narrow default width wide

Breadcrumbs

28 серпня 2019 року Божого. Успіння Пресвятої Владичиці Богородиці і Приснодіви Марії

 

 

 

Ікони Софiї, Премудрості Божої (Новгородської). Шанованi ікони Успiння Божої Матерi: Києво-Печерська (1073), Бахчисарайська (ХV), Овинiвська (1425), Псково-Печерська (1472), Семигородна (ХV) та Пюхтицька (ХVІ).

Моздоцької (ХІІІ), Ацкурської (І), Цилканської (ІV), Влахернської (Груз.), Володимиро-Ростовської (ХІІ), Гаєнатської (ХІІІ), Чухломської (ХІV), Сурдезької (1530), Тупичевської (ХVІІ) iкон Божої Матерi.

 

 

За традицією східної церкви, свято Успіння Пресвятої Богородиці або, як кажуть у народі, Перша Пречиста, належить до переліку дванадцяти найбільших свят церковного року, під час якого згадують упокоєння, воскресіння та прославлення Матері Божої.

Церква називає преставлення, або перехiд Пресвятої Богородицi iз земного у вiчне життя - Успiнням. Матір Божа просила не сумувати, а радіти з приводу її Успіння, тому що перед лицем сина обіцяла не залишати світ і після смерті.

Мiж Успiнням Пресвятої Богородицi i нашим переходом iз тимчасового земного життя у вiчне є рiзниця, яка полягає в тiм, що Божа Матiр перейшла у вiчне життя, в Царство Сина Свого з душею i тiлом, а ми, християни, переходимо тiльки душею, а воз'єднання душi з тiлом буде пiд час загального воскресiння мертвих, тобто в друге пришестя Христове. Це буде так обов'язково! Бо для того i прийшов на землю Син Божий i став людиною, подiбною до нас в усьому, крiм грiха, щоб подолати нашу смерть i визволити нас вiд рабства грiха.

Успiння Пресвятої Богородицi вiдбулося так. Пiсля смертi i воскресiння Господа нашого Iсуса Христа Божа Матiр перейшла жити до улюбленого Його ученика св. Iоана Богослова. Як пам'ятаєте з Євангелiя, вмираючи на хрестi, Iсус Христос сказав Своїй Матерi: "Жоно, це - син Твiй", а ученику (Iоану Богослову): "Це - Мати твоя. I з цього часу прийняв Її ученик до себе" (Iн. 19, 26-27). Померла Божа Матiр в Єрусалимi до його зруйнування римлянами i була похована в Гефсиманському саду в усипальницi поруч з її батьками, святими i праведними богоотцями Iоакимом i Анною.

На поховання Своєї Матерi Господь дивним чином зiбрав усiх Своїх ученикiв, якi в той час уже розiйшлися по всьому свiту для проповiдi Євангелiя Христового. Як свiдчать Церковнi Передання, апостоли прибули в Єрусалим на хмарах. Поховання Божої Матерi було урочистим. Коли похоронна процесiя наближалася до Гефсиманського саду, один єврей на iм'я Афонiй, який ненавидiв Iсуса Христа, Його Матiр i християн, вирiшив вчинити злочин - перекинути грiб з тiлом Божої Матерi. Та коли вiн тiльки доторкнувся до гробу, невидимий ангел вiдсiк йому руки. Господь не допустив наруги над тiлом Своєї Матерi. Спроба злочину була покарана Богом миттєво. Афонiй тут же покаявся у своєму тяжкому грiху, увiрував i був зцiлений апостолами.

Як бачите, Господь може карати людей за злочини миттєво, а може терпiти нашi грiхи довго. Грiх, який вчинив Афонiй, називається святотатством, тому що вiн посягнув на найсвятiше - одушевлений кивот, - кивот, який вмiстив у собi Сина Божого. Всяка людина, що посягає на храм Божий i на все святе, що є в ньому, є святотатець. Господь покарав i карає всiх святотатцiв. Ми є свiдками того, як Бог покарав руйнiвникiв церков i тих, хто глумився над святинями: iконами, Святим Письмом, ризами, богослужбовими книгами... Всiм нам треба розумiти, що грiх i всяке зло не може бути не покараним, якщо людина не покається, бо зло несе кару само в собi.

