narrow default width wide

Breadcrumbs

11 серпня 2013 р. Святого мученика Калиника (III-IV) (неділя сьома по П’ятдесятниці)

 


Святий мученик Калиник (III-IV), родом з Килікії, з дитинства був вихований у християнській вірі. Переймаючись тим, що багато заблуканих людей гине для вічності, поклоняючись ідолам, він пішов містами та селами проповідувати поганам Ісуса Христа і Його вчення. Словом Божим він багатьох навертав у християнство. У галатійському місті Анкирі святий ісповідник був затриманий і представлений на суд до правителя Сакердону, жорстоким гонителем християн. Правитель, погрожуючи муками і смертю, наказав Святому принести жертву ідолам, але він з безстрашністю заявив, що не боїться мук, так як кожен, хто вірує в Христа отримує від Нього сили у випробуваннях, а по смерті успадковує вічне блаженне життя. Святого жорстоко били воловими жилами і залізними гребенями рвали тіло, але він переносив все з терпінням і спокоєм. Це призвело в ще більшу лють Сакердона, і він наказав взути святого в чоботи з гострими цвяхами всередині і батогами гнати мученика в місто Гангрена на спалення. Шлях був важким, і воїни, які супроводжували засудженого, знесилилися від спраги. У відчаї вони стали просити святого, щоб він попросив у Господа рятівну воду. Незлобивий святий, зглянувшись над своїми мучителями, за допомогою Божою витягнув з каменю чудове джерело. Здивовані воїни перейнялися співчуттям до свого рятівника і хотіли навіть відпустити його, але страх перед покаранням примусив їх повести мученика далі. У Гангрі святий Калиник, з радістю віддавши подяку Господеві, що сподобив його мученицького вінця, сам увійшов до багаття і віддав душу Богові. Тіло його, що залишилося непошкодженим, віруючі з честю поховали.

 

Яндекс.Метрика