narrow default width wide

Breadcrumbs

25 липня 2021 року Божого. Неділя. Ікони Божої Матері "Троєручиця"

Мучеників Феодора, варяга i сина його Іоана, в Києвi вбитих.

 

25 липня – день памяті ікони Божої Матері "Троєручиця". ВІДЕО

 

 

Непереможній Воєводі, Богообрадуваній Приснодіві Богородиці, що відвідала гору Афонську явленням ікони Своєї і багато милості через неї роду християнському дарувала, похвальні пісні виголошуємо нині. Ти ж, о Богомати, маєш державу непереможну і Материнське за нас піклування, прийди на допомогу нам і від уся­ких бід визволи нас, що взиваємо до Тебе:

Радуйся, Помічнице наша, що Троєручною іконою Твоєю нам допомагаєш.


Троєручиця… Таємниця такої назви полягає в історії її виникнення яка пов’язана з долею Іоана Дамаскіна. Преподобний Іоан викривав єретиків і тим викликав гнів візантійського імператора Льва III Ісавра. Щоб зганьбити ім’я святого імператор наказав виготовити фальшивого листа, в якому преподобний Іоан нібито запропонував йому напасти на Дамаск, обіцяв в цьому свою допомогу. Прочитавши листа, халіф наказав відрубати у преподобного кисть правої руки і повісити її на площі для всенародного огляду.

Ввечері святий Іоан випросив у мучителей, щоб ті віддали йому руку. Приложивши кисть до відсіченої руки, Божий угодник впав на коліна перед іконою Божої Матері, довго зі сльозами просив у Неї зцілення руки, яка писала на захист Православ’я. Після сердечної молитви піснетворець знепритомнів і у видінні побачив Саму Пресвяту Богородицю, Яка сказала преподобному, що йому дарується зцілення, та наказала безустанно трудитися цією рукою на славу Господню. Прокинувшись, святий Іоан побачив, що кисть приросла до пораненого місця і рука стала здоровою. Переповнений почуттям глибокої вдячності Небесній Владичиці за ЇЇ милість, святий Іоан створив хвалебну пісню Матері Божій «Тобою радується, Благодатна, всяке творіння». Бажаючи залишити пам’ять про чудесне зцілення піснетворець приложив до нижньої частини ікони руку, виготовлену із срібла, від цього ікона отримала назву «Троєручиця».

Молитва до Пресвятої Богородиці перед Її чудотворною іконою «Троєручиця»

О, Пресвята Преблагословенна Діво Богородице Маріє! Припадаємо і вклоняємося Тобі перед святою чудотворною Троєручною іконою Твоєю, згадуючи преславне чудо Твоє через зцілення відсіченої правиці преподобного Іоана Дамаскина від ікони цієї; заради цього знамення, яке і донині є видимим на ній в образі третьої руки, до зображення Твого прикладеної. Молимося Тобі і просимо Тебе, Всеблагу і Всещедру роду нашого Заступницю, почуй нас, і як блаженного Іоанна, який у скорботі і хворобі до Тебе взивав, почула Ти, так і нас не відкинь, скорботних і хворих від ран різних пристрастей, що до Тебе від щирої і смиренної душі старанно вдаємося. Ти бачиш, Всемилостива, немочі, озлоблення і нашу потребу у Твоїй допомозі і заступництві, бо ми з усіх сторін ворогами оточені і не маємо нікого, хто допомагав би і захищав би, якщо тільки Ти змилосердишся до нас, Владичице.

