narrow default width wide

Breadcrumbs

9 серпня 2021 року Божого. Понеділок. Вмч. i цiлителя Пантелеймона (305)

 

 

9 серпня Православна Церква вшановує пам'ять великомученика і цілителя Пантелеймона.

Святий великомученик і цілитель Пантелеймон народився в місті Никомидії в сім’ї багатого язичника Євсторгія і мав ім’я Пантолеоном. Але мати його Еввула була християнкою. Вона хотіла виховати сина в християнській вірі, але померла, коли майбутній великомученик був ще юнаком. Батько віддав Пантолеона в початкову язичницьку школу, закінчивши яку юнак став навчатися мистецтву лікування у знаменитого в Никомидії лікаря Єфросина.

Здібності Пантолеона стали відомими імператору Максиміану (284-305), який захотів бачити його при своєму дворі.

Саме в той час в Никомидії таємно проживали священномученики пресвітери Єрмолай, Єрмипп і Єрмократ, які врятувались після спалення 20000 християн в Никомидійській церкві в 303 році. Святий Єрмолай неодноразово бачив Пантолеона, який проходив поруч їх пристановища. Одного разу пресвітер покликав юнака до свого житла і розказав про християнську віру. Після цього Пантолеон кожного дня відвідував священномученика Єрмолая. Одного разу майбутній цілитель побачив на вулиці мертву дитину, яку вкусила гадюка, що була ще поруч. Пантелемон став молитися Господу Ісусу Христу про воскрешення померлого і знищення ядовитої змії. Він твердо вирішив, що на випадок виконання його молитви стане послідовником Христа і прийме хрещення. Дитя ожило, а гадюка розлетілась на кусочки перед очима Пантолеона.

Після цього чуда Пантолеон був охрещений святим Єрмолаєм з іменем Пантелеймон, що в перекладі означає всемилостивий. Розмовляючи з своїм батьком святий Пантелеймон підготував і його до прийняття святого хрещення. Коли батько Євсторгій побачив як син іменем Ісуса Христа зцілив сліпого, то не вагаючись хрестився разом з прозрілим. Незабаром батько Пантелеймона помер і цілитель присвятив все своє життя хворим і вбогим. Він безвідплатно лікував всіх, хто до нього звертався, зціляв їх іменем Ісуса Христа. Святий Пантелеймон відвідував у в’язницях християн, якими були переповненні всі темниці, лікував їх від ран. Дуже швидко слух про милостивого лікаря ширився по всьому місту. Залишивши інших лікарів хворі стали звертатися тільки до нього.

Із заздрощів лікарі донесли імператору, що святий Пантелеймон лікує ув’язнених християн. Імператор Максиміан вмовляв святого спростувати ці доноси і принести жертву ідолам, але святий Пантелеймон сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив розслабленого іменем Ісуса Христа. Роздратований Максиміан стратив зціленного, який прославляв Христа, а святого Пантелеймона віддав на жорстокі муки. Господь являвся святому і зміцнював перед стражданнями. Великомученика Пантелеймона повісили на дереві і рвали залізними кігтями, обпалювали свічками, потім розтягували на колесі, кидали в кипуче олово, а потім у море з каменем на шиї. З усіх тортур великомученик виходив неушкодженим і з сміливістю викривав імператора. Одночасно перед судом язичників стали пресвітери Єрмолай, Єрмипп і Єрмократ. Всі троє твердо сповідали свою віру в Спасителя і їм були відсічені голови.

За повелінням імператора великомученика Пантелеймона кинули до диких звірів у цирку. Але звірі лизали йому ноги і, штовхаючи один одного, старалися доторкнутися до руки святого. Глядачі піднімалися з місця і кричали «Великий Бог християнський!». Роздратований Максиміан наказав своїм воїнам сікти всіх, хто прославляв Ісуса Христа, а великомученику Пантелеймону відсікти голову.

Святого привели на місце страти і прив’язали до оливкового дерева. Коли великомученик молився, один з воїнів вдарив його мечем, але меч став м’яким, як віск і не наніс ніякої рани. Святий закінчив молитву і почув голос, який кликав страстотерпця до Царства Небесного. Почувши голос з неба воїни впали на коліна і просили прощення. Вони відмовили продовжувати страту, але великомученик Пантелеймон звелів продовжувати виконувати наказ імператора, сказавши, що інакше вони не будуть мати з ним частки в майбутньому житті. Воїни зі слізьми попрощалися з ним, цілуючи його.