На похованнi Божої Матерi були всi апостоли, крiм ап. Фоми. I не був вiн у Гефсиманському саду не випадково, а за Провидiнням Божим. В той час ап. Фома проповiдував Євангелiє Христове в Iндiї. Коли ж вiн прибув до Єрусалима, теж на хмарi, - для Бога i неможливе з людської точки зору - можливе, i побажав поклонитися тiлу Божої Матерi, вiдкрили гроб, а тiла там не було. Син Божий взяв тiло Своєї Матерi на небо у Своє вiчне Царство. Ап. Фома засвiдчив Воскресiння Христове. Його невiр'я Церква називає блаженним, тому що воно стверджує вiру церковну у Воскресiння Христове. Вiдсутнiй пiд час поховання Божої Матерi, ап. Фома засвiдчив, що Господь воскресив тiло Пресвятої Богородицi, зробив його нетлiнним i взяв душу i тiло Своєї Матерi у Своє Царство Слави. Того ж дня увечері, під час обряду переломлення хліба в пам'ять про померлу, апостоли побачили Богородицю, яка їм сказала: «Радійте! Я з вами назавжди»...

Свята Церква шанує Пресвяту Богородицю i сповiдує Її вищою за всiх святих i навiть вищою за всiх ангелiв i архангелiв. Вона називає Божу Матiр чеснiшою вiд херувимiв i славнiшою вiд серафимiв.

Чому так величає Церква Пресвяту Дiву Марiю? Пресвята Дiва Марiя є Богородиця. Вона породила Того, Хто, будучи iстинним Богом, у саму мить зачаття вiд Святого Духа в Її утробi сприйняв у єднiсть Своєї Iпостасi, тобто Своєї Особи, людську природу. Дiва Марiя народила Господа нашого Iсуса Христа не за Божеством Його, а за Його людською природою, яка з самої першої хвилини Боговтiлення стала нероздiльно й iпостасно з'єднана в Ньому з Його Божеством. Дiва Марiя народила не просту людину, а iстинного Бога, i не просто Бога, а Бога у плотi. Вiн прийняв тiло не з неба, а вiд Дiви, i це тiло єдиносущне з нашими тiлами, окрiм грiха. Ось чому ми називаємо Марiю Приснодiвою i Богородицею. I з цiєї причини Син Божий не залишив Свою Матiр у гробi, а взяв Її на небо з душею i тiлом.

Будемо ж не тiльки шанувати Пресвяту Богородицю, а й звертатися до Неї в молитвах, бо Вона є всесильна Заступниця роду християнського. Силу Своїх молитов перед улюбленим Сином Своїм Вона показала через безлiч чудотворних iкон, якi є матерiальними свiдками Її небесної допомоги християнам, що звертаються до Неї з молитвами. Будемо ж благати Божу Матiр i ми, щоб Вона Своїми всесильними молитвами перед Сином Своїм Господом нашим Iсусом Христом допомогала нам.

 

Про що молити Тебе, чого просити в Тебе? Адже Ти все бачиш і знаєш Сама, подивися в наші душі і дай їм те, що потрібно. Ти, що все перетерпіла, все перемогла – все зрозумієш. Ти, що сповила Немовля у яслах і прийняла Його Своїми руками з Хреста, Ти одна знаєш усю висоту радости і весь тягар горя. Ти, що отримала в усиновлення весь рід людський, поглянь на нас з материнським піклуванням. Із тенет гріха виведи нас до Твого Сина. Бачимо сльози, що зросили Твій лик. Це над нами Ти пролила їх, і нехай змиють вони сліди провин наших. Ось приходимо, стоїмо і чекаємо, що Ти відгукнешся, о Богомати, о Всехвальна, о Владичице! Нічого не просимо, тільки стоїмо перед Тобою. Серця наші, бідні людські серця, що знемагають в тузі за праведністю, покладаємо до Пречистих ніг Твоїх, Владичице! Дай усім, хто кличе Тебе, досягти Тобою вічного дня і лицем до лиця поклонитися Тобі.

 

Заступнице християн усердная, молитвенице до Творця надійная, не відкинь моління грішників, але поспішися як Благая на поміч нам, що з вірою взиваємо до Тебе: поспішися на молитву і скоро прийди на благання, бо Ти заступаєшся завжди за тих, що шанують Тебе, Богородице.

 

До Богородиці щиро нині удаймося ми, грішні і смиренні, і припадім у покаянні з глибини душі взиваючи: Владичице, поможи, змилосердившись над нами, поспіши, бо гинемо від безлічі провин. Не відпусти рабів Твоїх без нічого, бо Тебе за єдину надію нашу маємо.

 

Ми, недостойні, не перестанемо ніколи славити сили Твоєї, Богородице, бо коли б Ти не обороняла молитвою, то хто визволив би нас від стількох бід? І хто б нас донині вільними зберіг? Не відступимо, Владичице, від Тебе, бо Ти завжди спасаєш рабів Твоїх від усякого лиха.

