narrow default width wide

Breadcrumbs

17 серпня 2014 р.Б. Неділя 10-та після П’ятидесятниці.

 

 

Семи отрокiв у Ефесi: Максимiлiана, Ямвлиха, Мартинiана, Іоана, Діонісiя, Єксакустодіана (Константина) та Антонiна (бл. 250; 408 – 450). Прмц. Євдокiї (362 – 364). Мч. Єлевферiя (ІV).

 

Святий Максиміліан був сином ефеського градоначальника, решта шість юнаків - синами інших знатних Ефеських громадян. Юнаки були друзями з дитинства, і всі перебували на військовій службі. Коли імператор Декій (249-251) прибув до Ефесу, він звелів усім громадянам з'явитися для принесення жертви язичницьким божествам; непокірних чекали муки і смертна кара. За доносом улесників імператора до відповіді були покликані й сім Ефеських юнаків. Поставши перед імператором, святі юнаки сповідали свою віру в Христа. З них негайно були зняті знаки військової відмінності - військові пояси. Однак Декій відпустив їх на свободу, сподіваючись, що вони змінять рішення за той час, поки він знаходиться в поході. Юнаки пішли з міста й сховалися в печері гори Охлон, де проводили час в молитвах, готуючись до мученицького подвигу. Наймолодший з них - святий Ямвлих, одягаючись у жебрацьке лахміття, ходив у місто і купував хліб. В один з таких виходів у місто він почув, що імператор повернувся і їх шукають, щоб представити на суд. Святий Максимиліан надихнув друзів вийти з печери і добровільно з'явитися на суд. Дізнавшись, де переховуються юнаки, імператор звелів закласти вхід до печери камінням, щоб юнаки померли в ній від голоду і спраги. Двоє з сановників, що були присутні при замуруванні входу в печеру, були таємними християнами. Бажаючи зберегти пам'ять про святих, вони вклали серед каміння запечатаний ковчежець, в якому знаходилися дві олов'яні дощечки. На них були написані імена семи отроків та обставини їх страждань і смерті.

Але Господь навів на юнаків дивний сон, який тривав майже два століття. До того часу гоніння на християн припинилися, хоча при святому благовірному цареві Феодосії Молодшому (408-450) з'явилися єретики, що відкидали воскресіння мертвих в Друге пришестя Господа нашого Ісуса Христа. Одні з них говорили: "Як може бути воскресіння мертвих, коли не буде ні душі, ні тіла, так як вони знищаться?" Інші твердили: "Тільки одні душі будуть мати заплату, оскільки неможливо тілам повстати і ожити після тисячі років, коли не залишиться від них і праху". Тоді-то Господь і відкрив таємницю очікуваного воскресіння мертвих і майбутнього життя через Своїх сім юнаків.

Власник ділянки землі, на якій знаходилася гора Охлон, почав будувати кам'яну споруду, і робочі розібрали вхід до печери. Господь оживив юнаків, і вони прокинулися наче від звичайного сну, не підозрюючи, що минуло майже 200 років. Тіла їх і одяг були зовсім нетлінні. Готуючись прийняти муки, отроки доручили святому Ямвлиху ще раз купити їм хліба в місті для підкріплення сил. Підійшовши до міста, юнак був вражений, побачивши на воротах святий хрест. Почувши вільно казане Ім'я Ісуса Христа, він став сумніватися, що прийшов в своє місто. Розплачуючись за хліб, святий отрок подав торговцю монету із зображенням імператора Декія і був затриманий, як приховувач скарбів зі старовинних монет. Святого Ямвлиха привели до градоначальника, у якого в той час знаходився Ефеський єпископ. Слухаючи здивовані відповіді юнака, єпископ зрозумів, що Бог відкриває через нього якусь таємницю, і сам подався разом з народом до печери. Біля входу в печеру єпископ вийняв з купи каміння запечатаний ковчежець і відкрив його. Він прочитав на олов'яних дощечках імена семи юнаків, та й обставини замурування печери за наказом імператора Декія. Увійшовши до печери, і побачивши в ній живих юнаків, всі зраділи і зрозуміли, що Господь, через пробудження їх від довгого сну, відкриває Церкві таємницю воскресіння мертвих. Невдовзі сам імператор прибув до Ефесу і розмовляв з юнаками в печері. Тоді ж святі отроки на очах у всіх схилили голови на землю і знову заснули, на цей раз до загального воскресіння. Імператор хотів кожного з юнаків покласти в дорогоцінну раку, але, з'явившись йому вві сні, святі сказали, щоб тіла їх були залишені в печері на землі. У ХII столітті руський паломник ігумен Данило бачив у печері ці святі мощі семи отроків.

 

10 серпня 2014 р.Б. Неділя 9-та після П’ятидесятниці.

 

 

Апп. вiд 70-ох: Прохора, Никанора, Тимона i Пармена дияконiв (І). Свт. Питирима, єп. Тамбовського (1698). Прп. Мойсея, чудотворця Печерського, у Дальнiх печерах (ХІІІ – ХІV). Мчч. Юлiана (І), Євстафiя (бл. 316) та Акакiя (бл. 321).