Коли мученику відсікли голову, із рани потекло молоко. Оливкове дерево, до якого був прив’язаний святий, на момент його смерті вкрилося плодами. Багато з тих, хто був присутніми при страті святого увірували в Господа Ісуса Христа. Тіло святого, яке вкинули у вогнище, залишилося у вогні неушкодженим і було поховане християнами (+ 305). Слуги великомученика Пантелеймона Лаврентій, Васса і Павіан бачили його страту і чули голос з неба. Вони написали розповідь про життя, страждання і кінець великомученика Пантелеймона. Святі його мощі часточками розійшлися по всьому християнському світі, а чесна глава знаходиться нині в Афонському монастирі, названому на честь святого великомученика Пантелеймона.

Шанування святого мученика відоме вже з ХІІ століття. Князь Ізяслав, в хрещенні Пантелеймон, син Мстислава Великого, мав зображення великомученика Пантелеймона на своєму шоломі. Заступництвом святого він залишився живим у битві 1151 року.

Великомученик Пантелеймон шанується в Православній Церкві як грізний святий, покровитель воїнів. Цей бік шанування розкриває його перше ім’я Пантолеон, що означає «у всьому лев». Друге ім’я дане при хрещенні – Пантелеймон – означає «всемилостивий» і розкриває шанування великомученика як цілителя. На святих іконах святий Пантелеймон зображається юнаком в червоному вбранні зі скриньочкою в лівій і ложечкою в правій руці, як безвідплатний лікар. До цілителя звертаються в молитві від недугу душевного і тілесного. Саме таким він зображений у великій іконі кафедрального патріаршого собору святого князя Володимира у м. Києві, де ще й поміщена часточка його святих мощів. На святих іконах великомученик часто зображається ще й із своїм житієм в картинках. Ім’я святого великомученика Пантелеймона закликається при звершенні таїнства Соборування, освячення води і в молитві за немічного хворого. Крім служби з каноном святому цілителю є ще й акафіст, який часто читається хворими для отримання зцілення.

Особливе шанування святому великомученику і цілителю Пантелеймону звершується в Пантелеймоновому монастирі на святій горі Афон. Там передсвято розпочинається за вісім днів до свята. На вечірні кожного дня співаються молебні канони на 8 гласів, при цьому для кожного дня вони є різними. Другий день свята – день ктиторський. В день свята після вечірні звершується панахида за будівничими, жертводавцями обителі і роздається коливо.

 

Молитва

О великий Христів угоднику і преславний цілителю, великомученику Пантелеймоне! Ти душею на небесах перед престолом Божим предстоїш і триіпостасною Його славою насолоджуєшся, а тілом й іконою святою на землі в Божественних Храмах перебуваєш і даною тобі благодаттю різні чудеса твориш.

Споглянь милосердним оком твоїм на людей, що стоять і перед чесною іконою твоєю моляться, благаючи від тебе цілющої допомоги і заступництва; піднеси до Господа Бога нашого теплі твої молитви і випроси душам нашим прощення гріхів. Бо ми через беззаконня наші не можемо підняти очей до висоти небесної, ні піднести голосу моління до Його в Божестві неприступної слави; серцем сокрушеним і духом смиренним тебе, заступника милостивого перед Владикою і молитовника за нас, грішних, закликаємо, бо ти отримав благодать від Господа недуги відганяти і пристрасті зціляти.

Тебе просимо: не зневаж нас недостойних, що молимося тобі й помочі твоєї потребуємо, будь нам у печалях утешителем, у недугах лютих лікарем, у напастях покровителем, для хворих очей прозріння подателем, дітям хворим помічником. Випроси всім все, що для їхнього спасіння корисне, щоб твоїми до Господа Бога молитвами отримали благодать і милість і прославляли всіх благ Джерело і Дароподателя Бога, Єдиного в Тройці Святій, Отця, і Сина, І Святого Духа нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

 

Святий Великомученику і Цілителю Пантелеймоне, моли Бога про нас.


