narrow default width wide

Breadcrumbs

Неділя всіх святих (перша неділя по П'ятидесятниці)

 


 

 

Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа.

Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце грішних ангелів, і Христові Богові привів: одних через муки і кров, инших через постійність у чеснотливому житті".

Почитання святих зароджується зі смертю перших мучеників християнської ери. Культ мучеників у пізні віки охоплює ще культ апостолів, єрархів і аскетів, тобто монахів і монахинь. Цісар Костянтин Великий († 337) збудував у Царгороді церкву в честь дванадцяти апостолів.

До культу новозавітних святих долучається також культ старозавітніх святих. Святий Кирило Єрусалимський († 386) у своїй П'ятій містагогічній катехизі говорить, що в часі святої Літургії після освячення "ми згадуємо тих, що уснули перед нами, найперше, патріярхів, пророків, апостолів, мучеників, щоб за їхніми молитвами і заступництвом Бог прийняв наші молитви, а відтак святих отців і святителів, що уснули перед нами... ". Церква святкує старозавітніх святих в неділі Праотців і Отців перед Христовим Різдвом. Деякі з них мають свої окремі дні в році.

Наш церковний календар має на кожний день в році одного або й кілька святих. Та є дуже багато святих у небі, чиїх імен нема в церковному календарі, про них ніхто не знає, а їхні імена записані тільки в небесних книгах. Тож бажанням святої Церкви було, щоб усім святим, що в небі, знаним і незнаним, віддати належний культ. І так постає перший празник на честь святих, але ще не всіх, а тільки всіх мучеників. У грецькій Церкві празник Усіх мучеників був уже за часів святого Йоана Золотоустого (407). Від нього навіть маємо похвальну бесіду на їхню честь в першу неділю після П'ятдесятниці. "Ще не минуло сім днів, — каже він, — як ми відбули священне торжество П'ятдесятниці, і знову нас прийняв хор мучеників, вірне ополчення і військо, що нічим не уступає ополченню ангелів, що його бачив Яків, але співревнуюче й рівне йому".

Найдавніший сирійський календар з 411 року подає п'ятницю після празника Пасхи як поминальний день Усіх мучеників. Календар халдейців-католиків і сирійців-несторіян у той сам день поминає Всіх ісповідників. У IV ст. в Едесі, сьогоднішня Туреччина, 13 травня святкували день Усіх мучеників. Цього дня на честь мучеників святий Єфрем Сирин († 373) склав окремий гімн. Тому, свято Всіх мучеників первісно не святкували скрізь того самого дня та що в одних Церквах воно було рухомим, а в інших нерухомим святом. У якому столітті свято Всіх мучеників перейшло в празник Всіх святих і перша неділя після П'ятдесятниці стала його днем, важко сказати. Відомо, що за цісаря Льва Мудрого (886-911) цей празник вже святкували на Сході, бо саме він збудував величний храм на честь Усіх святих.

Маємо багато причин, чому ми повинні почитати і просити помочі у святих. Згадаємо деякі з них. Прославляючи святих, ми прославляємо Господа Бога, бо вшанування святих приводить до прославлення Бога. Святі не стали такими власною силою, але вони і їхня святість є справою Божої благодаті. Усе, чим вони є, Богові завдячують.

Усі святі нам дуже близькі, бо вони, як і ми, були колись громадянами нашої землі і вийшли з нашої крови й кости. Вони члени тієї самої Церкви, що й ми, але Церкви вже прославленої. Наше добро і спасення їм не байдуже. Тому нема сумніву, що вони радо вислуховують наші просьби і радо заносять наші молитви до Божого престолу.

Диякон Костянтин у проповіді, схваленій Сьомим Вселенським Собором (787) славить опіку й заступництво святих: "Ви бо поставлені над цілим людським родом як опікуни душ, зцілителі тіл, колона віри, досконалість священства, відпущення гріхів, основа й підпора церков, лік на недуги, відпочинок для подорожніх, керма для плаваючих, поміч для бідних, охорона для воюючих, підойма для падаючих, покріплення для терплячих, провідники для заблудших, опіка для праведних, потіха для сумуючих, для всіх могутня поміч і захорона сильної надії".