Смоленської iкони Божої Матерi «Одигiтрiя» («Провiдниця», принесена з Царгорода у 1046 роцi). Гребневської (1380), Костромської (1672) i Серафимо-Дивеївської («Розчулення», 1885) iкон Божої Матерi. Шанованi списки Смоленської iкони Божої Матерi: Устюженська (1290), Видропуська (ХV), Воронiвська (1524), Христофорiвська (ХVІ), Супрасльська (ХVІ), Юзька (1615).

 

 

Преподобний Мойсей ніс подвиг чернецтва в Печерському монастирі наприкінці ХIIІ — на початку XIV ст. Невідомо де і коли він народився, з якої сім’ї. Бажаючи себе повністю посвятити Богу і стати чистим перед Його судом, умертвляв своє тіло й очищав душу молитвою і постом. Крім того, він власними руками виготовив залізний пояс і хрест і носив їх на тілі. За великі чернечі подвиги одержав від Господа дар чудотворця. Упокоївся в монастирі. Його нетлінні мощі знаходяться в Дальніх печерах. В акафісті всім Печерським преподобним про нього сказано: «Радуйся, Мойсеє, бо молитвами, постом і веригами пристрасті умертвив ти».

 

Преподобний отче Мойсею, моли Бога за нас.

 

03.08.2014 р.Б. Неділя 8-ма після П’ятидесятниці.

 

 

Прор. Єзекиїля (VІ ст. до Р. Хр.). Прпп. Симеона, Христа ради юродивого, та Іоана, спiвпосника його (бл. 590). Прпп. Онуфрiя Мовчазного i Онисима, затворника, Печерських, у Ближнiх печерах (ХІІ – ХІІІ).

 

29 травня 2014 р.Б. Вознесіння Господнє.

 

 

Вознесіння Господнє належить до празників, котрі не мають певного числа, але співпадають із однойменним днем, яким неодмінно має бути четвер шостого тижня по Світлій неділі.

У Євангеліях від Марка й Луки містяться лиш короткі відомості про цю велику подію, якою завершується земне життя Ісуса Христа. Про це описано в Діях Святих Апостолів. Зустрівшись із апостолами, Ісус Христос звелів, щоб вони не відходили з Єрусалима, а чекали обітниці Отчої. Іван бо водою хрестив, — ви ж охрещені будете Духом Святим через кілька днів. Апостоли хотіли довідатись, коли це має статися? Він же відповідав їм: «То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і моїми ви свідками будете в Єрусалимі і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі. І, прорікши оце, як дивились вони, він угору возноситись став, а хмара забрала Його з-перед їхніх очей...»

І якщо протягом минулих сорока днів ми віталися словами «Христос Воскрес», то віднині таке вітання вже не вживають аж до наступного року, «бо в храмах ховають плащаницю».

Після свого воскресіння Господь не перебував уже із учнями, а лише являвся їм у різний час, відкриваючись в абсолютно живому, воскреслому тілі. Він розмовляв з апостолами та повчав їх, тобто поводився, як звичайна жива людина, тому після вознесіння Спасителя апостоли розгубилися. Але з’явилися ангели, які повідомили їх, що Ісус, який тільки-но вознісся, таким же чином знову повернеться на землю. Так було виголошено пророцтво про друге пришестя Христа. За християнським вченням, свято Вознесіння символізує перемогу обожненої людської природи, її причетність до таїни Трійці.

 

Тропар: Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, радість сотворивши ученикам обітуванням Святого Духа, утвердивши їх благословенням, бо Ти єси Син Божий, ізбавитель світу.

 

Кондак: Сповнивши промисел щодо нас і те, що на землі, з’єднавши з небесним, вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, ніяк не відлучаючись, але невідступно перебуваючи, Ти кличеш до тих, що люблять Тебе: Я з вами і ніхто проти вас.

 

Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.

 

18 квітня 2014 р.Б. Велика п’ятниця. Спомин святих спасительних Страстей Господа нашого Ісуса Христа.

 

 

"Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і ароматами, в гробі новім, покривши, положив".

 

Тропар Великої п'ятниці

 

Богослуження Великої п'ятниці характеризуються зворушливими напівами і глибокими змістом. Їх тема це хресні муки і смерть Господа нашого Ісуса Христа.

"Днесь висить на дереві, Той, що на водах землю повісив. Вінцем з терня вінчається Цар ангелів. У ложну багряницю одягається Той, що небо одягає хмарами. Дістає поличник Той, що в Йордані висвободив Адама. Цвяхами пригвозджений Жених церкви. Копієм проколений Син Діви. Поклоняємось страстям Твоїм, Христе, поклоняємося страстям Твоїм, Христе, поклоняємося страстям Твоїм, Христе, покажи нам і славне Твоє воскресення".

В осередку величних відправ і зворушливих обрядів Великої п'ятниці стоїть Свята Плащаниця. Ця свята ікона Христа в гробі стала складовою частиною обрядів вечірні Великої п'ятниці й утрені Великої суботи. Під час тих відправ ми особливо прилюдно вшановуємо святу плащаницю, бо на ній кривавими літерами виписана історія спасення людського роду. Свята плащаниця говорить нам і про строгу Божу справедливість і про безконечну Божу любов і безмежне милосердя до нас, грішних.

Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих помилуй нас.

Яндекс.Метрика