Акафіст до святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона

 

8 серпня 2021 року Божого. Неділя

Сщмчч. Єромолая, Єрмипа і Єрмократа, ієреїв Нікомидійських (бл. 305)

Прп. Мойсея Угрина, Печерського, в Ближніх печерах (бл. 1043)

Прмц. Параскеви (138-161)

1 серпня 2021 року Божого. Неділя. Святих Отців шести Вселенських Соборів

 

У Візантійській традиції святкується пам’ять святих отців шести Вселенських соборів, а саме: Нікейського І (325 р.), Константинопольського І (381 р.), Ефеського (431 р.), Халкидонського (451 р.), Константинопольського ІІ (553 р.) та Константинопольського ІІІ (680-681 рр.

Починаючи з IV століття, а саме з 313 року, коли християнство отримало статус законної релігії, почався бурхливий розвиток богословської думки і навчання. Виникли три відомі богословські школи: Олександрійська, Антіохійська і Едесского-Нібісійская. Однак свобода у віросповіданні дала грунт для появи перших єресей в християнській церкві. Для того щоб попередити помилкові вчення в церкві, скликалися собори. Таких Соборів було 7.

Перша єресь в християнській релігії (після надання їй законного статусу) з’явилася в Олександрії. У той час це місто було центром християнства на Сході. Один із священиків цього міста під ім’ям Арій, висунув єресь про те, що Ісус Христос - це не друга особа Святої Трійці, а тільки вище творіння Бога Отця, а отже, Христос має початок буття, що неприйнятно в християнстві. У зв’язку з цим був скликаний Перший Вселенський Собор, який проходив в 325 році. Собор засудив і відкинув єресь Арія. Для утвердження віри християн на цьому соборі були складені перші 7 членів Символа Віри.

Другий Вселенський Собор проходив у Константинополі в 381 році. Собор був скликаний з приводу нової єресі єпископа Македонія, який стверджував те ж саме, що і Арій, але тільки його твердження були про третю особу Бога-Трійці Святого Духа. Собор засудив цю єресь і постановив, що Святий Дух - це третя особа Святої Трійці і рівний Богу Отцю і Богу Сину. Також Символ Віри був доповнений ще п’ятьма членами, в яких містяться догмати про Святого Духа.

Третій Вселенський Собор проходив у місті Ефесс в 431 році. Скликався цей Собор проти несторіанської єресі. Несторій говорив, що Діва Марія народила не Богочоловіка, а звичайну людину, в яку Бог потім увійшов морально, подібно до того, як колись входив до пророків. Через це Несторій називав Богородицю христородицею. Ця єресь носить назву монофізитство. Собор засудив цю єресь і відкинув її. Також собор благословив співати Символ Віри у всіх храмах і суворо заборонив робити в ньому якісь зміни.

Четвертий Вселенський Собор, що проходив в 451 році, був дуже трагічним для християнства. Головним діянням собору стало засудження єресі Несторія, який стверджував, що Христос має тільки одне Божественне єство, а отже, у нього не було мук на хресті, і справа спокутування так і не відбулася. Собор відкинув цю єресь і сттвердив, що Ісус Христос – це всемогутній Бог (друга особа Трійці) та повноцінна людина, яка подібна до нас в усьому окрім гріха, а справу спокутування людства було звершено на хресті.
Одна трагічність цього Собору полягає в тому, що тоді відбувся перший християнський розкол. Ряд помісних церков (Вірменська, Сирійська, Коптська, Ефіопська) не визнали рішення цього собору і впали в розкол.

П’ятий Вселенський Собор відбувся в Константинополі в 553 році. На Четвертому Вселенському Соборі нічого не згадувалося про три твори, які склали послідовники Несторія. Після Четвертого Вселенського Собору послідовники Несторія, користуючись цими творами, звинувачували християн, що ті ухилилися в несторіанство. Собор знову засудив цю єресь і також засудив послідовників Несторія і твори, якими вони користувалися.

Шостий Вселенський Собор був скликаний у Константинополі в 680 році проти єретиків-монофелітів, які говорили, що у Ісуса Христа тільки одна Божественна воля, хоча і два єства. Собор засудив цю єресь і постановив, що у Ісуса дві волі: Божественна і людська.

Святкування це нагадує віруючим про важливість сформульованих на соборах догматів і про прийняті там основи церковної дисципліни, що лягло в основу канонічного права. Віровчення та юридичні питання – це два важелі, якими користуються сьогодні як всі православні Церкви Сходу.