Ми повинні не тільки почитати святих і до них звертатися, але й їхнє життя і святість наслідувати. До святости покликані всі християни силою святого таїнства хрещення. Кожна людина, усякого стану і серед усяких обставин може бути святою й зобов'язана прагнути святости. До всіх нас каже Господь наш Ісус Христос: "Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий" (Мт. 5, 48). І святий апостол Павло пригадує нам про обов'язок святости: "Це ж саме воля Божа — святість ваша" (1 Сол. 4, 3).

Святість — це життя за Божими і церковними заповідями, це щоденне сповнювання Божої волі, це постійна вірність обов'язкам свого стану, або коротко: святість це святе Євангеліє в практиці.

Євангеліє це дорога до неба, це життя без плями, без закидів, без пороків, це життя чисте, невинне, святе, в якому смертна людина зривається до того, щоб ревнувати з небесними ангелами. Євангеліє це хресна дорога на гору Голготу. Християнське життя це життя, в котрому людина двигає хрест, терпить і йде слідом за Ісусом Христом... Життя по Євангелію це надприродне життя Божої благодати, це життя Божої любови й жертви для Бога, або одним словом: це життя, в якому людина шукає і змагає до святости".

Так, отже, святі в небі — це Божі любимці і приятелі, а наші опікуни, заступники й добродії, наші провідники та зразки на дорозі до чеснот і святости.

Величаємо вас, апостоли, мученики, пророки і всі святі, і почитаємо святу пам'ять вашу, ви бо молите за нас Христа Бога нашого.

 

ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРОЙЦІ, П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ

 

23 червня Православна Церква святкує велике двунадесяте свято - Трійця. Воно ще має назву П'ятидесятниця, оскільки святкується на 50-й день після Світлого Великодня, і День Зіслання Святого Духа на апостолів.

У це свято православна церква згадує зішестя Святого Духа на апостолів і відзначає Святу Трійцю – одне з головних положень християнства. Поняття Трійці символізує образ Бога: Бог – Отець, Бог – Син і Бог – Дух Святий.

Цей велике церковне свято звільнення від усього поганого і грішного в людській душі. Саме в цей день на апостолів зійшов Святий Дух у вигляді священного вогню, який наділив їх благодаттю і надав сили для облаштування Святої церкви на землі, щоб донести Слова Бога до кожної людини.

Свято П'ятидесятниці є днем народження церкви, тобто обрані Богом учні були наділені особливою силою, щоб проповідувати Євангелія у всьому світі і нести звістку про Ісуса, як про Спасителя й Господа. Нині наступниками апостолів є священнослужителі, які вважаються посередниками між Богом і людьми.

До свята Трійці господарі прибирають оселі та наводять чистоту, прикрашають кімнати квітами, молодою травою і зеленими гілками, що символізує весну, що вже прийшла, процвітання і продовження життя. Найчастіше для прикраси використовуються гілки берези, дуба, горобини, клена, траву аїру, м'яту, мелісу тощо.

У день Святої Трійці вся родина відвідує святкову церковну службу. Парафіяни тримають у руках квіти, пахучі трави і зелені гілки, що символізують оновлення силою Святого Духу, що сходить.

Наступного дня, у понеділок, православні християни святкують День Святого Духа.

Пасха Господня

 

 

 

Христос Воскрес !!!

 

 

 

 

 

Хрестопоклінна Неділя

 

У третю неділю посту, у середпістя, свята Церква для збадьорення і підкріплення нашого духа наказує по-особливому почитати святий Господній хрест. Звідси й назва цієї неділі — Хрестопоклінна.

Святий хрест має пригадати безконечну Божу любов до нас, Христові страждання задля нас і наш обов'язок мужньо нести свій хрест щоденного життя. До всіх нас звертається Ісус Христос: "Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною... Хто не несе хреста свого і не йде слідом за мною — не може бути моїм учнем" (Лк. 9, 23 і 14, 27).

Духовне значення Хрестопоклінної неділі.

Хрестопоклонна неділя пригадує нам сильну зброю, що її має кожний християнин у боротьбі з ворогами за своє спасення, тією зброєю є святий хрест. І якраз цієї неділі хрест виступає перед нами як знамено сили, знамено спасення та знамено перемоги.