Щиро молимося Тобі: почуй наш скорботний голос і допоможи нам святоотцівську православну віру до кінця наших днів непорочно зберігати, всі заповіді Господні постійно виконувати, щире покаяння за гріхи наші завжди Богові приносити і сподобитися мирної християнської кончини життя нашого і доброї відповіді на Страшному суді Сина Твого і Бога нашого. Його ж ублагай за нас материнською Твоєю молитвою, нехай не засудить нас за беззаконня наші, але нехай помилує нас із великої і невимовної Своєї милості, о Всеблага! Почуй нас і не позбавляй нас Твоєї державної допомоги, щоб Тобою живих одержавши спасіння, ми оспівували і прославляли на землі народженого від Тебе Спасителя нашого Господа Ісуса Христа, Йому ж належить слава і держава, честь і поклоніння разом із Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

18 липня 2021 року Божого. Неділя. знайдення чесних мощей прп. Сергія, ігум. Радонезького

Афанасія Афонського (1000)

Мцц. Анни і Кирилли (304)

Прп. Лампада Іринопольського (Х)

Ікони Божої Матері, званої «Економісса»

 

Преподобный Сергий Радонежский. Все учение – жизнь » Образование и Православие

 

 

Мощі преподобного Сергія були знайдені 5 липня 1422 року за преподобного ігумена Никона.

В 1408 році, коли Москва та її околиці піддалися навалі татарських орд Едигея, Троїцька обитель була спустошена та спалена. Ченці, на чолі з ігуменом Никоном, сховалися в лісах, зберігши ікони, священні сосуди, книги та інші святині, пов'язані з пам'яттю преподобного Сергія.

У нічному видінні, напередодні татарського набігу, преподобний Сергій сповістив свого учня і наступника про майбутні випробування та передрік в утішення, що спокуса буде нетривала, і свята обитель, повставши з попелу, розквітне і ще більше зросте.

Перед початком будівництва нового храму в ім'я Живоначальної Трійці на місці дерев'яного, освяченого 25 вересня 1412 року, Преподобний явився одному благочестивому мирянину і наказав сповістити ігумену й братії: «Навіщо залишаєте мене стільки часу у гробі, землею покритого, у воді, що утискає тіло моє?»

І ось при будівництві собору, коли копали рови для фундаменту, відкриті і винесені були нетлінні мощі Преподобного, і всі побачили, що не тільки тіло, але й одяг на ньому були неушкодженими, хоча навколо гробу дійсно стояла вода. При великому скупченні віруючих і духовенства, в присутності сина Димитрія Донського, князя Звенигородського Юрія Димитровича, святі мощі були витягнуті із землі і тимчасово поставлені у дерев'яній Троїцькій церкві, на тому місці тепер церква Зішестя Святого Духа. При освяченні в 1426 році кам'яного Троїцького собору вони були перенесені до нього, де і перебувають дотепер.

 

12 липня 2021 року Божого. Понеділок. СЛАВНИХ І ВСЕХВАЛЬНИХ ПЕРВОВЕРХОВНИХ АПП. ПЕТРА І ПАВЛА

 

12 липня православна церква святкує День славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла. Напередодні завершився Петрів піст.

Апостол Петро - уродженець міста Вифсаїди, брат апостола Андрія, жив зі своїм сімейством в Капернаумі і займався рибальством. Звали його Симоном, а ім'я Петро (що означає камінь) він отримав від Ісуса Христа. Життя Петра висвітлене в Євангельському оповіданні більше інших апостолів тому, що він увесь час знаходився поряд з Христом, особливо сильно був прив'язаний до нього. Він перший беззастережно вірить в Божественне послання Господа. За це він був удостоєний особливої близькості до Господа.

Христос, затвердивши Петра в апостольському званні, триразово повторив: "Паси овець Моїх". І Петро став одним з найсміливіших проповідників Євангелія. Вже в день П'ятидесятниці він обернув в Христову віру спочатку 5000, а потім ще 3000 чоловік.

Петро прославився багатьма зціленнями, а в Іоппії воскресив з мертвих Тавіфу, безтрепетно свідчив про Христа перед начальниками іудейськими і судом синедріону, був двічі заточений в темниці, прирікався на смерть, але після дивних звільнень ангелом не залишав свого проповідницького подвигу. Він побував в різних країнах Сходу і Заходу і, нарешті, мученицьки помер в Римі приблизно в 57 році. Засуджений до розп'яття на хресті він попросив розіпнути його вниз головою, вважаючи себе негідним померти, як Господь.

