narrow default width wide

Breadcrumbs

30 листопада 2014 р.Б. Неділя 25-та після П’ятидесятниці.

 

Свт. Григорiя, чудотворця, єп. Неокесарiйського (бл. 266 – 270). Прп. Никона, iгум. Радонезького, учня прп. Сергiя (1426). Прп. Лазаря, iконописця (бл. 857). Мч. Гоброна, у св. Хрещеннi Михаїла, i з ним 133 воїнiв (914, Груз.).

 

23 листопада 2014 р.Б. Неділя 24-та після П’ятидесятниці.

Апп. вiд 70-ох: Ераста, Олiмпа, Родiона, Сосипатра, Куарта (Кварта) i Тертiя (І). Мч. Ореста, лiкаря (304). Сщмч. Милiя, єп. Персидського, i двох учнiв його (341). Прп. Феостерикта, що в Символах. Мч. Константина, кн. Грузинського (842). Колесування вмч. Георгiя (303, Груз.).

16 листопада 2014 р.Б. Неділя 23-тя після П’ятидесятниці.

 

Мчч. Акепсима, єп., Йосифа, пресвiтера, i Аїфала, диякона (ІV). Оновлення храму вмч. Георгiя в Лiддi (ІV). Мчч. Атика, Агапiя, Євдоксiя, Катерiя, Істукарiя, Пактовiя, Ніктополiона та воїнів їхніх (бл. 320). Прп. Акепсима (ІV). Прп. Снандулiї (ІV).

 

9 листопада 2014 р.Б. Неділя 22-га після П’ятидесятниці.

Мч. Нестора Солунського (бл. 306). Прп. Нестора Лiтописця, Печерського, у Ближнiх печерах (бл. 1114). Знайдення мощей блгв. кн. Андрiя Смоленського в Переславлі-Залiському (1539). Мцц. Капiтолiни та Єротиїди (304). Мч. Марка та iнших з ним.

 

 

 

Преподобний Нестор Літописець – киянин, народився 1056 року в Києві. У той час, коли преподобний Антоній у безмовній тиші печери вимолював прощення для роду людського, а блаженний Феодосій розбудовував монастир, прийшов Нестор сімнадцятирічним юнаком до святої обителі. Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій.

З молодих літ він явив навики в усіх чернечих чеснотах: у постійному прагненні і дотриманні чистоти тілесної й душевної, в добровільній бідності, глибокому смиренні, безвідмовній покорі, суворому пості, безперервній молитві на вічних рівноангельських подвигах, яскравим прикладом яких служили життя перших святих Печерських – Антонія і Феодосія.

Свій постриг Нестор прийняв за ігумена Стефана (1074-1075) і згодом був висвячений на ієродиякона. Маючи перед собою великі праведні діла двох світил Православія, він натхненно возвеличував і прославляв Бога «в тілесі своїм і в душі своїй».

З роками гамуючи тілесні пристрасті, чесноти його зростали, але ченцеві хотілося зовсім звільнитися тілесної плоті і досягти абсолютної духовності, аби стати істинним достойником Бога. Він добре пам’ятав слова, сказані самим Господом: «Дух є Бог». Головним його послухом у монастирі стала книжна справа. «Велика буває користь від учення книжного, – говорив він, – книги наказують і вчать нас шляху до розкаяння, бо від книжних слів набираємося мудрості й стриманості... Той, хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами».

Тернистий і багатотрудний свій шлях до істини Нестор яскраво і повно висвітлив у літописних працях. Він завжди виявляє глибоку смиренність та постійно змиряє себе, самохарактеризуючись «недостойним, грубим, ницим та переповненим численних гріхів». Історія безпомилково розставляє свої оцінки, а особливо – духовна.

Преподобний Нестор належить до найосвіченіших людей Київської Русі кінця XI – початку XII століття. Окрім богословських знань, мав виняткові здібності до історії та літератури, досконало володів грецькою мовою.

З його праць збереглися життєписи святих князів страстотерпців Бориса і Гліба, преподобного Феодосія, перших преподобних Печерських.

Найвизначніший твір Нестора Літописця – «Повість временних літ», складений на основі раніше написаних літописів, архівних, народних переказів та оповідань, з поєднанням сучасних авторові подій.

Ця виснажлива й тривала праця включала в себе й ретельну пошукову роботу.

З метою глибшого й повнішого пізнання своєї історії преподобний Нестор у 1907 р. вирушає на пошуки першоджерел. Літописець відвідав Володимир-Волинський та Зимненський Святогірський монастирі. Наслідком подорожі стало включення майже в повному обсязі до «Повісті временних літ» Волинського літопису.

