narrow default width wide

Breadcrumbs

7 січня 2013 р.Б. - Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

 

 

Христос рождається !

 

 

Славімо Його !!!

 

 

 

 

 

7 січня православна церква святкує Різдво Христове – день народження Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріха, яке є одним з найвеличніших християнських свят. Свято Різдва Христового вважається другим за своєю величчю після Пасхи (Великодня).

Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія – народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»). Усі християни переконані, що Ісус Христос був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. Старозавітні пророки провістили місце і час народження Спасителя світу — 5508 рік від створення світу. Отже, 7 січня — це день народження Сина Божого на землі. Від цього дня починається відлік часу.

Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Вифлеєму прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з'явитися всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис населення Римської імперії зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила Сина Божого. Тоді янгол спустився з неба й повідомив чабанам, які в цей момент не спали, що Бог народився. Чабани перші прийшли вклонитися немовляті.

На небі засяяла Вифлеємська зоря, що сповіщала світу про народження спасителя та вказувала шлях до Царя всіх людей. За пастушками до печери з Марією та Ісусом Христом прийшли язичницькі мудреці й принесли Богу подарунки: золото, ладан і миро. Золото символізувало царську владу, ладан – Божу волю, смирно — долю пророка. До речі, саме тих давніх часів сягає традиція виготовляти вифлеємську зірку та прикрашати нею новорічну ялинку.

Пославши свого Сина на землю, Бог-отець намагався показати людству важливість любові, добра, співчуття та взаєморозуміння між людьми.

Різдво Христове належить до так званих Дванадесятих неперехідних свят, та має п'ять днів передсвяткування і шість днів післясвяткування і завершується святом Обрізання Господнього.

День народження Ісуса Христа є найбільш широко шанованим днем народження у світі тому, що люди різних соціальних верств, матеріального становища, переконань і поглядів не минають це свято своєю увагою. Тож, всім серцем зустрінемо і прославляймо новонародженого Богомладенця.

 

Ісусе, Сину Божий, що втілився нас ради, слава Тобі !

 

1 грудня 2013 р.Б. Мч. Платона (302 або 306). Мчч. Романа, диякона, i отрока Варула (303). Мчч. Закхея, диякона Гадаринського, i Алфея, читця Кесарiйського (303). (Неділя 23-та після П’ятдесятниці).

 

Святий мученик Платон, брат святого мученика Антіоха лікаря (пам'ять 16 липня), народився в місті Анкірі в Галатії у благочестивій родині.

Ще юнаком він залишив будинок і ходив по містах, натхненно проповідуючи Слово Боже язичникам, дивуючи слухачів переконливістю й красою своїх промов, глибоким знанням еллінської ученості. За свою проповідь він був схоплений і приведений в храм Зевса на суд до правителя Агрипіна. Суддя спочатку намагався лестощами схилити святого до зречення від Христа. Він запевняв юнака, що той міг би зрівнятися по розуму з самим великим філософом Платоном, якби поклонявся язичницьким богам. На це святий Платон відповів, що мудрість філософа, хоча й велика, але скороминуща і обмежена, а істинна, вічна і безмежна мудрість укладена в євангельському вченні. Тоді суддя обіцяв в нагороду за зречення віддати йому в дружини красуню дочку, а в разі відмови погрожував мукою і смертю. Святий Платон відповів, що вибирає смерть тимчасову заради життя вічного.

Терпіння правителя вичерпалося, і він наказав нещадно бити мученика, а потім відправити до в'язниці. Коли святого Платона вели в ув'язнення, він звернувся до народу, що зібрався біля храму, закликаючи всіх не відступати від християнської віри.

Через сім днів мученика Платона знову привели на суд Агрипіна в храм Зевса, де вже були заготовлені знаряддя тортур: киплячі казани, розпечене залізо, гострі гаки. Суддя запропонував мученику вибір: принести жертву богам або випробувати на собі дію цих знарядь. Святий знову твердо відмовився поклонитися ідолам, і після катувань його кинули до в'язниці і тримали там без їжі і води 18 днів. Але бачачи, що і це не похитнуло мученика, йому запропонували в обмін на життя і свободу лише вимовити «великий бог Аполлон». «Не хочу згрішити і словом», - відповідав мученик. За наказом Агрипіна святого мученика Платона обезголовили († 302 або 306).

 

24.11.2013 р.Б. Вмч. Мини (304). Мч. Вiктора i мц. Стефаниди (ІІ). Мч. Вiкентiя (304). Прп. Феодора Студита, спов. (826). Блж. Максима, Христа ради юродивого, Московського чудотворця (1434). Прп. Мартирiя Зеленецького (1603). Мч. Стефана Дечанського (1336

 

Святий великомученик Мина, єгиптянин, був воїном і служив у місті Котуані під командуванням центуріона Фирмиліана в часи царювання імператорів Діоклетіана та Максиміана (284-305). Коли співправителі почали найжорстокіші в історії гоніння на християн, святий не бажав більше служити гонителям і, залишивши службу, подався у гори, де перебував у подвигах поста і молитви. Одного разу під час язичницького свята Мина прийшов до міста, в якому раніше служив. В розпал святкових ігрищ, дивитись на які зійшлося все місто, пролунав викривальний голос угодника Божого, який проповідував віру в Христа, Спасителя світу.

Перед судом правителя Пирра святий мужньо сповідав свою віруі сказав, що прийшов сюди, щоб викрити всіх в злочесті. Святий Мина відкинув пропозицію принести жертву язичницьким богам, прийняв найжорстокіші муки, після яких був обезглавлений у 304 році. Тіло святого мученика наказано було спалити. Християни вночі зібрали зі згаслого вогнища вцілілі рештки мученика, які поклали до храму його імені.