Апостол Павло носив ім'я Савл, що означає той, що "випросив", "вимолив", і тільки через деякий час після звернення до Христа став називатися Павлом. Він був родом з Тарсу, жителі якого користувалися правами римських громадян. Виховувався при Гамаліїлі, відомому іудейському законовчителі того часу. Савл виріс несамовитим захисником вітчизняного закону і батьківських надбань. Євангельська проповідь апостолів викликала його гаряче обурення і він став одним з головних їх гонителів.

Апостол Павло, як і апостол Петро, багато потрудився в поширенні Христової віри і справедливо шанується разом з ним "стовпом" Церкви Христової і первоверховним апостолом. Вони обоє мученицькі померли в Римі при імператорові Нероні, і їх пам'ять святкується в один день.

 

Величаємо вас, апостоли Христові, первоверховні Петре і Павле, ви весь світ ученням своїм просвітили і всі краї землі до Христа привели.

 

Святі первоверховні апостоли Петре і Павле, моліть Бога про нас!

11 липня 2021 року Божого. Неділя. Апостольський піст

Перенесення мощей мчч. безсрібренників та чудотворців Кіра і Іоанна (412).

Прпп. Сергія та Германа, Валаамських чудотворців (XIV).

Прп. Ксенофонта Робейського (1262). Прп. Павла лікаря (VII).

Сщмч. Василя диякона (1918). Прмц. Севастіани (1938). Сщмч. Григорія диякона (1940).

Ікони Божої Матері, “Троєручиця”” (VIII).

 

7 липня 2021 року Божого. РІЗДВО ЧЕСНОГО СЛАВНОГО ПРОРОКА, ПРЕДТЕЧІ ТА ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАНА

 

 

Саме про Івана Хрестителя Господь сказав, «що серед усіх народжених не поставало більшого пророка, ніж він». Звали його - Йоганан ѓа-Матбіль. Для греків він відомий як Іоаннес о Баптістес, для латинян як Iohannes Baptista, для мусульмани як Яхья.

Іван Хреститель був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида), родички Пресвятої Богородиці. Коли його батьки були в похилому віці й уже не сподівалися на потомство, він був посланий Богом, аби приготувати Ізраїль до приходу Месії.

Його батьки жили біля Хеврону, на південь від Єрусалиму. По материнській лінії Іван Хреститель є родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Господа.

Як оповідає Євангеліст Лука, архангел Гавриїл, з'явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про народження в того сина. І ось у благочестивого подружжя, до старості позбавленого дітей, нарешті народжується син, якого вони випросили в Бога.

Саме Бог зберіг його від смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі та околицях. Ріс святий Іван у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння суворим життям – постом і молитвою. Носив грубий одяг, підперезаний шкіряним поясом, і харчувався диким медом та сараною. Він залишався пустельником доти, поки Господь не призвав його в тридцятирічному віці до проповіді серед народу.

Іван Хреститель розпочинає свою проповідь у жовтні в Ювілейний, п'ятнадцятий рік Імператора Тиверія (27 р. н.е.). Підкоряючись Божому покликанню, пророк Іван з'явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії. До ріки перед святом очищення у великій кількості сходився народ для релігійних омивань. Тут і звернувся до них Іван, проповідуючи покаяння та хрещення на відпущення гріхів.

Сутність його проповіді полягала в тому, що перш, ніж одержати зовнішнє омивання, люди повинні очиститись духовно, і в такий спосіб приготувати себе до прийняття Благої Звістки Месії (Євангелія Христового).

Нарешті, коли очікування Месії досягло найвищого ступеня, прийшов до Івана хреститися і Сам Спаситель світу, Господь Ісус Христос. Хрещення Христа cупроводжувалося дивом – сходженням Святого Духа у вигляді голуба та голосом Бога Отця з неба: «Цей є Син Мій улюблений...»

Одержавши одкровення про Ісуса Христа, пророк Іван сказав народові про Нього: «Ось Агнець Божий, який бере на Себе гріхи світу». Почувши це, двоє з учнів Івана приєдналися до Ісуса Христа. Це були майбутні апостоли Андрій (Первозваний) та Іван (Богослов).

