narrow default width wide

Breadcrumbs

7 липня 2018 р.Б. РІЗДВО ЧЕСНОГО СЛАВНОГО ПРОРОКА, ПРЕДТЕЧІ ТА ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАНА

 

 

Саме про Івана Хрестителя Господь сказав, «що серед усіх народжених не поставало більшого пророка, ніж він». Звали його - Йоганан ѓа-Матбіль. Для греків він відомий як Іоаннес о Баптістес, для латинян як Iohannes Baptista, для мусульмани як Яхья.

Іван Хреститель був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида), родички Пресвятої Богородиці. Коли його батьки були в похилому віці й уже не сподівалися на потомство, він був посланий Богом, аби приготувати Ізраїль до приходу Месії.

Його батьки жили біля Хеврону, на південь від Єрусалиму. По материнській лінії Іван Хреститель є родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Господа.

Як оповідає Євангеліст Лука, архангел Гавриїл, з'явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про народження в того сина. І ось у благочестивого подружжя, до старості позбавленого дітей, нарешті народжується син, якого вони випросили в Бога.

Саме Бог зберіг його від смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі та околицях. Ріс святий Іван у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння суворим життям – постом і молитвою. Носив грубий одяг, підперезаний шкіряним поясом, і харчувався диким медом та сараною. Він залишався пустельником доти, поки Господь не призвав його в тридцятирічному віці до проповіді серед народу.

Іван Хреститель розпочинає свою проповідь у жовтні в Ювілейний, п'ятнадцятий рік Імператора Тиверія (27 р. н.е.). Підкоряючись Божому покликанню, пророк Іван з'явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії. До ріки перед святом очищення у великій кількості сходився народ для релігійних омивань. Тут і звернувся до них Іван, проповідуючи покаяння та хрещення на відпущення гріхів.

Сутність його проповіді полягала в тому, що перш, ніж одержати зовнішнє омивання, люди повинні очиститись духовно, і в такий спосіб приготувати себе до прийняття Благої Звістки Месії (Євангелія Христового).

Нарешті, коли очікування Месії досягло найвищого ступеня, прийшов до Івана хреститися і Сам Спаситель світу, Господь Ісус Христос. Хрещення Христа cупроводжувалося дивом – сходженням Святого Духа у вигляді голуба та голосом Бога Отця з неба: «Цей є Син Мій улюблений...»

Одержавши одкровення про Ісуса Христа, пророк Іван сказав народові про Нього: «Ось Агнець Божий, який бере на Себе гріхи світу». Почувши це, двоє з учнів Івана приєдналися до Ісуса Христа. Це були майбутні апостоли Андрій (Первозваний) та Іван (Богослов).

Хрещенням Спасителя святитель Іван завершив своє пророче служіння.

Він безбоязно та суворо викривав пороки як простих людей, так і сильних світу цього – царя Ірода Антипу (правителя Галілеї, сина Ірода Великого) за те, що, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, той блудно жив із Іродіадою, дружиною свого брата Пилипа. За це пророк потрапив до в’язниці.

У день свого народження Ірод влаштував бенкет, на який з'їхалося багато знатних гостей. Соломія, дочка блудної Іродіади, своїм танцем під час бенкету до того догодила Іродові та гостям, що цар із клятвою обіцяв їй дати все, чого не попросить вона, навіть половину свого царства. Танцівниця, за порадою матері, негайно ж попросила дати їй на блюді голову Івана Хрестителя. Ірод боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше поважав і слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Засмучений від такого прохання, він, одначе, не зміг порушити дану ним при гостях клятву і послав стражника в темницю, який відтяв Івану голову, віддав її Соломії, а та віднесла голову матері.

Іродіада попроколювала язик пророка голкою і закопала його святу голову в нечистому місці. Але благочестива Іоанна, дружина домоправителя Ірода Хузи, поховала святу голову Івана Хрестителя на Елеонській горі, де в Ірода була власна ділянка землі. Святе тіло Івана Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні й поховали у Севастії, там, де відбулося злодіяння. Після вбивства святого Івана Хрестителя Ірод продовжував правити ще певний час. (Саме Понтій Пілат посилав до нього зв'язаного Ісуса Христа, над Яким той насміявся).

Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою і Соломією ще при їхньому земному житті. Соломія, переходячи взимку ріку Сикоріс, провалилася під лід. Лід затиснув її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно тому, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцююча, безпомічно смикалася в крижаній воді. Зрештою гострий лід перетнув шию. Труп її не було знайдено, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм голову святого Івана Предтечі. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки пішов війною проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод піддався гніву римського імператора Кая Калігули (37-41) і був разом з Іродіадою засланий в ув'язнення.

Іван Хреститель, якого називають Предтечею, своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад богопосвятного життя. Він закликав людей до покаяння, кажучи: "Слідом за мною іде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом" (Мк. 1, 7-8).

За Божим об'явленням два монахи віднайшли чесну голову Івана Хрестителя. Це було першим віднайденням Його голови.

Потім монахи передали її на зберігання вбогому гончареві. Врешті цей скарб один єретицький священик залишив у печері в Емесі. Згодом у тій печері поселилися правовірні ченці. Їхньому ігуменові Маркелові уві сні з’явився св. Іван і сказав: "Бог дарує вам мене", вказавши, де шукати голову. Так відбулося друге віднайдення голови св. Івана Хрестителя.

Серед інших святих Іван Хреститель має найбільшу пошану – протягом церковного року на його честь святкується цілих шість дат. Свято зачаття, різдва, усікновення голови, перше і друге знайдення голови, третє знайдення голови і собор після празника Богоявлення.

Різдво святого Івана Хрестителя, яке святкуємо 7 липня, – найбільше з усіх свят на його честь.

 

Святий Іване Хрестителю, прехвальний і вселенський апостоле, найкращий сину пустині і справжній друже Христа, моли Його, щоб були помилувані душі наші!

 

 

1 липня 2018 р.Б. Неділя. Прп. Леонтія, канонарха Печерського, в Дальніх печерах (XIV)

 

 

 

Преподобний Леонтій, канонарх Печерський, родом з Волині, з юних років прийшов у Києво-Печерську обитель, де прийняв постриг. Він мав прекрасний голос і, коли навчився грамоті, виконував послух канонарха.

 

 

Преподобний Леонтій помер молодим в XIV столітті й за самовідданий подвиг спасіння прославлений Господом благодатним даром чудотворним. Його прославлення почалося незабаром після смерті й уже наприкінці XIV століття зустрічається кондак преподобному Леонтію.

Мощі святого подвижника перебувають у Дальніх печерах
Свято-Успенської
Києво-Печерської Лаври, пам’ять його також 28 серпня, у Соборі Києво-Печерських святих.

Тропар і кондак подаються відповідно до традиції Київської Православної митрополії першої половини XV століття

Тропар Леонтію, канонарху Печерському, у Дальніх печерах спочиваючому, глас 3

Гідний слуга Христовий, канонарх Леонтій від юності себе служінню присвятивши, у славну лавру Печерську, на пагорби Київські прийшов. Службою керував красиво й благоговійно і в правилі чернечому засяяв світло. Тепер, у Вищого Престолу стоячи, моли Христа Бога, що б прощення гріхів подав душам нашим.

Кондак Леонтію, канонарху Печерському, у Дальніх печерах спочиваючому, глас 1

Послу канонарха виконуючи, гідний канонарх Леонтій і співом церковним керуючи в церкві, ти направду зробився подібним Ангелам,що оспівують Бога на Небесах,їх життю наслідував, і, з ними тепер радуєшся, поминай нас, що з любов’ю святкують пам’ять твою прощення гріхів подав душам нашим.

 

Заповіт Пресвятої Богородиці афонським монахам

 

 

Владичиця Богородиця, коли з'явилася першому афонському пустельнику, святому Петру (655-681 рр.), і через п'ять століть ігумену Великої Лаври Миколі, сказала одному і іншому наступне:

 

"Місцем вашого життя і смерті, буде гора Афон, яку Я отримала від Свого Сина і Бога, в доля Собі. І ті, хто хоче піти від мирських турбот і хвилювань, нехай приходять і працюють в цьому саду, обробляють чесноти і очищають серце.

З цього дня і надалі, місце це, буде називатися Святою Горою.

Обіцяю любити, допомагати і покривати тих, хто з відданим серцем буде приходити і від щирого серця працювати для Бога, невпинно молитися про свою душу, просити Бога про Його Церкви і про весь світ, щоб просвітив Бог цей світ і про всіх людей, щоби стали справжнім і відданим стадом нашого Христа і Бога.

