narrow default width wide

Breadcrumbs

1 серпня 2021 року Божого. Неділя. Святих Отців шести Вселенських Соборів

 

У Візантійській традиції святкується пам’ять святих отців шести Вселенських соборів, а саме: Нікейського І (325 р.), Константинопольського І (381 р.), Ефеського (431 р.), Халкидонського (451 р.), Константинопольського ІІ (553 р.) та Константинопольського ІІІ (680-681 рр.

Починаючи з IV століття, а саме з 313 року, коли християнство отримало статус законної релігії, почався бурхливий розвиток богословської думки і навчання. Виникли три відомі богословські школи: Олександрійська, Антіохійська і Едесского-Нібісійская. Однак свобода у віросповіданні дала грунт для появи перших єресей в християнській церкві. Для того щоб попередити помилкові вчення в церкві, скликалися собори. Таких Соборів було 7.

Перша єресь в християнській релігії (після надання їй законного статусу) з’явилася в Олександрії. У той час це місто було центром християнства на Сході. Один із священиків цього міста під ім’ям Арій, висунув єресь про те, що Ісус Христос - це не друга особа Святої Трійці, а тільки вище творіння Бога Отця, а отже, Христос має початок буття, що неприйнятно в християнстві. У зв’язку з цим був скликаний Перший Вселенський Собор, який проходив в 325 році. Собор засудив і відкинув єресь Арія. Для утвердження віри християн на цьому соборі були складені перші 7 членів Символа Віри.

Другий Вселенський Собор проходив у Константинополі в 381 році. Собор був скликаний з приводу нової єресі єпископа Македонія, який стверджував те ж саме, що і Арій, але тільки його твердження були про третю особу Бога-Трійці Святого Духа. Собор засудив цю єресь і постановив, що Святий Дух - це третя особа Святої Трійці і рівний Богу Отцю і Богу Сину. Також Символ Віри був доповнений ще п’ятьма членами, в яких містяться догмати про Святого Духа.

Третій Вселенський Собор проходив у місті Ефесс в 431 році. Скликався цей Собор проти несторіанської єресі. Несторій говорив, що Діва Марія народила не Богочоловіка, а звичайну людину, в яку Бог потім увійшов морально, подібно до того, як колись входив до пророків. Через це Несторій називав Богородицю христородицею. Ця єресь носить назву монофізитство. Собор засудив цю єресь і відкинув її. Також собор благословив співати Символ Віри у всіх храмах і суворо заборонив робити в ньому якісь зміни.

Четвертий Вселенський Собор, що проходив в 451 році, був дуже трагічним для християнства. Головним діянням собору стало засудження єресі Несторія, який стверджував, що Христос має тільки одне Божественне єство, а отже, у нього не було мук на хресті, і справа спокутування так і не відбулася. Собор відкинув цю єресь і сттвердив, що Ісус Христос – це всемогутній Бог (друга особа Трійці) та повноцінна людина, яка подібна до нас в усьому окрім гріха, а справу спокутування людства було звершено на хресті.
Одна трагічність цього Собору полягає в тому, що тоді відбувся перший християнський розкол. Ряд помісних церков (Вірменська, Сирійська, Коптська, Ефіопська) не визнали рішення цього собору і впали в розкол.

П’ятий Вселенський Собор відбувся в Константинополі в 553 році. На Четвертому Вселенському Соборі нічого не згадувалося про три твори, які склали послідовники Несторія. Після Четвертого Вселенського Собору послідовники Несторія, користуючись цими творами, звинувачували християн, що ті ухилилися в несторіанство. Собор знову засудив цю єресь і також засудив послідовників Несторія і твори, якими вони користувалися.

Шостий Вселенський Собор був скликаний у Константинополі в 680 році проти єретиків-монофелітів, які говорили, що у Ісуса Христа тільки одна Божественна воля, хоча і два єства. Собор засудив цю єресь і постановив, що у Ісуса дві волі: Божественна і людська.

