narrow default width wide

Breadcrumbs

26 квітня 2021 року Божого. Початок Страсної седмиці

Страница 142 — Улюблена сторінка багатьох жінок

 

 

У Великі Понеділок, Вівторок і Середу відбуваються богослужіння, включаючи Літургію Передосвячених Дарів, що майже не відрізняються від буденних служб Чотиридесятниці.

Тропар один для перших трьох днів: «Ось Жених гряде опівночі», – закликає християн у духовному пильнуванні зустріти Спасителя, що йде на страждання й смерть. Пісні трьох перших днів Страсної Седмиці містять згадування подій, що відбулися в останні дні перед Страстями Спасителя.

У Великий Понеділок згадується проклін безплідної смоківниці, що росте на шляху до Єрусалимського Храму, а також Йосип Прекрасний, проданий братами в єгипетське рабство.

У Великий Вівторок – притча Христова про десять дів. У Велику Середу – помазання блудницею миром ніг Ісуса Христа і зрада Іуди. Читання символічно зображують дії Ісуса Христа, що вчить у Храмі в останні дні перед стражданнями.

Читання Євангелій у монастирях заповнювало собою майже весь день, між утренею, що кінчається на світанку, і до початку вечірні.

У Велику Середу відбувається остання в році Літургія Передосвячених Дарів і після її закінчення останній раз читається молитва преподобного Єфрема Сирина. Останній раз у цей день читаються і кафізми — до вечора Світлої суботи.

Велика середа – день віддання Ісуса на страждання і смерть. У цей день згадується євангельська подія: коли рада первосвящеників і книжників вже вирішила взяти Христа і вбити Його, в селищі Віфанія у домі Симона прокаженого, де зупинився в ніч на середу Ісус, одна «грішниця» вилила дорогоцінне миро на Його голову. Тут же в душі Юди народився намір видати беззаконній раді Вчителя. Тому в церковній службі в середу прославляється «грішниця» і засуджується зрада Юди.

 

25 квітня 2021 року Божого. Вербна неділя. Вхід Господній у Єрусалим

 

 

«Радій від радості дочко Сиону, торжествуй, дочко Єрусалима: ось Цар твій гряде до тебе, праведний, Який спасає, лагідний, Який сидить на ослиці і на молодому ослі, сині ослиці» (Зах. 9. 9).

 

Цими словами пророк Захарія за 500 років до Різдва Христового передрік торжественний вхід в Єрусалим Господа Ісуса Христа – подію, яка сьогодні вшановується нами.

Свято Входу Господнього в Єрусалим, яке ми святкуємо за тиждень до Світлого Христового Воскресіння, Пасхи Христової, це – свято Божественного торжества.

В цей день все місто Єрусалим заворушилось – повіствує нам євангеліст Матфей, народ поспішав назустріч Христу, який прямував в Єрусалим. Люди розстеляли свій одяг на дорозі, різали гілки з дерев і стелили, виголошуючи: "Осанна Синові Давидовому! Благословен Грядущий в ім'я Господнє! Осанна у вишніх!”. Наступило незвичайне просвітлення. Здавалося, весь народ Єрусалимський впізнав у Ньому Христа й Бога, Який творить чудеса, воскрешає мертвих. Народ тріумфував.

Хвилини такого прозріння яке відбулося у єрусалимлян незадовго до Христової Пасхи, бувають і в кожного із нас. Раптом усе стає таким зрозумілим - і буття Боже, і безсмертя людської душі... Що ж може викликати таке почуття, таке високе прозріння і просвітлення? - Краса Божественного Всесвіту, мудрість і закономірність у всьому, успіх чи невдача, радість чи горе, щастя чи нещастя?

 

4 Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся!

5 Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько!

6 Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою.

7 І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі.

8 Наостанку, брати, усе, що лиш правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи щобудь похвальне, - про те думайте!

9 Чого ви навчилися, що прийняли, що почули та бачили в мені - те чиніте, і Бог миру буде з вами.

