narrow default width wide

Breadcrumbs

23 липня 2017 р. Б. Неділя 7-ма після П’ятидесятниці. Пам’ять свв. отців шістьох Вселенcьких Соборів.

 

 

Церква скликала Собор, коли було потрібно дозволити небудь спірне питання або проблему, виробити певний загальний підхід або бачення. На Вселенські собори з'їжджалися єпископи і представники всіх церков. Постанови, прийняті на Соборі записувалися в Книгу Канонів (Правил) та згодом приймалися церквою в якості вчення.

Попередником Вселенських соборів став Апостольський собор, скликаний апостолами в 51 році і позначений в Біблії (Діяння 15:1 — 29).

Православною Церквою визнані сім святих Вселенських Соборів:

— Нікейський I — 325 рік, проти єресі Арія

— Константинопольський I — 381 рік, проти єресі Македонія

— Ефеський — 431 рік, проти єресі Несторія

— Халкідонський — 451 рік, проти єресі монофізитів

— Константинопольський II — 553 рік, «Про трьох главах»

— Константинопольський III — 680-681 роки, проти єресі монофелітів

— Нікейський II — 787 рік, проти єресі іконоборців.

А літургійне святкування святим отцям шести Соборів пояснюється тим, що сьомий Вселенський Собор був покликаний таким на Помісному Константинопольському Соборі в 879-880 роках, тоді як кожен із шести був затверджений Вселенським на наступному за ним.

Сенс особливого шанування святих отців Вселенських Соборів полягає в тому, що тільки Собори володіли даром виносити непогрішні і «для всіх корисні» визначення в області християнської віри і церковного благочестя в кризові моменти церковної історії.

 

Препрославлений Ти, Христе Боже наш, що світила на землі – отців наших оснував Ти, і ними до істинної віри наставив нас, вельми милосердний, слава Тобі!

 

7 липня 2017 р.Б. РІЗДВО ЧЕСНОГО СЛАВНОГО ПРОРОКА, ПРЕДТЕЧІ ТА ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАНА.

 

 

7 липня християни святкують Різдво святого Івана Хрестителя – найбільше з усіх свят на його честь.

Саме про нього Господь сказав, «що серед усіх народжених не поставало більшого пророка, ніж він».

Іван Хреститель був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида), родички Пресвятої Богородиці. Коли його батьки були в похилому віці й уже не сподівалися на потомство, він був посланий Богом, аби приготувати Ізраїль до приходу Месії.

Його батьки жили біля Хеврону, на південь від Єрусалиму. По материнській лінії Іван Хреститель є родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Господа.

Як оповідає Євангеліст Лука, архангел Гавриїл, з'явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про народження в того сина. І ось у благочестивого подружжя, до старості позбавленого дітей, нарешті народжується син, якого вони випросили в Бога.

Саме Бог зберіг його від смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі та околицях. Ріс святий Іван у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння суворим життям – постом і молитвою. Носив грубий одяг, підперезаний шкіряним поясом, і харчувався диким медом та сараною. Він залишався пустельником доти, поки Господь не призвав його в тридцятирічному віці до проповіді серед народу.

Іван Хреститель розпочинає свою проповідь у жовтні в Ювілейний, п'ятнадцятий рік Імператора Тиверія (27 р. н.е.). Підкоряючись Божому покликанню, пророк Іван з'явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії. До ріки перед святом очищення у великій кількості сходився народ для релігійних омивань. Тут і звернувся до них Іван, проповідуючи покаяння та хрещення на відпущення гріхів.

Сутність його проповіді полягала в тому, що перш, ніж одержати зовнішнє омивання, люди повинні очиститись духовно, і в такий спосіб приготувати себе до прийняття Благої Звістки Месії (Євангелія Христового).

Нарешті, коли очікування Месії досягло найвищого ступеня, прийшов до Івана хреститися і Сам Спаситель світу, Господь Ісус Христос. Хрещення Христа cупроводжувалося дивом – сходженням Святого Духа у вигляді голуба та голосом Бога Отця з неба: «Цей є Син Мій улюблений...»

Одержавши одкровення про Ісуса Христа, пророк Іван сказав народові про Нього: «Ось Агнець Божий, який бере на Себе гріхи світу». Почувши це, двоє з учнів Івана приєдналися до Ісуса Христа. Це були майбутні апостоли Андрій (Первозваний) та Іван (Богослов).

Хрещенням Спасителя святитель Іван завершив своє пророче служіння.

Він безбоязно та суворо викривав пороки як простих людей, так і сильних світу цього – царя Ірода Антипу (правителя Галілеї, сина Ірода Великого) за те, що, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, той блудно жив із Іродіадою, дружиною свого брата Пилипа. За це пророк потрапив до в’язниці.