Свою титанічну працю великий подвижник завершив близько 1113 року. Це був результат майже двадцятилітнього щоденного подвигу. Хроніку подій у ньому було зведено до 1110 року.

Упокоївся преподобний Нестор Літописець ймовiрно у 1113 роцi.

Будь-яка подія чи явище були б назавжди втрачені для нащадків, якби вони не були зафіксовані словом. Завдяки Нестору нам відкриваються немеркнучі славні сторінки минулого, аби підтримувати й надихати наступні покоління на благородні справи, спонукати до пошуку істини. Безцінність написаного літописцем вимірюється не тільки втіленим у слові і збереженим для нас часом, але й подвижницькими діяннями, що викарбувалися у його непорочній душі нетлінним золотом чернечого досвіду. Цією працею він і самого себе включив у книги живота вічного, удостоївшись почути благословенне: «Радуйтеся, бо імена ваші написані на небесах».

2 листопада 2014 р.Б. Неділя 21-ша після П’ятидесятниці. Вмч. Артемiя (362). Прав. отрока Артемiя Веркольського (1545).

 

 

Святий великомученик Артемій

 

Святий великомученик Артемій був одним з видатних воєнноначальників під час правління рівноапостольного царя Константина Великого ( 306-337 рр.), а потім і його сина і преємника, Констанція ( 337-361 рр.). Артемій мав багато нагород за відмінну службу і відвагу, був поставлений намісником Єгипту. На цій посаді він багато зробив для розповсюдження і укріплення християнства в Єгипті. Імператора Констанція змінив на престолі Юліан ( 361-363 рр.). Імператор-відступник, бажаючи повернути язичництво, вів непримириму боротьбу з християнами, відправляючи на смерть сотні християн. В Антиохії він наказав катувати двох єпископів, що не бажали відректися від Христової віри. В цей час в місто прийшов святий Артемій і привселюдно викрив Юліана в нечесті. Розгніваний Відступник піддав святого страшним катуванням. Після цього великомученика кинули у в’язницю. Під час молитви, яку підносив до Господа святий, йому явився Сам Христос в оточенні Ангелів і сказав: « Мужайся, Артемію! Я з тобою і визволю тебе від усякої болі, яку завдали тобі мучителі вже готую тобі вінець слави. Бо як визнав ти Мене перед людьми, на землі, так і Я визнаю тебе перед Отцем Моїм Небесним. Отже будь мужнім і радуйся – ти будеш зі Мною у Моєму Царстві». Почувши це від Самого Господа, великомученик зрадів і став гаряче дякувати і славословити Його.

На слідуючий день Юліан почав вимагати, щоб Артемій визнав язичницьких богів. Зустрівши рішучу відмову, імператор вдався до катувань. Подвижник переніс все без єдиного стогону. Святий передбачив Юліану, що скоро той отримає справедливе покарання за зло, що завдав він християнам. Відступник розгнівався і вдався до ще більш лютих катувань, але і вони не зламали волю великомученика, і тоді святий Артемій був усічений мечем.

Його останки були поховані християнами.

Після смерті святого збулося його пророцтво про скору загибель Юліана Відступника. Юліан зі своїм військом вийшов з Антиохії для битви з персами. Біля перського міста Ктезіфона йому зустрівся старий перс. Він обіцяв зрадити співвітчизників і бути провідником війську Юліана. Старий обдурив Відступника і завів його військо в Карманітську пустелю, в непрохідні місця, де не було води і їжі. Виснажене голодом і спрагою греко-римсське військо Юліана було вимушене вступити в бій зі свіжими силами персів.

Божественне воздаяння настигло тут і самого Відступника. Під час битви він був серйозно поранений невидимою рукою, незримою зброєю. Юліан тяжко застогнав і , помираючи, промовив: «Ти переміг, Галилеянин!». Після смерті імператора-відступника мощі святого великомученика Артемія були з почестями перенесені з Антиохії до Константинополя.

 

Праведний отрок Артемій Веркольський

 

Святий праведний Артемій Веркольський народився в селещі Верколі Двинського округу в 1532 році. Син благочестивих батьків, Артемій був отроком терпеливим, лагідним і старанним до всіх добрих справ. 23 червня 1545 року тринадцятилітнього Артемія з батьком застала в полі гроза. Після одного з ударів блискавки Артемій впав мертвим на землю. Люди подумали, що це знак суду Божого, а тому залишили тіло в сосновому лісі непохованим. Через 28 років сільський клірик побачив світло над місцем де лежало нетлінне тіло праведного Артемія. Принесені в храм святі мощі стали джерелом багатьох зцілень. Пізніше в цьому поселенні був заснований монастир названий Веркольським.

 

Святі угодники Божі, моліть Бога за нас.

 

Яндекс.Метрика