narrow default width wide

Breadcrumbs

1 липня 2018 р.Б. Неділя. Прп. Леонтія, канонарха Печерського, в Дальніх печерах (XIV)

 

 

 

Преподобний Леонтій, канонарх Печерський, родом з Волині, з юних років прийшов у Києво-Печерську обитель, де прийняв постриг. Він мав прекрасний голос і, коли навчився грамоті, виконував послух канонарха.

 

 

Преподобний Леонтій помер молодим в XIV столітті й за самовідданий подвиг спасіння прославлений Господом благодатним даром чудотворним. Його прославлення почалося незабаром після смерті й уже наприкінці XIV століття зустрічається кондак преподобному Леонтію.

Мощі святого подвижника перебувають у Дальніх печерах
Свято-Успенської
Києво-Печерської Лаври, пам’ять його також 28 серпня, у Соборі Києво-Печерських святих.

Тропар і кондак подаються відповідно до традиції Київської Православної митрополії першої половини XV століття

Тропар Леонтію, канонарху Печерському, у Дальніх печерах спочиваючому, глас 3

Гідний слуга Христовий, канонарх Леонтій від юності себе служінню присвятивши, у славну лавру Печерську, на пагорби Київські прийшов. Службою керував красиво й благоговійно і в правилі чернечому засяяв світло. Тепер, у Вищого Престолу стоячи, моли Христа Бога, що б прощення гріхів подав душам нашим.

Кондак Леонтію, канонарху Печерському, у Дальніх печерах спочиваючому, глас 1

Послу канонарха виконуючи, гідний канонарх Леонтій і співом церковним керуючи в церкві, ти направду зробився подібним Ангелам,що оспівують Бога на Небесах,їх життю наслідував, і, з ними тепер радуєшся, поминай нас, що з любов’ю святкують пам’ять твою прощення гріхів подав душам нашим.

 

Заповіт Пресвятої Богородиці афонським монахам

 

 

Владичиця Богородиця, коли з'явилася першому афонському пустельнику, святому Петру (655-681 рр.), і через п'ять століть ігумену Великої Лаври Миколі, сказала одному і іншому наступне:

 

"Місцем вашого життя і смерті, буде гора Афон, яку Я отримала від Свого Сина і Бога, в доля Собі. І ті, хто хоче піти від мирських турбот і хвилювань, нехай приходять і працюють в цьому саду, обробляють чесноти і очищають серце.

З цього дня і надалі, місце це, буде називатися Святою Горою.

Обіцяю любити, допомагати і покривати тих, хто з відданим серцем буде приходити і від щирого серця працювати для Бога, невпинно молитися про свою душу, просити Бога про Його Церкви і про весь світ, щоб просвітив Бог цей світ і про всіх людей, щоби стали справжнім і відданим стадом нашого Христа і Бога.

З милості і благодаті Сина і Бога Мого, від одного краю до іншого, наповниться місце це православлячими і благочестивими ченцями. Про що радіє і веселиться дух мій, оскільки всі вони будуть співати, благословляти і прославляти всечесне ім'я Пресвятої Трійці.

Цими ченцями, і тими ознаками, і чудами які вони здійснять завдяки чистоті і святості свого життя, буде прославлятися і звеличуватися по всіх кінцях землі, ім'я Боже. Їх терпляче відношенню до горя, тягот, печалі, спокусам, скандалам і лешеніям, стануть прикладом для інших людей, що живуть в світі.

Про тих, хто витримає всі випробування, буду просити Сина і Бога Мого, щоб простив їм усі їхні недоліки і удостоїв їх божественних і небесних дарів. Попрошу щоб дав їм щире покаяння і просвітництво, щоб мали добру відповідь в день святого славного Другого Пришестя, і на майбутньому праведному суді удостоїлися безмежної милості.

Однак і в цьому житті матимуть від мене велику допомогу, оскільки буду полегшувати їх біль, підтримувати в їх працях і прикрощах та захищати від уявних і чуттєвих спокус, що виходять від диявола, ворога людського роду ".

 

 

 

 

О Пресвята і Преблагословенна Богородице Діво, вища від Херувимів і чесніша від Серафимів, Боговибрана Отроковице. Споглянь милостивим оком на нас, предстоячих перед святою іконою Твоєю що з розчуленням сердець наших молимо Тебе: почуй нас, грішних та недостойних, зціли наші душі і тіла, збурені ранами гріхів і страстей багаторізних, звільни нас від всякої напасті, біди, скорботи і вічного осудження.

