narrow default width wide

Breadcrumbs

23 серпня 2020 року Божого. Неділя. Успенський піст. Мчч. архидиякона Лаврентія

 

 

Святий Лаврентій був одним із семи дияконів Римської Церкви. У 257 році імператор Валеріан видав наказ повбивати всіх єпископів, священиків і дияконів Христової Церкви. Після смерті єпископа Риму Стефана у 257 році загинув мученицькою смертю наступного року Папа Сикст.

Коли Папу вели на смерть, диякон Лаврентій ішов за ним і плакав, що не може віддати за святу віру життя разом з цим вірним Христовим служителем. Папа сказав йому: "Я не залишаю тебе, мій сину. Ти підеш за мною через три дні". Почувши це, Лаврентій продав церковний посуд, а виручені гроші роздав убогим. Довідавшись про це, префект Рима запропонував йому віддати церковне майно для утримання війська. Коли ж диякон відмовився це зробити, його жорстоко мучили. Під час мук Лаврентій віддав Богові душу 258 року. Над його гробом діялися численні Господні чуда, а сам Лаврентій зачислений до лику святих.

 

Святий угоднику Божий Лаврентіє, моли Бога про нас.

 

 

Сьогодні Україна відзначає державне свято - День Державного Прапора.



Народний Гімн України


 


19 серпня 2020 року Божого. Середа. Успенський піст. ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА ІСУСА ХРИСТА

 

 

Преобразився Ти на горі, Христе Боже, показавши ученикам Твоїм славу Твою, скільки їм можна було. Нехай засяє і нам грішним світло Твоє споконвічне. Молитвами Богородиці, Світлодавче, слава Тобі.

Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, і славимо пречистої плоті Твоєї преславне Преображення.

 

 

Преображення Господнє – описане в Євангеліях таємниче перетворення, явлення Божественної величі й слави Христа на горі Фавор (Табор) є двонадесятим святом.

Усі три синоптичних Євангелія містять подібні описи Перетворення Господня (Матвій 17:1; Марко 9:2; Лука 9:28). Незабаром після того, як Спаситель відкрив учням, що Йому слід постраждати, бути вбитим і на третій день воскреснути, Він завів трьох апостолів Петра, Якова й Івана на гору Фавор і преобразився перед ними: обличчя Його просяяло, як сонце, одяг зробився білим, як сніг. Преображення Христове супроводжувалося з’явою старозавітних пророків Мойсея й Ілії, які говорили з Ісусом про Його близький відхід. Усіх їх осінила світла хмарина, і з неї почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!».

Святкуванням Преображення Церква сповідує поєднання у Христі двох начал — людського і Божого. Преображення є поява Сина при свідченні Отця в Духові Святому, тобто одкровення всіх іпостасей Святої Трійці. Преображення полягало не у зміні Божественної природи Христа, але у з’яві Його Божества у природі людській. Відповідно до Іоанна Золотоустого, Преображення відбулося, «щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє Своє пришестя на хмарах у славі з ангелами».

Свято Преображення Господнього існувало вже в IV ст., про що свідчать повчання і слова Єфрема Сіріна й Іоанна Золотоустого. Мати Костянтина Великого, свята рівноапостольна Єлена, побудувала на горі Фавор храм на честь Преображення, зруйнований у XII ст. Салах-ад-діном. Піснеспіви на честь свята були написані Іоанном Дамаскином і Космою Маюмським (VIII ст.). На Заході свято ще в XII ст. не було загальним; його заснував у 1457 папа Калліст III, установивши тоді ж богослужбовий чин.

Святкування триває 9 днів, з 5 (18) по 13 (26) серпня. У це свято за древнім церковним звичаєм відбувається освячення перших плодів (злаки, виноград, яблука). Тому в народі цей день називають другим, або яблучним спасом. Свято Преображення обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі (звідки запозичено наш Устав) саме в ту пору дозрівав виноград, який, власне, і прийнято освячувати в цей день. Церква, благословляючи принесені плоди, утверджує думку про те, що в ній, як у суспільстві священному, все – від людини до рослини повинно бути присвячене Богу як Його творіння.

 

МОЛИТВА


Господи Ісусе Христе, Боже наш, що живеш у Світлі неприступному, Ти – сяйво Слави Отчої і Образ Іпостасі Його! Коли прийшла повнота часу Ти за Своїм невимовним милосердям до грішного роду людського принизив Себе, прийнявши вигляд слуги, упокорив Себе, бувши послушним аж до смерти. Але раніше Хреста і добровільних страждань Твоїх, Ти на горі Фаворі преобразився в Божественній славі Своїй перед святими учнями і апостолами Твоїми, ледь відкривши їм прославлене тіло Своє, щоб коли побачать вони, як розпинатимуть Тебе і на смерть віддадуть, зрозуміли, що усе те Ти добровільно приймаєш, і водночас зрозуміли, що в цьому – Твоє Божество.