З послання до Филип`ян

 

На темному небосхилі нашої свідомості, яку так часто покривають хмари житейської суєти і дріб'язкових турбот, наступає раптом прояснення, і людина співає "Осанна".

Єрусалимський радіючий народ, який сьогодні виголошує Христу: "Осанна! Благословен, Хто йде в ім'я Господнє, Цар Ізраїлів!", вже через кілька днів буде кричати: "Розіпни, розіпни Його!". Це ж, на жаль, відбувається і з нами. Змінюється швидко наш настрій, а з ним втрачається й просвітлення. Єрусалимляни швидко забули радісне "осанна" й почали вимагати смерті Невинного. Ще чути вигуки вітання і радісного "осанна", а Юда задумує зрадити Христа, продати свого Вчителя.

Своїми гріхами і беззаконнями, неправдою і нечистотою люди кожен раз зраджують Бога і вимагають Його нових страждань і нового розп'яття.

Зустрічаючи нині вірою, серцем і душею грядущого на закоління Божественного Агнця, пам'ятаймо, що в наших серцях живе "осанна", даймо можливість розвиватися цьому стану на славу Божу і для нашого спасіння. Коли ж нас мучить лють, роздратування, заздрість, зневіра чи туга, - згадаймо, що в Христі наше просвітлення і напоумлення.

Свято Входу Господнього в Єрусалим це свято торжества і радості, але ж це і початок Страстей Господніх, початок того великого нерозуміння людського, неповинною жертвою якого став Господь наш Ісус Христос. Жителі Єрусалиму хотіли бачити в Ньому земного Царя і Владику, але Його царство і володарювання – нескінченне, навічно, для всіх народів і поколінь. Вони хотіли бачити в Ньому визволителя Ізраїля, а Він прийшов звільнити весь світ від гріха й смерті. Він - сама вічність. Він іде через віки, творить велике й божественне Благо людині, яка осягне це і стає спадкоємцем Христових дарів.

Погано тому, хто не сприймає цього, хто далекий від того, бо той сам себе робить убогим.

Дитяча невинність, вказуючи на яку Христос говорив: "Таких є Царство небесне", зачарована його Божественною красою посилає йому щиру хвалу: "Осанна синові Давидовому...". Будемо ж і ми подібні на цих дітей сьогодні і завтра і завжди.

Христа, який входив в Єрусалим, люди зустрічали з пальмовими гілками як царя і переможця, що вертався з перемогою, перемогою над смертю. Їх зрізали з дерев і кидали до ніг Господа, постилаючи своїм одягом.

Пізніше утвердилася традиція цього дня з гілками верби приходити до храму. Тому і неділя ця стала називатися Вербною неділею. На Русі пальми ніколи не росли, і люди замість пальмових гілок приносили до храму вербу – дерево, яке раніше від інших прокидається після зимового сну. Після Вербної неділі починається Страсний тиждень – останній підготовчий до свята Пасхи.

Народ Ізраїльський хотів бачити свого Месію в силі і славі. Тож Ісус Христос воскресенням Лазаря і своїм тріумфальним в'їздом до Єрусалима довів свою силу і славу. Прилюдно показав, що Він не тільки пан живої й мертвої природи, але й пан людських сердець. Такого тріюмфального походу Єрусалим уже давно не бачив. Це підкреслює святий євангелист Матфей: "І коли Він увійшов у Єрусалим, заметушилося усе місто, питаючи: "Хто це такий?" Народ же казав: "Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї" (21, 10-11).

Пройдемо ж і ми зі смиренням і сокрушенним серцем за Ісусом Христом через ці дні і події страстей Господніх, що наступають. Співстраждатимемо Людині і Богу під час Його Хресної дороги. Нехай беруть в цьому участь наш розум, наше серце, наша душа, бо співчуття, спільне розп'яття і смерть з Христом, обов'язково приведуть до воскресіння з Ним.

 

Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.