Охорони нас від ворогів видимих і невидимих, що нападають на нас, звільни нас від всякої печалі і від неправедного лютого наговору ворожого. Прийми, о Всемилостива Владичице, ці молитви, що зі сльозами Тобі приносимо від нас, недостойних рабів Твоїх, до Твоєї всезціляючої ікони, скорботи полегши, хворих зціли, розслабленим і немічним здоров’я подай, від бісівських нападів захисти, прокажених очисти, обтяжених недугою п’янства зціли і до спасіння всіх приведи.

Владичице, всякий дім і сімейство в благочесті і однодумності збережи. Церкву Апостольську і Соборну Православну між народами утверди, устави святих отців непорушеними збережи.

Охорони обителі Твої і будь Ізбавительницею і захистом нашим, бо на Тебе уповаємо завжди і всіє душею взиваємо.

Умоли Сина Свого, Христа Бога нашого, хай простить нам гріхи наші і не відверне милості Своєї від людей Своїх і подасть нам християнську кончину, безболісну, мирну, не осоромну, і удостоїть нас Царства Небесного. Цього ради славимо Тебе і прославляємо святе і величне ім’я Отця і Сина і Святого Духа нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

 

Пресвятая Владичице Богородиця, Матір Світла, спаси нас.


24 червня 2018 р.Б. Почитання чудотворної ікони Божої Матері «Достойно є», або "Милуюча" (980).

 

 

 

Знаходиться ця ікона в столиці Афону місті Кареї на горнім місці вівтаря соборного храму. Час її явління визначається 980 роком.

Образ цей особливо шанується завдяки наступному випадку. У кінці Х століття недалеко від Афонського Карейского монастиря в келії жив один старець-відлюдник зі своїм послушником.

Одного разу старець вирушив на всенощне бдіння в храм, а послушник залишився в келії вичитувати молитовне правило. Як тільки настатала ніч, він раптово почув стукіт у двері. Відчинивши її, юнак побачив перед собою незнайомого ченця, який попросив дозволу увійти. Послушник впустив його, і вони разом почали молитовні піснеспіви. Так проходила їх нічна служба своїм чином, доки не настав час величати Пресвяту Богородицю.

Ставши перед Її іконою «Милуюча», послушник почав співати загальноприйняту молитву: «Чеснішу Херувим...», але гість зупинив його і сказав: «У нас не так величають Божу Матір» – і заспівав інший початок: «Достойно є…». А потім вже до цього додав «Чеснішу Херувим...». Інок наказав послушникові завжди співати в цьому місці богослужіння щойно почуту пісню на честь Богородиці. Не сподіваючись, що він запам'ятає настільки чудові слова почутої молитви, послушник попросив гостя їх написати. Але в келії не було ні паперу, ні чорнила, і тоді незнайомець написав слова молитви пальцем на камені, який несподівано став м'яким, як віск. Потім він раптово зник, і чернець тільки і встиг запитати в мадрівника, його ім'я, на що той відповів: «Гавриїл».

Старець, який повернувся з храму, був дуже здивований, почувши від послушника слова нової молитви. Вислухавши його розповідь про чудесного гостя і побачивши чудово написані слова піснеспіва, старець зрозумів, що небожитель, який з'явився – це архангел Гавриїл. Звістка про чудесне відвідування архангела Гавриїла швидко поширилася по Афону і дійшла до Константинополя.

Афонські ченці відіслали в Константинополь кам'яну плиту з написаною на ній піснею Богородиці як доказ істинності переданої ним звістки. З того часу молитва «Достойно є» стала невід'ємною частиною православних богослужінь. А ікона Божої Матері «Милуюча» разом з колишньою назвою називається також «Достойно є».


Достойно є, і це є істина, славити Тебе Богородицю, завжди Славну і Пренепорочну і Матір Бога нашого. Чеснішу від Херувимів і незрівнянно славнішу від Серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Боже, будь милостивий до мене, грішного. Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене. Без числа згрішив я, Господи, прости мене. Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

 

24 червня 2018 р.Б. Пам'ять апостолів Варфоломія і Варнави (І).