Дозволь же і нам усім, що сьогодні святкуємо преображення тіла Твого, з чистими серцями і нескверними помислами зійти на святу гору Твою, в поселення святої слави Твоєї, де чисті голоси тих, що святкують, де голоси невимовної радості, щоб там разом віч-на-віч побачити славу Твою у світлому дні Царства Твого, і з усіма святими, що від віку Тобі догодили, прославляти всесвяте Ім’я Твоє з Безпочатковим Твоїм Отцем і Всесвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас і на віки вічні. Амінь.

 

Акафіст Преображенню Господньому


16 серпня 2020 року Божого. Неділя. Успенський піст. Преподобних Ісаакія, Далмата і Фавста (IV–V)

 

Преподобний Ісаакій походив «зі сходу», цілком ймовірно, з Сирії. Він трудився в пустелі, поки не почув голос із небес, що звелів йому вирушити в Константинополь. Прибувши туди, святий застав столицю охопленою єрессю аріанства, прихильником якої був імператор Валент (364-378). Коли імператор збирався на війну з варварами, прп. Ісаакій кілька разів підходив до нього з умовляннями, просячи відкрити церкви і припинити гоніння на православних. За це наближені імператора побили святого, а Валент наказав кинути його в смердюче болото, з якого живим не вибиралася жодна істота. Але 2 ангели чудесним чином позбавили преподобного Ісаакія від загибелі. Прийшовши до імператора в останній раз, він передбачив йому поразку у війні і загибель у вогні. Розгніваний імператор наказав кинути подвижника в темницю до свого повернення. За пророцтвом святого, армія Валента була розбита варварами, а імператор, рятуючись утечею, згорів в дерев’яній коморі, підпаленій переслідувачами.

Про зустріч преподобного Ісаакія з Валентом і прогнози поразки і загибелі імператора повідомляють також церковні історики блж. Феодорит Кирський, Созомен і деякі інші. У житії прп. Ісаакія, в зв’язку з цими подіями, згадується історія, що не зустрічається в інших редакціях: святий дізнався про загибель імператора ще до того, як звістки про це дійшли до Константинополя, бо він чудесним чином відчував запах горілого тіла, що доносився з місця битви. Ця історія була згодом переказана істориком Іоанном Зонарою.

Після смерті імператора Валента на престол зійшов імператор Феодосій I Великий (379-395). Почувши про пророцтво святого, імператор наказав відпустити його з темниці і з почестями прийняв в палаці. Після цього прп. Ісаакій, згідно з житієм, брав участь у II Вселенському Соборі (381) (проте в списках учасників Собору він не зазначений). Потім святий хотів повернутися в пустелю, але благочестиві вельможі Сатурнін і Віктор просили його не залишати Константинополь і своїх духовних чад. Зваживши їх умовляння, прп. Ісаакій попросив побудувати йому келію. Кожен із вельмож звів в своєму маєтку житло для нього, і святий вибрав скромну келію, споруджену Сатурніном. Вона була розміщена в передмісті Константинополя, за міськими стінами. До святого приходило багато людей з міста, він відвідував жителів на їх прохання, щоб помолитися з ними і благословити їх будинки. Імператор Феодосій також неодноразово запрошував його до палацу. Прп. Ісаакій завжди прагнув допомагати бідним, і якщо хтось, зустрівши його на дорозі, просив милостиню, то він знімав з себе плащ і віддавав жебракові. Якщо він повертався з міста і ворота вже були закриті, то після молитви і хресного знамення святого вони завжди чудесним чином відкривалися. Через деякий час навколо келії Ісаакія був заснований монастир, згодом названий Далматським, який вважався найдавнішим в Константинополі; там святий прожив до кінця своїх днів.

Відчувши наближення смерті, прп. Ісаакій скликав учнів, наставляв їх у правій вірі і вибрав серед них одного, на ім’я Далмат, якого призначив своїм наступником.

Після кончини святого імператор наказав здійснити урочисте поховання з процесією до церкви св. Ірини (що тоді була кафедральним собором Константинополя). Братія монастиря і учні святого випросили дозвіл покласти останки Ісаакія в церкві св. Стефана, побудованої неподалік від Далматського монастиря. Св. Ісаакій був похований біля вівтаря цього храму, праворуч від святого престолу.