24 квітня 2021 року Божого. Лазарева субота, Великий піст. Воскресіння правденого Лазаря

 

 

Праведний Лазар, брат Марфи та Марії, жив у Віфанії, неподалік від Єрусалиму. Христос часто відвідував будинок Лазаря, якого дуже любив та називав його Своїм другом (Ін. 11:3; 11:11).


Коли Лазар захворів, сестри послали до Ісуса Христа. Але Він не прийшов, сказавши, що «ця хвороба не на смерть, а на славу Божу». Минуло два дні. Христос повідомив учням, що Лазар помер. І вирушив до Віфанії.

Марфа зустріла Ісуса і сказала Йому: «Господи, якби Ти був тут, не вмер би брат мій. Але й тепер знаю, чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі». Господь відповів їй: «Воскресне брат твій». Марія теж убивалася і також говорила: «Господи, якби ти був тут, не вмер би брат мій». Бачачи їхній сум, Христос Сам розплакався. Що викликало неабияке здивування в народу.

Коли Ісус підійшов до печери, де був похований Лазар, то повелів відвалити камінь від входу. Марфа нагадала Йому: «Господи! Уже смердить, тому що чотири дні, як він у гробі».

Та Христос звів очі до неба і, помолившись, голосно скликнув: «Лазарю, вийди!» Цього можна було і не робити. Але Господь показав цим силу молитви. Померлий вийшов із труни, оповитий по руках і ногах саваном, обличчя його було зав'язане хусткою…

Мабуть, це було найбільш відоме воскресіння, яке здійснив Христос. Багато хто з іудеїв, що бачили чудо, увірували. Це було останньою краплею для первосвящеників та фарисеїв. Вони приймають остаточне рішення – вбити Ісуса Христа.

 

"Голос Твій, Господи, знищив царство аду, слово Твоєї влади піднесло з гробу чотириденного. І став Лазар прообразом спасенним воскресення... "


19 квітня 2021 року Божого.

 

Звернення Священного Синоду Православної Церкви України з приводу ескалації російської агресії проти України

 

Дорогі брати і сестри, український народе та люди доброї волі усього світу!


Владоможці Росії та їхні послідовники!


Численні достовірні повідомлення підтверджують найбільше з часу початку неоголошеної війни Росії проти України в 2014 р. скупчення біля наших кордонів військ РФ. Перша і очевидна мета такого скупчення – залякування Кремлем українського суспільства, тиск на нашу державу і на союзників України у вільному світі з метою досягнення власних інтересів.

Ми не боїмося! – наша відповідь на цей черговий агресивний намір російської влади. «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» – не просто речення з Гімну України. Це переконання – одна з ключових рис української політичної нації, виплекана від часів княжої Київської держави, утверджена у визвольних змаганнях козацької доби та ХХ століття. Ми не потребуємо і не прагнемо чужого, український народ бажає жити у мирі та порозумінні з усіма, в першу чергу – з нашими історичними сусідами. Але ми не дозволимо знову накинути на нашу шию імперське ярмо, від якого український народ звільнився три десятиліття тому!

Не раз дотепер від імені помісної Української Православної Церкви ми застерігали владу Російської Федерації і змушені нагадати знову: ваші злочинні наміри відомі Богові, ви не матимете в них успіху, як сказано: «Задумуйте задуми, але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться: бо з нами Бог!» (Іс. 8: 10). Зброя, яку ви беззаконно спрямовуєте проти нас, меч, піднятий вами проти України – обернеться гнівом Божим на ваші голови! Бо сказано: «Всі, хто візьме меч, від меча і загинуть» (Мф. 26: 52).

Тож доки ще не прийшло на вас остаточне покарання за невинно пролиту кров – зупиніться, покайтеся, загладьте свою провину припиненням війни та згодою на справедливий мир.

