narrow default width wide

Breadcrumbs

21.07.2013 р.Б. Казанської iкони Божої Матері (1579) (неділя четверта по П’ятдесятниці).

 

Казанська чудотворна ікона Божої Матері – одна із найпрославленіших чудотворних ікон у всьому православному світі. Явилася вона ще у 1579 році в місті Казань при таких обставинах.

Згадане місто спіткала велика біда: пожежа майже повністю знищила його. У той час жив там воїн на ім’я Данило Окучин з дружиною та 9-річною донькою Матроною. Разом з іншими будинками згорів і їхній. І ось Матроні явилася уві сні Пресвята Богородиця і веліла оголосити архієпископу і начальникам міста, що на місці згорілої хати родичів Матрони скрита у землі ікона Пресвятої Богородиці. Ще двічі повторно були видіння дівчинці. Але міські власті не повірили їй. Тоді Матрона відправилася з мамою на вказане місце і сама стала копати землю. І ось, коли земля була розрита аршина на півтора (близько метра), на радість народу, що зібрався, показалася ікона Богоматері. Звістка про це поширилася по всьому місту. Товпи людей почали сходитися на місце явлення, гаряче молячись перед своєю небесною заступницею. Ікону перенесли у найближчу церкву святого Миколая, де був відслужений молебень. Звідти її урочисто перенесено у Благовіщенський собор. По дорозі туди ікона явила перше чудо: зцілила одного сліпця Йосипа. З тих пір від цієї святої ікони стали відбуватися великі чудеса, детально описані в багатьох книгах. Звідси й виникла народна традиція молитися перед іконою з проханням зцілення від хвороби очей. Згодом на місці з’явлення Казанської ікони був побудований храм на її честь і заснований жіночий монастир, в якому разом з матір’ю прийняла постриг Матрона. Як свідчать численні історичні джерела, Казанська ікона Божої Матері багато разів рятувала Росію й Москву від нападу чужоземців. Тому її вважають однією з найбільших національних святинь російського народу. Ікона являє собою список із давньої Влахернської ікони «Одигітрії» (Провідниця в дорозі), написаної святим апостолом євангелістом Лукою, яку Сама Пречиста Діва Богородиця благословила зі словами: «Благодать Народженого від Мене і Моя ласка з цими іконами нехай буде». Відрізняється Казанська ікона від стародавнього образу Одигітрії лише нахилом Голови Богоматері до Богомладенця.

14.07.2013 р. Неділя безсрібників Косми та Дамiана, що в Римi постраждали (284) (неділя 3-тя по П’ятдесятниці).

 

Святі Косма і Даміан були родом з Малої Азії. Їхній батько-язичник помер, коли вони були ще зовсім малими дітьми. Вихованням братів в християнському благочесті займалась їхня мати, Феодотія. Приклад матері і читання святих книг зберегли їх в непорочному житті за законом Господнім, Косма і Даміан виросли мужами праведними і чеснотними.

Освічені і майстерні лікарі, вони стяжали благодатний дар Святого Духа – силою молитви зціляти душевні і тілесні недуги людей, лікувати навіть тварин. З полум’яною любов’ю до Бога і ближніх брати вийшли на суспільне служіння. З хворих яких лікували святі, вони ніколи не брали ніякої оплати, суворо дотримуючись заповіді Господа нашого Ісуса Христа: «Задарма прийняли, задарма подавайте» ( Мф. 10, 8). Слава про святих Косму і Даміана розійшлась по всіх околицях, і люди назвали їх безсрібниками.

Одного разу святих покликали до тяжко хворої жінки, лікувати яку відмовлялися всі лікарі через її безнадійний стан. За вірою Паладії (так звали хвору) і через щиру молитву святих братів Господь зцілив помираючу, і вона стала повністю здоровою, славлячи Бога. Сповнена вдячності до цілителів і бажаючи, щоб вони прийняли від неї хоч який – не будь дар, Паладія таємно прийшла до Даміана. Вона принесла йому три яйця і сказала: «Прийми цей малий дар в Ім’я Святої Живоначальної Тройці – Отця, Сина і Святого Духа». Почувши Ім’я Святої Тройці, безсрібник не посмів відмовитись.

Косма ж, дізнавшись про те що сталося, дуже засмутився. Він подумав, що його брат порушив обітницю. Невдовзі прийшов час святому Космі відходити до Господа. Помираючи він завіщав, щоб брата не ховали разом з ним. Через деякий помер і святий Даміан. Всі були у великому недорозумінні, де буде молитва Даміана. Але тут з волі Божої, сталось чудо: до людей прийшов верблюд, якого колись святі вилікували від сказу, і промовив людським голосом, щоб не сумніваючись, поклали Даміана поряд з Космою, тому що не через винагороду прийняв Даміан дар жінки, а заради Імені Божого. Чесні мощі святих були покладені поряд у Феремані (Месопотамія).

