narrow default width wide

Breadcrumbs

12 серпня 2018 р.Б. Неділя 11-та після П’ятдесятниці.

Апостолів вiд 70-ти: Сили, Силуана, Крискента, Єпенета й Андроника (І).

Мученика Йоана, воїна (IV). Знайдення мощей преподобного Германа Соловецького (1484).

Мучеників Полiхронiя, єпископа Вавилонського, Парменiя, Єлими i Хрисотеля, пресвiтерiв, Луки i Муко, дияконiв, Авдона i Сенiса, князiв Персидських, та мучеників Олiмпiя i Максима (бл. 251).

Священномученика Валентина (Уалентина), єпископа, i трьох учнiв його – мучеників Прокули, Єфива та Аполлонiя та праведного Авундiя (бл. 273).

 

5 серпня 2018 р.Б. Неділя. Почаївської ікони Божої Матері (1675)

 

 

Перед святою Твоєю іконою, Владичице, ті, що моляться, зцілень сподобляються, віри істинне пізнання приймають і агарянське нашестя відбивають. Тим же і нам, що до Тебе припадаємо, гріхів прощення попроси, помислами благочестя серця наші просвіти і до Сина Твого молитву піднеси про спасіння душ наших.


Непрохідні врата, таємно запечатані, благословенна Богородице Діво, прийми моління наші і піднеси Сину Твоєму і Богу, нехай спасе Тобою душі наші.


Величаємо Тебе, Пресвятая Діво, і шануємо чесну ікону Твою, її ж від літ древніх на горі Почаївській прославила еси.

 

 

1559 року грецький (за іншими джерелами – болгарський) митрополит Неофіт, який мандрував по Русі, приїхав на Волинь.


В подяку за гостинність, яку надала йому в своєму маєтку благочестива дворянка Анна Гойська, до володінь якої належав і Почаїв, владика благословив її іконою Пресвятої Богородиці.


Швидше за все, це була сімейна ікона, яка, можливо, належала роду самого Неофіта.


У південних слов’ян, як і в інших народів, був у той час поширений благочестивий звичай обирати собі особливих покровителів з святих, пам’ять яких від покоління до покоління відзначається як сімейне свято. Примітно те, що у всіх написах, що збереглися на тій іконі, лист і мова слов’янські.


Довго перебувала святиня в каплиці дворянської садиби. Служниці багато разів бачили ікону в сяйві, про що розповідали своїй пані.


Богоматір уві сні являлась і самій Гойській. Нарешті, одного разу, ставши наяву свідком того, як від Образу сходить дивне світло, благочестива жінка повірила, що ікона має особливу благодать, і веліла запалити перед святинею лампаду.


За молитвами біля ікони стали відбуватися чудеса. Коли ж завдяки чудотворному образу зцілився сліпий брат Гойської Филип, то Анна, здивована і зраділа, закликала ченців. Ними був відслужений молебень, святиня була хресним ходом перенесена на Почаївську гору і віддана на вічне зберігання монахам, які жили в печері на горі.


Ця подія відбулася в 1597 році. На горі була влаштована церква в честь Успіння Богоматері, а при ній створено монастир, на утримання якого Гойська пожертвувала кошти. З цього часу ікона стала називатися Почаївською.


До 1664 року різні чудотворення не записувалися. Однак народний поголос про такі події швидко розносився у всі кінці землі. З усіх боків стали стікатися до Почаївської ікони Божої Матері безліч паломників.


Влітку 1675 року під час Збаразької війни з турками, за царювання польського короля Яна Собеського (1674-1696), полки, що складалися з татар, під проводом хана Нурредин через Вишнівець підступили до Почаївської обителі, обступивши її з трьох сторін. Слабка монастирська огорожа, як і кілька кам’яних будівель обителі, не представляла ніякого захисту для обложених.


Ігумен монастиря Іосиф Добромирський переконав братію і мирян звернутися до небесних захисників: Пресвятої Богородиці і преподобного Іова Почаївського. Ченці і миряни ретельно молилися, припадаючи до чудотворного образу Божої Матері і до раки з мощами преподобного Іова.


Вранці 23 липня, зі сходом сонця, татари радилися про штурм обителі. Ігумен же велів співати акафіст Божій Матері. З першими словами «Взбранной Воєводі» над обителлю раптово з’явилася Сама Пречиста Богородиця, «омофор белоблистящийся распуская», з небесними ангелами, що тримають оголені мечі. Преподобний Іов знаходився біля Божої Матері, кланяючись Їй і молячись про захист обителі.


