narrow default width wide

Breadcrumbs

12 запитань і відповідей про піст

 

 

У ці дні, дні Великого посту, пропонуємо відповіді на питання стосовно того, що таке піст в житті людини і як правильно постити.

 

1. Яке призначення посту?

1) Викорінення пристрастей і похотей. 2) Досягнення стриманості й помірності. 3) Приготування до загробного рівноангельського життя. «Бо Царство Боже не їжа та пиття» (Рим. 14. 17). Молитва твориться з увагою, особливо під час посту, тому що тоді душа буває легша, нічим не обтяжується й не пригнічується згубним тягарем задоволень.

 

2. У чому полягає піст?

Піст полягає в утримуванні від їжі (або певного роду їжі), від подружніх стосунків. Цей тілесний піст вводить людину у другий – духовний: молитву, істинні добрі діла, стриманість, чистоту… «Скільки віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі» (Свт. Василій Великий).

 

3. Що примушує християнина постити?

Перше: любов до Бога. Друге: страх Божий. Третє: послух. Любов до Бога неможлива без посту, поки людина на землі. Стверджують це ті, що досягли любові – праведники усіх часів. Постили Мойсей, цар Давид, пророки Ілля та Даниїл, постили апостоли, про що описано в Діяннях апостолів, також Ап. Павло, постили святителі і мученики, благочестиві князі, священики і миряни – саме тому, що досягли великої любові. Страх Божий спонукає людину постити, коли в житті її трапляється якесь лихо. Так було навіть з цілими народами (ніневітяни, ізраїльський народ), які були приречені на смертну кару через гріх, але піст і покаянна молитва спасли їх від Божого гніву. Істинний піст завжди рятує людину в очах Божих, бо виводить її з будь-якого забуття на шлях істини. Незліченні випадки, коли піст і молитва зупиняли хворобу, рятували від смертельної небезпеки, зупиняли нещастя, рятували життя іншим людям. Піст допомагає людині знайти правильний настрій серця: «скорботний і смиренний». Це, як ми знаємо, є ЄДИНОЮ жертвою Богові, інших жертв Бог не приймає. Навіть і не знаючи цього, благочестиві люди, керовані Духом Святим, починають постити, дослухаючись настанов Апостольської Церкви. Друга з десятьох найголовніших настанов Церкви є піст. (Перша – молитва). «Піст – це, перш за все, рух, активність духа, боротьба зі млявістю, лінощами, зманіженістю, розслабленням волі й тіла. Це боротьба за життя, за свободу духа від звичайного рабства» (Митр. Антоній). «Піст тіла є їжа для душі» (Свт. Іоан Золотоустий).

 

4. Чи є в Новому Заповіті пряме свідчення Ісуса Христа про піст?

Перше – пряме свідчення Ісуса Христа про значення посту: «Цей рід (бісівський) не може вийти інакше, як від молитви і посту» (Мк. 9. 29). Друге – пророкування про піст для усіх християн: «Прийдуть дні, коли віднімуть у них жениха, тоді будуть постити у ті дні» (Лк. 5. 33-35). Йдеться тут не тільки про весь період від Вознесіння до Другого пришестя, але й про конкретні дні: середу,коли Іуда зрадив Господа, і п`ятницю, коли Господь помер на хресті. Св. Афанасій Великий говорив: «Той, хто дозволяє собі їсти скоромне у середу й п`ятницю – розпинає Господа». Третє – Господь показує, яким має бути піст: «Коли постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони приймають похмуре обличчя, щоб на людях бути такими, що постять. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. А ти, коли постиш, помасти голову твою і вмий лице твоє, щоб явитися постником не перед людьми, а перед Отцем твоїм, Котрий втаїні, і Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мф. 6. 16-18). Четверте – Господь попереджає про небезпеку наїдання до переситу: «Зважайте на себе, щоб серця ваші не обтяжувались об’їданням та п’янством і житейськими турботами, і щоб день той не спіткав вас несподівано… отже пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобилися уникнути всього того, що має бути, і стати перед Сином Чоловічеським» (Лк. 21. 34). П’яте – Сам Господь постив 40 днів, показуючи приклад духовного посту й перемоги над дияволом (Мф. 4).

 

5. Наскільки важливе значення для спасіння людини має піст?

Адже піст не входить навіть у 10 заповідей Господніх!