У день свого народження Ірод влаштував бенкет, на який з'їхалося багато знатних гостей. Соломія, дочка блудної Іродіади, своїм танцем під час бенкету до того догодила Іродові та гостям, що цар із клятвою обіцяв їй дати все, чого не попросить вона, навіть половину свого царства. Танцівниця, за порадою матері, негайно ж попросила дати їй на блюді голову Івана Хрестителя. Ірод боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше поважав і слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Засмучений від такого прохання, він, одначе, не зміг порушити дану ним при гостях клятву і послав стражника в темницю, який відтяв Івану голову, віддав її Соломії, а та віднесла голову матері.

Іродіада попроколювала язик пророка голкою і закопала його святу голову в нечистому місці. Але благочестива Іоанна, дружина домоправителя Ірода Хузи, поховала святу голову Івана Хрестителя на Елеонській горі, де в Ірода була власна ділянка землі. Святе тіло Івана Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні й поховали у Севастії, там, де відбулося злодіяння. Після вбивства святого Івана Хрестителя Ірод продовжував правити ще певний час. (Саме Понтій Пілат посилав до нього зв'язаного Ісуса Христа, над Яким той насміявся).

Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою і Соломією ще при їхньому земному житті. Соломія, переходячи взимку ріку Сикоріс, провалилася під лід. Лід затиснув її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно тому, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцююча, безпомічно смикалася в крижаній воді. Зрештою гострий лід перетнув шию. Труп її не було знайдено, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм голову святого Івана Предтечі. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки пішов війною проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод піддався гніву римського імператора Кая Калігули (37-41) і був разом з Іродіадою засланий в ув'язнення.

Іван Хреститель, якого називають Предтечею, своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад богопосвятного життя. Він закликав людей до покаяння, кажучи: "Слідом за мною іде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом" (Мк. 1, 7-8).

За Божим об'явленням два монахи віднайшли чесну голову Івана Хрестителя. Це було першим віднайденням Його голови.

Потім монахи передали її на зберігання вбогому гончареві. Врешті цей скарб один єретицький священик залишив у печері в Емесі. Згодом у тій печері поселилися правовірні ченці. Їхньому ігуменові Маркелові уві сні з’явився св. Іван і сказав: "Бог дарує вам мене", вказавши, де шукати голову. Так відбулося друге віднайдення голови св. Івана Хрестителя.

Серед інших святих Іван Хреститель має найбільшу пошану – протягом церковного року на його честь святкується цілих шість дат. Свято зачаття, різдва, усікновення голови, перше і друге знайдення голови, третє знайдення голови і собор після празника Богоявлення.

 

Святий Чесний, Славний Пророче, Предтече та Хрестителю Господній Іоане, моли Бога про нас!

2 липня 2017 р.Б. Неділя 4-та після П'ятдесятниці.

 

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні ми переживаємо 4-ту Неділю після П’ятидесятниці. Кожної Неділі на Святій Літургії читається уривок Євангелія, який має за мету навчити нас християнськох чеснот, за допомогою яких ми б проводили Боговгодне життя.

У четверту неділю після засланні Святого Духа читається 25 зачало від Матфея ( 8, 5-13.), в якому розповідається про римського сотника, який звернувся до Христа з проханням уздоровити його слугу.

Чого ж навчає нас сьогоднішнє Євангеліє? Перш за все хочеться звернути увагу на два моменти сьогоднішнього Євангельського зачала: спершу сотник благає за свого раба і друге – що він просить Спасителя не входити до його оселі.

Отже, сотник звертається до Христа – людина звертається до Бога, тобто це звернення ми можемо називати одним словом – молитва. Сьогодні Церквою нам пропонується зразок молитви, яка була не тільки вислухана, але й задоволена. Що ж стало причиною такої прихильності Господа до цієї молитви? Може високий чин цієї людини, велика влада, чи може заможність? На це запитання відповідь дав Сам Господь: «і в Ізраїлі Я не знайшов такої віри». Отже віра сотника, віра, яка здивувала Самого Господа.

Але що ж зробило віру цього воєначальника такою унікальною, що немає навіть у Богомобраному народі? Як би це не дивно звучало - це прохання воєначальника не приходити до нього в дім, а вірніше сказати чеснота, через яку він це просив.

Римський сотник каже, обґрунтовуючи своє прохання: «я недостойний, щоб Ти увійшов у мій дім.» І далі: «Я людина підвладна, але, маючи у себе в підпорядкуванні воїнів, кажу одному: Іди, і йде; і другому: Прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби те, і робить». Тобто сотник показав, що підлеглі слухаються його беззаперечно - але тут влада Божественна, і він свою владу складає та визнає, що вона ніщо в порівнянні з тією, яку має Син Божий. Тобто будучи людиною, яка має величезні можливості він упокорює себе не тільки перед Богом, але й перед іншими людьми.

