narrow default width wide

Breadcrumbs

9 квітня 2017 р.Б. Вхід Господній у Єрусалим. Неділя шоста Великого посту, Вербна.

 

 

«Радій від радості дочко Сиону, торжествуй, дочко Єрусалима: ось Цар твій гряде до тебе, праведний, Який спасає, лагідний, Який сидить на ослиці і намолодому ослі сині підяремної» (Зах. 9. 9).


Цими словами пророк Захарія за 500 років до Різдва Христового передрік торжественний вхід в Єрусалим Господа Ісуса Христа – подію, яка сьогодні вшановується нами.

Свято Входу Господнього в Єрусалим, яке ми святкуємо за тиждень до Світлого Христового Воскресіння, Пасхи Христової, це – свято Божественного торжества.

В цей день все місто Єрусалим заворушилось – повіствує нам євангеліст Матфей, народ поспішав назустріч Христу, який прямував в Єрусалим. Люди розстеляли свій одяг на дорозі, різали гілки з дерев і стелили, виголошуючи: "Осанна Синові Давидовому! Благословен Грядущий в ім'я Господнє! Осанна у вишніх!”. Наступило якесь незвичайне просвітлення. Здавалося, весь народ Єрусалимський впізнав у Ньому Христа й Бога, Який творить чудеса, воскрешає мертвих. Народ тріумфував.

Хвилини такого прозріння яке відбулося у єрусалимлян незадовго до Христової Пасхи, бувають і в кожного із нас. Раптом усе стає таким зрозумілим - і буття Боже, і безсмертя людської душі... Що ж може викликати таке почуття, таке високе прозріння і просвітлення? - Краса Божественного Всесвіту, мудрість і закономірність у всьому, успіх чи невдача, радість чи горе, щастя чи нещастя?

На темному небосхилі нашої свідомості, яку так часто покривають хмари житейської суєти і дріб'язкових турбот, наступає раптом прояснення, і людина співає "Осанна".

Єрусалимський радіючий народ, який сьогодні виголошує Христу: "Осанна! Благословен, Хто йде в ім'я Господнє, Цар Ізраїлів!", вже через кілька днів буде кричати: "Розіпни, розіпни Його!". Це ж, на жаль, відбувається і з нами. Змінюється швидко наш настрій, а з ним втрачається й просвітлення. Єрусалимляни швидко забули радісне "осанна" й почали вимагати смерті Невинного. Ще чути вигуки вітання і радісного "осанна", а Юда задумує зрадити Христа, продати свого Вчителя.

Своїми гріхами і беззаконнями, неправдою і нечистотою люди кожен раз зраджують Бога і вимагають Його нових страждань і нового розп'яття.

Зустрічаючи нині вірою, серцем і душею грядущого на закоління Божественного Агнця, пам'ятаймо, що в наших серцях живе "осанна", даймо можливість розвиватися цьому стану на славу Божу і для нашого спасіння. Коли ж нас мучить лють, роздратування, заздрість, зневіра чи туга, - згадаймо, що в Христі наше просвітлення і напоумлення.

Свято Входу Господнього в Єрусалим це свято торжества і радості, але ж це і початок Страстей Господніх, початок того великого нерозуміння людського, неповинною жертвою якого став Господь наш Ісус Христос. Жителі Єрусалиму хотіли бачити в Ньому земного Царя і Владику, але Його царство і володарювання – нескінченне, навічно, для всіх народів і поколінь. Вони хотіли бачити в Ньому визволителя Ізраїля, а Він прийшов звільнити весь світ від гріха й смерті. Він - сама вічність. Він іде через віки, творить велике й божественне Благо людині, яка осягне це і стає спадкоємцем Христових дарів.

Погано тому, хто не сприймає цього, хто далекий від того, бо той сам себе робить убогим.

Дитяча невинність, вказуючи на яку Христос говорив: "Таких є Царство небесне", зачарована його Божественною красою посилає йому щиру хвалу: "Осанна синові Давидовому...". Будемо ж і ми подібні на цих дітей сьогодні і завтра і завжди.

Христа, який входив в Єрусалим, люди зустрічали з пальмовими гілками як царя і переможця, що вертався з перемогою, перемогою над смертю. Їх зрізали з дерев і кидали до ніг Господа, постилаючи своїм одягом.

Пізніше утвердилася традиція цього дня з гілками верби приходити до храму. Тому і неділя ця стала називатися Вербною неділею. На Русі пальми ніколи не росли, і люди замість пальмових гілок приносили до храму вербу – дерево, яке раніше від інших прокидається після зимового сну. Після Вербної неділі починається Страсний тиждень – останній підготовчий до свята Пасхи.

Народ Ізраїльський хотів бачити свого Месію в силі і славі. Тож Ісус Христос воскресенням Лазаря і своїм тріюмфальним в'їздом до Єрусалима довів свою силу і славу. Прилюдно показав, що Він не тільки пан живої й мертвої природи, але й пан людських сердець. Такого тріюмфального походу Єрусалим уже давно не бачив. Це підкреслює святий євангелист Матей: "І коли Він увійшов у Єрусалим, заметушилося усе місто, питаючи: "Хто це такий?" Народ же казав: "Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї" (21, 10-11).

Пройдемо ж і ми зі смиренням і сокрушенним серцем за Ісусом Христом через ці дні і події страстей Господніх, що наступають. Співстраждатимемо Людині і Богу під час Його Хресної дороги. Нехай беруть в цьому участь наш розум, наше серце, наша душа, бо співчуття, спільне розп'яття і смерть з Христом, обов'язково приведуть до воскресіння з Ним.

 

Господи, Ісусе Христе Сину Божий, помилуй нас!


Яндекс.Метрика