Хоча протягом віків Церква була змушена внести у свою дисципліну певні зміни, це стосувалося радше букви законів, аніж їх духу, адже левова частина скарбниці Священного Передання Церкви міститься саме у вченні її Вселенських та Помісних Соборів.

“Препрославлений Ти, Христе Боже наш, що світила на землі – отців наших оснував Ти, і ними до істинної віри наставив нас, вельми милосердний, слава Тобі!”

28 липня 2021 року Божого. Вітання Вселенського Патріарха Варфоломія з 1033-ю річницею Хрещення Руси-України

Кирилл против Варфоломея. Как устроен правосланый мир Вселенской церкви и почему РПЦ воюет - новости Украины, Политика - LIGA.net

 

 

Блаженніший Митрополите Київський та всієї України у Христі Богові вельми любий та бажаний брате та співслужителю Смирення нашого, владико Епіфаніє, Ваше шановне Блаженство по-братськи у Господі обіймаємо та радісно вітаємо.

Голос Константинопольської Церкви-Матері відомий на благословеннім терéні Києва та на всій території України, оскільки цей голос – результат поєднання подиху та зішестя Пресвятого Духа під час хрещення та навернення у християнство блаженних предків Ваших нашими незабутніми Попередниками та Отцями, тому й відчуваю, що це мій непорушний обов’язок звернутися до Вас цього історичного, благословенного дня.

Цьогорічне відзначення річниці Хрещення Русі, однак, і для вас, і для нас сповнене передчуттям особистого спілкування та зустрічі, але й реальної єдності у Христі через Чашу Життя, оскільки ми плануємо візит у відповідь на щире як церковне, так і державне запрошення до Києва та до вашої резиденції, щоб побачити у безпосередній близькості, як побожний православний український народ благословляється та освячується, долучаючись до Тіла Господнього, без розділень та болючих станів нещодавнього минулого.

У зв’язку з цим, напередодні оголошеного священному кліру та християнській повноті України нашого візиту у серпні, до якого вже лишилося недовго, я звертаюся з посланням любові та єдності до всіх, оскільки чи вони знають про це, чи не знають, чи хочуть того, чи ні, – усі віруючі у Христа в Україні є плодом багатоплідного виноградника Константинопольської Церкви-Матері. Багато хто можливо неправильно тлумачать цей життєво необхідний та глибокий духовний зв’язок як начебто намір з нашого боку контролювати та маніпулювати внутрішнім життям Церкви України. Зовсім ні! Ми уділили частину від багатостраждального Тіла Церкви-Матері, щоб надати можливість народженим з її лона 1033 роки тому дітям зріло та відповідально, розсудливо, обачливо вирішувати питання щоденного церковного життя відповідно до своїх традицій, звичаїв та звичок, своєю мовою у межах державних кордонів України.

Така адміністративна незалежність жодним чином не означає, що ми не переймаємося чи відмовляємося від важкої духовної відповідальності, яку взяли на себе, коли принесли віру та просвітлення Вашим предкам. Ми відчуваємо цей міцний духовний зв’язок і ми зацікавлені великою мірою у поступі з Божої ласки усіх наших дітей по всьому всесвіту. Любов Церкви-Матері до своїх дітей по всіх усюдах є жертовною та виснажливою, але ніколи – удаваною, показною. Ми дарували вам істинну внутрішню церковну самостійність у вигляді Автокефалії і це не просто назва, оскільки ми бачили сльози багатьох героїв та святих побожного українського народу, які вздовж течій Дніпра діставалися до нас у прагненні здобути Помісну Церкву, позбавлену зовнішнього втручання, яке потроху-потроху змінювало мову та традиції, звісно і після створення нової незалежної та суверенної української держави.

Блаженніший брате, ми приходимо з великою любов’ю в нашому серці до всієї України без виключень. Істинна Мати ніколи не послаблює своєї любові, оскільки ніхто і ніщо не в змозі перешкодити Матері любити та жертвувати собою, незалежно від того чи люблять її діти її, чи ні. Якщо вони замість того, щоб веселитися та тішитися, засмутилися через те, що їхні брати, які були мертвими, ожили, що були вони пропалими і знайшлися (Лука, 15:32), то це ніяким чином не відлякує Церкву від того, щоб продовжувати зцілення подекуди гіркими ліками, але завжди керуючись не світськими критеріями та пануванням одного народу над іншим, але заради панування з Божої Волі Втіленої Мудрості, Любові та Миру на землі.

