narrow default width wide

Breadcrumbs

6 січня 2020 року Божого. Навечір’я Різдва Христового. Святий вечір

 

 

Святий вечір, або ж, за церковною назвою, Навечір’я Різдва Христового, – один з найбільш шанованих днів для всіх християн, і східного, і західного обрядів. За древньою традицією і біблійною і церковною свято починається з вечора – з духовних і матеріальних приготувань.

Найперше ми святкуємо подію Різдва Христового. Бог Предвічний стає людиною для того, щоб людину повернути для єдності з Богом. Саме тому від Різдва Христового – події, яка є найважливішою в людській історії - і встановлено відлік часу.

7 січня – Різдво – друге по значущості після Великодня велике двонадесяте свято.

На Галичині збереглася традиція тихого Святого Вечора, її дотримувались і у радянський час, коли заборонялось відзначати християнські свята. Завжди це був час для роздумів і внутрішнього спокою, час переосмислення і нових сподівань. З першою зіркою на небі на столі застеляють нову скатертину, запалюють свічку. Традиційно готують 12 пісних страв - борщ з грибними вушками, вареники з картоплею і капустою, рибу, картопляні голубці, узвар, пампухи і неодмінно кутю.

На Святвечір збираються в родинному колі, пригадують тих, хто далеко від домівки чи відійшов у світ вічний. Кутею діляться з людьми потребуючими і хворими. Адже найважливіша суть Празника, як духовно людина приготувалась до народження Спасителя і усвідомлює це таїнство.

Уже зранку 7 січня з нагоди Різдва Христового в усіх храмах міст та сіл Галичини відбуваються урочисті Божественні літургії, а вже пообіді на вулицях можна зустріти вертепи і колядників, які несуть один одному радісну новину Христового народження.

Християни західного обряду (римо-католики, більшість протестантів) відзначають Різдво за григоріанським календарем, а частина вірних східного обряду (православних та греко-католиків) – за старим юліанським календарем, різниця між якими становить 13 днів.

При цьому частина православних церков перейшла на модернізований новоюліанський календар, у якому святкування календарних свят, що відзначаються за певною датою, збігається з загальноприйнятим григоріанським, але Великдень і пов’язані з ним свята залишаються за «старим стилем».

За юліанським календарем в світі Різдво святкують Російська, Сербська, Грузинська та Єрусалимська православні церкви, афонські монастирі, а також українські православні, а серед інших церков східних обрядів – наприклад, українські греко-католики чи, скажімо, Вірменська апостольська церква.

«Свято Різдва Христового - один з днів, коли з найбільшою глибиною і радістю ми переживаємо зустріч з Богом. До цього урочистого й чудового дня світ і Бог були розлучені гріхом, і людина, як би вона не рвалася до зустрічі з Богом, не могла її своїми силами, без Нього, здійснити. І Бог у Своїй безмірній любові, в Своїй милості став людиною, Він пройшов ту межу, яка розділяла людину пропащу від вічного життя і від вічної радості», говорив в одній зі своїх проповідей митрополит Антоній Сурожський. У святвечір починаються Святки - два тижні зимових свят, які триватимуть аж до Хрещення, що святкується Православною Церквою 19 січня.

За давньою традицією, у Святвечір за столом із 12 страв має зібратися вся Родина. Тож, не спізнимось до зустрічі з Богом та до святкової вечері.

 

Христос Рождається! Славімо Його!!!


5 січня 2019 року Божого. Неділя, Різдвяний піст. Святих отців

 

“бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої.” (Пс.38, 13)

 

Ці слова Пророка Давида, актуальні сьогодні, у Неділю перед Різдвом Христовим, коли Церква Христова вшановує Святих Отців. Вони нагадують нам про швидкоплинність людського життя.

Сказана Давидом правда пригадує кожному з нас, що один за одним відходить у вічність рік за роком: одне покоління змінюється іншим, умирає одне життя, роблячи місце іншому.

Скільки вже на землі проживало таких народів, пам’ять про яких час стер із лиця землі, а імена багатьох тих народів навіть не збереглися в пам’яті людства. Так все проходить, все змінюється на землі. Зникають слава, багатства, велич, все руйнується, змінюється, і ніяка сила не може їх зупинити.

Був час, коли на землі проживали наші предки, але вони відійшли. Промине ще небагато часу й не стане нас із вами. На ній вже будуть проживати інші люди. Така доля кожного людського життя. На землі немає нічого вічного. Вічним є тільки один Бог, Який не має ні початку, ні кінця.