В Хрестопоклінну неділю, третю неділю Великого посту, святкуємо почитання чесного й животворного хреста з наступної причини:

40-денним постом якось і ми розпинаємося, занапащені пристрастями стаємося огірчені, і знеможені, то ставиться перед нами чесний і животворний хрест, щоб він нас відсвіжив, покріпив, пригадав нам страсті Господа нашого Ісуса Христа та нас потішив... Подібно, як ті, що, відбуваючи довгу й тяжку дорогу, чуються змучені, і коли знайдуть дерево багате в тінисте листя, трохи там відпочивають і, наче відмолодившись, ідуть у дальшу путь, так і сьогодні, в часі посту й посеред прикрої дороги й подвигу, святі Отці посадили життєдайний хрест, щоб дав нам відпочинок і прохолоду та щоб нас, утомлених, зробив мужніми й легкими до дальшого труду... Або, коли надходить цар, то найперше несуть перед ним його знамена й берло, а відтак він сам приходить, тішиться і радіє, а з ним радіють його піддані, так і Господь наш Ісус Христос, який бажає показати нам свою перемогу над смертю і славне явління у дні Воскресення, посилає наперед своє берло, царське знамено — животворний хрест, що наповнює нас радістю і прохолодою та приготовляє нас, скільки це можливо, прийняти і самого Царя та славити світлого Переможця... Тому що хрест зветься деревом життя і є тим деревом, що було посаджене серед едемського раю. Святі Отці посадили хресне дерево посеред 40-ці, пригадуючи нам і про лакімство Адама, і про його зцілення цим деревом, бо, живлячись ним, уже більше не вмираємо, але ще дужче оживляємося... ".

Святий Іоан Золотоустий в ці дні, наче разом з нами, вигукує:

«Споглядаючи видовище Хреста, хай торжествує хор ангелів, а рід людський нехай поклоняється! Божественна влада Хреста вивищується – полчища бісів нехай зі страхом втікають! О, Божественний Хресте, ангелів невимовне споглядання, а смертних похвала та перемога! Наче з живим я хочу розмовляти з тобою, причинником радості та непереможною зброєю нашого спасіння.

Тобою, Чесний Хресте, відкриваються замкнені двері раю, тобою руйнується влада смерті, тобою пекло позбавляється здобичі, тобто мертві сподобляються життя, тобою розбійник в раю веселиться, тобою з’єднується небесне із земним, тобою здійснюється пізнання істини, тобою дарується хрещення для відродження, тобою люди отримують відпущення гріхів, тобою Дар Святого Духа стверджується, увінчані тобою храми називаються домами Божими, тобою ми сподобляємося Тіла і Крові Христових, тобою ми здобуваємо право бути синами Божими і наслідниками Царства Небесного, тобою свята та торжества наші сяють та променяться. Ніяке красномовство не в стані висловити все те, що Бог дарував через тебе людському родові.

Тому знаючи та пам’ятаючи все це, з чистим серцем приступімо, щоб чистими устами поцілувати Чесний і Животворчий Хрест, на якому був вознесений Христос Бог наш, на якому розпростер Він Свої, пробиті цвяхами руки, на якому списом прокололи христовбивці Його божественні ребра, на якому напоїли Його оцтом, змішаним з жовчю, а ті, проходили поблизу, знущалися над Ним та, киваючи головами, глузували: ов-ва, інших спасав, а Себе не може спасти (Мк. 16.29-31). Якщо Він Син Божий, нехай тепер зійде з Хреста, і ми увіруємо в Нього (Мф. 27.42)».

Ми ж будемо з вірою поклонятися животворчим страстям Христовим, Його гробу, Його триденному з мертвих воскресінню, щоб разом з Ним всі ми воскресли і прославились. До цього якраз і закликає нас Всесвятий Хрест, якого ми сьогодні вшановуємо.

Святий Іоан Золотоустий (уривок зі слова про Чесний Хрест).

 

Неділя про блудного сина

 

 

 

 

03.03.2012 – Неділя про блудного сина.

 

Притча про блудного сина — одна з найвідоміших притч Ісуса Христа. Сюжет цієї приповісті, на думку багатьох вчених та богословів, у символічній формі ілюструє взаємовідносини між людиною та Богом. Блудний син спочатку відходить, а потім повертається до батька, ніби людина повертається до свого небесного Отця Бога.

І Він оповів: У чоловіка одного було два сини. І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати. І пішов він тоді, і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

Тоді він спам’ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе… Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів… І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе і недостойний вже зватися сином твоїм… А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.

А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке? А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бо ж здоровим його він прийняв. І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я… Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване… І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє! Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!

 

 

Яндекс.Метрика