Піст – це перша заповідь, яку дав Господь людям через Адама та Єву. Вона ж повторена і в Євангелії. Піст – не мета, а засіб, без якого досягти мети дуже важко. Птахові неможливо злетіти у небо без крил; піст і молитва – це два крила, за допомогою яких ми долаємо висоти виконання заповідей Божих. Найпростіший приклад: найголовніша заповідь – любити Бога. А Бог говорить, що любить Його той, хто виконує Його слово. Усе ж Слово Боже (Біблія) проникнуте значенням посту для душі людини, для її єднання з Богом. Як же ти любиш Бога, якщо слова Його для тебе не дорогоцінні? Отже, піст стає засобом для того, щоб нам навчитися найголовнішому – любові до Бога. Причому, як свідчать святі люди, – одним з наймогутніших засобів. «Перша заповідь, що Господь дав людству – заповідь про піст. І, якщо вона була необхідною для людей до падіння нашого, тим потрібніше вона після падіння» (Свт. Ігнатій Брянчанінов). «Хто заперечує пости, той віднімає у себе й у інших зброю проти багатостраждальної плоті своєї й проти диявола, сильних проти нас особливо через нестриманість» (Прав. Іоан Кронштадтський). «Піст возносить молитву на небо, стаючи для неї наче крилами» (Свт. Василій Великий).

 

6. Чи для всіх християн обов’язковий піст?

Так, піст обов’язковий для кожного християнина, навіть для маленьких дітей, починаючи з трьох років, – кожному у своїй мірі. Піст укладено Богом з першого часу існування людини, як НЕОБХІДНИЙ засіб для її зростання в Бозі. Про необхідність посту для кожного, хто охрестився у Христа Ісуса, говорить і те, що ні священик, ані яка влада, ані сам патріарх не мають права благословляти порушення посту (тільки полегшення для немічних і дітей). Тобто всю відповідальність перед Богом за це кожна людина бере тільки на себе. Особливо піст потрібний немічним духовно: схильним до гніву, осуду, сваволі, впертості, наполяганні на своєму, легковажним, розсіяним, недбалим, малодушним, пристрасним… «Порушення посту загрожує учню Христовому відпадінням від Христа» (Свт. Ігнатій Брянчанінов). «Хто постить – знає, як піст приборкує хотіння. А ті, кому довелося випробувати це у ділі, стверджують, що він пом’якшує норов, вгамовує гнів, стримує поривання серця, бадьорить розум, дістає спокій для душі, полегшує тіло, усуває нестриманість» (Свт. Іоан Золотоустий).

 

7. Я бачив людей, які постять, але дуже далекі від християнського ідеалу. Хіба Богу чи їм самим потрібний такий піст?

Якщо людина не фарисействує, а постить чесно і щиро – Бог будує її внутрішній храм незбагненно й невидимо. Для нас це все ще стара людина, але в ній вже зародилося щось нове. Для нас це все ще темрява, але в серці її вже є світло. Не знаємо, скільки Господь дав їй ДУХОВНИХ сил, не знаємо, скільки вона вже здолала і яка відбувається в ній боротьба. Принаймні цій людині є що відповісти перед Богом. Вона старалася і зробила, як змогла, по вірі своїй. А ми що скажемо, не маючи навіть цього найменшого виправдання? «Глава чеснот – молитва, їх основа – піст» (Свт. Ігнатій Брянчанінов).

 

8. Я намагався постити, але мені здається, що піст мені нічого не дає…

Було б помилкою людині, що тільки-но розпочала роботу Богові, чекати якихось особливих вражень та благодатних дарів. Молитва й піст, і всяка праведність навчають, будують людину, як ми це вже згадували, невидимо і часто непомітно. Як зерно, вкинуте у землю, ще не побачило світла, але вже зрушилося, неухильно потягнулося до світла, прорвало свою в`язницю й пішло в ріст, так і душа у терпеливості й праці неодмінно йде правильно і вже близька Богові, а недбала душа – блукає. Навпаки, якісь екзальтичні переживання, що з’являються у людини на початку її шляху, є часто наслідком не прагнення до Бога, не пошуку істини, а пошуку самовиявлення, догоджання собі. Такі переживання зовсім не є духовними, найчастіше це омана й самооблещування. На шляху до Бога треба трошки постаратися, трошки докласти зусиль. «Царство Небесне силою добувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» (Мф. 11. 12). Треба трошки збити ноги на цьому шляху, перш, ніж удостоїтися небесних дарів. Бог не дає Свої скарби в нечисті руки, нечисте серце. Треба попрацювати, постукати у двері, очиститися трохи. «Терпінням вашим спасайте душі ваші» (Лк. 21. 19). «Піст – знищення смерті й визволення від гніву. Піст і тіло зберігає здоровим: не обтяжуючись їжею, воно не приймає хвороби, але стаючи легким, зміцнюється для прийняття дарів» (Свт. Іоан Золотоустий). «Стримання морить голодом бісів» (Свт. Феофан Затворник).