Сьогодні, після прожитого певного відрізку часу, який так швидко проминув, ми знову стали на поріг Нового Року. А це дає нам добру нагоду підбити підсумки пройденого, зробити відповідні підрахунки, щоб побачити свій духовний стан і своє відношення до Бога і вічності. Пам’ятаймо, що все маємо від Бога і перед Ним ми повинні дати відповідь за прожите життя.

Дуже часто ми є великими боржниками перед Богом, дуже часто переступаємо Його Святі Заповіді, більше думаємо про земне, як про Небесне. Часто недооцінюємо Божих дарів, легкодушно їх розтрачуємо. Тому сьогоднішній день ставить перед нами багато запитань, а, найперше, повчає нас цінувати кожен час, даний Господом на землі. Думаймо про спасіння.

От перед нами Новий рік, цей час, це немовби наступна сторінка великої книги нашого життя. Вона є ще чистою та незаплямованою. Це рік нових сподівань і різних планів, бо інакше не буде цікавим наше життя. Кожний рік є характерний по-своєму, що ставить перед нами нові цілі.

Незаперечною правдою є одне: проминають роки, а з ними і наше життя. Якщо все так швидко проминає, то людина повинна ставити собі запитання: “А що далі? Що буде зі мною, де опиниться моя душа після смерті?” Це актуальні запитання, на які ми повинні дати відповідь.

Коли людина знаходиться у клопотах життєвих, все інше відкладає в сторону, відкладає на пізніше, але при цьому забуває про основне, а, власне, про те, що дні життя кожного з нас є порахованими Господом Богом. Не знаємо ні дня, ні години, коли Господь покличе нас дати звіт за прожите життя.

Тож, дорогі у Христі, не забуваймо, що ми є подорожніми та гостями в цьому світі, як і наші предки, а тому повинні належно приготуватися до майбутнього життя. Чи ж готові ми сьогодні до цього?

Ми не знаємо, коли настане цей час, тому готуймося зустріти цю важливу хвилю із запаленим світильником віри у Господа Бога і синівською любов’ю до Нього та віримо, що Господь не залишить нас на цій нелегкій дорозі, але буде допомагати нам долати всі труднощі, щоб увійти до Свого Небесного Царства.

 

29 грудня 2019 року Божого. Неділя святих праотців, Різдвяний піст

 

Неділя святих праотців встановлена Православною Церквою на честь святих праведників Старого Завіту, в передостанню неділю перед Різдвом Христовим.

Цього дня Церква вшановує сонм святих праотців – праведників, які жили у старозавітну епоху і спасалися вірою в Месію-Спасителя. Спомин про святих праотців передує зустрічі великого свята Різдва Христового, коли здійснилося очікуване ними пришестя Христа.

Нині, вірні, звершуючи пам’ять праотців, оспіваймо Христа Спасителя, що прославив їх серед усіх народів і через них як Вседержитель показав явні чудеса, жезл сили — єдину безневісну, Діву чисту, Марію, з Якої вийшла квітка — Христос; Вона виростила нам Життя, і невичерпну споживу, і спасіння вічне.

Ти, Владико, що визволив святих юнаків від вогню, і від пащ левів — Даниїла, що благословив Авраама, й Ісаака — раба Твого, і його сина Якова, благозволив бути з нами від сімені їхнього, щоб спасти тих, хто спокусився, — праотців наших — хрестом Твоїм і воскресінням; і, розірвавши кайдани смерти, Ти воскресиш усіх від віку спочилих, що поклоняються Тобі, Христу — Царю віків.

Юнаки Божі ходили в Халдеї посеред вогню, радіючи, будучи зрошеними росою Духа, таємниче цим прообразувавши Тройцю і втілення Христове, і як премудрі погасили силу вогняну; Даниїл же праведний став приборкувачем левів. Їхніми молитвами, Спасе, ставши Людиною, визволи і нас від невгасимого і вічного вогню і сподоби нас Царства Твого.

Як у росі, перебуваючи у вогняному полум’ї печі, святі вірні юнаки таємниче передживонаписали від Діви Твоє пришестя, неопалимо засяявши нам; Даниїл же, праведний і серед пророків дивний, ясно засвідчив про Твоє Божественне друге пришестя; він говорить: бачив, як ставляться престоли, і Суддя сідає, і вогняна ріка тече; від неї ж визволи нас, Владико Христе, їхніми молитвами.