Відвідуючи Храм Божий протягом року ми можемо пригадати ще один Євангелький уривок, де люди також просять Спасителя не заходити в їхнє поселення, а саме коли Господь зцілив одного біснуватого і дозволив бісам увійти в стадо свиней, які потім кинулися з кручі в воду. В чому різниця між двома випадками? В першому випадку це глибоке смирення, а в другому –небажання змінити закоренілий гріховній спосіб життя.

Отже, сьогоднішнє Євангеліє розповідає нам про чесноту смирення, яка зробила віру живою, а молитву діяльною. Як сіль надає смаку їжі, так смирення надає силу чеснотам, без чого всі наші духовні подвиги та зусилля стають марними.

Дуже часто стається так, що ми стоїмо у Храмі, виконуємо "зовнішні" обов'язки та приписи поведінки в церкві, але далекі від того, щоб свідчити глибоку віру в Бога своїм життям. Тобто ми можемо відвідувати церковні служби, поститися і молитися у визначений час, але якщо не має смирення і глибокої покори, тоді наша віра стає гордістю і в своїй фарисейській шанобливості людина починає вихвалятися власне людськими, зовнішніми досягненнями.
Послухаймо що про це каже Святий Іоан Золотоустий: «З покорою ніщо не може зрівнятися. Тому Христос розпочав від неї науку про блаженства. Він поставив покору на першому місці. Без неї не можливо осягнути спасіння. Хоча б хтось постив, молився, давав милостиню, але коли це робиться з гордості і немає покори, то все розпадеться і загине, а коли робиться з покорою, то воно бажане, любе та благонадійне».

Отож, із сьогоднішнього Євангельського зачала ми можемо навчитися, що для того щоб наша молитва була вислухана нам не потрібно вправлятися в красномовстві чи мати високій соціальній статус, але свою віру сполучити з покорою, яка є фундаментом християнського життя.

Тому просімо у Господа, щоб допомагав нам надбати цю чесноту і тим самим успадкувати вічне життя. Слава навіки Богу! Амінь.

 

Пастирське послання Вселенського Патріярха Варфоломія на Великий Піст

 

 

ОГЛАСИТЕЛЬНЕ СЛОВО
ПЕРЕД ПОЧАТКОМ
СВЯТОЇ І ВЕЛИКОЇ ЧОТИРИДЕСЯТНИЦІ


+ ВАРФОЛОМІЙ
МИЛІСТЮ БОЖОЮ
АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ — НОВОГО РИМУ
І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ
УСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ,


БЛАГОДАТЬ І МИР
ВІД СПАСИТЕЛЯ І ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА,
А ВІД НАС — МОЛИТВА, БЛАГОСЛОВІННЯ І ПРОЩЕННЯ

 

* * *

 

Благословенні браття та чада у Господі,

З ласки і чоловіколюбства Бога, ми входимо завтра на етапі Святої та Великої Чотиридесятниці, дуже вдалий час для навернення людської душі, нашої власної душі, до Господа.

Цей період є постійним сокрушенням перед розгортанням на протязі дня таємниці Бога, таємниці спасіння людини. Тому для нас можливість священного посту має спеціальну функцію: помірність i тверезість душі, яка покликана особливо під час святого цього періоду сповнення Божественних домагань відложити тимчасове і видиме і повертатися поступово до кращого і невидимого.

Скромний і грамотний Андрій Критський в своєму Великому Каноні промовляє до себе і до кожної душі страждучої і перевантаженої від спокус і відволікань в цьому житті. Святий Андрій свідомий ваги болі від гріха людської душі, в агонії вигукує: «Душе моя, душе моя, устань — чого спиш?» Цей крик, що призводить до свідомості марнославства і до невираженого страху кінця земного життя: «Кінець наближається і ти стривожишся». Перед несподіваним кінцем життя, що приходить «як злодій», Критське Світило закликає себе і кожного страждаючого і під страхом незахищеності душі: « Пробудися, щоб помилував тебе Христос Бог, що всюди є і все наповняє».

Голос православного святоотцівського вчення закликає нас, на наступному етапі, освідомити «хто ми, і де ми знаходимося, і в чому ми успішні», щоб побачити марне своє нестабільне життя і покаятися тим, що вчинили до сих пір «свідомо чи несвідомо, словом чи ділом, чи думкою, і всіма нашими почуттями» не згідно Євангелія і закону благодаті Христової, і стали знову тверезими. Тільки тоді знайдемо милість і благодать, і нас збереже Господь, що знає серце сокрушене, і внутрішнє, і таємниці, і помисли кожної людини і не буде розраховувати наші неправедні помисли, що призводять до марних і непотрібних діл.

