narrow default width wide

Breadcrumbs

Апостольський піст

 

Через тиждень після свята П'ятдесятниці розпочався піст, який носить ім'я святих апостолів. Ця назва пов'язана по-перше, з тим, що він відбувається за прикладом перших учнів Христових, котрі постом готували себе до всесвітньої проповіді Євангелія після отримання дарів Святого Духа і продовжується до дня святих апостолів Петра і Павла. Піст триває до дня святих апостолів і став змінним за тривалістю від півтора до шести тижнів: його початок залежить від дня святкування П'ятдесятниці (ця дата від року до року змінюється за календарем), а кінець є незмінним – 12 липня за новим стилем.

За допомогою та сприянням Божим ми всі можемо досягти цього, якщо тільки, очищаючи себе постом і молитвою творячи милостиню, будемо намагатися звільнити себе від скверн гріховних і приносити рясні плоди любові.

Тому-то вчителі, що просвіщали прикладом і повчанням всіх чад Церкви, початок битви за Христа ознаменували святим постом, щоб, виходячи на брань проти духовного розбещення, мати для цього зброю в стриманні, яким можна було б убити гріховні прагнення, бо невидимі наші супротивники і безтілесні вороги не здолають нас, якщо ми не будемо вдаватися до плотських похотей. Хоча в спокусника бажання шкодити нам постійне і незмінне, але воно залишається безсилим і бездіяльним, коли він не знайде в нас сторону, з якої йому можна напасти ... З цієї-то причини встановлений незмінний і рятівний звичай - після святих і радісних днів, які святкуються нами на честь Господа, що воскрес із мертвих і потім вознісся на небеса, і після прийняття дару Святого Духа, проходити поприще посту.

Цього звичаю необхідно стараннно дотримуватися і для того, щоб у нас перебували ті дари, які повідомлені нині Церкві від Бога. Ставши храмами Святого Духа і, більше ніж будь-коли, бувши напоєні Божественними водами, ми не повинні коритися жодним похотям, не повинні служити ніяким порокам, щоб житло чесноти не осквернилося нічим нечестивим.

Подвиг Петрового посту менш суворий, ніж Чотиридесятниця: під час Петрового посту устав Церкви наказує щотижня, по три дні - по понеділках, середах і п'ятницях - утримуватися від риби, вина і масла, в інші ж дні слід утримуватися тільки від риби.

У суботні, недільні дні цього посту, а також у дні пам'яті якого-небудь великого святого або дні храмового свята також дозволяється риба.

Встановлення Петрового посту відноситься до перших часів Православної Церкви.

Про церковне встановлення цього посту згадується в постановах апостольських:

"Після П'ятдесятниці святкуйте одну седмицю, а потім постіть; справедливість вимагає і радіти після прийняття дарів від Бога, і постити після полегшення плоті".

Але особливо цей піст утвердився, коли в Константинополі і Римі, який тоді ще не відпав від Православ'я, були побудовані храми в ім'я першоверховних апостолів Петра і Павла.

Освячення константинопольського храму відбулося в день пам'яті апостолів 29 червня (за новим стилем - 12 липня), і з тих пір цей день став дуже урочистим і на Сході і на Заході. У Православній Церкві утвердилося приготування благочестивих християн до цього свята постом і молитвою.

З IV століття свідчення отців Церкви про апостольський піст стають все частішими, про нього згадують св. Афанасій Великий, Амвросій Медіоланський, а в V столітті - Лев Великий й Феодорит Кирський.

Св. Афанасій Великий, описуючи в своїй захисній промові до імператора Констанція лиха, заподіяні православним християнам від аріан, каже: "Народ, що постив у тиждень, наступний за св. П'ятидесятницею, відійшов для молитви на кладовище".

Цей літній піст, який зараз ми називаємо Петровим, або апостольським, раніше називали постом П'ятдесятниці.

Церква закликає нас до цього посту за прикладом святих апостолів, які, прийнявши Святого Духа в день П'ятидесятниці, в пості та молитві (у трудах і в пподвигах, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості - 2 Кор. II) готувалися до всесвітньої проповіді Євангелія.

Апостоли Христові завжди готували себе до cлужби постом і молитвою - вони, попостившись і помолившись та поклавши руки на них, відпустили їх (Діян. 13, 3).

За словами святителя Іоанна Золотоустого "піст з вірою багато додає міцності, бо навчає великому любомудрію, людину робить Ангелом, та ще зміцнює проти сил безтілесних ... той, хто молиться, як повинно, і притім поститься, небагато потребує; а хто вимагає небагато , той не буде грошолюбний, а хто не грошолюбний, той любить подавати милостиню. Хто постить, той стає легким і окриляється, і з бадьорим духом молиться, гасить злі похоті, умилостивлює Бога і вгамовує гордовитий дух свій. Тому-то апостоли майже завжди постились ".

 

Святі первоверховні Апостоли Петре і Павле та всі святі, моліть Бога за нас!

21 червня 2015 р.Б. Неділя 3-я після П’ятдесятниці.

Вмч. Феодора Стратилата (319). Свт. Єфрема, патр. Антіохійського (545). Прп. Зосими Фінікійського (VI).