Хрещенням Спасителя святитель Іван завершив своє пророче служіння.

Він безбоязно та суворо викривав пороки як простих людей, так і сильних світу цього – царя Ірода Антипу (правителя Галілеї, сина Ірода Великого) за те, що, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, той блудно жив із Іродіадою, дружиною свого брата Пилипа. За це пророк потрапив до в’язниці.

У день свого народження Ірод влаштував бенкет, на який з'їхалося багато знатних гостей. Соломія, дочка блудної Іродіади, своїм танцем під час бенкету до того догодила Іродові та гостям, що цар із клятвою обіцяв їй дати все, чого не попросить вона, навіть половину свого царства. Танцівниця, за порадою матері, негайно ж попросила дати їй на блюді голову Івана Хрестителя. Ірод боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше поважав і слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Засмучений від такого прохання, він, одначе, не зміг порушити дану ним при гостях клятву і послав стражника в темницю, який відтяв Івану голову, віддав її Соломії, а та віднесла голову матері.

Іродіада попроколювала язик пророка голкою і закопала його святу голову в нечистому місці. Але благочестива Іоанна, дружина домоправителя Ірода Хузи, поховала святу голову Івана Хрестителя на Елеонській горі, де в Ірода була власна ділянка землі. Святе тіло Івана Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні й поховали у Севастії, там, де відбулося злодіяння. Після вбивства святого Івана Хрестителя Ірод продовжував правити ще певний час. (Саме Понтій Пілат посилав до нього зв'язаного Ісуса Христа, над Яким той насміявся).

Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою і Соломією ще при їхньому земному житті. Соломія, переходячи взимку ріку Сикоріс, провалилася під лід. Лід затиснув її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно тому, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцююча, безпомічно смикалася в крижаній воді. Зрештою гострий лід перетнув шию. Труп її не було знайдено, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм голову святого Івана Предтечі. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки пішов війною проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод піддався гніву римського імператора Кая Калігули (37-41) і був разом з Іродіадою засланий в ув'язнення.

Іван Хреститель, якого називають Предтечею, своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад богопосвятного життя. Він закликав людей до покаяння, кажучи: "Слідом за мною іде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом" (Мк. 1, 7-8).

За Божим об'явленням два монахи віднайшли чесну голову Івана Хрестителя. Це було першим віднайденням Його голови.

Потім монахи передали її на зберігання вбогому гончареві. Врешті цей скарб один єретицький священик залишив у печері в Емесі. Згодом у тій печері поселилися правовірні ченці. Їхньому ігуменові Маркелові уві сні з’явився св. Іван і сказав: "Бог дарує вам мене", вказавши, де шукати голову. Так відбулося друге віднайдення голови св. Івана Хрестителя.

Серед інших святих Іван Хреститель має найбільшу пошану – протягом церковного року на його честь святкується цілих шість дат. Свято зачаття, різдва, усікновення голови, перше і друге знайдення голови, третє знайдення голови і собор після празника Богоявлення.

Різдво святого Івана Хрестителя, яке святкуємо 7 липня, – найбільше з усіх свят на його честь.

 

Святий Іване Хрестителю, прехвальний і вселенський апостоле, найкращий сину пустині і справжній друже Христа, моли Його, щоб були помилувані душі наші!

 

Цього дня також святкуємо пам'ять Святих Преподобних Іова та Феодосія Манявських



Схимонах Іов народився в побожній та шляхетній родині в м. Тисмениці. В хрещенні отримав ім’я Іван. Родина Княгинецьких ревно берегла батьківську Святу Православну Віру й у великій пошані до неї виховувала свого сина. Початкову освіту здобув дома, а подальшу отримав в Унівському монастирі. Згодом навчався у, заснованій благочестивим князем Костянтином, Острозькій академії, після закінчення якої залишився там викладати.

