narrow default width wide

Breadcrumbs

24 липня 2020 року Божого. П'ятниця. Рівноапостольної Ольги, великої княгтні Київської, у святому хрещенні Єлени (969)

 

Історія святої рівноапостольної княгині Ольги драматична і сповнена глибокого значення для всіх вірян. Ольга була дружиною великого князя київського Ігоря. Після його вбивства древлянами вона жорстоко покарала вбивць чоловіка, стала на чолі Київського князівства і віддала всі сили служінню йому.

З ім'ям Ольги пов'язаний прихід християнства в Київську Русь. У 954 році княгиня здійснила паломництво до Царгорода (Константинополя), де прийняла святе хрещення, а була вона названа Оленою, хрещеним батьком став імператор Костянтин Багрянородний. Повернувшись, вона стала зводити перші храми і проповідувати християнське вчення. І хоч давалося це нелегко, вона звернула в віру багатьох людей. Навіть її онук, князь Володимир, що згодом хрестив Русь, прийняв хрещення саме за її прикладом.

Княгиня Ольга стала християнкою першою з руських правителів, зробивши це ще до Хрещення Русі. Православні шанують пам'ять про цю мудру правительку і жінку-творця культури Київської Русі.

 

 

Молитва

до святої рівноапостольної княгині Ольги


О, свята рівноапостольна княгине Ольго, першоугоднице руська, тепла за нас перед Богом заступнице і молитовнице. До тебе вдаємося з вірою і з любов’ю благаємо: будь нам у всьому доброму помічницею і сподвижницею.

Як ти за життя намагалася просвітити праотців наших світлом святої віри і навчити їх творити волю Господню, так і нині, перебуваючи в небесних оселях, богоприємними твоїми молитвами допомагай нам у просвітленні розуму і серця нашого світлом Христового Євангелія, щоб ми вдосконалювалися у вірі, благочесті й любові Христовій.

Тих, що у скорботах і убогості, утіш; тим, що у бідності, подай руку допомоги; покривджених і тих, хто терпить напади, захисти, а засліплених єресями, відпалих від істинної віри надоум.

Виблагай для нас у Всещедрого Бога всілякі блага, потрібні для життя земного і вічного, щоб ми, богоугодно проживши, сподобилися стати спадкоємцями в Царстві Христа Бога нашого, Якому з Отцем і Святим Духом належить всяка слава, честь і поклоніння навіки-віків. Амінь.


19 липня 2020 року Божого. Неділя

Преподобних Сисоя Великого і Сисоя, схимника Печерського


 

 

Сисой, схимник Печерський


За 60 років відлюдницького життя в Єгипетській печері Сисой Великий здобув високу духовну чистоту. За це Бог нагородив його даром чудотворення. Цей дар мав величезну міць. Він дозволив ченцеві навіть воскресити померлого юнака.

До себе Сисой був надзвичайно суворий. Але до своїх ближніх і до стражденних, що приходили виявляв глибоке милосердя, співчуття і любов. Коли Сисой уже був при смерті, його учні спостерігали, як просяяло обличчя вчителя. Він сказав, що до нього прийшли святі апостоли та пророки, що він побачив самого Господа. Після цих слів Сисой помер.

Про життя преподобного Сисоя, схимника Печерського, до приходу в Києво-Печерську обитель нічого не відомо. У монастирі він прославився тим, що прийняв велику схиму. Сисой повністю відсторонився від мирського життя, щоб з'єднатися з Богом, і суворо дотримувався всі пости.

Дуже суворий аскетичний спосіб, повне відчуження від мирян і окреме життя від братів, служіння обідні і наставництво — так жив преподобний Сисой Великий. Його мощі спочивають у Феодосієвих печерах Лаври разом з іншими святими отцями.

 

Святий угоднику Божий Сисою, моли Бога про нас.

 

12 липня 2020 року Божого. CВВ. СЛАВНИХ І ВСЕХВАЛЬНИХ ПЕРВОВЕРХОВНИХ АПП. ПЕТРА І ПАВЛА

 

12 липня православна церква святкує День славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла. Напередодні завершився Петрів піст.

Апостол Петро - уродженець міста Вифсаїди, брат апостола Андрія, жив зі своїм сімейством в Капернаумі і займався рибальством. Звали його Симоном, а ім'я Петро (що означає камінь) він отримав від Ісуса Христа. Життя Петра висвітлене в Євангельському оповіданні більше інших апостолів тому, що він увесь час знаходився поряд з Христом, особливо сильно був прив'язаний до нього. Він перший беззастережно вірить в Божественне послання Господа. За це він був удостоєний особливої близькості до Господа.

