narrow default width wide

Breadcrumbs

15 квітня 2017 р.Б. Велика субота.

 

Велика субота – субота Страсного тижня, присвячена спогаду про перебування Ісуса Христа у гробі і зішестя Його у пекло для визволення душ померлих з влади небуття, смерті, а також вона є приготуванням до Великодня - Воскресіння Христа, яке святкується в ніч з суботи на неділю.

«Субота ця преблагословенна, бо нині мертвий Христос воскресне на третій день», — співається в кондаку Великої Суботи. Перебуваючи посередині між Хрестом і Воскресінням, Велика Субота є унікальним днем церковного року, коли плач перетворюється на радість. Це єдина субота в році, котра є днем строгого посту: Літургія (св. Василя Великого) у цей день відбувається ввечері. У тематиці цього дня сполучаються найглибший кенозис Слова Божого, «навіть у пекло зійшовшого» у пошуку занепалого Адама, і початок перемоги над пеклом і смертю.

 

Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері і Всіх Святих помилуй нас.

 

14 квітня 2017 р.Б. Велика п'ятниця. Спомин святих спасенних Страстей Господа нашого Ісуса Христа.

 

Страсна п'ятниця ­­­­­- п'ятниця Великого або Страсного тижня. Християни присвячують цей день згадці про страждання, смерть Ісуса Христа на хресті, зняття Його з хреста та похованню.

Розп'яття на хресті було найганебнішою стратою. Такою смертю страчували: розбійників, убивць, бунтівників і злочинних рабів. Окрім нестерпних болів у всіх частинах тіла і страждань, розп'ятий відчував страшну спрагу. Коли все було приготовлено, воїни розіп'яли Ісуса Христа. Коли ж розпинали Його, Він молився за Своїх мучителів, говорячи: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять». При хресті Спасителя стояли Матір Його, апостол Іван, Марія Магдалина і ще декілька жінок, які вшановували його. Ісус Христос, побачивши Матір Свою і Івана, якого особливо любив, говорить Матері Своїй: «Жінко, ось син Твій». Потім говорить Івану: «Ось мати твоя» (Ів. 19:27). Під час страждань Спасителя на Голгофі сталося знамення. З тієї години, як Спаситель був розп'ятий сонце затьмарилося і настала темрява всією землею, і тривала до самої смерті Спасителя. В Євангелії від Івана сказано: «Так Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне».

 

13 квітня 2017 р.Б. Великий четвер. Спомин Тайної Вечері.

 

 

Великий (Чистий) четвер – перший з трьох днів яких називають «Велике тридення» в християнстві. Цього дня Ісус Христос встановив Таїнство Євхаристії на Таємній Вечері, також в цей день Ісус був заарештований первосвященниками і засланний в темницю.

В день Опрісноків, коли, за старозавтнім законом, слід було заколювати і їсти пасхального агнця, і коли настав час, щоб перейшов Спаситель від світу цього до Отця (Ін. 13, 1), Ісус Христос, що прийшов виконати закон, послав своїх учеників Петра і Іоанна в Єрусалим приготувати Пасху, яку як тінь законну, мав Він замінити Пасхою новою, – самим тілом і кров’ю Своєю. З настанням вечора Господь прийшов з дванадцятьма своїми учениками в велику простору горницю одного єрусалимлянина (Мк. 14, 12-17) і возліг. Переконуючи, що в царстві Божому, яке не від світу цього, не земні велич і слава, але любов, смиренність і чистота духу відрізняють істинних членів. Господь, вставши після вечері, умив ноги своїм ученикам. Умив ноги і сівши знову Господь сказав ученикам: чи знаєте, що вчинив вам; отже, якщо Я вмив ваші ноги. Господь і Учитель, і ви повинні один одному умивати ноги. Приклад бо дав вам, щоб як Я вчинив вам і ви творили. “Господь торкався ніг апостольських, – говорить преподобний Ніл, – подвижник і письменник V століття, щоб зміцнити земні і слабкі ноги, що мали пройти всю вселенну; великий Лікар брався за п’яту, на яку на початку сповіщений був суд, щоб не дати впливати отруті духовного змія. Тому п’ята, укріплена дотиком рук Господніх, знехтувала сатану, що колись спокусив прародителів; чому Господь Христос і говорив: ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів і на всяку силу вражу (Лк. 10, 19). А Ісая сказав: які прекрасні ноги благовісників миру, благовісників добра (52, 7). Апостоли Христові, що пройшли весь світ, справді всюди перемагали силу вражу “.