Татари взяли небесне воїнство за примару, в сум’ятті стали стріляти в Пресвяту Богородицю і преподобного Іова, але стріли поверталися назад і ранили тих, хто їх пускав. Жах охопив нападників. У панічній втечі, не розбираючи своїх, вони вбивали один одного. Захисники монастиря кинулися в погоню і захопили багатьох у полон. Деякі полонені згодом прийняли православну віру і залишилися в обителі назавжди.


… Нині чудотворна ікона поміщена в Успенському соборі Почаївської Лаври в зіркоподібному кивоті в третьому ярусі іконостасу.


Кожен день о п’ятій годині ранку в Успенському соборі, освітленому в передранковому сутінках лише одними лампадами, монастирською братією служиться полунощниця. Після неї, при співі тропаря «Непрохідні Врата», Чудотворний образ Почаївської Матері Божої повільно опускається і зупиняється на рівні людського зросту. Ікона тримається на двох шовкових стрічках. Поруч з нею стоїть ієромонах, званий за традицією «ківотним». Ченці, а слідом за ними і всі присутні в храмі, безмовно і неквапливо підходять і прикладаються до чудотворного образу.


Також поклонитися святині можна у суботи після соборного акафісту перед нею, а також у недільні та святкові дні після пізньої Божественної Літургії.


Дива зцілення у цієї ікони нескінченні, як і потік паломників з України, Білорусії, Молдавії, Росії, Сербії та інших країн, які приїжджають до Почаївської Лаври.


Кожний вірянин, який звертається до Почаївського образу з сердечною молитвою, і таємно, і явно отримує допомогу духовну, душевна і тілесну. У кожної людини, що лине до святині є те, що можна висловити лише молитовним подихом. І для цього завжди не вистачає слів.


А Матір Божа нікого не залишає обділеним.


Взбранной Воєводі побєдітєльная, яко ізбавшеся від злих, благодарствєнная, восписуєм Ті раби Твої, Богородице: но яко імущая державу непобєдімую, від всяких нас бід свободи, да зовем Ті: Радуйся, Невісто Неневісная!


О, Пресвята Владичице, Богородице! Вищя всіх ангелів і архангелів і всього створеного чесніша, поміч ображеним, надія скривдженим, убогих заступнице, печальних втішення, потребуючих кормительнице, нагих одіяніє, больних зцілення, грішних спасіння, християн поміч і заступниця.


О, всемилостива Владичице, Діво Богородице!


Милістю Твоєю спаси і помилуй святійшого Патріарха і преосвящених митрополитів, архієпископів і єпископів, і весь священичий і монаший чини, країну нашу, владу і воїнство, і всіх православних християн ризою Твоєю чесною захисти: і умоли, Владичице, з Тебе безсімено воплотившигося Христа Бога нашого, да препояше нас силою Своєю свише, на невидимия і видимия враги наша. О, всемилостива Владичице Богородице! Воздвигни нас з глубин гріховних, і збережи нас від голоду, пагуби, трусу і потопу, вогню і зброї, від нападу ворожого і всякої брані, і від даремної смерті, і від пошесті згубної, від смертоносної язви, і від всякого зла.


Подай, Владичице, мир і здоровя рабам Твоїм всім православним християнам, і просвіти ум і очі сердечні до спасіння: і сподоби нас грішних рабів Твоїх Царства Сина Твого, Христа Бога нашого: бо держава Його благословенна і препрославлена, з Безначальним Його Отцем, і с Пресвятим і благим і животворящим Духом, нині і повсяк час і на віки віків. Амінь.

 

Гімн Богородиці

 

На горі Почаївській

 

Достойно є

 


Відзначення 1030-річниці Хрещення Київської Русі

 

 

28 липня 2017  р. Б. відбудеться парафіяльна поїздка до міста Київ для прийняття участі у святкуванні 1030-річниці Хрещення Київської Русі.

Бажаючих взяти участь у святкуванні просимо звернутись до настоятеля Свято-Володимирської парафії Української Автокефальної Православної Церкви.

