narrow default width wide

Breadcrumbs

11 лютого 2018 р.Б. Неділя м'ясопустна, про Страшний суд.

 

Свята Церква готуючи вірних до Великого посту, намагається подати нам певні дороговкази. Зовсім недавно ми чули в недільній Євангелії історію Закхея, який будучи поважним керівником і головою над митарями, перемінив своє життя одним лише бажанням – побачити Господа.

Іншим прикладом була притча про Митаря і Фарисея, де Христос засуджує пусте вихваляння, марний піст та життя на показ. І водночас Ісус звертає увагу на просту молитву людини, яка щиро кається і хоче прощення гріхів.

Притчу про Блудного сина, яку ми переживали минулої неділі, Ісус розповів для того, щоби показати Велике милосердя Бога до людини, яка навертається до Свого Творця.

Наступна неділя називається неділею М’ясопусною, або ще по-іншому – неділею про Страшний Суд.

М’ясопусна неділя – це вже останній день перед Великим постом, у якому ще споживається м’ясо. Звідси й назва цієї неділі – м’ясопуст, що значить відпущення, залишення м’яса. Але, звичайно, тут малися на увазі ті часи, коли перші християни дотримувалися посту дуже ретельно.

Неділя про Страшний Суд – це друга назва, бо цього дня читається святе Євангеліє, в якому Ісус Христос говорить про Страшний Суд та про вічну нагороду для праведних і вічну кару для грішних. Ісус сьогодні не бажає нас злякати чи стривожити, а всіляко взиває до кожного, хто бажає жити так, як велить Христос.

Світ не стоїть на місці. Життя пов’язане з часом, який невпинно минає. Кожна людина є свідома того, що прийде час, коли потрібно буде скласти звіт за час свого перебування на землі. Цей час настане тоді, коли прийде Син Чоловічий у всій своїй славі для того, щоби зібрати на суд всіх людей, які жили у всі часи на всій землі.

Дуже часто нам здається, що наші добрі діла залишаються непомітними, однак Господь збирає цей скарб на Небі.

Ісус Христос вчить нас, що добро і зло не будуть існувати разом вічно. Прийде час, коли Син Божий відокремить зло від добра, а праведників від грішників. Це і означає, що існуючий у світі порядок речей не буде вічним.

Суд Божий відбудеться незалежно від того, чи віримо ми в це, або не віримо. Як незнання закону у земному житті не звільняє злочинця від покарання, так і невіра у Суд Божий не означає, що ця людина не отримає за своїми злими вчинками. Перед всесвітнім потопом люди не вірили Ною, що прийде потоп. Але він прийшов у свій час, і все гріховне загинуло. Не можна не згадати також події, що сталися з містами Содомом і Гоморрою.

Невіруючих і злих людей Суд Божий страшить, а для тих, хто приніс правдиве покаяння у своїх гріхах, просячи у всемилостивого Бога прощення – радісним, бо звільняться від страждань та отримають вічне і блаженне життя.

Немає у світі людини, яка би не мала нагоди чинити добро. Кожного дня Господь подає можливості чинити справи милосердя, допомагати бідним, втішати хворих і знедолених. Тож, не втрачаймо жодної нагоди наблизитись до Царства Небесного, бо ж щойно чули Його Слово: «Усе, що Ви зробили одному з моїх братів найменших, ви мені зробили».

Тож, робімо добрі діла виконуючи заповіді Ісуса Христа.

 

4 лютого 2018 р.Б. Неділя про блудного сина.

 

Притча про блудного сина — одна з найвідоміших притч Ісуса Христа. Вона міститься в Євангелії від Луки 15:11-32.

Сюжет цієї притчі, на думку багатьох учених та богословів, у символічній формі ілюструє взаємовідносини між Богом та людьми.

У чоловіка одного було два сини. І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе та й подався до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати. І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

Тоді він спам'ятався та сказав: «Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе... Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...» І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм... А батько рабам своїм каже: «Принесіть негайно одежу найкращу і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!» І почали веселитись вони. А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.

І покликав одного зо слуг та й спитав: «Що це таке?» А той каже йому: «То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бо ж здоровим його він прийняв». І розгнівався той і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. А той відповів і до батька сказав: «Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...»

І сказав він йому: «Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє! Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!».

 

28 січня 2018 р.Б. Неділя про митаря і фарисея.

 

 

Неділя Митаря і Фарисея одержала свою назву від притчі про митаря і фарисея, яку записав до Євангелія святий апостол і євангелист Лука у главі 18, 9-14, де Ісус Христос наводить дві протилежні постаті: покірного митаря і гордого фарисея. І на тих двох прикладах показує нам зло гордості і значення покори.

 

Ось притча ця про Митаря і Фарисея:

 

Два чоловіки прийшли до храму помолитися. Один був фарисей, а другий – митар.

Фарисей, ставши попереду, молився так: “Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю”.

А митар стояв у куточку. Він не смів навіть очей звести до неба; але, б’ючи себе в груди, говорив: “Боже, будь милостивий до мене, грішного!”

Ісус Христос сказав: “Кажу вам, що цей (митар) пішов до дому свого виправданий більше, ніж той (фарисей): бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться”.

 

Лк. 18, 9–14

 

Цією притчею, Господь застерігав нас, щоб ми не були гордими, не хвалилися, вважаючи себе праведними й кращими за інших, але щоб із смиренням, бачачи власні гріхи, каялися в них, нікого не осуджуючи, бо тільки смиренна людина підноситься душею до Бога.

