narrow default width wide

Breadcrumbs

23 квітня 2017 р.Б. Антипасха. Неділя 2-га після Пасхи. Ап. Фоми.

 

Антипасха – древня церковна назва наступної неділі після Великодня. По іншому – Фомина, або ж Провідна неділя. Назва дня походить з грецької: слово анти – означає замість або на місце Пасхи. Себто, Антипасха – це Друга, чи Нова Пасха, неділя Оновлена або Нова. Вона закінчує цикл все тижневого святкування Великодня, символізуючи собою вічну Пасхальну радість для всього людства. Антипасху також часто називають Восьмим днем Пасхи, оскільки ця неділя, також, завершує особливі урочистості Великодня які, в значно менші мірі, тривають ще до свята Вознесіння (40-й день).

У той час, як увесь Світлий тиждень символізує собою єдиний суцільний день Пасхи, дві найближчі неділі посвячені подіям, що відбулися одразу після Воскресіння. Перша з них зустріч – з апостолом Фомою, а друга неділя Жінок-мироносиць, які рано вранці йшли намастити пахощами мертве тіло Ісуса, а натомість побачили порожній гріб та відвалений від дверей камінь.

Богослужіння Антипасхи пов’язане зі спомином з’явлення воскреслого Спасителя спочатку апостолам, серед яких не було апостола Фоми, а потім і зустрічі Христа з Фомою. (Ін. 20:19-31). Господь тоді показав Фомі Свої рани, таким чином довівши, що після Свого Воскресіння Він мав не примарну чи уявну плоть. Друге явлення Христа апостолам ствердило віру в Воскресіння Христове. Іншим посланням людству, яке зробив Спаситель того дня, було проголошене відоме: «Блаженні, що не бачили й увірували!» (Ін. 20:29). Звичайно, ці слова стосуються не лише апостола Фоми, але й кожного з нас.

Згідно церковним переданням, святий апостол Фома заснував Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії, ствердивши проповідь Євангелія власною мученицькою смертю. За навернення до Христа сина та дружини правителя індійського міста Меліапора (Меліпура) його було кинуто до в’язниці, піддано тортурам, і нарешті, пронизано п’ятьма списами. Після жахливих мук святий апостол Фома відійшов до Господа.

Здається, найбільш очевидною особливістю Неділі Фоминої є те, що цього дня припиняються щоденні хресні ходи навколо храму, які до цього провадились щодня, упродовж всього Пасхального тижня. Також, цього дня вже закриваються Царські ворота іконостасу, які залишались відкритими увесь Світлий тиждень, підкреслюючи особливий символізм та значення Великодня.

Напередодні неділі відбувається роздроблення та роздача Артосу – освяченого в день Пасхи особливого хліба. Для чого священик молиться Богу, вийшовши перед тетрапод по закінченні Літургії. Правда, Церковний устав приписує звершувати це ще в Світлу суботу, однак практика парафіяльних храмів, на відміну від кафедральних соборів чи монастирів, нині дещо інша, і зазвичай переноситься для зручності парафіян на наступний день.

Також слід згадати про те, що у вівторок Фоминої неділі (дев’ятий день після Пасхи) звершується перше поминання померлих. Своїми молитвами Свята Церква благовістує померлим Добру Звістку про те, що «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах життя дарував». В деяких місцевостях, зокрема на заході України, є традиція на Антипасху звершувати хресний хід на кладовища, де священнослужителі моляться за покійних.

Вдруге на цей день паску пекти та благословляти не потрібно, оскільки цей день не є днем Воскресіння Господнього, але лише спомином про нього. Саме про це пише святий Григорій Богослов: «Давній, та з доброю метою встановлено закон шанувати “День оновлення”, чи краще сказати, з днем оновлення шанувати нові благодіяння Божі. Але хіба не був днем оновлення і перший день, що настав після священної та світоносної ночі? Для чого ж давати таку назву нинішньому дню? То був день спасіння, а цей день – спомином спасіння».

15 квітня 2017 р.Б. Велика субота.

 

Велика субота – субота Страсного тижня, присвячена спогаду про перебування Ісуса Христа у гробі і зішестя Його у пекло для визволення душ померлих з влади небуття, смерті, а також вона є приготуванням до Великодня - Воскресіння Христа, яке святкується в ніч з суботи на неділю.

«Субота ця преблагословенна, бо нині мертвий Христос воскресне на третій день», — співається в кондаку Великої Суботи. Перебуваючи посередині між Хрестом і Воскресінням, Велика Субота є унікальним днем церковного року, коли плач перетворюється на радість. Це єдина субота в році, котра є днем строгого посту: Літургія (св. Василя Великого) у цей день відбувається ввечері. У тематиці цього дня сполучаються найглибший кенозис Слова Божого, «навіть у пекло зійшовшого» у пошуку занепалого Адама, і початок перемоги над пеклом і смертю.

 

Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері і Всіх Святих помилуй нас.

 

14 квітня 2017 р.Б. Велика п'ятниця. Спомин святих спасенних Страстей Господа нашого Ісуса Христа.

