narrow default width wide

Breadcrumbs

7 квітня 2014 р.Б. Благовіщення Пресвятої Владичиці Богородиці і Приснодіви Марії.

 

 

 

Благовіщення Пресвятої Богородиці є третім великим дванадесятим святом. Цього дня архангел Гавриїл з'явився Діві Марії в місто Назарет, щоб сповістити їй благу звістку – народження сина Ісуса, Месії. Марія вела непорочне життя в домі свого чоловіка Йосипа, тому була дуже здивована, що народить сина без допомоги чоловіка. Архангел пояснив, що дитина з'явиться без порушення цнотливості Марії, через посередництво Святого Духа. Оскільки дівчина була дуже богобоязна, вона прийняла волю Божу як належне.

Бог цього дня благословляє все живе, у тому числі й землю. Після такого благословення все починає рости, буйно зацвітають весняні квіти.

На Благовіщення навіть пташка гніздо не в'є, настільки це Велике Свято.

 

Тропар: Днесь спасення нашого начало і від віку таїнства явління. Син Божий сином Діви стається і Гавриїл благодать благовістує. Тому й ми з ним до Богородиці закличмо: Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.

 

Кондак: Непереможній Владарці на честь перемоги ми, врятовані від лиха, благодарні пісні виписуємо Тобі, раби Твої, Богородице. А Ти, що маєш силу нездоланну, від усяких нас бід охорони, щоб звати Тобі: Радуйся, Невісто неневісная.

 

6 квітня 2014 р.Б. Передсвято Благовіщення Пресвятої Богородиці. Прп. Марії Єгипетської. Неділя 5-та Великого посту.

 

 

Постать прп. Марії Єгипетської має в православній традиції вельми значущий, якщо не знаковий, характер. Недарма її шануванню присвячено не тільки 1 квітня – день спогаду про її упокоєння, але й п’яту неділю Великого посту – останню неділю святої чотиридесятниці, перед якою в четвер відправляється особливе ранкове богослужіння – утреня з Великим каноном прп. Андрія Критського, що називається "Маріїне стояння”. Додаткові тропарі канону з приспівом "Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас” складають для православної людини ніби потужний заключний акорд першої, сорокденної частини Великого посту, котра символічно повторює сорокрічні мандри Мойсеєвого народу через пустелю. Єгипетська блудниця, очищена від гріха багаторічним випробуванням пустелею, ніби доводить кожному оздоровчу силу аскези, кличе до пошуку власної пустелі, де стоянню перед Богом не заважатиме жоден сторонній чинник.

"З усiєю щирiстю й любов’ю прийшла ти до Христа, покинувши попередню путь грiха, i жила в неперехiдних пустелях, у чистотi виконуючи божественнi Його заповiти”, - співає про прп. Марію Єгипетську тропар з пісні 2 Великого канону.

Розповідь про побачену прп. Зосимою пустельницю з Єгипту була почута й записана патріярхом Софронієм у VII ст., але й раніше поширювалася в усній монастирській традиції не менш як сто років. Єгиптянка Марія в прагненні гріховних насолод залишила рідний дім і прийшла до Олександрії ще дванадцятирічною. Понад сімнадцять років минули в повсякденній розбещеності. І ось Марія випадково сіла на корабель, що віз прочан до Святої Землі на свято Воздвиження Чесного Хреста. Ціла дорога минула в звичайних блудних розвагах. Зрештою Марія потрапила таки до Єрусалиму й із цікавості пішла до церкви. Та тут вона з жахом виявила, що якась могутня сила не пускає її до храму. Кілька разів пробувала вона зайти досередини з іншими прочанами, але марно. Аж тоді вперше вона усвідомила всю мерзенність прожитого життя й з гіркими сльозами каяття благала побачену на образі Пречисту Богородицю:

- Прийди до мене, кинутої всіма, на допомогу! Накажи, щоб мені не був заборонений вхід до церкви, дай мені побачити Чесне Дерево, на якому був розіп’ятий тілом Народжений Тобою, Той, Хто пролив Свою святу кров за визволення грішників, серед них і мене. Накажи, Владичице, щоб і для мене, недостойної, відкрилися двері церкви для поклоніння Божественному Хресту! Будь моєю вірною поручителькою перед Твоїм Сином, що я більше не оскверню свого тіла нечистотою блуду, але, поглянувши на Хресне Дерево, зречуся світу і його спокус та піду туди, куди поведеш мене Ти, поручителька мого спасіння.

І після того, як Марія була допущена до храму, вона в подячній молитві до Богородиці чує слова:

- Коли перейдеш Йордан, знайдеш собі повне заспокоєння.