Святкування це нагадує віруючим про важливість сформульованих на соборах догматів і про прийняті там основи церковної дисципліни, що лягло в основу канонічного права. Віровчення та юридичні питання – це два важелі, якими користуються сьогодні як всі православні Церкви Сходу.

Хоча протягом віків Церква була змушена внести у свою дисципліну певні зміни, це стосувалося радше букви законів, аніж їх духу, адже левова частина скарбниці Священного Передання Церкви міститься саме у вченні її Вселенських та Помісних Соборів.

“Препрославлений Ти, Христе Боже наш, що світила на землі – отців наших оснував Ти, і ними до істинної віри наставив нас, вельми милосердний, слава Тобі!”

28 липня 2021 року Божого. Вітання Вселенського Патріарха Варфоломія з 1033-ю річницею Хрещення Руси-України

Кирилл против Варфоломея. Как устроен правосланый мир Вселенской церкви и почему РПЦ воюет - новости Украины, Политика - LIGA.net

 

 

Блаженніший Митрополите Київський та всієї України у Христі Богові вельми любий та бажаний брате та співслужителю Смирення нашого, владико Епіфаніє, Ваше шановне Блаженство по-братськи у Господі обіймаємо та радісно вітаємо.

Голос Константинопольської Церкви-Матері відомий на благословеннім терéні Києва та на всій території України, оскільки цей голос – результат поєднання подиху та зішестя Пресвятого Духа під час хрещення та навернення у християнство блаженних предків Ваших нашими незабутніми Попередниками та Отцями, тому й відчуваю, що це мій непорушний обов’язок звернутися до Вас цього історичного, благословенного дня.

Цьогорічне відзначення річниці Хрещення Русі, однак, і для вас, і для нас сповнене передчуттям особистого спілкування та зустрічі, але й реальної єдності у Христі через Чашу Життя, оскільки ми плануємо візит у відповідь на щире як церковне, так і державне запрошення до Києва та до вашої резиденції, щоб побачити у безпосередній близькості, як побожний православний український народ благословляється та освячується, долучаючись до Тіла Господнього, без розділень та болючих станів нещодавнього минулого.

У зв’язку з цим, напередодні оголошеного священному кліру та християнській повноті України нашого візиту у серпні, до якого вже лишилося недовго, я звертаюся з посланням любові та єдності до всіх, оскільки чи вони знають про це, чи не знають, чи хочуть того, чи ні, – усі віруючі у Христа в Україні є плодом багатоплідного виноградника Константинопольської Церкви-Матері. Багато хто можливо неправильно тлумачать цей життєво необхідний та глибокий духовний зв’язок як начебто намір з нашого боку контролювати та маніпулювати внутрішнім життям Церкви України. Зовсім ні! Ми уділили частину від багатостраждального Тіла Церкви-Матері, щоб надати можливість народженим з її лона 1033 роки тому дітям зріло та відповідально, розсудливо, обачливо вирішувати питання щоденного церковного життя відповідно до своїх традицій, звичаїв та звичок, своєю мовою у межах державних кордонів України.

Така адміністративна незалежність жодним чином не означає, що ми не переймаємося чи відмовляємося від важкої духовної відповідальності, яку взяли на себе, коли принесли віру та просвітлення Вашим предкам. Ми відчуваємо цей міцний духовний зв’язок і ми зацікавлені великою мірою у поступі з Божої ласки усіх наших дітей по всьому всесвіту. Любов Церкви-Матері до своїх дітей по всіх усюдах є жертовною та виснажливою, але ніколи – удаваною, показною. Ми дарували вам істинну внутрішню церковну самостійність у вигляді Автокефалії і це не просто назва, оскільки ми бачили сльози багатьох героїв та святих побожного українського народу, які вздовж течій Дніпра діставалися до нас у прагненні здобути Помісну Церкву, позбавлену зовнішнього втручання, яке потроху-потроху змінювало мову та традиції, звісно і після створення нової незалежної та суверенної української держави.