Після смерті святі безсрібники звершили багато чудес. Жив у Феремані, поблизу храму Косми і Даміана один чоловік якого звали Малх. Одного разу збираючись в далекий шлях і залишаючи дружину свою на довго одну він доручив її небесному покровительству святих братів. А ворог роду людського вселившись в одного з друзів Малха задумав погубити його дружину. Минуло небагато часу і ця людина пішла до неї в дім і сказала, що послана Малхом, щоб провести її до нього. Жінка повірила і пішла. Він завів її в пустельне місце і захотів наглумитися з неї і вбити її. Жінка побачивши, що їй загрожує небезпека, з глибокою вірою звернулась до Бога. Тоді з’явились два грізні мужа і лукавий чоловік відпустив її, кинувся втікати але впав у прірву. Мужі відвели жінку додому. Біля дому вона запитала як їх звати. «Ми раби Христові Косма і Даміан» - відповіли вони і стали невидимі. Жінка зі страхом розповіла про все, що трапилося з нею, славлячи Бога, зі сльозамим пішла до ікони святих братів і сотворила подячну молитву за визволення. З того часу святі брати Косма і Даміан вшановуються як покровителі святості і непорушності християнського шлюбу, влаштувателі сімейного життя. Вони з древності вони вшановуються на Русі.

Неділя всіх святих (перша неділя по П'ятидесятниці)

 


 

 

Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа.

Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце грішних ангелів, і Христові Богові привів: одних через муки і кров, инших через постійність у чеснотливому житті".

Почитання святих зароджується зі смертю перших мучеників християнської ери. Культ мучеників у пізні віки охоплює ще культ апостолів, єрархів і аскетів, тобто монахів і монахинь. Цісар Костянтин Великий († 337) збудував у Царгороді церкву в честь дванадцяти апостолів.

До культу новозавітних святих долучається також культ старозавітніх святих. Святий Кирило Єрусалимський († 386) у своїй П'ятій містагогічній катехизі говорить, що в часі святої Літургії після освячення "ми згадуємо тих, що уснули перед нами, найперше, патріярхів, пророків, апостолів, мучеників, щоб за їхніми молитвами і заступництвом Бог прийняв наші молитви, а відтак святих отців і святителів, що уснули перед нами... ". Церква святкує старозавітніх святих в неділі Праотців і Отців перед Христовим Різдвом. Деякі з них мають свої окремі дні в році.

Наш церковний календар має на кожний день в році одного або й кілька святих. Та є дуже багато святих у небі, чиїх імен нема в церковному календарі, про них ніхто не знає, а їхні імена записані тільки в небесних книгах. Тож бажанням святої Церкви було, щоб усім святим, що в небі, знаним і незнаним, віддати належний культ. І так постає перший празник на честь святих, але ще не всіх, а тільки всіх мучеників. У грецькій Церкві празник Усіх мучеників був уже за часів святого Йоана Золотоустого (407). Від нього навіть маємо похвальну бесіду на їхню честь в першу неділю після П'ятдесятниці. "Ще не минуло сім днів, — каже він, — як ми відбули священне торжество П'ятдесятниці, і знову нас прийняв хор мучеників, вірне ополчення і військо, що нічим не уступає ополченню ангелів, що його бачив Яків, але співревнуюче й рівне йому".

Найдавніший сирійський календар з 411 року подає п'ятницю після празника Пасхи як поминальний день Усіх мучеників. Календар халдейців-католиків і сирійців-несторіян у той сам день поминає Всіх ісповідників. У IV ст. в Едесі, сьогоднішня Туреччина, 13 травня святкували день Усіх мучеників. Цього дня на честь мучеників святий Єфрем Сирин († 373) склав окремий гімн. Тому, свято Всіх мучеників первісно не святкували скрізь того самого дня та що в одних Церквах воно було рухомим, а в інших нерухомим святом. У якому столітті свято Всіх мучеників перейшло в празник Всіх святих і перша неділя після П'ятдесятниці стала його днем, важко сказати. Відомо, що за цісаря Льва Мудрого (886-911) цей празник вже святкували на Сході, бо саме він збудував величний храм на честь Усіх святих.