Невідомий чоловік дав Марії три монети, на які вона купила хліба, після чого, питаючи дорогу в зустрічних людей, вирушила до Йордану. Сорок сім років минули в цілковитій самоті, суворому пості, молитві й боротьбі з пристрастями. Особливо важкими були перші сімнадцять років. Згадувалися м’ясо й вино, щедро споживані в Єгипті, хотілося співати легковажні пісні, пустельницю переслідували блудні пожадання. Хліби, які по крихті їла Марія, зрештою закінчилися, і вона харчувалася рослинами. Зотлів одяг, і денна спека та нічні холоди доводили її до нестями. Однак Небесна Опікунка Марії давала їй підтримку й пораду. Ніколи не навчаючись Слова Божого, пустельниця відчула, як його слова проймають її розум і всю істоту. І коли її через 47 років самотнього подвигу зустрів палестинський монах Зосима, прп. Марія здивувала його знанням Старого Завіту й даром провидіння.

Коли з волі Провидіння Зосима зустрів зістарілу Марію, преподобна запросила його повернутися за рік, у Великий Четвер, зі Святими Дарами. Так після майже півстолітньої очищувальної покути в пустелі вона причастилася Тіла і Крові Христової. Перед цим Зосима побачив, як Марія перейшла води Йордану, ніби по сухому. А ще за рік, 522 р., він знайшов тіло спочилої подвижниці з оберненим на схід обличчям і написом, що називав її ім’я та день смерті – 1 квітня, ввечері під Велику П’ятницю, невдовзі після прийняття причастя. У цей день і почалося шанування її пам’яті.

 

Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас.

 

7 січня 2013 р.Б. - Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

 

 

Христос рождається !

 

 

Славімо Його !!!

 

 

 

 

 

7 січня православна церква святкує Різдво Христове – день народження Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріха, яке є одним з найвеличніших християнських свят. Свято Різдва Христового вважається другим за своєю величчю після Пасхи (Великодня).

Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія – народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»). Усі християни переконані, що Ісус Христос був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. Старозавітні пророки провістили місце і час народження Спасителя світу — 5508 рік від створення світу. Отже, 7 січня — це день народження Сина Божого на землі. Від цього дня починається відлік часу.

Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Вифлеєму прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з'явитися всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис населення Римської імперії зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила Сина Божого. Тоді янгол спустився з неба й повідомив чабанам, які в цей момент не спали, що Бог народився. Чабани перші прийшли вклонитися немовляті.

На небі засяяла Вифлеємська зоря, що сповіщала світу про народження спасителя та вказувала шлях до Царя всіх людей. За пастушками до печери з Марією та Ісусом Христом прийшли язичницькі мудреці й принесли Богу подарунки: золото, ладан і миро. Золото символізувало царську владу, ладан – Божу волю, смирно — долю пророка. До речі, саме тих давніх часів сягає традиція виготовляти вифлеємську зірку та прикрашати нею новорічну ялинку.

Пославши свого Сина на землю, Бог-отець намагався показати людству важливість любові, добра, співчуття та взаєморозуміння між людьми.

Різдво Христове належить до так званих Дванадесятих неперехідних свят, та має п'ять днів передсвяткування і шість днів післясвяткування і завершується святом Обрізання Господнього.

День народження Ісуса Христа є найбільш широко шанованим днем народження у світі тому, що люди різних соціальних верств, матеріального становища, переконань і поглядів не минають це свято своєю увагою. Тож, всім серцем зустрінемо і прославляймо новонародженого Богомладенця.

 

Ісусе, Сину Божий, що втілився нас ради, слава Тобі !

 

21 листопада 2013 р.Б. Собор Архистратига Михаїла та iнших Небесних Сил безплотних. Архангелiв: Гавриїла, Рафаїла, Уриїла, Селафиїла, Ієгудиїла, Варахиїла та Ієремиїла.

 

21 листопада християни святкують день Собору Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних. Архистратиг Михаїл, ім’я якого означає «хто, як Бог?» Або «хто рівний Богові?» є вождем Небесних сил, тому і називається архистратигом, тобто воєначальником сил Господніх. Коли одержимий гордістю Денниця повстав проти Бога й потягнув за собою безліч інших духів, тоді святий архистратиг Михайло явився захисником Божої слави, закликав інших ангелів повстати проти зла і перебувати в покорі Господу. У церковних співах він оспівується як «ангельських ликів чиноначальник», «Трисонячного Божества повстанець». Сьогоднішнє свято носить назву собору, тому що в цей день прославляються всі безплотні сили Небесні.