Христос, затвердивши Петра в апостольському званні, триразово повторив: "Паси овець Моїх". І Петро став одним з найсміливіших проповідників Євангелія. Вже в день П'ятидесятниці він обернув в Христову віру спочатку 5000, а потім ще 3000 чоловік.

Петро прославився багатьма зціленнями, а в Іоппії воскресив з мертвих Тавіфу, безтрепетно свідчив про Христа перед начальниками іудейськими і судом синедріону, був двічі заточений в темниці, прирікався на смерть, але після дивних звільнень ангелом не залишав свого проповідницького подвигу. Він побував в різних країнах Сходу і Заходу і, нарешті, мученицьки помер в Римі приблизно в 57 році. Засуджений до розп'яття на хресті він попросив розіпнути його вниз головою, вважаючи себе негідним померти, як Господь.

Апостол Павло носив ім'я Савл, що означає той, що "випросив", "вимолив", і тільки через деякий час після звернення до Христа став називатися Павлом. Він був родом з Тарсу, жителі якого користувалися правами римських громадян. Виховувався при Гамаліїлі, відомому іудейському законовчителі того часу. Савл виріс несамовитим захисником вітчизняного закону і батьківських надбань. Євангельська проповідь апостолів викликала його гаряче обурення і він став одним з головних їх гонителів.

Апостол Павло, як і апостол Петро, багато потрудився в поширенні Христової віри і справедливо шанується разом з ним "стовпом" Церкви Христової і первоверховним апостолом. Вони обоє мученицькі померли в Римі при імператорові Нероні, і їх пам'ять святкується в один день.

 

Величаємо вас, апостоли Христові, первоверховні Петре і Павле, ви весь світ ученням своїм просвітили і всі краї землі до Христа привели.

 

Святі первоверховні апостоли Петре і Павле, моліть Бога про нас!

7 липня 2020 року Божого. РІЗДВО ЧЕСНОГО СЛАВНОГО ПРОРОКА, ПРЕДТЕЧІ ТА ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАНА

 

 

Саме про Івана Хрестителя Господь сказав, «що серед усіх народжених не поставало більшого пророка, ніж він». Звали його - Йоганан ѓа-Матбіль. Для греків він відомий як Іоаннес о Баптістес, для латинян як Iohannes Baptista, для мусульмани як Яхья.

Іван Хреститель був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида), родички Пресвятої Богородиці. Коли його батьки були в похилому віці й уже не сподівалися на потомство, він був посланий Богом, аби приготувати Ізраїль до приходу Месії.

Його батьки жили біля Хеврону, на південь від Єрусалиму. По материнській лінії Іван Хреститель є родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Господа.

Як оповідає Євангеліст Лука, архангел Гавриїл, з'явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про народження в того сина. І ось у благочестивого подружжя, до старості позбавленого дітей, нарешті народжується син, якого вони випросили в Бога.

Саме Бог зберіг його від смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі та околицях. Ріс святий Іван у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння суворим життям – постом і молитвою. Носив грубий одяг, підперезаний шкіряним поясом, і харчувався диким медом та сараною. Він залишався пустельником доти, поки Господь не призвав його в тридцятирічному віці до проповіді серед народу.

Іван Хреститель розпочинає свою проповідь у жовтні в Ювілейний, п'ятнадцятий рік Імператора Тиверія (27 р. н.е.). Підкоряючись Божому покликанню, пророк Іван з'явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії. До ріки перед святом очищення у великій кількості сходився народ для релігійних омивань. Тут і звернувся до них Іван, проповідуючи покаяння та хрещення на відпущення гріхів.

Сутність його проповіді полягала в тому, що перш, ніж одержати зовнішнє омивання, люди повинні очиститись духовно, і в такий спосіб приготувати себе до прийняття Благої Звістки Месії (Євангелія Христового).

Нарешті, коли очікування Месії досягло найвищого ступеня, прийшов до Івана хреститися і Сам Спаситель світу, Господь Ісус Христос. Хрещення Христа cупроводжувалося дивом – сходженням Святого Духа у вигляді голуба та голосом Бога Отця з неба: «Цей є Син Мій улюблений...»

Одержавши одкровення про Ісуса Христа, пророк Іван сказав народові про Нього: «Ось Агнець Божий, який бере на Себе гріхи світу». Почувши це, двоє з учнів Івана приєдналися до Ісуса Христа. Це були майбутні апостоли Андрій (Первозваний) та Іван (Богослов).

Хрещенням Спасителя святитель Іван завершив своє пророче служіння.