 

9. А якщо людина немічна й не може дотримуватися посту?

Особливо в наші часи, коли і самі продукти харчування нездорові, і люди тяжко працюють і виснажуються надмірно, і не завжди можна дістати те, що потрібно з пісної їжі. Може Церкві варто було б переглянути вимоги посту і змінити їх, враховуючи сучасні обставини?

Дуже важливо пам`ятати, що пости укладені не людським розумом, а премудрістю Божою, Провидінням Божим на всі часи до кінця віку. Пости розташовані протягом року ПРЕМУДРО і , безумовно, розраховані й на наші часи, і на ті, що будуть, може й набагато складніші. Потрібно пам’ятати, що у кожної людини – своя міра стримання, яку може визначити тільки вона, але це стримання необхідне для її здоров’я, не тільки духовного, а й фізичного. Тим, хто постить заради Бога, Сам Бог допомагає, укріплює. (Не даремно кажуть, що в останні часи люди будуть їсти і не насичуватися, але Господь прогодує Своїх вірних.) Багато прикладів тому: немічні старці, ще й хворобливі, постячи на самому хлібі й воді, тяжко працювали: зводили серед лісів церкву, здалеку носили воду, косили жито, рили канали – таких прикладів тисячі. Багато й зараз християн, що, навіть у тяжкій хворобі, не відмовилися від посту – і Господь зміцняв їх, давав силу і підіймав. Багато є прикладів, як суворо постили вагітні жінки, народжуючи у світ здорових, благословенних дітей. Люди бояться посту, забуваючи основоположні істини: «НЕ ХЛІБОМ ЄДИНИМ ЖИТИМЕ ЛЮДИНА, А ВСЯКИМ СЛОВОМ, ЩО ВИХОДИТЬ З УСТ БОЖИХ» (Втор. 8. 3; Мф. 4. 4). Як тоді, так і зараз Господь нам каже: «В Мене є їжа, якої ви не знаєте… Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене…» (Ін. 4. 34). Таку їжу пізнає кожний, хто заради Бога починає постити. І те, що ще вчора було неможливо, стає сьогодні цілком реальним. Безумовно, фізично здоровим людям потрібно постити суворіше, а немічним споживати більше, але загальні правила посту (за малим винятком) може витримати і хвора людина, й мала дитина, і порушення посту вже буде гріхом, який тяжіє на людині, додаючи їй неміч до немочі. Ніхто тебе не питає у церкві: «Як ти постиш?» або «Скільки чого їси?». Але церква закликає усіх дітей своїх прийняти чудотворні ліки посту НА ЗЦІЛЕННЯ душі і тіла. Хіба це треба Церкві? Хіба збільшується її авторитет від того, шо вона пропонує нам те, що нам не подобається? Хіба це Богу треба? Це потрібно нам! Щоб ми «дозволили» Господеві увійти в нас і зцілити нас. «Я є хліб життя. Батьки ваші їли манну в пустелі й померли; хліб, який сходить з небес, є той, що хто його їсть, той не помре» (Ін. 6. 48-50). «Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка зостається на життя вічне, яку дасть вам Син Чоловічеський» (Ін. 6. 27). «До того всього, святі посники на диво іншим не знали розслабленості, але завжди були бадьорі, сильні й готові до діла. Хвороби були між ними зрідка й життя їхнє було надзвичайно тривалим» (Прп. Серафим Саровський).

 

10. Чи може людина хвора наважитися виконувати Церковний устав посту в усій повноті, без послаблень?