З милості і благодаті Сина і Бога Мого, від одного краю до іншого, наповниться місце це православлячими і благочестивими ченцями. Про що радіє і веселиться дух мій, оскільки всі вони будуть співати, благословляти і прославляти всечесне ім'я Пресвятої Трійці.

Цими ченцями, і тими ознаками, і чудами які вони здійснять завдяки чистоті і святості свого життя, буде прославлятися і звеличуватися по всіх кінцях землі, ім'я Боже. Їх терпляче відношенню до горя, тягот, печалі, спокусам, скандалам і лешеніям, стануть прикладом для інших людей, що живуть в світі.

Про тих, хто витримає всі випробування, буду просити Сина і Бога Мого, щоб простив їм усі їхні недоліки і удостоїв їх божественних і небесних дарів. Попрошу щоб дав їм щире покаяння і просвітництво, щоб мали добру відповідь в день святого славного Другого Пришестя, і на майбутньому праведному суді удостоїлися безмежної милості.

Однак і в цьому житті матимуть від мене велику допомогу, оскільки буду полегшувати їх біль, підтримувати в їх працях і прикрощах та захищати від уявних і чуттєвих спокус, що виходять від диявола, ворога людського роду ".

 

 

 

 

О Пресвята і Преблагословенна Богородице Діво, вища від Херувимів і чесніша від Серафимів, Боговибрана Отроковице. Споглянь милостивим оком на нас, предстоячих перед святою іконою Твоєю що з розчуленням сердець наших молимо Тебе: почуй нас, грішних та недостойних, зціли наші душі і тіла, збурені ранами гріхів і страстей багаторізних, звільни нас від всякої напасті, біди, скорботи і вічного осудження.

Охорони нас від ворогів видимих і невидимих, що нападають на нас, звільни нас від всякої печалі і від неправедного лютого наговору ворожого. Прийми, о Всемилостива Владичице, ці молитви, що зі сльозами Тобі приносимо від нас, недостойних рабів Твоїх, до Твоєї всезціляючої ікони, скорботи полегши, хворих зціли, розслабленим і немічним здоров’я подай, від бісівських нападів захисти, прокажених очисти, обтяжених недугою п’янства зціли і до спасіння всіх приведи.

Владичице, всякий дім і сімейство в благочесті і однодумності збережи. Церкву Апостольську і Соборну Православну між народами утверди, устави святих отців непорушеними збережи.

Охорони обителі Твої і будь Ізбавительницею і захистом нашим, бо на Тебе уповаємо завжди і всіє душею взиваємо.

Умоли Сина Свого, Христа Бога нашого, хай простить нам гріхи наші і не відверне милості Своєї від людей Своїх і подасть нам християнську кончину, безболісну, мирну, не осоромну, і удостоїть нас Царства Небесного. Цього ради славимо Тебе і прославляємо святе і величне ім’я Отця і Сина і Святого Духа нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

 

Пресвятая Владичице Богородиця, Матір Світла, спаси нас.


24 червня 2018 р.Б. Почитання чудотворної ікони Божої Матері «Достойно є», або "Милуюча" (980).

 

 

 

Знаходиться ця ікона в столиці Афону місті Кареї на горнім місці вівтаря соборного храму. Час її явління визначається 980 роком.

Образ цей особливо шанується завдяки наступному випадку. У кінці Х століття недалеко від Афонського Карейского монастиря в келії жив один старець-відлюдник зі своїм послушником.

Одного разу старець вирушив на всенощне бдіння в храм, а послушник залишився в келії вичитувати молитовне правило. Як тільки настатала ніч, він раптово почув стукіт у двері. Відчинивши її, юнак побачив перед собою незнайомого ченця, який попросив дозволу увійти. Послушник впустив його, і вони разом почали молитовні піснеспіви. Так проходила їх нічна служба своїм чином, доки не настав час величати Пресвяту Богородицю.