Він безбоязно та суворо викривав пороки як простих людей, так і сильних світу цього – царя Ірода Антипу (правителя Галілеї, сина Ірода Великого) за те, що, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, той блудно жив із Іродіадою, дружиною свого брата Пилипа. За це пророк потрапив до в’язниці.

У день свого народження Ірод влаштував бенкет, на який з'їхалося багато знатних гостей. Соломія, дочка блудної Іродіади, своїм танцем під час бенкету до того догодила Іродові та гостям, що цар із клятвою обіцяв їй дати все, чого не попросить вона, навіть половину свого царства. Танцівниця, за порадою матері, негайно ж попросила дати їй на блюді голову Івана Хрестителя. Ірод боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше поважав і слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Засмучений від такого прохання, він, одначе, не зміг порушити дану ним при гостях клятву і послав стражника в темницю, який відтяв Івану голову, віддав її Соломії, а та віднесла голову матері.

Іродіада попроколювала язик пророка голкою і закопала його святу голову в нечистому місці. Але благочестива Іоанна, дружина домоправителя Ірода Хузи, поховала святу голову Івана Хрестителя на Елеонській горі, де в Ірода була власна ділянка землі. Святе тіло Івана Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні й поховали у Севастії, там, де відбулося злодіяння. Після вбивства святого Івана Хрестителя Ірод продовжував правити ще певний час. (Саме Понтій Пілат посилав до нього зв'язаного Ісуса Христа, над Яким той насміявся).

Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою і Соломією ще при їхньому земному житті. Соломія, переходячи взимку ріку Сикоріс, провалилася під лід. Лід затиснув її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно тому, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцююча, безпомічно смикалася в крижаній воді. Зрештою гострий лід перетнув шию. Труп її не було знайдено, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм голову святого Івана Предтечі. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки пішов війною проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод піддався гніву римського імператора Кая Калігули (37-41) і був разом з Іродіадою засланий в ув'язнення.

Іван Хреститель, якого називають Предтечею, своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад богопосвятного життя. Він закликав людей до покаяння, кажучи: "Слідом за мною іде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом" (Мк. 1, 7-8).

За Божим об'явленням два монахи віднайшли чесну голову Івана Хрестителя. Це було першим віднайденням Його голови.

Потім монахи передали її на зберігання вбогому гончареві. Врешті цей скарб один єретицький священик залишив у печері в Емесі. Згодом у тій печері поселилися правовірні ченці. Їхньому ігуменові Маркелові уві сні з’явився св. Іван і сказав: "Бог дарує вам мене", вказавши, де шукати голову. Так відбулося друге віднайдення голови св. Івана Хрестителя.

Серед інших святих Іван Хреститель має найбільшу пошану – протягом церковного року на його честь святкується цілих шість дат. Свято зачаття, різдва, усікновення голови, перше і друге знайдення голови, третє знайдення голови і собор після празника Богоявлення.

Різдво святого Івана Хрестителя, яке святкуємо 7 липня, – найбільше з усіх свят на його честь.

 

Святий Іване Хрестителю, прехвальний і вселенський апостоле, найкращий сину пустині і справжній друже Христа, моли Його, щоб були помилувані душі наші!

 

Цього дня також святкуємо пам'ять Святих Преподобних Іова та Феодосія Манявських



Схимонах Іов народився в побожній та шляхетній родині в м. Тисмениці. В хрещенні отримав ім’я Іван. Родина Княгинецьких ревно берегла батьківську Святу Православну Віру й у великій пошані до неї виховувала свого сина. Початкову освіту здобув дома, а подальшу отримав в Унівському монастирі. Згодом навчався у, заснованій благочестивим князем Костянтином, Острозькій академії, після закінчення якої залишився там викладати.

Згодом князь Острозький посилає Івана, як людину достойну і благонадійну на Святу гору Афон для роздачі милостині по монастирях. Побачивши аскетичне життя афонських старців, вирішує стати ченцем. Повернувшись на короткий час додому та роздавши своє майно убогим, він знову прийшов на Афон, де прийняв чернечий постриг з іменем Єзекиїль на честь Святого Пророка Єзекиїла. Свій монаший подвиг він здійснював у Ватопедському монастирі, де спочатку ніс послух просфорника, а потім переплітав книги.

Протягом дванадцяти років він здійснював свій подвиг на Святій Афонській горі, де Господь звів його з подвижником із України Іоаном Вишенським. Обидва вони відзначалися вченістю, ревністю в православній вірі й суворим аскетичним життям.