Застерігаємо також військовослужбовців Росії, усіх офіційних і таємних найманців Кремля – не беріть участь у злочинах ваших начальників. Зверніть увагу на слова Писання: «Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне» (Гал. 6: 7). А хто сіє вітер, той пожне бурю (див. Ос. 8: 7). Це також стосується й тих, хто в Україні очікує на «прихід Путіна». Доля Юди Іскаріота нехай буде для вас застереженням – не ставайте на шлях зради і прислужництва ворогу.

Звертаємося до всіх наших вірних та до людей доброї волі із закликом продовжити молитву про справедливий мир для України. Щодня ми підносимо в храмах прохання про захист Божий від нашестя чужинців, про допомогу нашим воїнам, які оберігають рідну землю, про визволення поневолених. Дотепер ми бачили не раз милість Господню до українського народу – віримо, що і у нинішніх випробуваннях Бог не залишить нас беззахисними проти агресії ворога.

Ми вдячні всім нашим союзникам, країнам вільного світу, які одноголосно засвідчують підтримку України в цих складних обставинах і закликають владу Росії зупинити ескалацію агресії. Як золото випробовується вогнем і очищується від бруду, так дружба, відданість принципам миру і демократії – засвідчуються готовністю боронити їх. Свобода і мир для України – це мир і безпека для Європи та світу. І це наріжний камінь для кращого майбутнього для самої Росії, коли вона, раніше чи пізніше, усвідомить згубність обраного тепер авторитарного шляху відбудови «імперії зла».


Дорогі брати і сестри!


Молімося в дні випробувань і просімо у Господа за богослужіннями у храмах та у домашній молитві захисту для України. І нехай натхненням для нас будуть слова Псалма 34-го: «Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене. Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені. Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння». Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене. Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх. Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх. Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї. […] Душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього. […] Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене. […] Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене. І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!» (Пс. 34: 1-7, 9, 22, 26-27).

Закликаємо на всіх, хто оберігає мир і бореться проти зла, на Україну і український народ Боже благословення!


Митрополит Київський і всієї України ЕПІФАНІЙ
Митрополит Львівський МАКАРІЙ
Митрополит Вінницький і Барський СИМЕОН
Митрополит Миколаївський і Богоявленський ВОЛОДИМИР
Митрополит Івано-Франківський і Галицький ІОАСАФ
Митрополит Луцький і Волинський МИХАЇЛ
Архієпископ Дрогобицький і Самбірський ЯКІВ
Архієпископ Житомирський і Поліський ВОЛОДИМИР
Архієпископ Харківський і Ізюмський АФАНАСІЙ
Єпископ Володимир-Волинський і Турійський МАТФЕЙ
Єпископ Харківський і Богодухівський МИТРОФАН
Єпископ Одеський і Балтський ПАВЛО


———————————————————————————————

 

 

Обращение Священного Синода Православной Церкви Украины по поводу эскалации российской агрессии против Украины


Дорогие братья и сестры, украинский народ и люди доброй воли всего мира!


Правители России и их последователи!


Многочисленные достоверные сообщения подтверждают самое большое с момента начала необъявленной войны России против Украины в 2014 г. скопление у наших границ войск РФ. Первая и очевидная цель такого скопления – запугивание Кремлем украинского общества, давление на наше государство и на союзников Украины в свободном мире с целью достижения собственных интересов.

Мы не боимся! – наш ответ на это очередное агрессивное намерение российских властей. «Душу и тело мы положим за нашу свободу» – не просто слова из Гимна Украины. Это убеждение – одна из ключевых черт украинской политической нации, воспитанная со времен княжеской Киевской державы, утверждённая в освободительной борьбе времён казачества и в ХХ веке. Мы не требуем чужого и не стремимся им обладать, украинский народ желает жить в мире и согласии со всеми, в первую очередь – с нашими историческими соседями. Но мы не позволим снова накинуть на нашу шею имперское ярмо, от которого украинский народ освободился три десятилетия назад!