Святі угодники Божі моліть Бога про нас.

 

22 грудня 2019 року Божого. Неділя, Різдвяний піст. Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці

Пророчиці Анни, матері пророка Самуїла (1100 до Р.Х.), свт. Софронія, архиєпископа Кіпрського (VI), прп. Стефана Новосіятеля (912).

 

 

 

Цього дня Свята Церква молитовно згадує зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці та вшановує ікону Божої Матері "Несподівана Радість".

 

Свята Анна, мати Пресвятої Богородиці, була молодшою донькою священика Матфана з Вифлеєма. Вона вийшла заміж за святого Іоакима (пам'ять їх відзначається 9 вересня), який був родом з Галії. Довго свята Анна була безплідною, але після 20 років, завдяки гарячим молитвам святого подружжя, Ангел Господній сповістив їм про Зачаття Доньки, Яку благословить весь рід людський. Зачаття святої Анни відбулося в Єрусалимі, де і народилася Пресвята Діва Марія.

Ікона Божої Матері «Несподівана Радість», зображується так: у кімнаті, вгорі ікона Божої Матері, а внизу біля неї чоловік, що уклінно молиться. Передання про зцілення одного чоловіка від плотської пристрасті через цю святу ікону описане в книзі святителя Димитрія Ростовського «Руно Окроплене». Чоловік молився за звичкою перед образом Пречистої і раптом побачив, що зображення ожило, рани Господа Ісуса розкрилися і почали кровоточити. У страху він вигукнув: «О Владичице, хто це зробив?» На що Богородиця відповіла: «Ти і інші грішники гріхами своїми знову розпинаєте Сина Мого». Тоді тільки розкрилася перед ним безодня його гріхопадіння, довго благав він в сльозах Богородицю і Спасителя про помилування. І, незабаром, була дана йому несподівана ним вже радість прощення і відпущення гріхів.

Свята праведна Анно, моли Бога про нас!

 

 

Свята пророчиця Анна, мати пророка Самуїла. Вона довго не мала дітей і багато скорбот перетерпіла через неплідність. Нарешті, за молитвами її, дарований був їй від господа син, якого вона назвала Самуїл, що означає "випрошений від Бога". Жила пророчиця Анна за 1100 років до Різдва Христового.

Святитель Софроній, архієпископ Кіпрський прославився добродітельним життям, любов`ю до бідності та суворим стриманням, за що був удостоєний від Господа дару чудотворства. Жив святитель у VI ст.

Праведний Стефан Новосіятель. Син благочестивого Константинопольського пресвітера Захарії, він з юних літ служив Господу при клірі Великої Константинопольської Церкви, перебуваючи у пості і молитві. Після смерті батька преподобний Стефан вів затворницьке життя і так прославився подвигами, що удостоївся видіння святого апостола Петра и святого Антипи. Помер праведний у 912 р. Новосіятелем його називають за високі подвиги, що уподібнили святого до древніх угодників, що просіяли "у стриманні і всілякій добродєтєлі".

19 грудня 2019 року Божого. Четвер, Різдвяний піст. Святителя Миколая, архиєпископа Мир Лiкiйських, чудотворця (бл. 345)

 

 

Святитель Миколай, архиєпископ Мир Лікійських, чудотворець (близько 345) народився в другій половині ІІІ століття в місті Патари, області Лікії у Малій Азії. Батьки його Феофан і Нонна були із шляхетського роду і вельми заможні, що не заважало їм бути благочестивими християнами, милосердними до бідних і ревними до Бога.

До глибокої старості вони не мали дітей; в безнастанній гарячій молитві вони просили Всевишнього дати їм сина, обіцяючи присвятити його служінню Богу. Молитва їх була почута: Господь дарував їм сина, який при святому хрещенні отримав ім'я Миколай, що означає по-грецьки - «перемагає народ».

Вже в перші дні свого дитинства святитель Миколай показав, що він призначений на особливе служіння Господу. Зберігся переказ, що під час хрещення, коли обряд був дуже тривалим, він, ніким не підтримуваний, простояв у купелі протягом трьох годин. З перших же днів святитель Миколай почав суворе подвижницьке життя, якому залишився вірним до гробу.

Ця незвичайна поведінка дитини показала батькам, що він стане великим Угодником Божим, тому вони звернули особливу увагу на його виховання і постаралися, перш за все навіяти синові істини християнства і направити його на праведне життя. Отрок незабаром, завдяки багатим обдаруванням, керований Святим Духом, збагнув книжкову премудрість.