Отже, свята Церква бажає, щоб і ми, наближаючись до Великого посту, готувалися до нього великою покорою та свідомістю нашої грішности, бо тільки тоді буде в нас добра воля до скрухи серця, посту й покути. Без покори нема навернення, нема жалю за гріхи й нема повороту до Бога.

Тож, віддали і знищ Господи гордість сердець наших та наблизь чесноту покори.

“Душе моя, співає церква на стихирах вечірні, — зрозумівши різницю між фарисеєм і митарем, зненавидь гордовитий голос першого, а наслідуй сокрушенну молитву другого і взивай: Боже, очисти мене грішного і помилуй мене”.

“Тікаймо від фарисеєвої хвальби, — сказано в кондаці, — і навчімося митаревої величі слів смиренних, і кличмо у покаянні: “Спасителю світу, очисти рабів Твоїх”.

20 січня 2018 р.Б. Собор святого Предтечі і Хрестителя Господнього.

 

 

На наступний день святого Богоявлення Собор чесного і славного пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Івана від початку Церква прийняла святкувати. Годилося-бо вшанувати святкуванням того, хто послужив божественного Хрещення таїнству, поклавши свою руку на голову Владики. Зразу-бо після хрещення Господнього Хреститель вшановується і піснями славиться соборно. Собор-бо говоримо, коли збираються люди в церкву на спів і славословлення Боже, на честь і похвалу вшанованого святом великого Івана Предтечі і Хрестителя. Такий же собор, який по всіх, що у вселенній, церквах відбувався і нині відбувається. Проте в особливий спосіб — у храмах, створених в ім'я Хрестителя, так, як колись у храмі його при Йордані, де ж Христа хрестив, і в Севастії, де ж Ірод його посік, і в Антіохії, де ж руку його праву святий євангелист Лука заніс, і в Царгороді, куди ту святу руку з Антіохії принесено і де найбільше собор той прославився, бо принесено руку в саме навечір'я святого Богоявлення, коли святиться вода. І вважалося тоді, що сам Хреститель прибув невидимо на освячення води.

Була ж радість велика царям і всьому народові, і з великим торжеством Собор Хрестителя після Богоявлення дня відзначали. Відзначаємо і ми радістю духовною Собор святого цього великого Івана, Предтечі і Хрестителя, звертаючись до нього, щоб спільно з нами молив за нас Владику Христа, аби були ми зібрані в Церкві торжествуючих, у храмі нерукотворному, вічному, на Небесах.

І щоб там святкуючих голос було чути, і щоб святкувати разом Богоявлення вічне, наповнюючись з ним баченням Лиця Божого, Який явленням Себе святим Своїм показується. І славити зі всіма небесними ликами Отця, і Сина, і Святого Духа навіки. Амінь.

 

19 січня 2018 р. Б. ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЄ. БОГОЯВЛЕННЯ.

 

 

Христос Хрещається! – у річці Йордані!

 

 

18 січня – Надвечір’я Богоявлення, час підготовки до великого свята Хрещення Господнього.

У народі свято це зветься Водохреща, або – Йордан, а день, який йому передує, відомий як «голодна кутя».

Традиція Хрещенського Святвечора дуже нагадує Різдвяний: так само православні дотримуються посту, вживаючи їжу з рослинним маслом лише після завершення ранкової служби Божої. Так само, як і перед Різдвом, готують і споживають кутю, цебто – варену пшеницю з маком, медом та горіхами, яка є головною складовою пісного столу.

У цій схожості – відлуння стародавніх часів, коли Різдво і Богоявлення святкувались в один день.

Важливо зауважити – саме споживання Святої води після відправи, а не поява зірки, і є часом, коли можна сідати за стіл.

Також зазвичай, повернувшись із церкви додому зі Святою водою, господар кропить нею ближніх та всі закутки своєї оселі. За численними спостереженнями, вода ця, або – Велика Агіасма, цебто – велика святиня, має цілющі властивості та захищає від впливу нечистої сили, тому християни з належною шаною зберігають цю воду та приймають її з великим благоговінням, як і належить святині.

Як оповідає про цю подію євангеліст Матфей, у 30-річному віці Господь наш Ісус Христос перед початком Своєї проповіді прийшов на річку Йордан, щоб прийняти Хрещення від пророка й Предтечі Іоанна Хрестителя.

Предтеча хрестив людей водою в покаяння, передрікаючи, що невдовзі прийде Той, Хто хреститиме Духом Святим. Побачивши Христа, Іоанн стримував Його, промовляючи: «Це мені треба хреститися від Тебе, і чи Ти приходиш до мене?» На що Господь відповів: «Облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду».

У ту саму мить, як Іісус занурився в Йорданські води та звершилося це священне Таїнство, небо розійшлося, Іоанн побачив Духа Божого, Котрий сходив, як голуб, на Христа, а також чутно було голос Бога Отця з неба: «Цей є Син мій возлюблений, у Якому Моє благовоління».

Хрещення Господнє, що святкуємо 19 січня є завершальним великим святом різдвяно-новорічного циклу.

Це свято збігається з Богоявленням, однак їх слід розрізняти.

В цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба. На згадку цієї події також 19 січня відзначається свято Богоявлення.

Також цей день знаменував явлення Христа народу і початок Його суспільного служіння та відкритої проповіді Євангелія.

Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби.

І не забуваймо: ми маємо отримати цього дня не лише посудину зі Святою водою, а Благодать Божу та передусім освятити власні тіла й душі. Зробити це можливо щирою молитвою і прийняттям причастя Святих Христових Таїн.

Величаємо Тебе Життєдавче Христе, що задля нас від Івана хрестився у водах йорданських.

 

Яндекс.Метрика