Обмивання ніг є першою з подій, які згадуються у Великий четвер. Церква не тільки словесно згадує обмивання ніг апостольських, а й за прикладом Господа і Вчителя здійснює за богослужінням в четвер особливий обряд священного Умивання ніг пресвітерів святителем, після Літургії, під час читання Євангелія про обмивання ніг. Ця Євангельська подія, яка велично проповідує висоту християнського смирення, зберігається в Православній Церкві з давніх часів. Оскільки Сам Господь заповів апостолам творити обмивання ніг, також як Він створив, то немає сумніву, що воно почалося за апостолів, перших і ревних виконавців заповідей Господніх. На обряд обмивання ніг в IV столітті вказує блаженний Августин. У день обмивання ніг колись омивались також оголошені, всенародно засвідчивши в цей день перед єпископом або пресвітером віру свою прочитанням символу віри напам’ять і готуючись прийняти таємниче обмивання Хрещенням в ніч перед Святою Пасхою.

За обмиванням ніг Ісус Христос звершив Пасху спочатку за законом Мойсеєвим, потім встановив і Пасху нову – велике Таїнство святої Євхаристії.

Встановлення Таїнства Святого Причастя є друга подія, яку Православна Церква згадує у Великий четвер.

Таїнство святого Причастя, встановлене Господом перед Його стражданнями і смертю, за заповіддю Ісуса Христа: Це чиніть на спомин про Мене, з перших часів до цих пір безперервно відбувається на численних престолах Церкви Вселенської. “Як Мойсей сказав: це нехай буде пам’ятне для вас вічно (Вих. 12, 14), – так говорить святитель Іоанн Золотоустий, – і Христос промовляв: Це чиніть на спомин про Мене – до того часу, як Я прийду. Наскільки багато хто зараз говорить : бажав би я бачити Лице Христа, образ, одяг, ось ти бачиш Його, торкаєшся до Нього, вкушаєш Його. Якщо іудеї споживали ягня з готовністю, стоячи і маючи чоботи на ногах і жезли в руках: то набагато більше тобі потрібно бадьоритись. Бо не мала кара чекає на тих, які негідно причащаються. Наскільки ж чистий повинен бути той, хто насолоджується безкровною жертвою? Наскільки чистішою всіх променів сонячних повинна бути – рука, яка роздроблює плоть Христову, уста, які наповнюються духовним вогнем, язик, омочений страшною кров’ю! Згадай, якої честі ти удостоєний, якою насолоджуєшся трапезою? На що з трепетом дивляться Ангели через промені, які звідси виходять, цим ми харчуємося, з цим з’єднуємось і робимося одним тілом з Христом. Який як пастир живить овець власними членами? Але, часто бувають такі матері, які новонароджених немовлят віддають іншим годувальницям. Христос же не зазнав цього. Він живить нас власною кров’ю і через це єднає нас із Собою. З кожним віруючим Він з’єднується за допомогою таїнств, і Сам живить тих, яких народив, а не доручає будь-кому іншому, і цим знову запевняє тебе в тому, що Він взяв твою плоть. Ми займаємо місце служителів, а освячує і перетворює дари Сам Христос. Нехай не буде тут ні одного Іуди, жодного грошолюба. Якщо хто не учень Христовий, той хай віддалиться; трапеза не допускає тих, які не з числа учнів. Бо Христос каже: сотворю Пасху з учениками Моїми (Мф. 26, 18). Чимале покарання чекає на вас, – продовжує святитель Іоанн Золотоустий, звертаючись до священнослужителів, – якщо ви , визнавши когось нечестивим, дозволите причаститися цієї трапези. Кров Його стягнеться від рук ваших. Хоча б хто через нерозуміння прийшов для причастя, заборонити йому, не бійся. Бійся Бога, а не людини: якщо злякаєшся людини, то від Бога будеш принижений, а якщо убоїшся Бога, то і від людей будеш шанований. Якщо ти сам не смієш, то приведи до мене, я не дозволю цю зухвалість. Швидше віддам душу свою, ніж причащу я святощів крові Господньої недостойного, швидше проллю власну кров, ніж причащу я святощів настільки страшної крові того, кого не слід “.