 

Прощання з колядою 2015

 

У Львівському будинку органної та камерної музики 1 лютого 2015 року Божого пройшов ХVIIІ фестиваль української коляди «Прощання з колядою», започаткований з благословення Патріярха Української Автокефальної Православної Церкви Димитрія у 1997 році.

 

Участь у фестивалі взяли колективи зі Львова, Румунії та Кіровограда. Серед них: хор «Оранта» храму Успення Богородиці УАПЦ м. Львова, хор «Родина» храму Преображення ГНІХ УГКЦ м. Львова, хор «Ставрос» Братства Св. ап. Андрія Первозваного, хор «Хвалім господа» с. Вишня Рівня (Румунія), а також хор храму св. Володимира УАПЦ м. Кіровограда, та ін.

Організовано «Прощання з колядою» Львівським ставропігійним Братством св. ап. Андрія Первозванного Української Автокефальної православної Церкви.

Під час розколяди відбувся збір коштів для поранених в АТО.

 

Відеозапис ХVIIІ фестивалю української коляди «Прощання з колядою» (Частина 1, 2015 рік, YouTube ).

 

Відеозапис ХVIIІ фестивалю української коляди «Прощання з колядою» (Частина 2, 2015 рік, YouTube).

 

 

 

15 лютого 2015 р.Б. М'ясопустна неділя.

 

Що таке “м’ясопуст”?

Седмиця, що наступає після неділі Блудного Сина, називається М’ясопусна і закінчується неділею, яка має ту саму назву. М’ясопусна неділя – це вже останній день перед Великим постом, у якому ще дозволялося їсти м’ясо. Звідси й назва цієї неділі — м’ясопуст, що значить відпущення, покинення м’яса. Очевидно, ми тут маємо на думці ті часи, коли Великий піст дотримувався дуже строго.

М’ясопусна неділя ще має назву неділі про Страшний Суд. Цього дня читається святе Євангеліє, в якому Ісус Христос говорить про Страшний Суд та про вічну нагороду для праведних і вічну кару для грішних. Події Страшного Суду присвячена вся сьогоднішня богослужба. Оспівуючи перебіг Страшного Суду, вона намагається наповнити нас спасенним страхом, жалем за гріхи та вказати на необхідність добрих справ, передовсім справ милосердя.

Перед цим судом ніхто не втече, і тут усе буде виявлене, нагороджене або покаране, про це сказано в наступних стихирах з великої вечірні неділі: “Книги відчиняться, виявлені будуть людські діла перед нестерпним судом, а вся долина зашумить страшним скреготом плачу, коли побачить усіх грішних, засуджених на вічні муки Твоїм справедливим судом, і даремний плач. Тому молимо Тебе, Блаже, пощади нас слав’ячих Тебе, єдиний многомилос­тивий”. “Засурмлять труби й розпадуться гроби, і ввесь людський рід воскресне з трепетом. Ті, що творили добро, радуються в радості чекаючи, щоб прийняти нагороду. А грішники тремтять, гірко ридаючи, бо йдуть на муку й відлучаються від вибраних. Господи слави, змилосердися над нами й пощади нас, як Благий, та зроби нас гідними мати частку з тими, що Тебе полюбили”.

Кожний стане на Страшному Суді, і там не будуть зважати на особи, які співають пісні канону утрені цієї неділі:

“Надходить день, уже при дверях суд, чувай, душе, де збираються разом царі і князі, багаті й бідні, і кожна людина дістане по заслузі своїх діл”.

Вселенська батьківська (мясопусна) субота – один з основних поминальних днів східнохристиянського календаря.

Взагалі ж кожна субота – особливий день для християн. До суботи, згідно з біблійним оповіданням, завершилося творіння світу, і вона стала “днем спокою”. Тому в кожну суботу здійснюється поминання померлих, – що не покинули нас назавжди, але терпляче чекають останнього дня загального Воскресіння.

Серед цих днів виділяються особливі загальноцерковні щорічні – “батьківські суботи”, названі так тому, що кожен християнин молиться перш за все за своїх батьків. Чому вибрана саме ця субота? Перед Неділею про Страшний суд (інакше – Неділею М'ясопустною). Свята Церква молиться про покійних, щоб і вони разом з нами стали одесную (праворуч) від Судді. Особливо ж молиться про тих, які, як говорить тріодне повчальне читання (Синаксарь), були викрадені раптовою смертю… Зважаючи на майбутній спогад Страшного Суду, Церква хоче дещо послабити страх цього грізного Дня, хоче підбадьорити покійних, а разом і живих.

4 січня 2015 р.Б. День пам'яті святої великомучениці Анастасії (+ ок. 304).

 

 

 

Великомучениця Анастасія родом римлянка. Вона постраждала за Христа в гоніння при Діоклітіані. Батько її був язичником, мати - таємною християнкою.

Учителем святої Анастасії в юності був благочестивий і освічений християнин Хрисогон. Після смерті дружини батько видав святу Анастасію за язичника Помплія, але під приводом вигаданої хвороби вона зберегла дівоцтво.

