слухали Його притчі і були свідками чудес. Згадаємо лише про одне з них, дуже виразне чудо насичення величезної кількості людей п’ятьма хлібами і двома рибками. За Ісусом йдуть люди. Вже вечір, всі голодні… Коли люди сіли, Він взявши хліби, і, подякувавши Богу, роздав учням, а учні усім іншим, так само й риби, скільки хто хотів. Диво, хліба і риби всім вистачило, всі наситилися… Там, де Христос, немає місця нестатку і стражданням. Він для того і прийшов, щоб врятувати людей від бід і кожен не залишиться без Божої турботи і захисту.

Закінчується ця історія досить символічно: «І коли наситилися, то промовив до учнів Своїх: позбирайте куски, щоб нічого не пропало. І зібрали та наповнили дванадцять кошів куснями від п’яти ячмінних хлібів…» Дванадцять кошів символізують тут Дванадцять апостолів. Апостоли – ось ті, хто відправиться у світ, щоб долучити людей до Христа, щоб повернути людство до Бога.

Апостол Андрій разом з іншими учнями був присутній на Тайній Вечері, а потім пережив потрясіння і жах, коли Іісуса схопили і засудили до смерті. Болісна п’ятниця, субота… Здавалося, всі їх надії були марними. Але в недільну ніч відбувається щось несподіване. Жінки, ходили до Гробу, розповідають, що Труна порожня, Христа там немає. А потім починаються зустрічі з Воскреслим. І як зоря поступово проганяє тьму, так із сердець апостолів відігнані темрява, сумніви і страхи. Христос живий! Він переміг смерть. Все, що Він казав, – правда!

Ми пам’ятаємо давньохристиянський переказ, згідно з яким апостоли кинули жереб і відповідно з цим жеребом відправилися проповідувати Євангеліє в різні країни. Андрію випав жереб проповідувати у Фракії і Скіфії. Апостол Андрій проповідував на берегах Чорного моря. В результаті аналізу згадок Скіфії у творах поета Овідія (43 р. до Р. Х. — 18 р. Р. Х.), майже сучасника Андрія Первозваного, можна окреслити її межі в той час. Ця країна, за часів Овідія, займала територію на північ від Чорного моря, що простиралася від гір Кавказу, Меотиди (Азовське море) і річки Танаїс (Дон) до річки Гіпаніс (Південний Буг), на заході і включала в себе Кримський півостровів, а на півночі обмежену Скіфськими, або Рифейскими, горами. На думку ряду дослідників, словом «скіфи» пізньоантичні і ранньовізантійські автори могли позначати інші народи, що жили у Північному Причорномор’ї, тобто на колишніх скіфських землях.

Давньоруські перекази («Повість врємєнних лєт» — початок XII століття) говорять про відвідини апостолом Андрієм земель, на яких згодом виник Київ, і простежують шлях апостола до Новгорода і до північних руських земель.

Близько 70 року апостол Андрій був підданий болючій смерті. Це сталося в місті Патри. Андрія розіп’яли на Х-подібному хресті, який з тих пір зветься Андріївським.


Первозваний Апостоле Господа і Спаса нашого, верховний Будівничий Церкви Христової – всехвальний Андрію!

Заклик Христа іти за Ним Ти сприйняв з гарячістю й покинув свої сіті – все майно своє – та за Христом пішов навіки.

Прославляємо і величаємо Апостольські труди Твої; зворушливо згадуємо Благословенний Твій прихід до нас та чесні страждання, які за Христа перетерпів; в розчуленні цілуємо Ікону твою; шануємо святу пам’ять Твою і непохитно віруємо, що Господь Бог є живий, жива також і душа твоя.

З Ним, Господом, Ти перебуваєш на Небесах і не перестаєш любити нас любов’ю, якою полюбив раніше, коли Духом Святим передбачив наше навернення до Христа Спасителя. Люблячи ж і тепер, підносиш свої молитви до Господа про потреби всіх нас – недостойних твоїх нащадків.

Святий Апостоле Андрію! Так ми віруємо і повсякчас ісповідуємо, та з цією вірою Благаємо Господа Бога Спасителя Нашого Ісуса Христа, щоб твоїми молитвами він обдарував нас усім потрібним для спасіння й життя вічного.

Благай же, Андрію, Господа, щоб і кожний із нас нині шукав не земних вигод, але турбувався про ближніх своїх і скерував до Небесного, вічного.

Святий Апостоле Андрію! Маючи тебе за свого Опікуна й Молитовника, тішимо себе надією, що молитви твої завжди допомагатимуть нам перед Господом і Спасителем Ісусом Христом, Якому належить слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом навіки вічні. Амінь.


В цей день Свято-Володимирська парафія Української Автокефальної Православної Церкви щиро вітає Братів і Сестер у Христі Львівського крайового ставропігійного Братства святого апостола Андрія Первозваного з тезоімеництвом духовного наставника і покровителя – апостола Андрія Первозваного.