 

15 липня 2018 р.Б. Покладення чесної ризи Пресвятої Богородицi у Влахернi (V)

 

 

 

У V сторіччі, за час правління грецького імператора Лева І (474 р.), два сенатори, Ґальбій і Кандид, вибралися на прощу до св. Землі. В Палестині вони відвідували св. місця, освячені перебуванням Ісуса Христа й Пресвятої Діви Марії. Прибувши до Назарета, зупинились у домі однієї старої єврейки. В одну з її кімнат приходило багато хворих людей. Старенька розповіла сенаторам, що в ній у кивоті переховується одежа Матері Божої, яку Пресвята Богородиця ще перед своєю смертю передала одній побожній вдовиці. Та жінка берегла її все життя, а перед смертю передала одній своїй родичці, доручивши їй опікуватися цією одежею. Так вона переховувалася в побожних єврейських жінок аж до приходу сенаторів. Остання опікунка св. одежі журилася, бо вже не мала в своєму роді дівчини, яка могла б опікуватися дорогоцінною одежею.

Сенатори, дізнавшись про цю таємницю, негайно вирушили до Єрусалима. Там вони поклонилися св. місцям і, мабуть, за Божим надхненням, наказали зробити другий такий самий кивот, в якому переховувалася одежа Пресвятої Борогодиці. Вернувшись до Назарета, вони знову зайшли до дому побожної старої і непомітно поміняли кивоти: новий залишили в кімнаті жінки, а старий, з одежею Пресвятої Діви Марії, забрали з собою до Царгорода. Кивот з одежею поставили в своїй домашній каплиці у влахернському передмісті над Чорним морем. Про дорогоцінну одежу нікому не говорили. Але незабаром там почали діятися різні чуда, й сенатори не могли далі приховувати від людей своєї таємниці. Тоді повідомили про все імператора й патріарха. Цар наказав збудувати у Влахерні величну церкву, в якій поклали дорогоцінну одежу Пресвятої Діви Марії. Незнищенна одежа Пресвятої Богородиці стала обороною міста та джерелом чудесних оздоровлень.


Богородице Приснодіво, людей покрово, ризою і поясом пречистого тіла Твого, державну, місту твоему, огорожу дарувала, безсіменним різдвом Твоїм нетлінною перебуваючи, Тобою бо єство оновлюється і час. Тому молимо Тебе мир місту Твоєму дарувати і душам нашим велику милість.

Одежу нетління, священну ризу Твою, дарувала всім вірним Богоблагодатна Чиста, нею ж прикривала священне тіло Твоє, що її покладення святкуємо з любов’ю покрово всіх людей, і взиваємо зі страхом до Тебе, Чиста: радуйся, Діво, християн похвало.

 

1 липня 2018 р.Б. Неділя. Прп. Леонтія, канонарха Печерського, в Дальніх печерах (XIV)

 

 

 

Преподобний Леонтій, канонарх Печерський, родом з Волині, з юних років прийшов у Києво-Печерську обитель, де прийняв постриг. Він мав прекрасний голос і, коли навчився грамоті, виконував послух канонарха.

 

 

Преподобний Леонтій помер молодим в XIV столітті й за самовідданий подвиг спасіння прославлений Господом благодатним даром чудотворним. Його прославлення почалося незабаром після смерті й уже наприкінці XIV століття зустрічається кондак преподобному Леонтію.

Мощі святого подвижника перебувають у Дальніх печерах
Свято-Успенської
Києво-Печерської Лаври, пам’ять його також 28 серпня, у Соборі Києво-Печерських святих.

Тропар і кондак подаються відповідно до традиції Київської Православної митрополії першої половини XV століття

Тропар Леонтію, канонарху Печерському, у Дальніх печерах спочиваючому, глас 3

Гідний слуга Христовий, канонарх Леонтій від юності себе служінню присвятивши, у славну лавру Печерську, на пагорби Київські прийшов. Службою керував красиво й благоговійно і в правилі чернечому засяяв світло. Тепер, у Вищого Престолу стоячи, моли Христа Бога, що б прощення гріхів подав душам нашим.

Кондак Леонтію, канонарху Печерському, у Дальніх печерах спочиваючому, глас 1

Послу канонарха виконуючи, гідний канонарх Леонтій і співом церковним керуючи в церкві, ти направду зробився подібним Ангелам,що оспівують Бога на Небесах,їх життю наслідував, і, з ними тепер радуєшся, поминай нас, що з любов’ю святкують пам’ять твою прощення гріхів подав душам нашим.

 

Яндекс.Метрика