Це свято – головне з усіх свят на честь святих ангелів. У просторіччі він іменується Михайловим днем і дуже шанується віруючими людьми. Собор – возз’єднання, спільнота всіх святих ангелів на чолі з Михаїлом Архистратигом, які все разом і одноголосно славлять Святу Трійцю, одностайно служать Богові. Архистратиг Михаїл – вождь Небесних Сил, на іконах його зображують у грізному і войовничому вигляді: на голові шолом, у руці – меч або спис. Під ногами – уражений ним дракон. З ким же воює цей відважний ватажок? Ми знаємо, що весь ангельський світ, створений ще до створення людини і всього видимого світу, був наділений великими досконалостями і дарами. Ангели, подібно до людей, мали вільну волю. Вони могли зловживати цією свободою волі і впасти в гріх. Це і відбулося з одним з верховних ангелів – Денницею, який відкрив у собі джерело зла і гордості і повстав проти свого Творця. Духовний світ похитнувся і частина ангелів пішла за Денницею. У цей момент з ангельської спільноти виступив Архистратиг Михаїл і вимовив: «Ніхто як Бог!», – Звертаючись з цим закликом до всіх ангелів. Цими словами він показав, що визнає тільки одного Єдиного Бога, Творця і Володаря усього всесвіту. Боротьба була важкою, бо Денниця був наділений великими достоїнствами. Але сили добра перемогли, і Денниця був скинутий з неба з усіма своїми послідовниками. А Архангел Михаїл утвердився як вождь усього ангельського світу, вірного Богові.

З тих пір в руках Архістратига меч, тому що сатана, скинутий з неба, не заспокоюється. Впалим ангелам не дозволено проникати до вищих областей світобудови і тому всю свою лють вони спрямували на людей, і в першу чергу на віруючих в Бога. Михаїл не перестає воювати з ангелами зла і темряви, захищаючи вірних чад Божих від їх підступів. І ми повинні радіти, що маємо такого відважного захисника – переможного вождя Небесних Сил. Потрібно пам’ятати, що його охоронний меч буде завжди за нас, якщо тільки ми не вступимо в союз з тим, з ким бореться Архістратиг Михаїл. Янголи, що залишилися вірними своєму Творцеві і які склали воїнство Архістратига Михаїла, настільки утвердилися у добрі, що гріх для них став неможливим. Не тому, що вони, маючи вільну волю, не можуть переступити волі Божої, а просто тому, що вони не хочуть цього робити, не хочуть грішити. Не захотіти грішити – значить отримати можливість наблизитися до Бога і бачити Його, як бачать Його ангели. Служити Йому, виконуючи Його веління.

Історія святкування Собору Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних така: ще в апостольські часи було поширене хибне вчення про Ангелів. Серед християн з’явилися єретики, які поклонялися Янголам як богам і вчили, що видимий світ створений не Богом, а Ангелами, вважаючи їх вище Христа. Це вчення було настільки небезпечним, що святі отці були змушені скликати в Лаодикії помісний собор (IV століття), на якому було засуджено поклоніння янголам і встановлено благочестиве шанування Ангелів як служителів Божих, охоронців людського роду, і наказали святкувати Собор Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил 8 листопада за старим стилем (21 листопада – за новим).

 

Ахістратиже Божий Михаїле, моли Бога за нас.

17 листопада 2013 р.Б. Прп. Іоаникiя Великого (846). Сщмчч. Никандра, єп. Мирського, i Єрмія, пресвiтера (І). Прп. Меркурiя, посника Печерського, в Дальнiх печерах (ХІV). Прп. Никандра Городноєзерського (ХVІ).

 

 

Преподобний Меркурій Києво-Печерський подвигом добрим трудився у Дальніх печерах в XIV сторіччі, був строгим постником. Про життя цього преподобного відомо тільки, що він був з'єднаний союзом нерозлучної братської любові з преподобним Паїсієм. Вони, живучи в однодумності, просили безнастанно Бога, щоб Він ніколи їх не розлучав ані в цім, ні в майбутньому житті. І дарував їм Господь згідно їхніх молитов. На землі вони жили в одній келії і по смерті були покладені в одному гробі, про що згадується в 3-ї пісні канону преподобним Дальніх печер. 7 грудня пам'ять преподобного відбувається заради його тезоіменитства святого великомученика Меркурія, 10 вересня - разом з Собором Дальніх печер і в 2-у Неділю Великого посту - з Собором всіх преподобних Києво-Печерських.

 

Преподобний отче Меркуріє, моли Бога за нас.

 

Яндекс.Метрика