Виходячи з тексту житія Ісаакія, роком його смерті слід вважати 383. Однак інші джерела таку дату не підтверджують. Згідно з житієм Далмата, Ісаакій жив ще за архієпископа Аттики. Каллінік, автор житія прп. Іпатія Руфініанського, також повідомляє, що св. Ісаакій був живий ще в 406 р, коли відвідував прп. Іпатія в його монастирі. При цьому інша версія житія Далмата, видана М. Гедеоном, підтверджує 383 р. як дату смерті святого, проте сам видавець критично ставиться до датуванням цього твору, вказуючи на різноманітні невідповідності, що зустрічаються в тексті.

Дослідники неодноразово порушували це питання, і, на загальну думку, 383 р. можна вважати роком смерті преподобного. Зараз загальновизнаним є датування його кончини періодом після 406 р. Деякі дослідники більш конкретно визначають рік смерті св. Ісаакія. Так, А. Камерон відносить його кончину до 416 р., на підставі даних про церкву первомч. Стефана, в якій було покладено мощі Ісаакія. Існує думка, що святий помер в 424 або 425 р.

Згідно О. Мейнардуса, частки мощей прпп. Ісаакія і Далмата зберігаються в скиті Нова Фіваїда на Афоні.

 

14 серпня 2020 року Божого. П'ятниця. Успенський піст

 

 

Успенський піст встановлений на Константинопольському Соборі у 1166 році на честь церковного свята Успіння Пресвятої Богородиці. Успенський піст за суворістю прирівнюється до Великого посту. Діва Марія все земне життя дотримувалася суворої помірності в їжі, а за три дні до свого відходу на небо перестала вживати їжу й лише пила воду. Тож, покладаючи на себе обмеження Успенського посту, віруючі наслідують cаму Богородицю.

Перший день посту присвячений святу «Походження (винесення) Чесних Древ Животворящого Хреста Господня». У цей свято в Софійському соборі з скарбниці покладався Хрест, на якому був розіп’ятий Ісус Христос, і народ, прикладаючись до нього, зцілявся від тілесних і душевних хвороб. У цей день у храмах віруючі здійснюють поклоніння Хресту, і відбувається мале освячення води. Разом з водою освячують мед нового збору, тому це свято ще називають «Медовим Спасом».

19 серпня віруючі святкують двунадесяте свято «Преображення Господнє». У цей день згадується подія, що відбулася на горі Фавор, де перед своїми учнями преобразився Христос у Божественній славі. Це свято унікальний тим, що Церква його святкуванням сповідує з’єднання у Христі двох природ: Божественної і людської. Христос дає надію і відкриває дорогу на перетворення для всього людства. У цей день у храмах відбувається освячення плодів – яблук і винограду, звідси і назва «Яблучний Спаса».

Як вже було сказано, Успенський піст за суворістю прирівнюється до Великого, тобто без молочних, м’ясних і рибних страв. Успенський піст закінчується великим святом Успіння Пресвятої Богородиці 27 серпня. У це свято в вечірнє богослужіння в храмах з вівтаря виносять Плащаницю із зображенням Божої Матері для поклоніння віруючих. Плащаницю викладають посеред храму до хресної ходи навколо церкви і чину поховання.

Пресвята Богородиця була взята на небо в тілі і на третій день з’явилася апостолам за трапезою, вимовивши: «Радійте! Я з вами по всі дні», на що апостоли, піднявши хліб, вигукнули:«Пресвята Богородиця, допомагай нам». На згадку про цю подію в монастирях ченці здійснюють чин панагії – на честь Цариці Небесної возноситься частину хліба. У період після закінчення Успенського посту і до Різдвяного посту по середах і п’ятницях дозволяється риба тільки в дванадесяті і храмові свята. Рослинна олія по середах і п’ятницях дозволяється тільки тоді, коли на ці дні випадають свята пам’яті великого святого з полієлейною службою напередодні.

На відміну від більшості знакових релігійних дат, Успенський піст не залежить від свята Великодня, тому його дати завжди незмінні. Як і щороку, віруючі постують з 14 серпня – з свята Медового Спаса, який ще називають Маковієм до 27 серпня – передсвята Успіння Пресвятої Богородиці, та вже з 28 серпня ласуючи різними стравами. Таким чином, Успенський піст є одним із найкоротших серед багатоденних постів – він триває всього лише два тижні.


Царице моя преблага, надіє моя – Богородице, пристановище сиріт і подорожніх заступнице, скорботних радосте, покривджених покровителько, бачиш мою біду, бачиш мою скорботу, допоможи мені як немічному, управи мене як подорожнього; кривду мою знаєш, розріши її як хочеш; бо я не маю іншої помочі, крім Тебе, ні іншої заступниці, ні благої утішительки, тільки Тебе, о Богомати; охорони мене і покрий мене навіки-віків. Амінь.

 

Гімн Пресвятій Богородиці Агні Парфене

Яндекс.Метрика