Ставши перед Її іконою «Милуюча», послушник почав співати загальноприйняту молитву: «Чеснішу Херувим...», але гість зупинив його і сказав: «У нас не так величають Божу Матір» – і заспівав інший початок: «Достойно є…». А потім вже до цього додав «Чеснішу Херувим...». Інок наказав послушникові завжди співати в цьому місці богослужіння щойно почуту пісню на честь Богородиці. Не сподіваючись, що він запам'ятає настільки чудові слова почутої молитви, послушник попросив гостя їх написати. Але в келії не було ні паперу, ні чорнила, і тоді незнайомець написав слова молитви пальцем на камені, який несподівано став м'яким, як віск. Потім він раптово зник, і чернець тільки і встиг запитати в мадрівника, його ім'я, на що той відповів: «Гавриїл».

Старець, який повернувся з храму, був дуже здивований, почувши від послушника слова нової молитви. Вислухавши його розповідь про чудесного гостя і побачивши чудово написані слова піснеспіва, старець зрозумів, що небожитель, який з'явився – це архангел Гавриїл. Звістка про чудесне відвідування архангела Гавриїла швидко поширилася по Афону і дійшла до Константинополя.

Афонські ченці відіслали в Константинополь кам'яну плиту з написаною на ній піснею Богородиці як доказ істинності переданої ним звістки. З того часу молитва «Достойно є» стала невід'ємною частиною православних богослужінь. А ікона Божої Матері «Милуюча» разом з колишньою назвою називається також «Достойно є».


Достойно є, і це є істина, славити Тебе Богородицю, завжди Славну і Пренепорочну і Матір Бога нашого. Чеснішу від Херувимів і незрівнянно славнішу від Серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Боже, будь милостивий до мене, грішного. Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене. Без числа згрішив я, Господи, прости мене. Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

 

24 червня 2018 р.Б. Пам'ять апостолів Варфоломія і Варнави (І).

 

 

 

Апостол Варфоломій походив з Кани Галілейської. Після сходження Святого Духа в день П'ятидесятниці, святому апостолу Варфоломію разом з апостолом Филипом випав жереб проповідувати Євангеліє в Сирії і Малій Азії. Несучи благу вістку, вони то розходилися по різних містах, то сходилися знову. В одному з міст вони зустрілися з апостолом Іоанном Богословом і разом відправилися у Фрігію. У місті Ієраполі святі своєю молитвою вбили величезну єхидну, якій язичники поклонялися як божеству. Тут святі Варфоломій і Филип по злобі язичницьких жерців були схоплені і після побоїв засуджені на розп'яття. Як тільки святі були розп'яті, почався страшний землетрус, земля поглинула правителя міста і жреців з безліччю язичників. Інші злякані, стали знімати апостолів з хрестів. Апостола Варфоломія зняли живим, а апостол Филип вже помер, і його з честю поховали.

Потім апостол Варфоломій відправився в Індію, де переклав з єврейської на місцеву мову Євангеліє від Матфея і навернув до Христа багатьох язичників. З євангельською вістю він відвідав Велику Вірменію (область між річкою Курою і верхів'ями річок Тигру і Євфрату), де жерці, бачачи що храми язичницьких богів порожніють, спонукали брата царя погубити проповідника. Апостол Христов був схоплений в місті Альбані (нині Баку) і знову розп'ятий вниз головою на хресті. Але й висячи, він не переставав проповідувати слово Боже, за що і був усічений мечем.

Святий Апостол Варфоломій помер у 71 році. Віруючі поклали його останки в олов'яну раку і погребли.

Святий апостол Варнава належить до числа сімдесяти учнів Ісуса Христа. Він народився на Кіпрі в багатій єврейській родині з роду Левитів, здобув хорошу богословську освіту в Єрусалимі, познайомився там з Савлом, згодом став апостолом Павлом. Звали його Йосія, а прізвисько Варнава - "син утіхи" - він отримав за свою доброту. Після смерті Учителя він продав все, що мав, і цілком присвятив себе проповіді християнства. Довгий час він супроводжував апостола Павла в його місіонерських подорожах: разом вони побували на Кіпрі, в Пергії, проповідували в Антіохії. Останній раз на Кіпр Варнава зі своїм племінником Марком відправився вже без Павла. Там, на Кіпрі, в місті Саламіні він і зустрів свою смерть: іудеї вивели його за ворота, забили камінням, а потім кинули в багаття. Пізніше на місці його поховання хворі почали отримувати зцілення. Там же був зведений храм, мощі святого були перенесені в його вівтар. Апостола Варнаву вважають засновником Кіпріотської церкви.

 

Святі апостоли Варфоломіє і Варнаво, моліть Бога про нас!

 

Яндекс.Метрика