 

Пресвятая Богородице, спаси нас!

 

25 серпня 2019 року Божого. Неділя, Успенський піст. Мчч. Фотія та Аникити та багатьох з ними (305-306)


Святі мученики Аникита і Фотій були родом з Нікомидії і жили за правління імператора Діоклетіана (284-305 рр.).

Імператор Діоклетіан був язичником і чинив гоніння на християн, а у 305 році встановив на міській площі знаряддя страти, щоб залякати віруючих у Христа.

Анкита був військовим імператора, однак оскільки був віруючим християнином, то критикував імператора за такі негідні вчинки.

Розгніваний імператор наказав мучити святого, а потім кинути його на поживу звірам. Але лев не заподіяв шкоди святому чоловікові.

Раптово почався сильний землетрус, внаслідок якого впало капище Геркулеса, і під проваленим міським муром загинуло багато язичників. 
Кат, який підняв меч щоб відсікти голову святому, сам упав непритомний.

Святого Аникиту стали колесувати і палити вогнем, але колесо зупинилося, а вогонь погас. Тоді мученика кинули в казан з киплячим оловом, але олово охололо.

Так Господь зберігав Свого раба для утвердження і вірі багатьох.

Племінник мученика Аникити, святий Фотій, підтримував всяко свого родича і, звернувшись до імператора, сказав: "Дивись твої боги - ніщо!".

Тоді імператор наказав схопити і Фотія.
Мучеників посадили у в'язницю. Через три дні Діоклітіан став умовляти їх: "Поклоніться нашим богам, і я прославлю і збагачу вас". Мученики відповіли: "Загинь ти зі своєю славою і багатством!". Тоді їх прив'язали за ноги до диких коней, але святі, ковзаючись по землі, залишалися неушкодженими. Не постраждали вони і в дуже жаркій лазні, яка розвалилася.

Господь беріг своїх вірних мучеників та чинив для них чуда і багато язичників увірували в Нього.

Та святі Аникита і Фотій засвідчили Господу своїм життям і муками велику віру в Нього і довіру до Його провидіння. І прийшов час перенестися їм у життя вічне і щасливе, приготоване для праведників.

Діоклітіан велів розпалити величезну піч, і спалити праведників у ній. Та коли кидали туди Аникиту і Фотія, то безліч християн, натхнених подвигами святих мучеників, самі ступили в неї зі словами: "Ми теж християни! Якщо вбиваєте їх, то вбивайте і нас". Всі вони померли з молитвою на вустах.

Тіла святих Аникити і Фотія не постраждали від вогню, навіть волосся залишилося неушкоджене.

Бачачи це, багато хто з язичників увірували в Христа.

Такими подвигами, життям та смертю засвідчили свою віру в Христа святі мученики Аникита і Фотій та багато християн, що були з ними.

Так святі мученики сповнили слова Христа, який казав: “Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною. Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде (Єв. від Матея 16:24-25).

 

19 серпня 2019 року Божого. ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА ІСУСА ХРИСТА

 

 

Преображення Господнє – описане в Євангеліях таємниче перетворення, явлення Божественної величі й слави Христа на горі Фавор (Табор) є двонадесятим святом.

Усі три синоптичних Євангелія містять подібні описи Перетворення Господня (Матвій 17:1; Марко 9:2; Лука 9:28). Незабаром після того, як Спаситель відкрив учням, що Йому слід постраждати, бути вбитим і на третій день воскреснути, Він завів трьох апостолів Петра, Якова й Івана на гору Фавор і преобразився перед ними: обличчя Його просяяло, як сонце, одяг зробився білим, як сніг. Преображення Христове супроводжувалося з’явою старозавітних пророків Мойсея й Ілії, які говорили з Ісусом про Його близький відхід. Усіх їх осінила світла хмарина, і з неї почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!».

Святкуванням Преображення Церква сповідує поєднання у Христі двох начал — людського і Божого. Преображення є поява Сина при свідченні Отця в Духові Святому, тобто одкровення всіх іпостасей Святої Трійці. Преображення полягало не у зміні Божественної природи Христа, але у з’яві Його Божества у природі людській. Відповідно до Іоанна Золотоустого, Преображення відбулося, «щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє Своє пришестя на хмарах у славі з ангелами».