 

Страсна п'ятниця ­­­­­- п'ятниця Великого або Страсного тижня. Християни присвячують цей день згадці про страждання, смерть Ісуса Христа на хресті, зняття Його з хреста та похованню.

Розп'яття на хресті було найганебнішою стратою. Такою смертю страчували: розбійників, убивць, бунтівників і злочинних рабів. Окрім нестерпних болів у всіх частинах тіла і страждань, розп'ятий відчував страшну спрагу. Коли все було приготовлено, воїни розіп'яли Ісуса Христа. Коли ж розпинали Його, Він молився за Своїх мучителів, говорячи: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять». При хресті Спасителя стояли Матір Його, апостол Іван, Марія Магдалина і ще декілька жінок, які вшановували його. Ісус Христос, побачивши Матір Свою і Івана, якого особливо любив, говорить Матері Своїй: «Жінко, ось син Твій». Потім говорить Івану: «Ось мати твоя» (Ів. 19:27). Під час страждань Спасителя на Голгофі сталося знамення. З тієї години, як Спаситель був розп'ятий сонце затьмарилося і настала темрява всією землею, і тривала до самої смерті Спасителя. В Євангелії від Івана сказано: «Так Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне».

 

13 квітня 2017 р.Б. Великий четвер. Спомин Тайної Вечері.

 

 

Великий (Чистий) четвер – перший з трьох днів яких називають «Велике тридення» в християнстві. Цього дня Ісус Христос встановив Таїнство Євхаристії на Таємній Вечері, також в цей день Ісус був заарештований первосвященниками і засланний в темницю.

В день Опрісноків, коли, за старозавтнім законом, слід було заколювати і їсти пасхального агнця, і коли настав час, щоб перейшов Спаситель від світу цього до Отця (Ін. 13, 1), Ісус Христос, що прийшов виконати закон, послав своїх учеників Петра і Іоанна в Єрусалим приготувати Пасху, яку як тінь законну, мав Він замінити Пасхою новою, – самим тілом і кров’ю Своєю. З настанням вечора Господь прийшов з дванадцятьма своїми учениками в велику простору горницю одного єрусалимлянина (Мк. 14, 12-17) і возліг. Переконуючи, що в царстві Божому, яке не від світу цього, не земні велич і слава, але любов, смиренність і чистота духу відрізняють істинних членів. Господь, вставши після вечері, умив ноги своїм ученикам. Умив ноги і сівши знову Господь сказав ученикам: чи знаєте, що вчинив вам; отже, якщо Я вмив ваші ноги. Господь і Учитель, і ви повинні один одному умивати ноги. Приклад бо дав вам, щоб як Я вчинив вам і ви творили. “Господь торкався ніг апостольських, – говорить преподобний Ніл, – подвижник і письменник V століття, щоб зміцнити земні і слабкі ноги, що мали пройти всю вселенну; великий Лікар брався за п’яту, на яку на початку сповіщений був суд, щоб не дати впливати отруті духовного змія. Тому п’ята, укріплена дотиком рук Господніх, знехтувала сатану, що колись спокусив прародителів; чому Господь Христос і говорив: ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів і на всяку силу вражу (Лк. 10, 19). А Ісая сказав: які прекрасні ноги благовісників миру, благовісників добра (52, 7). Апостоли Христові, що пройшли весь світ, справді всюди перемагали силу вражу “.

Обмивання ніг є першою з подій, які згадуються у Великий четвер. Церква не тільки словесно згадує обмивання ніг апостольських, а й за прикладом Господа і Вчителя здійснює за богослужінням в четвер особливий обряд священного Умивання ніг пресвітерів святителем, після Літургії, під час читання Євангелія про обмивання ніг. Ця Євангельська подія, яка велично проповідує висоту християнського смирення, зберігається в Православній Церкві з давніх часів. Оскільки Сам Господь заповів апостолам творити обмивання ніг, також як Він створив, то немає сумніву, що воно почалося за апостолів, перших і ревних виконавців заповідей Господніх. На обряд обмивання ніг в IV столітті вказує блаженний Августин. У день обмивання ніг колись омивались також оголошені, всенародно засвідчивши в цей день перед єпископом або пресвітером віру свою прочитанням символу віри напам’ять і готуючись прийняти таємниче обмивання Хрещенням в ніч перед Святою Пасхою.

За обмиванням ніг Ісус Христос звершив Пасху спочатку за законом Мойсеєвим, потім встановив і Пасху нову – велике Таїнство святої Євхаристії.

Встановлення Таїнства Святого Причастя є друга подія, яку Православна Церква згадує у Великий четвер.