Не раз до сих пор от имени поместной Украинской Православной Церкви мы предостерегали власти Российской Федерации и вынуждены напомнить снова: ваши преступные намерения известны Богу, вы не будете иметь в них успеха, как сказано: «Замышляйте замыслы, но они рушатся; говорите слово, но оно не состоится: ибо с нами Бог!» (Ис. 8:10). Оружие, которое вы беззаконно направляете против нас, меч, поднятый вами против Украины – обернётся гневом Божьим на ваши головы! Ибо сказано: «Все, взявшие меч, мечом погибнут» (Мф. 26:52).

Поэтому пока еще не пришло на вас окончательное наказание за невинно пролитую кровь – остановитесь, покайтесь, загладьте свою вину прекращением войны и согласием на справедливый мир.

Предостерегаем также военнослужащих России, всех официальных и тайных наемников Кремля – ​​не принимайте участия в преступлениях ваших начальников. Обратите внимание на слова Писания: «Не обманывайтесь: Бог поругаем не бывает. Что посеет человек, то и пожнет» (Гал. 6: 7). А кто сеет ветер, тот пожнет бурю (см. Ос. 8: 7). Это также касается и тех, кто в Украине ожидает «прихода Путина». Судьба Иуды Искариота пусть будет для вас предостережением – не становитесь на путь предательства и прислужничества врагу.

Обращаемся ко всем нашим верным и к людям доброй воли с призывом продолжить молитву о справедливом мире для Украины. Ежедневно мы возносим в храмах прошение о защите Божий от нашествия иноплеменников, о помощи нашим воинам, которые оберегают родную землю, об освобождении пребывающих в пленении. До сих пор мы видели не раз милость Господа к украинскому народу – верим, что и в нынешних испытаниях Бог не оставит нас беззащитными против агрессии врага.

Мы благодарны всем нашим союзникам, странам свободного мира, единогласно свидетельствующим поддержку Украине в этих сложных обстоятельствах и призывающим власти России остановить эскалацию агрессии. Как золото испытывается огнем и очищается от грязи, так дружба, преданность принципам мира и демократии – подтверждаются готовностью защищать их. Свобода и мир для Украины – это мир и безопасность для Европы и всего мира. И это краеугольный камень для лучшего будущего самой России, когда она, рано или поздно, осознает пагубность выбранного теперь авторитарного пути восстановления «империи зла».

 

Дорогие братья и сестры!


Помолимся в дни испытаний и будем просить у Господа за богослужениями в храмах и в домашней молитве защиту для Украины. И пусть вдохновением для нас будут слова Псалма 34-го: «Вступись, Господи, в тяжбу с тяжущимися со мною, побори борющихся со мною; возьми щит и латы и восстань на помощь мне; обнажи меч, и прегради путь преследующим меня; скажи душе моей: «Я спасение твое!» Да постыдятся и посрамятся ищущие души моей; да обратятся назад и покроются бесчестием умышляющие мне зло; да будут они, как прах пред лицем ветра, и Ангел Господень да прогоняет их; да будет путь их темен и скользок, и Ангел Господень да преследует их, ибо они без вины скрыли для меня яму — сеть свою, без вины выкопали ее для души моей. […] А моя душа будет радоваться о Господе, будет веселиться о спасении от Него. […] Господи, не умолчи; Господи! не удаляйся от меня. […] Да постыдятся и посрамятся все, радующиеся моему несчастью; да облекутся в стыд и позор величающиеся надо мною. Да радуются и веселятся желающие правоты моей и говорят непрестанно: «да возвеличится Господь, желающий мира рабу Своему!» (Пс. 34: 1-7, 9, 22, 26-27).

Призываем на всех, кто защищает мир и борется против зла, на Украину и украинский народ Божье благословение!