Наша боротьба за досягнення тверезості – в покаянні за нашу нетверезість. Через покаяння, цебто через пізнання нашого стану, і через сповідь, наше життя увінчалося через «відпущення гріхів, через причастя Святого Духа, через повноту Царства Небесного». Людина стає тверезою наскільки кається її совість (див. 1 Кор. 1:12 і Рим. 2:15). Совість є дар Божий.

Браття та чада у Господі,

Ми православні християни покликані пережити час Святої та Великої Чотиридесятниці як час добросовісної настороженості і досягнення тверезості, як в момент вічності нашої православної ідентичності. Тобто, ми покликані жити з Христом, жити духовно і по-церковному. Тому що тільки в житті у Христі є можливість для нашої совісті досягти тверезості і дійти в просторі реальної свободи і безпомилкових критеріїв для нашого відродження і викуплення.

На початку цього благословенного періоду, Вселенський Патріарх і Мати, Свята Велика Церква Христа, закликають всіх православних християнських душ, що струджені та обтяжені, та невтішні від цінності і задоволення і насолоду плоті і світу цього, йти рука об руку і молитися до «Царя над царями і Господа над володарями, що приходить у жертву Себе принести і дати Себе на поживу вірним»: сподоби, Господи, всім православним вірним в мирі та з серцем сокрушеним пройти цей священний період і цей етап, що розпочинається, «тіло і душу щедро наділи й укріпи, щоб усі ми гідно завершили цей похід, і, увінчані, радісно дійшли до Господнього дня твого воскресіння, безустанно тебе прославляючи» (див. твір кира Феодора, Тріодь)

Благословляючи батьківськи Вас, возлюблені чада і вірні Матері-Церкви, і сполучені з Вами в молитвах і предстательствах, закликаємо на всіх силу Чесного і Животворящого Хреста і молитви Владичиці Богородиці, святих ангелів і всіх святих, щоб завжди були достойними назви православних, щоб управлялись і насолоджувались таким чином радістю і славою Воскресіння Господа, Кому належить держава, і подяка, і честь, і сила, і слава на віки віків. Амінь.


Свята і Велика Чотиридесятниця 2017р.
+ Варфоломій Константинопольський,
Палкий молитвенник перед Богом за всіх вас.

 

Джерело: сайт Львівського крайового ставропігійного братства св. апостола Андрія Первозваного

 

Хелловін – що це?

 

 

Чимало людей відзначають хелловін (хелоуїн, хеллоуїн, геловін, або відьо́мська ніч) переодягаючись у костюми темних сил. У багатьох випадках учасники цих забав навіть і не здогадуються, на яку небезпеку вони себе наражають, бо насправді – це свято нечистої сили.

Хелловін – це ніяка не забава, і нічого спільного з святкуванням не може мати. Навіть переодягатися в костюми сатани або чорта є небезпечним, тому що демони є ворогами життя, ворогами спасіння, і тому сама ідея хелловіну не прийнятна для кожної людини. Тяжкі наслідки таких «розваг» є відкриттям свого життя для демонів.

Атеїсти також мають знати, що ігри з бісами не минають не для кого безслідно і шкоду від таких розваг зазнає безсмертна душа людини, а люди, що не визнають Бога, – хороша приманка для сатани.

Хелловін – шабаш нечистої сили, всупереч вірі в Бога через нього біси показують свою дію і володарювання, і тому християни не можуть брати участі в цьому.

Сатані не важливо, свідомо чи несвідомо ми беремо участь в таких дійствах. Бог створив людину вільною, і тому завжди рахується з її вибором, біси ж ні. Нечисть може тимчасово «допомогти» людині, для того, щоби забрати взамін найдорожчий дар Бога – безсмертну душу, довівши жертву до трагічної смерті чи самогубства, або іншого сумного фіналу, бо вартість його "послуг" саме така.


Молитва до Чесного Хреста

проти злих духів

 

Нехай воскресне Бог, і розвіються вороги Його, і нехай біжать від Лиця Його ненависники Його. Як щезає дим, нехай щезнуть. Як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть біси від тих, хто любить Бога і хто осіняє себе хресним знаменням і в радості промовляє: радуйся, пречесний і животворчий Хресте Господній, що проганяєш бісів силою розп'ятого на тобі Господа нашого Ісуса Христа, що до пекла зійшов, і подолав силу диявола, і дарував нам тебе, Хрест Свій Чесний, на прогнання всякого супротивника.

О, Пречесний і Животворчий Хресте Господній, допомагай нам зі Святою Владичицею, Дівою Богородицею і з усіма святими навіки. Амінь.

 

Яндекс.Метрика