narrow default width wide

Breadcrumbs

03.08.2014 р.Б. Неділя 8-ма після П’ятидесятниці.

 

 

Прор. Єзекиїля (VІ ст. до Р. Хр.). Прпп. Симеона, Христа ради юродивого, та Іоана, спiвпосника його (бл. 590). Прпп. Онуфрiя Мовчазного i Онисима, затворника, Печерських, у Ближнiх печерах (ХІІ – ХІІІ).

 

29 травня 2014 р.Б. Вознесіння Господнє.

 

 

Вознесіння Господнє належить до празників, котрі не мають певного числа, але співпадають із однойменним днем, яким неодмінно має бути четвер шостого тижня по Світлій неділі.

У Євангеліях від Марка й Луки містяться лиш короткі відомості про цю велику подію, якою завершується земне життя Ісуса Христа. Про це описано в Діях Святих Апостолів. Зустрівшись із апостолами, Ісус Христос звелів, щоб вони не відходили з Єрусалима, а чекали обітниці Отчої. Іван бо водою хрестив, — ви ж охрещені будете Духом Святим через кілька днів. Апостоли хотіли довідатись, коли це має статися? Він же відповідав їм: «То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і моїми ви свідками будете в Єрусалимі і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі. І, прорікши оце, як дивились вони, він угору возноситись став, а хмара забрала Його з-перед їхніх очей...»

І якщо протягом минулих сорока днів ми віталися словами «Христос Воскрес», то віднині таке вітання вже не вживають аж до наступного року, «бо в храмах ховають плащаницю».

Після свого воскресіння Господь не перебував уже із учнями, а лише являвся їм у різний час, відкриваючись в абсолютно живому, воскреслому тілі. Він розмовляв з апостолами та повчав їх, тобто поводився, як звичайна жива людина, тому після вознесіння Спасителя апостоли розгубилися. Але з’явилися ангели, які повідомили їх, що Ісус, який тільки-но вознісся, таким же чином знову повернеться на землю. Так було виголошено пророцтво про друге пришестя Христа. За християнським вченням, свято Вознесіння символізує перемогу обожненої людської природи, її причетність до таїни Трійці.

 

Тропар: Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, радість сотворивши ученикам обітуванням Святого Духа, утвердивши їх благословенням, бо Ти єси Син Божий, ізбавитель світу.

 

Кондак: Сповнивши промисел щодо нас і те, що на землі, з’єднавши з небесним, вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, ніяк не відлучаючись, але невідступно перебуваючи, Ти кличеш до тих, що люблять Тебе: Я з вами і ніхто проти вас.

 

Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.

 

18 квітня 2014 р.Б. Велика п’ятниця. Спомин святих спасительних Страстей Господа нашого Ісуса Христа.

 

 

"Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і ароматами, в гробі новім, покривши, положив".

 

Тропар Великої п'ятниці

 

Богослуження Великої п'ятниці характеризуються зворушливими напівами і глибокими змістом. Їх тема це хресні муки і смерть Господа нашого Ісуса Христа.

"Днесь висить на дереві, Той, що на водах землю повісив. Вінцем з терня вінчається Цар ангелів. У ложну багряницю одягається Той, що небо одягає хмарами. Дістає поличник Той, що в Йордані висвободив Адама. Цвяхами пригвозджений Жених церкви. Копієм проколений Син Діви. Поклоняємось страстям Твоїм, Христе, поклоняємося страстям Твоїм, Христе, поклоняємося страстям Твоїм, Христе, покажи нам і славне Твоє воскресення".

В осередку величних відправ і зворушливих обрядів Великої п'ятниці стоїть Свята Плащаниця. Ця свята ікона Христа в гробі стала складовою частиною обрядів вечірні Великої п'ятниці й утрені Великої суботи. Під час тих відправ ми особливо прилюдно вшановуємо святу плащаницю, бо на ній кривавими літерами виписана історія спасення людського роду. Свята плащаниця говорить нам і про строгу Божу справедливість і про безконечну Божу любов і безмежне милосердя до нас, грішних.

Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих помилуй нас.

17 квітня 2014 р.Б. Великий четвер. Спомин Тайної вечері.

 

Вели́кий четве́р (Страстний четвер, Чистий четвер) є нагадуванням людству про Таємну вечерю, на якій Ісус закликав усіх своїх учнів до прояву братської любові і смиренності по відношенню один до одного та встановлення таінства Євхаристії. На знак цього він омив апостолам ноги і провів обряд Святого Причастя.

У Великий четвер у церкві обов'язково правлять службу, під час якої розповідають про земні страждання Ісуса. У цей день люди починають готуватися до самої Пасхи. Ця підготовка полягає не тільки в приготуванні страв для святкування Великодня (пасок, фарбованих яєць і т.д). Головне, що треба зробити кожній віруючій людині, ­– посповідатися і причаститися, щоб очистити не тільки будинок, але і душу свою.

Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих помилуй нас.

13 квітня 2014 р.Б. Вхід Господній у Єрусалим.

 

 

За євангельською оповіддю Ісус Христос сотворив велике чудо у Віфанії – воскресив Лазаря, що вже чотири дні лежав у гробі. Більшість людей знало і ввірувало в чудо й чекало приходу Його в Єрусалим до свята Пасхи. Начальники іудейські, фарисеї і книжники, сповнені злості і заздрості, вирішили убити Ісуса Христа. Вони дали розпорядження повідомити їм, коли Він прибуде в Єрусалим.

Відаючи, яка участь чекає на Нього в Єрусалимі, Господь сказав учням своїм, що скоро почнуться його страждання. Ось Він разом з учнями вирушив до Єрусалима на свято Пасхи. Наблизившись до цього міста, де, як Він знав, на Нього чекали страждання і смерть, Господь сказав двом своїм учням: «Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, що на нього ніколи ніхто не сідав із людей. Відв’яжіть його і приведіть. Коли ж вас хто спитає: «Нащо відв’язуєте?», відкажіть йому так: «Господь потребує його».

Вони виконали Його прохання і привели Йому осля. Пославши свою одежу на осля, посадили на нього Ісуса. Його зустрічало багато народу. Люди з пальмовим віттям вийшли до Нього й вітали: «Осанна! Благословенний, хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлів!».

Як відомо, кінь є символом війни, бо на війну воїни колись вирушали на конях, а осел є символом миру, бо він Надто повільний і придатний лише для роботи в мирні часи. Коли цар повертався з військового походу, то звичайно їхав на коні. Іудеї чекали царя-завойовника, але Христос в’їхав до Єрусалима верхи на ослі, мирній тварині. І вся проповідь Ісуса Христа була про царство миру на землі. Люди гадали, що Ісус Христос прямує до Єрусалима, щоб стати царем, тому й зустрічали Його вигуками, якими завжди вітали царів. А коли увійшов Він до Єрусалима, то завирувало місто, питаючи: «Хто Цей?».

Люди ж казали: «Це й є Ісус, Пророк із Назарету Галілейського». Коли Він наблизився і місто побачив, то заплакав за ним і сказав: «О, якби ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги валом тебе оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди. І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позаставляють каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх»....

І ввійшов Він у храм і повиганяв торгашів, до них кажучи: «Дім Мій – дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників». Кожного дня Він у храмі навчав. А первосвященики, книжники, фарисеї замишляли, як Його вбити, але не могли нічого вдіяти, бо всі люди горнулись до Нього і слухали його.

У день славного входу Ісуса до Єрусалима ми святкуємо Цвітну, або Вербну неділю, в яку освячують у церкві гілочки з лози або верби і роздають людям.

Празник торжественного в’їзду Ісуса Христа до Єрусалима належить до найдавніших празників у Східній Церкві. Свідчення про його святкування сягають III століття. Святкування цього празника почалося в Єрусалимі і невдовзі стало празником усієї Східної Церкви.

Сильвія Аквітанська у щоденнику свого паломництва святими місцями детально описує, як відбувався цей празник у Єрусалимі в IV столітті. Там читаємо, що вірні Єрусалима щорічно намагалися наново переживати подію Христового в’їзду до Єрусалима так, як вона відбулася перший раз. У Квітну неділю, після ранішніх відправ у храмі Божого Гробу, вірні збиралися близько першої години пополудні на Оливній Горі коло церкви Христового Вознесіння. Сюди приходив єпископ з дияконами, і коли збирався народ, співали різні гімни і псалми та читали зі святого Євангелія про подію Христового в’їзду до Єрусалима. Приблизно через дві години, коли вже всі зійшлися, починався величавий похід-процесія в сторону Єрусалима. Під час процесії і старші, й діти, несучи пальмові чи оливкові галузки співали гімни і псалми, що закінчувалися окликами: «Благословен, хто йде в ім’я Господнє». Похід замикав єпископ із своїми помічниками. І він, подібно як Христос, їхав на осляті. Процесія ішла через місто аж до храму Божого Гробу. Торжество закінчувалося відправою вечірні.

Квітна неділя в наших богослужбових книгах має такі назви: «неділя Ваїй», Цвітна, Цвітоносна і Цвітоносія», а в народі ще: «неділя Вербна чи Вербниця». Усі ті назви пов’язані із звичаєм благословляти й роздавати того дня в церкві пальмові чи оливкові галузки. Через брак пальмового чи оливкового віття в нашій країні ми маємо прадавній звичай використовувати гілки лози чи верби, бо вони навесні найшвидше розвиваються.

 

Яндекс.Метрика