На вечері Господь виразно передрік ученикам, що один з них зрадить Його і це саме той, кому Господь подасть шматок хліба, вмочивши в миску, і, вмочивши, подав Іуді Іскаріотському. З хлібом ввійшов у нього сатана, і зрадник негайно віддалився від Христа і Його Церкви. Була вже ніч (Ін. 13, 1-30).

Припинивши суперечку апостолів про першість, яка між ними повинна полягати не в пануванні і володінні, але більший серед них нехай буде меншим: і старший, як слуга, і передбачивши апостолам спільну спокусу, а Петру триразове зречення від Христа і своє явлення їм після воскресіння у Галілеї, Господь увійшов з ними в сад Гефсиманський, – на гору Оливну (Лк. 22, 24-28; Мф. 26, 30-35).

Тут почалися Його страждання, спочатку душевні, а потім і тілесні. Починаючи Свої страждання, Господь сказав ученикам: сидіть тут, Я ж поки піду помолюся там, і взявши з Собою Петра, Якова та Іоанна, що були свідками Його слави під час преображення, почав жахатися і тужити. Сумна душа моя аж до смерті: будьте тут і пильнуйте, говорив ученикам своїм Богочоловік.

Відійшовши від них, як докинути камінь, він схилив голову і коліна і молився до кривавого поту, як людина, відчуваючи чашу страждань і абсолютно віддаючись волі Бога Отця. Ісусу Христу з’явився Ангел з небес і підкріпляв Його. Під час молитви Своєї Господь триразово підходив до учнів Своїх і говорив їм: пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу: дух бо бадьорий, плоть же немічна. Але учні не могли молитовно пильнувати з Господом: бо очі їхні обважніли.

Близько опівночі приходить в сад зрадник з безліччю збройного народу, надісланого від первосвящеників і старших. Господь Сам йде до них назустріч і словами: Я є, якими Він давав їм впізнати Себе, повалює їх на землю і потім смиренно допускає зрадника поцілувати і взяти Себе на страждання і смерть (Мф. 26, 36-56; Мк. 14, 32-46; Лк. 22, 38-53). Так Господь, Який являв в продовж земного свого життя Божественну всемогутність і владу над законами природи словом: «Я є»,- поваливши на землю зрадника з народом, Який мав у владі Своїй легіони Ангелів, але прийшов принести Себе в жертву за гріхи світу, добровільно і смиренно віддає Самого Себе в руки грішників!

Нарешті, і віддання на страждання, і смерть Ісуса Христа.

Ці чотири спогади у Великий четвер “Божественні отці один одному преємственно, від божественних апостолів, і священних Євангелій передали нам”.

 

9 квітня 2017 р.Б. Вхід Господній у Єрусалим. Неділя шоста Великого посту, Вербна.

 

 

«Радій від радості дочко Сиону, торжествуй, дочко Єрусалима: ось Цар твій гряде до тебе, праведний, Який спасає, лагідний, Який сидить на ослиці і намолодому ослі сині підяремної» (Зах. 9. 9).


Цими словами пророк Захарія за 500 років до Різдва Христового передрік торжественний вхід в Єрусалим Господа Ісуса Христа – подію, яка сьогодні вшановується нами.

Свято Входу Господнього в Єрусалим, яке ми святкуємо за тиждень до Світлого Христового Воскресіння, Пасхи Христової, це – свято Божественного торжества.

В цей день все місто Єрусалим заворушилось – повіствує нам євангеліст Матфей, народ поспішав назустріч Христу, який прямував в Єрусалим. Люди розстеляли свій одяг на дорозі, різали гілки з дерев і стелили, виголошуючи: "Осанна Синові Давидовому! Благословен Грядущий в ім'я Господнє! Осанна у вишніх!”. Наступило якесь незвичайне просвітлення. Здавалося, весь народ Єрусалимський впізнав у Ньому Христа й Бога, Який творить чудеса, воскрешає мертвих. Народ тріумфував.