Досягаючи успіхів у вченні, отрок Миколай досягав успіхів також і в благочестивому житті. Його не займали порожні розмови однолітків: заразливий приклад товариства, що веде до чого-небудь лихого, йому був чужий.

Уникаючи суєтних гріховних розваг, отрок Миколай відрізнявся зразковою чистотою і уникав будь-яких нечистих помислів. Майже весь час він проводив у читанні Святого Письма, в подвигах посту і молитви. До храму Божого плекав таку любов, що проводив там іноді цілі дні і ночі в богомисленній молитві і читанні божественних книг.

Благочестиве життя юного Миколая скоро стало відоме всім жителям міста Патари. Єпископом в цьому місті був його дядько, на ім'я теж Миколай. Помітивши, що племінник виділяється серед інших молодих людей чеснотами і суворим подвижницьким життям, він став умовляти батьків віддати його на служіння Господу. Вони охоче погодилися, тому що ще перед народженням сина дали таку обітницю. Дядько єпископ висвятив його в пресвітера.

При вчиненні над святителем Миколаєм Таїнства священства, єпископ, повний Духа Святого, пророче передбачив народу велике майбутнє Угодника Божого: «Ось, браття, я бачу нове сонце, що сходить над кінцями землі, яке з'явиться розрадою для всіх сумних. Блаженне те стадо, яке удостоїться мати такого пастиря! Добре він буде пасти душі заблуканих, доглядаючи їх на пасовищі благочестя; і всім, що знаходиться в бідах, з'явиться теплим помічником!»

Прийнявши сан священика, святитель Миколай став проводити ще більш суворе подвижницьке життя. З глибоким смиренням він здійснював свої духовні подвиги наодинці. Але Промислом Божим завгодно було, щоб добродійне життя святителя направляло і інших на шлях істини.

Дядько єпископ відправився до Палестини, а управління своєю єпархією доручив своєму племіннику пресвітеру. Він всією душею віддався виконанню многотрудних обов'язків єпископського управління. Багато добра зробив він своєї пастви, проявляючи широку благодійність. До того часу батьки його померли, залишивши йому багату спадщину, яку все він вжив на надання допомоги незаможним. Наступний випадок свідчить, до того ж, про його надзвичайне смирення. У Патарі жив один бідний чоловік, у якого було три дочки красуні. Він був настільки бідний, що немав посагу щоб видати заміж своїх дочок. До чого може довести потреба людини, недостатньо перейнятої християнською свідомістю!

Нещасного батька потреба призвела до жахливої думки - пожертвувати честю своїх дочок і з їх краси витягти кошти, необхідні для їх приданого.

Але, на щастя, в їхньому місті був добрий пастир, святитель Миколай, котрий пильно стежив за потребами своєї пастви. Отримавши від Господа одкровення про злочинний намір батька, він вирішив позбавити його від тілесних злиднів, щоб тим самим врятувати його сімейство від духовної загибелі. Він задумав надати благодіяння так, щоб ніхто не знав про нього, як про благодійника, не знав навіть той, кому він зробив добро.

Узявши великий вузол із золотом, опівночі, коли всі спали і не могли його бачити, він підійшов до хатини нещасного батька і через вікно кинув всередину золото, а сам поспішно повернувся додому. На ранок батько знайшов золото, але не міг відати, хто був його таємним благодійником. Вирішивши, що Сам Промисел Божий послав йому цю допомогу, він подякував Господу і незабаром зміг видати заміж старшу дочку.

Святитель Миколай, коли побачив, що його благодіяння принесло належний плід, вирішив довести його до кінця. В одну з таких ночей він також таємно кинув через вікно в хатину бідняка другий мішок із золотом.

Батько незабаром видав заміж і другу дочку, твердо сподіваючись, що Господь таким же чином надасть милість і третій дочці. Але він вирішив будь-що-будь дізнатися про свого таємного благодійника і гідно подякувати йому. Для цього він не спав ночей, вичікуючи його приходу.

Не довго йому довелося чекати: скоро прийшов і втретє добрий пастир Христовий. Почувши дзвін вузлика з золотом, батько поспішно вийшов з дому і наздогнав свого таємного благодійника. Довідавшись, що це святитель Миколай, він упав до його ніг, цілував їх і дякував йому як визволителю від духовної загибелі.

 

Святителю - чудотворче, святий отче Миколаю, моли Бога про нас.

Яндекс.Метрика