Оце вже той випадок, коли йдеться не про загальне для всіх правило, а про конкретну особистість. Яка людина? Ви? Я? Він? Буває, що і хвора людина може взяти на себе суворий піст без шкоди для свого здоров’я. Але найчастіше піст входить в життя людини природньо, поступово. Бажання не образити Бога, не зневажити свою Церкву, бажання навернутися до Бога та інші, запалені небесним вогнем думки, визначають мінімум для даної людини тілесної їжі і максимум духовної. «Просіть, і дасться вам; шукайте – і знайдете; стукайте, і відчинять вам». Не треба запеклості, випробовування своїх можливостей, а більше довіри, послуху, лагідности. Благочестива людина повторює історію Церкви Христової у формуванні досконалої визначеності посту. Має пройти якийсь період формування, будуть і помилки, і фарисейство, і, навпаки, недбалість – Господь управить. Головне невідступність, прагнення до святині, незворотній рух до Бога. «З якою любов’ю, з якими божественними благодатними силами служить Господь усім, хто істинно постить! Він їх навідує, очищає, оновлює, зміцнює у боротьбі з пристрастями… навчає всякої чесноти і зводить до досконалості» (Прав. Іоан Кронштадтський).

 

11. Чи є їжа нечиста, неблагословенна Богом для людини?

Про їжу сказано, що «всяке творіння Боже добре, і ніщо не погане, коли приймається з подякою, бо освячується словом Божим і молитвою» (1 Тим. 4. 4-5). Відмовляємося ж ми від скоромної їжі у пости тому, що «кожний рід їжі має властиву йому дію на кров, на мозок, на усе тіло, а через тіло – й на дух» (Свт. Ігнатій Брянчанінов). Тому їжа розрізнюється якісно: за своїм впливом на людину. Заборона існує тільки на кров: «Душа тіла у крові» (Лев. 17. 11), «Кров є душа» (Втор. 16. 23). Причина цієї заборони в тому, що саме кров (душа, життя) присвячується Господу. Апостоли підтвердили цю заборону для навернених поган (усіх народів, що пізнали Бога) (Діян. 15. 29), але не всі православні богослови визнають це правило обов’язковим. «Гріх не в їжі, а в нестриманості, в непослусі Церкві, у віддаленні від подвигу» (Свт. Ігнатій Брянчанінов).

 

12. Як правильно постити?

Під час усіх постів із їжі вилучають м`ясо, молочні продукти (масло, сир та ін.), яйця: ця їжа називається скоромною – не пісною, алкогольні напої (крім вина, якщо не суворий піст). Загальним правилом є: утримуватися від подружніх стосунків, розваг та веселощів, не справляти весілля, стримувати свій язик (не тільки від поганих, злих слів, а й від порожніх), творити діла милосердя, побільше «відривати» від себе: вчитися жертвувати. Усі страви під час постів мають бути прості, невигадливі. Пости бувають звичайні й суворі (коли не їдять рибу, олію й гарячу їжу – це так зване сухоїдіння: хліб, вода, компоти, варені й сирі овочі й фрукти), іноді особливо суворі (не їдять аж до вечора, а хто може – і кілька днів), одноденні й тривалі. Середу та п’ятницю вшановують постом протягом усього року, крім «загальних седмиць» (тижнів) якими є: Святки (7-17 січня), тиждень після неділі митаря і фарисея («м’ясоїд»), тиждень перед Великим постом («масляна»; не їдять тільки м’ясне), тиждень після Пасхи, тиждень після Трійці. Постять особливо суворо день перед Різдвом Христовим (6 січня), день перед Богоявленням (18 січня), на свято Усікновення голови Іоанна Хрестителя (11 вересня) й на Хрестовоздвиження (27 вересня). Тривалих постів чотири: Великий піст (7 тижнів до Великодня) – суворий, особливо перший та останній тижні. Петрів піст, Апостольський (починається через тиждень після Трійці, закінчується на свято – 12 липня) – звичайний. Успенський піст (14-28 серпня) – суворий. Різдвяний піст (28 листопада – 6 січня) – звичайний. Людина, з благословеення священика, може взяти на себе додатковий піст (у випадку хвороби, небезпеки, для більшого вдосконалення тощо). «Тільки до ситості нічого не їж, залишай місце Святому Духу» (Прп. Серафим Саровський).

 

Тож, подай Боже натхнення і сил, необхідних, щоби пройти цією стежкою за Господом до Світлого Хрестового Воскресіння !

 

Яндекс.Метрика