 

 

 

Апостол Варфоломій походив з Кани Галілейської. Після сходження Святого Духа в день П'ятидесятниці, святому апостолу Варфоломію разом з апостолом Филипом випав жереб проповідувати Євангеліє в Сирії і Малій Азії. Несучи благу вістку, вони то розходилися по різних містах, то сходилися знову. В одному з міст вони зустрілися з апостолом Іоанном Богословом і разом відправилися у Фрігію. У місті Ієраполі святі своєю молитвою вбили величезну єхидну, якій язичники поклонялися як божеству. Тут святі Варфоломій і Филип по злобі язичницьких жерців були схоплені і після побоїв засуджені на розп'яття. Як тільки святі були розп'яті, почався страшний землетрус, земля поглинула правителя міста і жреців з безліччю язичників. Інші злякані, стали знімати апостолів з хрестів. Апостола Варфоломія зняли живим, а апостол Филип вже помер, і його з честю поховали.

Потім апостол Варфоломій відправився в Індію, де переклав з єврейської на місцеву мову Євангеліє від Матфея і навернув до Христа багатьох язичників. З євангельською вістю він відвідав Велику Вірменію (область між річкою Курою і верхів'ями річок Тигру і Євфрату), де жерці, бачачи що храми язичницьких богів порожніють, спонукали брата царя погубити проповідника. Апостол Христов був схоплений в місті Альбані (нині Баку) і знову розп'ятий вниз головою на хресті. Але й висячи, він не переставав проповідувати слово Боже, за що і був усічений мечем.

Святий Апостол Варфоломій помер у 71 році. Віруючі поклали його останки в олов'яну раку і погребли.

Святий апостол Варнава належить до числа сімдесяти учнів Ісуса Христа. Він народився на Кіпрі в багатій єврейській родині з роду Левитів, здобув хорошу богословську освіту в Єрусалимі, познайомився там з Савлом, згодом став апостолом Павлом. Звали його Йосія, а прізвисько Варнава - "син утіхи" - він отримав за свою доброту. Після смерті Учителя він продав все, що мав, і цілком присвятив себе проповіді християнства. Довгий час він супроводжував апостола Павла в його місіонерських подорожах: разом вони побували на Кіпрі, в Пергії, проповідували в Антіохії. Останній раз на Кіпр Варнава зі своїм племінником Марком відправився вже без Павла. Там, на Кіпрі, в місті Саламіні він і зустрів свою смерть: іудеї вивели його за ворота, забили камінням, а потім кинули в багаття. Пізніше на місці його поховання хворі почали отримувати зцілення. Там же був зведений храм, мощі святого були перенесені в його вівтар. Апостола Варнаву вважають засновником Кіпріотської церкви.

 

Святі апостоли Варфоломіє і Варнаво, моліть Бога про нас!

 

17 червня 2018 р.Б. Святителя Митрофана, Патріарха Константинопольського (306 - 337)

 

Святитель Митрофан, Патріарх Константинопольський, був сучасником святого Костянтина Великого (306 - 337). Батько його, Дометій, був рідним братом римського імператора Проба (276 - 282). Зрозумівши хибність язичницької релігії, Дометій увірував у Христа.
Під час жорстоких переслідувань християн у Римі святий Дометій з двома своїми синами, Пробом і Митрофаном, перейшов у Візантію, де став навчатися Закону Господньому в єпископа Тита (242 - 272), чоловіка святого життя. Бачачи полум'яне бажання Дометія потрудитися для Господа, єпископ Тит висвятив його у пресвітера. Після смерті Тита на єпископський престол був зведений Дометій (272 - 303), а потім - його сини, Проб (303 - 315) і в 316 році - святий Митрофан.

Прибувши одного разу до Візантії, імператор Костянтин Великий був захоплений красою і зручним розташуванням міста. Побачивши святість життя і мудрість святого Митрофана, імператор взяв його з собою до Риму. Незабаром Костянтин Великий переніс столицю з Риму до Візантії і перевів туди святителя Митрофана. В 325 році для подолання влади єресі Арія в Нікеї зібрався I Вселенський Собор. Костянтин Великий виклопотав у святих отців Собору для святителя Митрофана титул Патріарха. Таким чином, святитель став першим Патріархом Константинопольським.

Сам святитель Митрофан, глибокий старець, не міг бути присутнім на Соборі, а послав замість себе хорєпископа Олександра. Після закінчення Собору імператор разом з отцями Собору відвідав хворого Патріарха. На прохання імператора святитель вказав собі гідного наступника - єпископа Олександра, передбачивши, що після Олександра на патріарший престол буде зведений Павло (у той час читець), а Патріарху Александрійському Олександру передбачив, що його наступником буде архідиякон Афанасій.
Святитель Митрофан мирно переставився до Бога в 326 році, у віці 117 років. Мощі його спочивають у Константинополі, в храмі, спорудженому в його пам'ять.

 

Святителю отче Митрофане, моли Бога про нас!

 

Яндекс.Метрика