Митрополит Киевский и всея Украины ЕПИФАНИЙ
Митрополит Львовский МАКАРИЙ
Митрополит Винницкий и Барский СИМЕОН
Митрополит Николаевский и Богоявленский ВЛАДИМИР
Митрополит Ивано-Франковский и Галицкий ИОАСАФ
Митрополит Луцкий и Волынский МИХАИЛ
Архиепископ Дрогобычский и Самборский ЯКОВ
Архиепископ Житомирский и Полесский ВЛАДИМИР
Архиепископ Харьковский и Изюмский АФАНАСИЙ
Епископ Владимир-Волынский и Турийский МАТФЕЙ
Епископ Харьковский и Богодуховский МИТРОФАН
Епископ Одесский и Балтский ПАВЕЛ

 

Першоджерело: сайт Православної Церкви України.


18 квітня 2021 року Божого. Неділя, Великий піст. Прп. Марії Єгипетської

 

 

Під час богослужінь Великого посту згадуються не тільки Євангельські події, пов’язані із земним життям, стражданням і хресною смертю Господа нашого Ісуса Христа, але кожного Великого посту християни духовно переживають ці події. Великий піст закликає нас до покаяння, його можна уподібнити з весняним дощем, який проникає в промерзлу землю, змиває нагромаджений бруд і оновляє її для цвітіння та плодоносіння. Глибокого почуття покаяння іноді важко досягти людям тому, що покаяння – наука, яка засвоюється життям.

Але кожний християнин з самого дитинства відчуває красу і тиху радість у покаянних великопісних піснеспівах. „Покаяння відкрий мені двері, Життєдавче”. Цей умильний піснеспів останній раз ми чуємо в суботу перед п’ятою неділею Великого посту, яка встановлена в пам’ять преподобної Марії Єгипетської. Життя святої є прикладом істинного покаяння і милосердя Божого.

У V ст. в єгипетському місті Олександрії жила симпатична дівчина Марія. В 12 років вона покидає батьківський дім і 17 років проводить своє життя гріховно. І здавалось би, що вже не було надії повернення на шлях християнського життя… Але Милосердний Господь не хоче смерті грішників, і Своєю премудрістю навернув Марію до спасіння. Для задоволення своїх гріховних звичок Марія сіла на корабель, який прямував з паломниками в Єрусалим на свято Воздвиження Христа Господнього.

Під час подорожі і в Єрусалимі вона продовжувала грішити. В день свята Воздвиження Марія разом з народом йде в храм, щоб приложитися до Хреста Господнього. Але невидима сила зупинила її. Прикладаючи зусилля, Марія знову і знову не може увійти у храм. Світло правди Божої освітило її розум і серце. Зрозуміла, що грішним є розпусне життя, і гріхи її не впускають у храм. Піднявши очі Марія побачила ікону Божої Матері. Слізно почала благати Пресвяту Богородицю, щоб дозволила їй увійти у храм: „О, Мати Божа! Дозволь мені підійти і поклонитися Животворящему Христу, і я більше не буду грішити”. Марія спокійно увійшла в храм, ніщо її більше не відштовхувало. Поклонилася Святому Хресту. Вийшовши з храму, дякувала Матері Божій за отриману благодать і відчуття покаяння, і просила поради куди прямувати далі. Почула тихий голос: „Йди за Йордан і там знайдеш спокій”. Марія повірила, що невидимий голос стосується саме її, і плачучи сказала: „Владичице Богородице, не покидай мене”. Марія назавжди залишає безсоромне життя.