Почувши про укладення Берестейської унії та про зраду православної віри багатьма єпископами на чолі з Митрополитом Київським, Преподобний запалився ревністю в утвердженні Православ’я на рідних землях і за благословенням афонських старців повернувся зі Святої гори на Прикарпаття. Тут Іов обновив, згідно з афонським аскетичним статутом, життя в Унівському, Дерманському та в Угорницькому монастирях, а потім оселився в пустинному місці, де пізніше заклав Манявський Скит.

Преподобний Іов багато потрудився, здійснюючи подвиг пустельника. Господь зібрав біля нього інших благочестивих мужів, які мали його за свого старця і наставника.

До Преподобного Іова в 1608 р. прийшов ієродиякон Феодосій, якого Іов відразу виокремив серед інших, побачивши в ньому велику ревність і смирення.
З молодих років Преподобний Феодосій намагався догодити Господу незлобливістю і доброчесним життям, виконанням заповідей Христових та відмовою від мирської суєти й тимчасових насолод.

Не маючи священицького сану, Преподобний Іов почав управляти двома монастирями — Угорницьким і Манявським. Тому у 1613 році на його прохання в ієромонахи був висвячений ієродиякон Феодосій, що трудився поряд вже сім років. Йому й було запропоновано управляти Скитом. Феодосій довго не погоджувався на ігуменство та Преподобний Іов впав перед ним на землю і не піднімався до тих пір, поки не отримав згоди.

«Будь пастирем і вчителем стада цього, зібраного Богом. Ти є ієромонах, духівник наш, так тобі належить бути й ігуменом, а я буду тобі по моїх силах допомагати поки буду жити», — сказав Іов та вручив Феодосію жезл і книгу Святого Василія.

Під його керівництвом у скиту була побудована велика соборна Воздвиженська церква, а скит від Константинопольського Патріарха Тимофія отримав ставропігію.

Наприкінці 1621 р. засновник Манявської обителі 70-літній Іов занедужав і після нетривалої хвороби 29 грудня 1621 р. відійшов до Господа та був похований у притворі соборного Храму.

Преподобний ігумен Феодосій продовжував благочестиво керувати життям братії, а в 1628 р. взяв участь у скликаному після унії Першому Соборі Київської Митрополії православним Митрополитом Київським, Галицьким і всієї Русі Іовом Борецьким у Золотоверхому Михайлівському монастирі в Києві.

Святою обителлю продовжував управляти ігумен Феодосій. На його долю випав тяжкий час гонінь на православних з боку єзуїтів. Адже тоді померло багато православних єпископів, а оскільки польська влада нових обирати забороняла, православні обителі залишалися без захисту.

Та Преподобний Феодосій, будучи надто суворим подвижником, перетерпів всі труднощі і мудро керував своїм монастирем. Справжню підтримку він мав від світської людини, уродженця міста Самбора, Гетьмана Війська Запорізьського — Петра Сагайдачного.

За ігуменства Преподобного Феодосія багато монастирів було підпорядковано Скиту Манявському, як істиному центру Православного чернецтва за Афонським уставом в Україні.

Продовжувач святої справи Преподобного Іова Княгинецького, Преподобний Феодосій упокоївся 24 вересня 1629 року і був похований поряд зі своїм учителем.


Святі угодники Божі Іове і Феодосію Манявські, моліть Бога про нас.

 

5 липня 2020 року Божого. Неділя. Апостольський піст

Євсевія, єп. Самосатського (380). Мчч. Зинона і Зіни (304). Мчч. Галактіона і Юліанії.

 

 

 

Священномученик Євсевій, єпископ Самосатський


Священномученик Євсевій, єпископ Самосатський, твердо стояв за православне сповідання, затверджене на I Вселенському Соборі в Нікеї в 325 році, за що терпів переслідування від аріан, котрі неодноразово позбавляли його кафедри, виганяли у заслання. Імператор Констанцій (337 - 361), покровитель аріан, дізнавшись про те, що у святителя Євсевія зберігається соборний акт про обрання на Антіохійську кафедру православного архієпископа Мелетія, послав до нього наказ віддати цей акт. Святитель рішуче відмовився виконати наказ. Розгніваний імператор послав сказати, що якщо він не віддасть акт, то йому відсічуть праву руку. Святий Євсевій простягнув до посланцеві обидві руки зі словами: "відсікай, але акту собору, в якому викривається злість і беззаконня аріан, я не віддам". Імператор Констанцій здивувався сміливості єпископа, але не заподіяв йому шкоди.