Свято Преображення Господнього існувало вже в IV ст., про що свідчать повчання і слова Єфрема Сіріна й Іоанна Золотоустого. Мати Костянтина Великого, свята рівноапостольна Єлена, побудувала на горі Фавор храм на честь Преображення, зруйнований у XII ст. Салах-ад-діном. Піснеспіви на честь свята були написані Іоанном Дамаскином і Космою Маюмським (VIII ст.). На Заході свято ще в XII ст. не було загальним; його заснував у 1457 папа Калліст III, установивши тоді ж богослужбовий чин.

Святкування триває 9 днів, з 5 (18) по 13 (26) серпня. У це свято за древнім церковним звичаєм відбувається освячення перших плодів (злаки, виноград, яблука). Тому в народі цей день називають другим, або яблучним спасом. Свято Преображення обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі (звідки запозичено наш Устав) саме в ту пору дозрівав виноград, який, власне, і прийнято освячувати в цей день. Церква, благословляючи принесені плоди, утверджує думку про те, що в ній, як у суспільстві священному, все – від людини до рослини повинно бути присвячене Богу як Його творіння.

 

Преобразився Ти на горі, Христе Боже, показавши ученикам Твоїм славу Твою, скільки їм можна було. Нехай засяє і нам грішним світло Твоє споконвічне. Молитвами Богородиці, Світлодавче, слава Тобі.

Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, і славимо пречистої плоті Твоєї преславне Преображення.


18 серпня 2019 року Божого. Неділя, Успенський піст. Передсвято Преображення Господнього

 

Мч. Євсигнія (362). Прп. Іова Ущельського (1628). Сщмчч. Анфира (236) i Фавія (250), пап Римських. Мч. Понтія Римлянина (бл. 257). Мчч. Кантидія, Кантидіана і Сивела, в Єгипті. Прав, Нонни, матері св. Григорія Богослова (374).

 

Мученик Євсигній народився в Антіохії в середині III ст. Протягом шістдесяти років він служив у військах римських імператорів Діоклетіана, Максиміана Геркула, Констанція Хлора, Костянтина Великого і його синів. Святий Євсигній був співрозмовником святого Василіска (пам'ять 3 березня і 22 травня) і описувачем його мученицького подвигу († близько 308 р.).

На початку царювання святого Костянтина Великого він був свідком явлення на небі зоряного Хреста, що віщував Рівноапостольному царю перемогу. У старості святий Євсигній залишив військову службу і пішов на свою батьківщину. Там він проводив час у молитвах, пості та відвідинах храмів Божих. Так він дожив до царювання Юліана Відступника (361-363), який прагнув відновити язичництво. За доносом одного з антіохійських громадян, святий Євсигній як християнин постав перед судом імператора Юліана в 362 р. Він безбоязно викрив імператора у відступі від Христа, поставив йому в приклад його небожа святого Костянтина Великого і докладно розповів, як він був очевидцем явлення на небі знамення Хреста. Юліан не пощадив глибокої старості святого Євсигнія, якому було тоді 110 років, і наказав відсікти йому голову.


Свята праведна Нонна, мати святителя Григорія Богослова

Праведна Нонна - мати святителя Григорія Богослова, одного з найбільших отців і вчителів Церкви. Вихована на початку 4 століття батьками-християнами, Нонна стала дружиною багатого вельможі Григорія Аріанзского, який довго не приймав християнства. Все життя святий Нонни була присвячена молитві про освіту чоловіка світлом Христової віри. За молитвами своєї дружини Григорій прийняв християнство на Першому Вселенському Соборі, і навіть став згодом єпископом в належних йому Назіанського землях. Праведна Нона молила Бога про сина, давши обітницю присвятити його Господу. Як їй було відкрито в сновидінні, вона назвала первістка Григорієм. Коли син вивчився читати, мати подарувала йому Священне Писання. Улюблений син Нонни Григорій отримав блискучу освіту в Афінах (він навчався разом з Василем Великим), хрещення прийняв в 26 років, і був висвячений в сан пресвітера своїм батьком, єпископом Назіанського. Згодом Григорій все своє життя дивувався обрання свого. "Мене сподобив Христос переважної слави. Спершу дав мене в дар матері, яка молилася з глибини серця, і Сам (Господь) прийняв мене в дар від батьків, а потім нічним баченням вселив в мене любов до цнотливої ​​життя ", - писав святитель Григорій.