Згодом князь Острозький посилає Івана, як людину достойну і благонадійну на Святу гору Афон для роздачі милостині по монастирях. Побачивши аскетичне життя афонських старців, вирішує стати ченцем. Повернувшись на короткий час додому та роздавши своє майно убогим, він знову прийшов на Афон, де прийняв чернечий постриг з іменем Єзекиїль на честь Святого Пророка Єзекиїла. Свій монаший подвиг він здійснював у Ватопедському монастирі, де спочатку ніс послух просфорника, а потім переплітав книги.

Протягом дванадцяти років він здійснював свій подвиг на Святій Афонській горі, де Господь звів його з подвижником із України Іоаном Вишенським. Обидва вони відзначалися вченістю, ревністю в православній вірі й суворим аскетичним життям.

Почувши про укладення Берестейської унії та про зраду православної віри багатьма єпископами на чолі з Митрополитом Київським, Преподобний запалився ревністю в утвердженні Православ’я на рідних землях і за благословенням афонських старців повернувся зі Святої гори на Прикарпаття. Тут Іов обновив, згідно з афонським аскетичним статутом, життя в Унівському, Дерманському та в Угорницькому монастирях, а потім оселився в пустинному місці, де пізніше заклав Манявський Скит.

Преподобний Іов багато потрудився, здійснюючи подвиг пустельника. Господь зібрав біля нього інших благочестивих мужів, які мали його за свого старця і наставника.

До Преподобного Іова в 1608 р. прийшов ієродиякон Феодосій, якого Іов відразу виокремив серед інших, побачивши в ньому велику ревність і смирення.
З молодих років Преподобний Феодосій намагався догодити Господу незлобливістю і доброчесним життям, виконанням заповідей Христових та відмовою від мирської суєти й тимчасових насолод.

Не маючи священицького сану, Преподобний Іов почав управляти двома монастирями — Угорницьким і Манявським. Тому у 1613 році на його прохання в ієромонахи був висвячений ієродиякон Феодосій, що трудився поряд вже сім років. Йому й було запропоновано управляти Скитом. Феодосій довго не погоджувався на ігуменство та Преподобний Іов впав перед ним на землю і не піднімався до тих пір, поки не отримав згоди.

«Будь пастирем і вчителем стада цього, зібраного Богом. Ти є ієромонах, духівник наш, так тобі належить бути й ігуменом, а я буду тобі по моїх силах допомагати поки буду жити», — сказав Іов та вручив Феодосію жезл і книгу Святого Василія.

Під його керівництвом у скиту була побудована велика соборна Воздвиженська церква, а скит від Константинопольського Патріарха Тимофія отримав ставропігію.

Наприкінці 1621 р. засновник Манявської обителі 70-літній Іов занедужав і після нетривалої хвороби 29 грудня 1621 р. відійшов до Господа та був похований у притворі соборного Храму.

Преподобний ігумен Феодосій продовжував благочестиво керувати життям братії, а в 1628 р. взяв участь у скликаному після унії Першому Соборі Київської Митрополії православним Митрополитом Київським, Галицьким і всієї Русі Іовом Борецьким у Золотоверхому Михайлівському монастирі в Києві.

Святою обителлю продовжував управляти ігумен Феодосій. На його долю випав тяжкий час гонінь на православних з боку єзуїтів. Адже тоді померло багато православних єпископів, а оскільки польська влада нових обирати забороняла, православні обителі залишалися без захисту.

Та Преподобний Феодосій, будучи надто суворим подвижником, перетерпів всі труднощі і мудро керував своїм монастирем. Справжню підтримку він мав від світської людини, уродженця міста Самбора, Гетьмана Війська Запорізьського — Петра Сагайдачного.

За ігуменства Преподобного Феодосія багато монастирів було підпорядковано Скиту Манявському, як істиному центру Православного чернецтва за Афонським уставом в Україні.

Продовжувач святої справи Преподобного Іова Княгинецького, Преподобний Феодосій упокоївся 24 вересня 1629 року і був похований поряд зі своїм учителем.


Святі угодники Божі Іове і Феодосію Манявські, моліть Бога про нас.

 

Яндекс.Метрика