Маємо багато причин, чому ми повинні почитати і просити помочі у святих. Згадаємо деякі з них. Прославляючи святих, ми прославляємо Господа Бога, бо вшанування святих приводить до прославлення Бога. Святі не стали такими власною силою, але вони і їхня святість є справою Божої благодаті. Усе, чим вони є, Богові завдячують.

Усі святі нам дуже близькі, бо вони, як і ми, були колись громадянами нашої землі і вийшли з нашої крови й кости. Вони члени тієї самої Церкви, що й ми, але Церкви вже прославленої. Наше добро і спасення їм не байдуже. Тому нема сумніву, що вони радо вислуховують наші просьби і радо заносять наші молитви до Божого престолу.

Диякон Костянтин у проповіді, схваленій Сьомим Вселенським Собором (787) славить опіку й заступництво святих: "Ви бо поставлені над цілим людським родом як опікуни душ, зцілителі тіл, колона віри, досконалість священства, відпущення гріхів, основа й підпора церков, лік на недуги, відпочинок для подорожніх, керма для плаваючих, поміч для бідних, охорона для воюючих, підойма для падаючих, покріплення для терплячих, провідники для заблудших, опіка для праведних, потіха для сумуючих, для всіх могутня поміч і захорона сильної надії".

Ми повинні не тільки почитати святих і до них звертатися, але й їхнє життя і святість наслідувати. До святости покликані всі християни силою святого таїнства хрещення. Кожна людина, усякого стану і серед усяких обставин може бути святою й зобов'язана прагнути святости. До всіх нас каже Господь наш Ісус Христос: "Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий" (Мт. 5, 48). І святий апостол Павло пригадує нам про обов'язок святости: "Це ж саме воля Божа — святість ваша" (1 Сол. 4, 3).

Святість — це життя за Божими і церковними заповідями, це щоденне сповнювання Божої волі, це постійна вірність обов'язкам свого стану, або коротко: святість це святе Євангеліє в практиці.

Євангеліє це дорога до неба, це життя без плями, без закидів, без пороків, це життя чисте, невинне, святе, в якому смертна людина зривається до того, щоб ревнувати з небесними ангелами. Євангеліє це хресна дорога на гору Голготу. Християнське життя це життя, в котрому людина двигає хрест, терпить і йде слідом за Ісусом Христом... Життя по Євангелію це надприродне життя Божої благодати, це життя Божої любови й жертви для Бога, або одним словом: це життя, в якому людина шукає і змагає до святости".

Так, отже, святі в небі — це Божі любимці і приятелі, а наші опікуни, заступники й добродії, наші провідники та зразки на дорозі до чеснот і святости.

Величаємо вас, апостоли, мученики, пророки і всі святі, і почитаємо святу пам'ять вашу, ви бо молите за нас Христа Бога нашого.

 

ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРОЙЦІ, П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ

 

23 червня Православна Церква святкує велике двунадесяте свято - Трійця. Воно ще має назву П'ятидесятниця, оскільки святкується на 50-й день після Світлого Великодня, і День Зіслання Святого Духа на апостолів.

У це свято православна церква згадує зішестя Святого Духа на апостолів і відзначає Святу Трійцю – одне з головних положень християнства. Поняття Трійці символізує образ Бога: Бог – Отець, Бог – Син і Бог – Дух Святий.

Цей велике церковне свято звільнення від усього поганого і грішного в людській душі. Саме в цей день на апостолів зійшов Святий Дух у вигляді священного вогню, який наділив їх благодаттю і надав сили для облаштування Святої церкви на землі, щоб донести Слова Бога до кожної людини.

Свято П'ятидесятниці є днем народження церкви, тобто обрані Богом учні були наділені особливою силою, щоб проповідувати Євангелія у всьому світі і нести звістку про Ісуса, як про Спасителя й Господа. Нині наступниками апостолів є священнослужителі, які вважаються посередниками між Богом і людьми.

До свята Трійці господарі прибирають оселі та наводять чистоту, прикрашають кімнати квітами, молодою травою і зеленими гілками, що символізує весну, що вже прийшла, процвітання і продовження життя. Найчастіше для прикраси використовуються гілки берези, дуба, горобини, клена, траву аїру, м'яту, мелісу тощо.

У день Святої Трійці вся родина відвідує святкову церковну службу. Парафіяни тримають у руках квіти, пахучі трави і зелені гілки, що символізують оновлення силою Святого Духу, що сходить.

Наступного дня, у понеділок, православні християни святкують День Святого Духа.

Пасха Господня

 

 

 

Христос Воскрес !!!

 

 

 

 

 

Яндекс.Метрика