Переодягнувшись жебрачкою, у супроводі лише однієї служниці вона відвідувала в'язниці: годувала, лікувала, а часто і викуповувала в'язнів, що страждали за віру в Христа. Коли служниця розповіла про все Помплію, він піддав дружину катуванням і замкнув її у будинку. Тоді свята Анастасія стала таємно листуватися з Хрисогоном, який закликав святу озброїтися терпінням, приліпитися всією думкою до Хреста Христового, готуючи себе до служіння Господу, і передбачив швидку загибель Помплія в море. Через деякий час, відправляючись з посольством до Персії, Помплій дійсно потонув. Після смерті чоловіка свята Анастасія стала щедро роздавати своє майно убогим і стражденним.

Діоклітіану донесли, що християни, якими наповнені темниці Риму, стійко переносять муки. Тоді він наказав в одну ніч умертвити всіх їх, а Хрисогона надіслати до нього в Аквиілею. Свята Анастасія відано слідувала за своїм учителем.

Імператор особисто допитував Хрисогона, але не зумівши схилити його до зречення, звелів відрубати йому голову і кинути в море. Тіло і усічена голова святого мученика були винесені хвилями на берег. Їх по Божественного одкровення знайшов пресвітер Зоїл і, поклавши в ковчег, приховав у себе вдома.

Тоді святий Хрисогон з'явився Зоїлу і відкрив йому, що наближається мучеництво Агапії, Хіонії та Ірини - юних християнок, що жили неподалік, і повелів направити до них святу Анастасію. Самому Зоїлу Хрисогону передбачив швидку мирну кончину. Також в баченні Хрисогон вказав святої Анастасії шлях до Зоїла. Прийшовши до пресвітера, вона помолилась біля мощей святого Хрисогона, а потім духовно укріпила трьох дів перед тортурами.

Коли мучениці віддали душі Господу, вона сама поховала їх. Виконавши заповідане учителем, свята почала мандрувати. Оволодівши до того часу лікарським мистецтвом, вона всюди ревно служила в'язням. За своїм подвигу свята Анастасія здобула собі ім'я Узорішительниці, оскільки своїми працями дозволяла від тяжких уз довготривалих страждань багатьох сповідників Імені Христового.

Одного разу вона познайомилася з благочестивою молодою вдовою Феодотією і знайшла в ній вірну помічницю. Незабаром обидві зазнали гоніння. Святу Анастасію схопили, коли вона перебувала в Іллірії.

Після того, як за наказом Діоклітіана протягом однієї ночі були знищені всі в'язні - християни, свята Анастасія прийшла в одну з темниць і, не знайшовши там нікого, почала голосно ридати. Тюремники зрозуміли, що вона християнка, і відвели її до правителя області, який намагався схилити святу до зречення від Христа, загрожуючи муками, а потім передав її в руки Капітолійського жерця Ульпіана.

Лукавий жрець запропонував святій Анастасії вибір між розкішшю, багатством і тяжкими стражданнями, поклавши перед нею з одного боку золото, дорогоцінні камені та одягу, а з іншого- страшні знаряддя тортур. Язичницьке підступність було осоромлені нареченою Христової - свята Анастасія відкинула багатство і вибрала знаряддя тортур.

Але Господь продовжив шлях земного подвигу святий. Вражений красою Анастасії, жрець вирішив осквернити її чистоту, однак при першому прагненні доторкнутися до неї раптово осліп. Збожеволівши від болю, кинувся він бігти до язичницького храму, волаючи до ідолів про допомогу, але по дорозі впав і помер.

Свята Анастасія вийшла на волю і разом з Феодотією знову віддалася служінню стражденним християнам.

Незабаром свята Феодотія і три її сина прийняли мученицьку смерть. Її старший син Євод сміливо тримав себе перед суддею і лагідно переніс побої. Після довгих катувань їх усіх кинули в розжарену піч.

Свята Анастасія була схоплена вдруге і засуджена до голодної смерті. Вона провела у в'язниці без їжі 60 днів. До мученице щоночі була свята Феодотія і зміцнювала її.Побачивши, що голод не заподіяв святої Анастасії ніякої шкоди, суддя наказав утопити її разом з засудженими злочинцями. Серед цих людей був і переслідуваний за християнську віру Евтіхіан.

Коли корабель вийшов у відкрите море, воїни просвердлили в ньому отвори, а самі пересіли в човен. В'язням явилась свята Феодотія і повела корабель до берега. Вийшовши на сушу, дивом врятовані 120 чоловік увірували в Христа і були хрещені святими Анастасією та Євтихіаном.

Незабаром всі вони були схоплені і віддані на мученицьку смерть. Святу Анастасію хрестоподібно розтягнули між чотирма стовпами над розведеним багаттям. Її тіло, не ушкоджене вогнем, одна благочестива жінка Аполлінарія поховала в саду.

У V столітті мощі святої Анастасії були перенесені до Константинополя, де в ім'я її був побудований храм. Пізніше главу та правицю великомучениці перенесли до створеного неподалік від Святої Гори Афон монастир святої Анастасії Узорішительниці.

 

 

Свята великомучениця Анастасія, моли Бога про нас.

 

 

Яндекс.Метрика