З цими думками вітаємо Ваше вельми бажане Блаженство, любих святих братів ієрархів та усіх, хто увійшов у двері Церкви і хто поза її дверима, та у надії на особисту зустріч та спілкування з Вами у безпосередній близькості міцно цілуємо через нашого посланця до Вас Високопреосвященного Митрополита Халкидонського владику Емануїла, відрядженого спеціально для того, щоб взяти участь разом з вами у святкуваннях, та підносимо молитви про щедру Милість триєдиного Бога, уславлюваного отцями нашими, до всієї України та її благородного народу.

 

 

26 липня 2021 року
Вашого Поважного Блаженства
Любий у Христі брат
Варфоломій Константинопольський

 

Першоджерело: офіційний сайт Православної Церкви України

 

28 липня 2021 року Божого. Середа. Рівноапостольного великого князя Володимира, у Святому Хрещенні Василія (1015). 1033 річниця хрещення Київської Русі

 

 

 

28 липня Православна церква вшановує пам'ять святого рівноапостольного князя Володимира.

Хоча Євангеліє Христове було проповідане в наших землях святим апостолом Андрієм ще в першому столітті нової ери, але волею Божою державною релігією християнство стало лише в Х столітті, під час правління святого князя Володимира.

Церква порівнює князя Володимира з апостолом Павлом. Обидва вони спочатку були ревними противниками Христа. Савл гонив християн. Князь Володимир був ідолопоклонником. Савл і Володимир були духовними сліпцями, бо вони не бачили істини Христової. Тому Господь послав обом сліпоту тілесну. Темрява розкрила їм духовні очі, щоб вони побачили Світло Христове.

Благодать Божа, а не щось інше, переродила і Савла, і Володимира. Савл став великим апостолом Павлом, який потрудився у проповіді Євангелія більше за всіх інших апостолів. Він проніс світло Христової віри від Сходу до Заходу Римської імперії. А князь Володимир Київську Русь, що кланялася могильним богам, зробив християнською.

Не випадково пізніше в одному із своїх послань апостол Павло написав такі слова Христа Спасителя: "Сила Моя в немочі виявляється".

До прийняття християнства і Савл, і Володимир були грішниками. Савл був серед убивць християн, а Володимир - великим сластолюбцем. Благодать Божа переродила їх: вона чорне зробила білим як сніг, а грішне - святим.

Тому ми шануємо нашого просвітителя - святого князя Володимира. Спасаючи свою душу і народ свій він привів до Христа. Апостол Павло бачив Христа, коли Він явився йому на дорозі до Дамаска, а князь Володимир не бачив нашого Спасителя, тому Господь залучив його до блаженних. Адже Він сказав: "Блаженні ті, що не бачили Мене і увірували".

Там, де йде боротьба між добром і злом, там, де вирують пристрасті, де християнство стикається з язичництвом, там, де боротьба стає трагічною і страшною, - Господь завжди посилає людину мужню, яка приводить свій народ до Бога. Подвиг святого великого князя Володимира свята Церква порівнює з трудами апостолів, з цієї причини називає його рівноапостольним.

Апостол Павло в одному із своїх послань говорить: "Поминайте наставників ваших, які відкрили вам тайни віри".

У цей день в особливий спосіб ми згадуємо святого великого князя Володимира,  однодушно звертаючись до Бога з молитвою: благаємо за Україну, її владу, військо і народ, за всіх нас разом і за кожну душу, що потребує Тебе Господи, та за ворогів, бо Ти Творець - безмежне джерело Любові, Тобі славу возсилаємо Христе Боже Наш з Предвічним Твоїм Отцем і Всесвятим, благим і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Величаємо тебе, святий рівноапостольний великий княже Володимире, і шануємо святу пам’ять твою, ідолів ти знищив і всю нашу землю святим хрещенням просвітив!

Святий княже Володимире, прийди і подивись на народ і на Церкву, що нині розділена і твоїми молитвами перед Престолом Божим допоможи нам. Благаємо Тебе, премилосердний Боже, нам єдність подай! Амінь!

 

У цей день святкує престольне свято Свято-Володимирська парафія Православної Церкви України.


Многая і благая літа настоятелю і її парафіянам!

Букет из белых роз

Яндекс.Метрика