narrow default width wide

Breadcrumbs

5 серпня 2018 р.Б. Неділя. Почаївської ікони Божої Матері (1675)

 

 

Перед святою Твоєю іконою, Владичице, ті, що моляться, зцілень сподобляються, віри істинне пізнання приймають і агарянське нашестя відбивають. Тим же і нам, що до Тебе припадаємо, гріхів прощення попроси, помислами благочестя серця наші просвіти і до Сина Твого молитву піднеси про спасіння душ наших.


Непрохідні врата, таємно запечатані, благословенна Богородице Діво, прийми моління наші і піднеси Сину Твоєму і Богу, нехай спасе Тобою душі наші.


Величаємо Тебе, Пресвятая Діво, і шануємо чесну ікону Твою, її ж від літ древніх на горі Почаївській прославила еси.

 

 

1559 року грецький (за іншими джерелами – болгарський) митрополит Неофіт, який мандрував по Русі, приїхав на Волинь.


В подяку за гостинність, яку надала йому в своєму маєтку благочестива дворянка Анна Гойська, до володінь якої належав і Почаїв, владика благословив її іконою Пресвятої Богородиці.


Швидше за все, це була сімейна ікона, яка, можливо, належала роду самого Неофіта.


У південних слов’ян, як і в інших народів, був у той час поширений благочестивий звичай обирати собі особливих покровителів з святих, пам’ять яких від покоління до покоління відзначається як сімейне свято. Примітно те, що у всіх написах, що збереглися на тій іконі, лист і мова слов’янські.


Довго перебувала святиня в каплиці дворянської садиби. Служниці багато разів бачили ікону в сяйві, про що розповідали своїй пані.


Богоматір уві сні являлась і самій Гойській. Нарешті, одного разу, ставши наяву свідком того, як від Образу сходить дивне світло, благочестива жінка повірила, що ікона має особливу благодать, і веліла запалити перед святинею лампаду.


За молитвами біля ікони стали відбуватися чудеса. Коли ж завдяки чудотворному образу зцілився сліпий брат Гойської Филип, то Анна, здивована і зраділа, закликала ченців. Ними був відслужений молебень, святиня була хресним ходом перенесена на Почаївську гору і віддана на вічне зберігання монахам, які жили в печері на горі.


Ця подія відбулася в 1597 році. На горі була влаштована церква в честь Успіння Богоматері, а при ній створено монастир, на утримання якого Гойська пожертвувала кошти. З цього часу ікона стала називатися Почаївською.


До 1664 року різні чудотворення не записувалися. Однак народний поголос про такі події швидко розносився у всі кінці землі. З усіх боків стали стікатися до Почаївської ікони Божої Матері безліч паломників.


Влітку 1675 року під час Збаразької війни з турками, за царювання польського короля Яна Собеського (1674-1696), полки, що складалися з татар, під проводом хана Нурредин через Вишнівець підступили до Почаївської обителі, обступивши її з трьох сторін. Слабка монастирська огорожа, як і кілька кам’яних будівель обителі, не представляла ніякого захисту для обложених.


Ігумен монастиря Іосиф Добромирський переконав братію і мирян звернутися до небесних захисників: Пресвятої Богородиці і преподобного Іова Почаївського. Ченці і миряни ретельно молилися, припадаючи до чудотворного образу Божої Матері і до раки з мощами преподобного Іова.


Вранці 23 липня, зі сходом сонця, татари радилися про штурм обителі. Ігумен же велів співати акафіст Божій Матері. З першими словами «Взбранной Воєводі» над обителлю раптово з’явилася Сама Пречиста Богородиця, «омофор белоблистящийся распуская», з небесними ангелами, що тримають оголені мечі. Преподобний Іов знаходився біля Божої Матері, кланяючись Їй і молячись про захист обителі.


Татари взяли небесне воїнство за примару, в сум’ятті стали стріляти в Пресвяту Богородицю і преподобного Іова, але стріли поверталися назад і ранили тих, хто їх пускав. Жах охопив нападників. У панічній втечі, не розбираючи своїх, вони вбивали один одного. Захисники монастиря кинулися в погоню і захопили багатьох у полон. Деякі полонені згодом прийняли православну віру і залишилися в обителі назавжди.


… Нині чудотворна ікона поміщена в Успенському соборі Почаївської Лаври в зіркоподібному кивоті в третьому ярусі іконостасу.


Кожен день о п’ятій годині ранку в Успенському соборі, освітленому в передранковому сутінках лише одними лампадами, монастирською братією служиться полунощниця. Після неї, при співі тропаря «Непрохідні Врата», Чудотворний образ Почаївської Матері Божої повільно опускається і зупиняється на рівні людського зросту. Ікона тримається на двох шовкових стрічках. Поруч з нею стоїть ієромонах, званий за традицією «ківотним». Ченці, а слідом за ними і всі присутні в храмі, безмовно і неквапливо підходять і прикладаються до чудотворного образу.


Також поклонитися святині можна у суботи після соборного акафісту перед нею, а також у недільні та святкові дні після пізньої Божественної Літургії.


Дива зцілення у цієї ікони нескінченні, як і потік паломників з України, Білорусії, Молдавії, Росії, Сербії та інших країн, які приїжджають до Почаївської Лаври.


Кожний вірянин, який звертається до Почаївського образу з сердечною молитвою, і таємно, і явно отримує допомогу духовну, душевна і тілесну. У кожної людини, що лине до святині є те, що можна висловити лише молитовним подихом. І для цього завжди не вистачає слів.


А Матір Божа нікого не залишає обділеним.


Взбранной Воєводі побєдітєльная, яко ізбавшеся від злих, благодарствєнная, восписуєм Ті раби Твої, Богородице: но яко імущая державу непобєдімую, від всяких нас бід свободи, да зовем Ті: Радуйся, Невісто Неневісная!


О, Пресвята Владичице, Богородице! Вищя всіх ангелів і архангелів і всього створеного чесніша, поміч ображеним, надія скривдженим, убогих заступнице, печальних втішення, потребуючих кормительнице, нагих одіяніє, больних зцілення, грішних спасіння, християн поміч і заступниця.


О, всемилостива Владичице, Діво Богородице!


Милістю Твоєю спаси і помилуй святійшого Патріарха і преосвящених митрополитів, архієпископів і єпископів, і весь священичий і монаший чини, країну нашу, владу і воїнство, і всіх православних християн ризою Твоєю чесною захисти: і умоли, Владичице, з Тебе безсімено воплотившигося Христа Бога нашого, да препояше нас силою Своєю свише, на невидимия і видимия враги наша. О, всемилостива Владичице Богородице! Воздвигни нас з глубин гріховних, і збережи нас від голоду, пагуби, трусу і потопу, вогню і зброї, від нападу ворожого і всякої брані, і від даремної смерті, і від пошесті згубної, від смертоносної язви, і від всякого зла.


Подай, Владичице, мир і здоровя рабам Твоїм всім православним християнам, і просвіти ум і очі сердечні до спасіння: і сподоби нас грішних рабів Твоїх Царства Сина Твого, Христа Бога нашого: бо держава Його благословенна і препрославлена, з Безначальним Його Отцем, і с Пресвятим і благим і животворящим Духом, нині і повсяк час і на віки віків. Амінь.

 

Гімн Богородиці

 

На горі Почаївській

 

Достойно є

 


Яндекс.Метрика