Після Констанція зацарював Юліан Відступник (361 - 363). Настав ще більш важкий час - почалося відкрите гоніння на християн. Святитель Євсевій, приховуючи свій сан, в одязі воїна пройшов через всю Сирію, Фінікію та Палестину, стверджуючи християн в православній вірі. Він поставляв у порожні церкви священиків і дияконів, висвячував єпископів, що відкидали аріанську єресь.

Після загибелі Юліана Відступника зацарював благочестивий цар Іовіан (363 - 364), в часі правління якого гоніння припинилося. Повернувся із заслання архієпископ Мелетій і за порадою святого Євсевія в 379 році скликав в Антіохії Помісний Собор. У ньому брало участь 27 єпископів і було підтверджено православне віровчення, прийняте на I Вселенському Соборі. Аріани, боячись твердих сповідників Православ'я - святителів Мелетія, Євсевія і Пелагія, які користувалися великою повагою імператора, поставили свої підписи під соборним визначенням.

Після смерті імператора Іовіана почалося правління аріанином Валентом (364 - 378). Православні знову стали піддаватися переслідуванням. Святий Мелетій був вигнаний до Вірменії, святий Пелагій - до Аравії, а святитель Євсевій засуджений на ув'язнення до Фракії. Отримавши царський указ, святий Євсевій вночі він поїхав з Самосат, щоб запобігти обуренню вшановуючого його народу. Дізнавшись про від'їзд єпископа, віруючі знайшли його і з плачем благали повернутися. Святитель відмовився виконати прохання пасомих, сказавши, що слід коритися існуючій влади. Святитель переконував пасомих твердо триматися Православ'я, благословив їх і вирушив до місця заслання. На Самосатську кафедру був посланий аріанин Евномій, проте народ не прийняв єретика. Православні не ходили до храму і уникали зустрічі з ним. Єретик-аріанин зрозумів, що не зможе привернути до себе самостійну паству.

Імператор Граціан, що вступив на престол (375 - 383) повернув із вигнання всіх постраждалих при аріанах православних архієреїв. Святитель Євсевій також повернувся до Самосати і продовжив праці церковного впорядкуваня. Разом зі святим Мелетієм вони поставляли на місце аріан православних архієреїв і священнослужителів. Близько 380 року він прибув до аріанського міста Доліхіни, щоб поставити в ньому православного єпископа Марина. Жінка-аріанка скинула з даху черепицю, яка пробила голову святителю.

Вмираючи, він за прикладом Спасителя пробачив їй провину і просив оточуючих не робити їй зла. Тіло святителя Євсевія було перенесено в Самосати і з плачем поховано його пасомими. На місце святителя був зведений його племінник, блаженний Антіох, і Самосатська Церква продовжувала твердо сповідати православну віру, міцно насаджену працями святого священномученика Євсевія.


Святі мученики Зинон і Зіна


Святі мученики Зинон і Зіна жили в IV столітті у Філадельфії Аравійській. Святий Зинон був родом з багатої, знатної сім'ї. Він мав величезний будинок, безліч слуг. Всією душею прийнявши віру християнську, він роздав усе своє майно, відпустив слуг і став проповідувати Слово Боже. Разом із ним залишалася вірна його слуга святий Зіна, який був вірним учнем і помічником свого колишнього пана.

Почувши про те, яку велику честь ігемон Максиміан надає ідолам, святий Зинон вирушив до нього разом зі своїм слугою, оскільки сам Зіна не хотів залишити свого пана і добровільно пішов за ним. Святий Зинон прийшов до ігемона і коли побачив, що той дійсно дуже піклується про шанування ідолів і сам старанно служить їм, то викрив його. Тоді гонитель християн наказав катувати сповідника. Під час цього катування Зинон, протягнувши руку, ударив ліктем у стіну ідольського храму і зруйнував його. За це святого мученика віддали на ще страшніші катування. На місце муки святого Зинона прийшов слуга його Зіна і почав благати свого пана не відштовхувати і не покидати його. Тоді обох святих мучеників привели до ігемона на допит, та вони твердо відмовилися відректися від Христа. Це розлютило ігемона. І знову святі терпіли муки: їх били, рани розтирали оцтом і сіллю, палили вогнем, обливали киплячим маслом. Але ніякі тортури і знущання не змусили їх відректися від істинної віри Христової. Святі терпляче переносили всі муки і силою Божою залишалися живі. Нарешті, мученики були усічені мечем. Сталося це у 304 році.

 

Святі мученики Галактіон і Юліанія


Святий Галактіон був потоплений в морі за сповідання віри в Христа, а свята Юліанія разом зі своїм сином Сатурнієм була спалена.

 

Святі угодникі Божі, моліть Бога про нас!

 

Яндекс.Метрика