21 листопада 2013 р.Б. Собор Архистратига Михаїла та iнших Небесних Сил безплотних. Архангелiв: Гавриїла, Рафаїла, Уриїла, Селафиїла, Ієгудиїла, Варахиїла та Ієремиїла.

 

21 листопада християни святкують день Собору Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних. Архистратиг Михаїл, ім’я якого означає «хто, як Бог?» Або «хто рівний Богові?» є вождем Небесних сил, тому і називається архистратигом, тобто воєначальником сил Господніх. Коли одержимий гордістю Денниця повстав проти Бога й потягнув за собою безліч інших духів, тоді святий архистратиг Михайло явився захисником Божої слави, закликав інших ангелів повстати проти зла і перебувати в покорі Господу. У церковних співах він оспівується як «ангельських ликів чиноначальник», «Трисонячного Божества повстанець». Сьогоднішнє свято носить назву собору, тому що в цей день прославляються всі безплотні сили Небесні.

Це свято – головне з усіх свят на честь святих ангелів. У просторіччі він іменується Михайловим днем і дуже шанується віруючими людьми. Собор – возз’єднання, спільнота всіх святих ангелів на чолі з Михаїлом Архистратигом, які все разом і одноголосно славлять Святу Трійцю, одностайно служать Богові. Архистратиг Михаїл – вождь Небесних Сил, на іконах його зображують у грізному і войовничому вигляді: на голові шолом, у руці – меч або спис. Під ногами – уражений ним дракон. З ким же воює цей відважний ватажок? Ми знаємо, що весь ангельський світ, створений ще до створення людини і всього видимого світу, був наділений великими досконалостями і дарами. Ангели, подібно до людей, мали вільну волю. Вони могли зловживати цією свободою волі і впасти в гріх. Це і відбулося з одним з верховних ангелів – Денницею, який відкрив у собі джерело зла і гордості і повстав проти свого Творця. Духовний світ похитнувся і частина ангелів пішла за Денницею. У цей момент з ангельської спільноти виступив Архистратиг Михаїл і вимовив: «Ніхто як Бог!», – Звертаючись з цим закликом до всіх ангелів. Цими словами він показав, що визнає тільки одного Єдиного Бога, Творця і Володаря усього всесвіту. Боротьба була важкою, бо Денниця був наділений великими достоїнствами. Але сили добра перемогли, і Денниця був скинутий з неба з усіма своїми послідовниками. А Архангел Михаїл утвердився як вождь усього ангельського світу, вірного Богові.

З тих пір в руках Архістратига меч, тому що сатана, скинутий з неба, не заспокоюється. Впалим ангелам не дозволено проникати до вищих областей світобудови і тому всю свою лють вони спрямували на людей, і в першу чергу на віруючих в Бога. Михаїл не перестає воювати з ангелами зла і темряви, захищаючи вірних чад Божих від їх підступів. І ми повинні радіти, що маємо такого відважного захисника – переможного вождя Небесних Сил. Потрібно пам’ятати, що його охоронний меч буде завжди за нас, якщо тільки ми не вступимо в союз з тим, з ким бореться Архістратиг Михаїл. Янголи, що залишилися вірними своєму Творцеві і які склали воїнство Архістратига Михаїла, настільки утвердилися у добрі, що гріх для них став неможливим. Не тому, що вони, маючи вільну волю, не можуть переступити волі Божої, а просто тому, що вони не хочуть цього робити, не хочуть грішити. Не захотіти грішити – значить отримати можливість наблизитися до Бога і бачити Його, як бачать Його ангели. Служити Йому, виконуючи Його веління.

Історія святкування Собору Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних така: ще в апостольські часи було поширене хибне вчення про Ангелів. Серед християн з’явилися єретики, які поклонялися Янголам як богам і вчили, що видимий світ створений не Богом, а Ангелами, вважаючи їх вище Христа. Це вчення було настільки небезпечним, що святі отці були змушені скликати в Лаодикії помісний собор (IV століття), на якому було засуджено поклоніння янголам і встановлено благочестиве шанування Ангелів як служителів Божих, охоронців людського роду, і наказали святкувати Собор Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил 8 листопада за старим стилем (21 листопада – за новим).

 

Ахістратиже Божий Михаїле, моли Бога за нас.

17 листопада 2013 р.Б. Прп. Іоаникiя Великого (846). Сщмчч. Никандра, єп. Мирського, i Єрмія, пресвiтера (І). Прп. Меркурiя, посника Печерського, в Дальнiх печерах (ХІV). Прп. Никандра Городноєзерського (ХVІ).

 

 

Преподобний Меркурій Києво-Печерський подвигом добрим трудився у Дальніх печерах в XIV сторіччі, був строгим постником. Про життя цього преподобного відомо тільки, що він був з'єднаний союзом нерозлучної братської любові з преподобним Паїсієм. Вони, живучи в однодумності, просили безнастанно Бога, щоб Він ніколи їх не розлучав ані в цім, ні в майбутньому житті. І дарував їм Господь згідно їхніх молитов. На землі вони жили в одній келії і по смерті були покладені в одному гробі, про що згадується в 3-ї пісні канону преподобним Дальніх печер. 7 грудня пам'ять преподобного відбувається заради його тезоіменитства святого великомученика Меркурія, 10 вересня - разом з Собором Дальніх печер і в 2-у Неділю Великого посту - з Собором всіх преподобних Києво-Печерських.

 

Преподобний отче Меркуріє, моли Бога за нас.

 

Яндекс.Метрика