Хвилини такого прозріння яке відбулося у єрусалимлян незадовго до Христової Пасхи, бувають і в кожного із нас. Раптом усе стає таким зрозумілим - і буття Боже, і безсмертя людської душі... Що ж може викликати таке почуття, таке високе прозріння і просвітлення? - Краса Божественного Всесвіту, мудрість і закономірність у всьому, успіх чи невдача, радість чи горе, щастя чи нещастя?

На темному небосхилі нашої свідомості, яку так часто покривають хмари житейської суєти і дріб'язкових турбот, наступає раптом прояснення, і людина співає "Осанна".

Єрусалимський радіючий народ, який сьогодні виголошує Христу: "Осанна! Благословен, Хто йде в ім'я Господнє, Цар Ізраїлів!", вже через кілька днів буде кричати: "Розіпни, розіпни Його!". Це ж, на жаль, відбувається і з нами. Змінюється швидко наш настрій, а з ним втрачається й просвітлення. Єрусалимляни швидко забули радісне "осанна" й почали вимагати смерті Невинного. Ще чути вигуки вітання і радісного "осанна", а Юда задумує зрадити Христа, продати свого Вчителя.

Своїми гріхами і беззаконнями, неправдою і нечистотою люди кожен раз зраджують Бога і вимагають Його нових страждань і нового розп'яття.

Зустрічаючи нині вірою, серцем і душею грядущого на закоління Божественного Агнця, пам'ятаймо, що в наших серцях живе "осанна", даймо можливість розвиватися цьому стану на славу Божу і для нашого спасіння. Коли ж нас мучить лють, роздратування, заздрість, зневіра чи туга, - згадаймо, що в Христі наше просвітлення і напоумлення.

Свято Входу Господнього в Єрусалим це свято торжества і радості, але ж це і початок Страстей Господніх, початок того великого нерозуміння людського, неповинною жертвою якого став Господь наш Ісус Христос. Жителі Єрусалиму хотіли бачити в Ньому земного Царя і Владику, але Його царство і володарювання – нескінченне, навічно, для всіх народів і поколінь. Вони хотіли бачити в Ньому визволителя Ізраїля, а Він прийшов звільнити весь світ від гріха й смерті. Він - сама вічність. Він іде через віки, творить велике й божественне Благо людині, яка осягне це і стає спадкоємцем Христових дарів.

Погано тому, хто не сприймає цього, хто далекий від того, бо той сам себе робить убогим.

Дитяча невинність, вказуючи на яку Христос говорив: "Таких є Царство небесне", зачарована його Божественною красою посилає йому щиру хвалу: "Осанна синові Давидовому...". Будемо ж і ми подібні на цих дітей сьогодні і завтра і завжди.

Христа, який входив в Єрусалим, люди зустрічали з пальмовими гілками як царя і переможця, що вертався з перемогою, перемогою над смертю. Їх зрізали з дерев і кидали до ніг Господа, постилаючи своїм одягом.

Пізніше утвердилася традиція цього дня з гілками верби приходити до храму. Тому і неділя ця стала називатися Вербною неділею. На Русі пальми ніколи не росли, і люди замість пальмових гілок приносили до храму вербу – дерево, яке раніше від інших прокидається після зимового сну. Після Вербної неділі починається Страсний тиждень – останній підготовчий до свята Пасхи.

Народ Ізраїльський хотів бачити свого Месію в силі і славі. Тож Ісус Христос воскресенням Лазаря і своїм тріюмфальним в'їздом до Єрусалима довів свою силу і славу. Прилюдно показав, що Він не тільки пан живої й мертвої природи, але й пан людських сердець. Такого тріюмфального походу Єрусалим уже давно не бачив. Це підкреслює святий євангелист Матей: "І коли Він увійшов у Єрусалим, заметушилося усе місто, питаючи: "Хто це такий?" Народ же казав: "Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї" (21, 10-11).

Пройдемо ж і ми зі смиренням і сокрушенним серцем за Ісусом Христом через ці дні і події страстей Господніх, що наступають. Співстраждатимемо Людині і Богу під час Його Хресної дороги. Нехай беруть в цьому участь наш розум, наше серце, наша душа, бо співчуття, спільне розп'яття і смерть з Христом, обов'язково приведуть до воскресіння з Ним.

 

Господи, Ісусе Христе Сину Божий, помилуй нас!


Яндекс.Метрика