Померла праведна Нонна в глибокій старості в 374 році. Через 4 роки, під час потрясла церква арианской смути, її син Григорій був обраний Константинопольським патріархом, і згодом був удостоєний від Церкви назви "вселенського вчителя". Богословські та гимнографические праці святителя Григорія склали одну з основних частин православного віровчення. Він описав життя своїм праведним матері, віддавши з вдячністю належну похвалу її благочестя. З вдячної любов'ю згадуючи матір, писав: "Мати моя, успадковувати від батьків святу віру, наклала і на дітей своїх цю злату ланцюг. У жіночому тілі носячи мужнє серце, вона для того тільки торкалася землі ... щоб через тутешнє життя приготуватися до життя небесного ... "І вінець життя Нонни - це її чоловік, який став єпископом, її син Григорій - великий вселенський учитель, святитель і богослов, і син її Кесарій - лікар, який досяг великих висот у лікарському мистецтві, але поважав вищим щастям і благом своїм бути православним християнином; а дочка Нонни Горгония повторила в багатьох рисах життя своїм благочестивим матері. Чи не залишила свята Нонна світові нічого, крім живих пам'ятників - дітей своїх, які несли в собі, а святитель Григорій і донині несе світу, її незримі нікому материнські праці.

 

Успенський піст – один із чотирьох багатоденних постів

 

 

Успенський піст встановлений на Константинопольському Соборі у 1166 році на честь церковного свята Успіння Пресвятої Богородиці. Успенський піст за суворістю прирівнюється до Великого посту. Діва Марія все земне життя дотримувалася суворої помірності в їжі, а за три дні до свого відходу на небо перестала вживати їжу й лише пила воду. Тож, покладаючи на себе обмеження Успенського посту, віруючі наслідують cаму Богородицю.

Перший день посту присвячений святу «Походження (винесення) Чесних Древ Животворящого Хреста Господня». У цей свято в Софійському соборі з скарбниці покладався Хрест, на якому був розіп’ятий Ісус Христос, і народ, прикладаючись до нього, зцілявся від тілесних і душевних хвороб. У цей день у храмах віруючі здійснюють поклоніння Хресту, і відбувається мале освячення води. Разом з водою освячують мед нового збору, тому це свято ще називають «Медовим Спасом».

19 серпня віруючі святкують двунадесяте свято «Преображення Господнє». У цей день згадується подія, що відбулася на горі Фавор, де перед своїми учнями преобразився Христос у Божественній славі. Це свято унікальний тим, що Церква його святкуванням сповідує з’єднання у Христі двох природ: Божественної і людської. Христос дає надію і відкриває дорогу на перетворення для всього людства. У цей день у храмах відбувається освячення плодів – яблук і винограду, звідси і назва «Яблучний Спаса».

Як вже було сказано, Успенський піст за суворістю прирівнюється до Великого, тобто без молочних, м’ясних і рибних страв. Успенський піст закінчується великим святом Успіння Пресвятої Богородиці 27 серпня. У це свято в вечірнє богослужіння в храмах з вівтаря виносять Плащаницю із зображенням Божої Матері для поклоніння віруючих. Плащаницю викладають посеред храму до хресної ходи навколо церкви і чину поховання.

Пресвята Богородиця була взята на небо в тілі і на третій день з’явилася апостолам за трапезою, вимовивши: «Радійте! Я з вами по всі дні», на що апостоли, піднявши хліб, вигукнули:«Пресвята Богородиця, допомагай нам». На згадку про цю подію в монастирях ченці здійснюють чин панагії – на честь Цариці Небесної возноситься частину хліба. У період після закінчення Успенського посту і до Різдвяного посту по середах і п’ятницях дозволяється риба тільки в дванадесяті і храмові свята. Рослинна олія по середах і п’ятницях дозволяється тільки тоді, коли на ці дні випадають свята пам’яті великого святого з полієлейною службою напередодні.

На відміну від більшості знакових релігійних дат, Успенський піст не залежить від свята Великодня, тому його дати завжди незмінні. Як і щороку, віруючі постують з 14 серпня – з свята Медового Спаса, який ще називають Маковієм до 27 серпня – передсвята Успіння Пресвятої Богородиці, та вже з 28 серпня ласуючи різними стравами. Таким чином, Успенський піст є одним із найкоротших серед багатоденних постів – він триває всього лише два тижні.


Царице моя преблага, надіє моя – Богородице, пристановище сиріт і подорожніх заступнице, скорботних радосте, покривджених покровителько, бачиш мою біду, бачиш мою скорботу, допоможи мені як немічному, управи мене як подорожнього; кривду мою знаєш, розріши її як хочеш; бо я не маю іншої помочі, крім Тебе, ні іншої заступниці, ні благої утішительки, тільки Тебе, о Богомати; охорони мене і покрий мене навіки-віків. Амінь.

Яндекс.Метрика