Якийсь перехожий, побачивши її сльози, дав три срібні монети. На них вона купила три хлібини і в продавця дізналася дорогу, яка веде на Йордан. Пішла до ріки Йордан. Сонце вже заходило, коли Марія дійшла до храму в честь Святого Іоана Хрестителя на березі ріки. Там вона відпочила, вмилася в річці. Наступного дня причастилася в храмі, поїла хліба. Того ж дня човном переправилася на другий беріг ріки і пішла за повелінням Богородиці далеко-далеко в пустиню. Сорок сім років ніхто нічого не чув про Марію і не бачив її страждань, молитовного подвигу і молитви за весь світ. На березі Йордану був древній монастир. За повелінням ангела до нього прийшов з іншого монастиря благочестивий старець Зосима, який давно мріяв знайти святих людей, благочестивих подвижників, які навчили б його, як досягти духовної досконалості. В цьому монастирі був звичай: в першу неділю Великого посту ігумен служив Літургію, всі причащалися і йшли в пустиню, кожен окремо, проводячи час в молитвах і пості аж до Вербної неділі. Старець Зосима також пішов в пустиню. Двадцять днів він пройшов пустинею і нікого не зустрів. Одного разу, коли він молився здалося йому, що бачить постать, яка нагадує тінь людини, опалену сонцем, біле волосся спадало на плечі і без одягу. Старець хотів підійти, але вона почала втікати і він ніяк не міг наздогнати її. Старець Зосима слізно почав просити: ”Чому ти втікаєш від мене, грішного старця? Зачекай, помолись за мене і дай мені благословення.” Почувся голос: „Прости мене, отче Зосиме, що не можу стати перед тобою, бо я жінка, і як бачиш нічим не прикрита. Та й не я, а ти мене благословляти маєш, бо ти священик. Дай мені щось, щоб я прикрилася”. Здивований тим, що невідома йому пустинниця назвала його ім’я, старець дав їй свій верхній одяг. Вона почала молитися і піднялась у повітрі. Старця Зосиму охопив страх і він подумав, що то не жінка, а дух. Але вона сказала: „Я не дух, а грішна жінка, очищена таїнством Хрещення”. Тоді вона дозволила підійти ближче. Старець Зосима почав слізно благати подвижницю, щоб вона розповіла йому про своє життя.

Довго розмовляли, довго розказувала йому Марія, не називаючи свого імені, про своє життя, про боротьбу зі спокусами і як, нарешті, знайшла мир душевний і радість у Господі. Прощаючись зі старцем, свята угодниця просила його не розповідати про неї нікому аж до її смерті і просила наступного року залишитися на весь Великий піст в монастирі і в Страсний четвер прийти на берег Йордану і причастити її. Минув рік. Старець Зосима, взявши святі дари, дійшов до Йордану. Довго чекав і нарешті побачив, що підійшла вона до ріки, перехрестила її і пішла по воді, як по суші. Поклонившись до ніг старця і смиренно помолившись, вона причастилась. Угодниця просила старця Зосиму прийти через рік на те місце, де вперше вони зустрілись.

Минув рік і старець виконав прохання Марії і прийшов у пустиню. Але побачив подвижницю неживою, зі складеними на грудях руками, але на піску виднілися написані нею слова: вона просила старця похоронити її, назвала своє ім’я – Марія і вказала день своєї смерті, цей самий день, коли старець Зосима причастив її рік назад. Як виконати волю преподобної, коли немає ніякого знаряддя в руках? Раптом старець побачив лева, який підійшов до святої і почав лизати їй ноги. Потім вирив лапами яму і тихо, наче ягня, пішов по пустині. Старець виконав волю преподобної, відспівав її, і пішов у свій монастир, прославляючи Христа. Там розповів братії, що чув і бачив про преподобну Марію. Всі дивувались, слухаючи про милосердя Боже, зі страхом, вірою і любов’ю встановили шанувати пам’ять преподобної Марії і день кончини 1 квітня за ст.ст. (14 квітня за н. ст.).

Розповідь про життя преподобної Марії монахи обителі Предтечі Господнього Іоана переказували один одному. Життя преподобної Марії Єгипетської було записано святим Софронієм, патріархом Єрусалимським. Подвиг преподобної Марії Єгипетської полягав в тому, що життя її до покаяння було гріховним, а після призвання через покаяння, піст і молитву вона досягнула святості. Християни проводячи гідно Великий піст пізнають серцем і душею торжество пасхальної радості. Преподобна Марія через свій духовний шлях пізнала торжество істинної віри, єднання з Христом і найбільшу радість в торжестві Воскресіння Христового.

 

Свята угодниця Божа Марія, моли Бога про нас.

 

Яндекс.Метрика