Таїнство святого Причастя, встановлене Господом перед Його стражданнями і смертю, за заповіддю Ісуса Христа: Це чиніть на спомин про Мене, з перших часів до цих пір безперервно відбувається на численних престолах Церкви Вселенської. “Як Мойсей сказав: це нехай буде пам’ятне для вас вічно (Вих. 12, 14), – так говорить святитель Іоанн Золотоустий, – і Христос промовляв: Це чиніть на спомин про Мене – до того часу, як Я прийду. Наскільки багато хто зараз говорить : бажав би я бачити Лице Христа, образ, одяг, ось ти бачиш Його, торкаєшся до Нього, вкушаєш Його. Якщо іудеї споживали ягня з готовністю, стоячи і маючи чоботи на ногах і жезли в руках: то набагато більше тобі потрібно бадьоритись. Бо не мала кара чекає на тих, які негідно причащаються. Наскільки ж чистий повинен бути той, хто насолоджується безкровною жертвою? Наскільки чистішою всіх променів сонячних повинна бути – рука, яка роздроблює плоть Христову, уста, які наповнюються духовним вогнем, язик, омочений страшною кров’ю! Згадай, якої честі ти удостоєний, якою насолоджуєшся трапезою? На що з трепетом дивляться Ангели через промені, які звідси виходять, цим ми харчуємося, з цим з’єднуємось і робимося одним тілом з Христом. Який як пастир живить овець власними членами? Але, часто бувають такі матері, які новонароджених немовлят віддають іншим годувальницям. Христос же не зазнав цього. Він живить нас власною кров’ю і через це єднає нас із Собою. З кожним віруючим Він з’єднується за допомогою таїнств, і Сам живить тих, яких народив, а не доручає будь-кому іншому, і цим знову запевняє тебе в тому, що Він взяв твою плоть. Ми займаємо місце служителів, а освячує і перетворює дари Сам Христос. Нехай не буде тут ні одного Іуди, жодного грошолюба. Якщо хто не учень Христовий, той хай віддалиться; трапеза не допускає тих, які не з числа учнів. Бо Христос каже: сотворю Пасху з учениками Моїми (Мф. 26, 18). Чимале покарання чекає на вас, – продовжує святитель Іоанн Золотоустий, звертаючись до священнослужителів, – якщо ви , визнавши когось нечестивим, дозволите причаститися цієї трапези. Кров Його стягнеться від рук ваших. Хоча б хто через нерозуміння прийшов для причастя, заборонити йому, не бійся. Бійся Бога, а не людини: якщо злякаєшся людини, то від Бога будеш принижений, а якщо убоїшся Бога, то і від людей будеш шанований. Якщо ти сам не смієш, то приведи до мене, я не дозволю цю зухвалість. Швидше віддам душу свою, ніж причащу я святощів крові Господньої недостойного, швидше проллю власну кров, ніж причащу я святощів настільки страшної крові того, кого не слід “.

На вечері Господь виразно передрік ученикам, що один з них зрадить Його і це саме той, кому Господь подасть шматок хліба, вмочивши в миску, і, вмочивши, подав Іуді Іскаріотському. З хлібом ввійшов у нього сатана, і зрадник негайно віддалився від Христа і Його Церкви. Була вже ніч (Ін. 13, 1-30).

Припинивши суперечку апостолів про першість, яка між ними повинна полягати не в пануванні і володінні, але більший серед них нехай буде меншим: і старший, як слуга, і передбачивши апостолам спільну спокусу, а Петру триразове зречення від Христа і своє явлення їм після воскресіння у Галілеї, Господь увійшов з ними в сад Гефсиманський, – на гору Оливну (Лк. 22, 24-28; Мф. 26, 30-35).

Тут почалися Його страждання, спочатку душевні, а потім і тілесні. Починаючи Свої страждання, Господь сказав ученикам: сидіть тут, Я ж поки піду помолюся там, і взявши з Собою Петра, Якова та Іоанна, що були свідками Його слави під час преображення, почав жахатися і тужити. Сумна душа моя аж до смерті: будьте тут і пильнуйте, говорив ученикам своїм Богочоловік.

Відійшовши від них, як докинути камінь, він схилив голову і коліна і молився до кривавого поту, як людина, відчуваючи чашу страждань і абсолютно віддаючись волі Бога Отця. Ісусу Христу з’явився Ангел з небес і підкріпляв Його. Під час молитви Своєї Господь триразово підходив до учнів Своїх і говорив їм: пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу: дух бо бадьорий, плоть же немічна. Але учні не могли молитовно пильнувати з Господом: бо очі їхні обважніли.

Близько опівночі приходить в сад зрадник з безліччю збройного народу, надісланого від первосвящеників і старших. Господь Сам йде до них назустріч і словами: Я є, якими Він давав їм впізнати Себе, повалює їх на землю і потім смиренно допускає зрадника поцілувати і взяти Себе на страждання і смерть (Мф. 26, 36-56; Мк. 14, 32-46; Лк. 22, 38-53). Так Господь, Який являв в продовж земного свого життя Божественну всемогутність і владу над законами природи словом: «Я є»,- поваливши на землю зрадника з народом, Який мав у владі Своїй легіони Ангелів, але прийшов принести Себе в жертву за гріхи світу, добровільно і смиренно віддає Самого Себе в руки грішників!

Нарешті, і віддання на страждання, і смерть Ісуса Христа.

Ці чотири спогади у Великий четвер “Божественні отці один одному преємственно, від божественних апостолів, і священних Євангелій передали нам”.

 

Яндекс.Метрика