Блаженніший брате, ми приходимо з великою любов’ю в нашому серці до всієї України без виключень. Істинна Мати ніколи не послаблює своєї любові, оскільки ніхто і ніщо не в змозі перешкодити Матері любити та жертвувати собою, незалежно від того чи люблять її діти її, чи ні. Якщо вони замість того, щоб веселитися та тішитися, засмутилися через те, що їхні брати, які були мертвими, ожили, що були вони пропалими і знайшлися (Лука, 15:32), то це ніяким чином не відлякує Церкву від того, щоб продовжувати зцілення подекуди гіркими ліками, але завжди керуючись не світськими критеріями та пануванням одного народу над іншим, але заради панування з Божої Волі Втіленої Мудрості, Любові та Миру на землі.

З цими думками вітаємо Ваше вельми бажане Блаженство, любих святих братів ієрархів та усіх, хто увійшов у двері Церкви і хто поза її дверима, та у надії на особисту зустріч та спілкування з Вами у безпосередній близькості міцно цілуємо через нашого посланця до Вас Високопреосвященного Митрополита Халкидонського владику Емануїла, відрядженого спеціально для того, щоб взяти участь разом з вами у святкуваннях, та підносимо молитви про щедру Милість триєдиного Бога, уславлюваного отцями нашими, до всієї України та її благородного народу.

 

 

26 липня 2021 року
Вашого Поважного Блаженства
Любий у Христі брат
Варфоломій Константинопольський

 

Першоджерело: офіційний сайт Православної Церкви України

 

28 липня 2021 року Божого. Середа. Рівноапостольного великого князя Володимира, у Святому Хрещенні Василія (1015). 1033 річниця хрещення Київської Русі

 

 

 

28 липня Православна церква вшановує пам'ять святого рівноапостольного князя Володимира.

Хоча Євангеліє Христове було проповідане в наших землях святим апостолом Андрієм ще в першому столітті нової ери, але волею Божою державною релігією християнство стало лише в Х столітті, під час правління святого князя Володимира.

Церква порівнює князя Володимира з апостолом Павлом. Обидва вони спочатку були ревними противниками Христа. Савл гонив християн. Князь Володимир був ідолопоклонником. Савл і Володимир були духовними сліпцями, бо вони не бачили істини Христової. Тому Господь послав обом сліпоту тілесну. Темрява розкрила їм духовні очі, щоб вони побачили Світло Христове.

Благодать Божа, а не щось інше, переродила і Савла, і Володимира. Савл став великим апостолом Павлом, який потрудився у проповіді Євангелія більше за всіх інших апостолів. Він проніс світло Христової віри від Сходу до Заходу Римської імперії. А князь Володимир Київську Русь, що кланялася могильним богам, зробив християнською.

Не випадково пізніше в одному із своїх послань апостол Павло написав такі слова Христа Спасителя: "Сила Моя в немочі виявляється".

До прийняття християнства і Савл, і Володимир були грішниками. Савл був серед убивць християн, а Володимир - великим сластолюбцем. Благодать Божа переродила їх: вона чорне зробила білим як сніг, а грішне - святим.

Тому ми шануємо нашого просвітителя - святого князя Володимира. Спасаючи свою душу і народ свій він привів до Христа. Апостол Павло бачив Христа, коли Він явився йому на дорозі до Дамаска, а князь Володимир не бачив нашого Спасителя, тому Господь залучив його до блаженних. Адже Він сказав: "Блаженні ті, що не бачили Мене і увірували".

Там, де йде боротьба між добром і злом, там, де вирують пристрасті, де християнство стикається з язичництвом, там, де боротьба стає трагічною і страшною, - Господь завжди посилає людину мужню, яка приводить свій народ до Бога. Подвиг святого великого князя Володимира свята Церква порівнює з трудами апостолів, з цієї причини називає його рівноапостольним.

Апостол Павло в одному із своїх послань говорить: "Поминайте наставників ваших, які відкрили вам тайни віри".

У цей день в особливий спосіб ми згадуємо святого великого князя Володимира,  однодушно звертаючись до Бога з молитвою: благаємо за Україну, її владу, військо і народ, за всіх нас разом і за кожну душу, що потребує Тебе Господи, та за ворогів, бо Ти Творець - безмежне джерело Любові, Тобі славу возсилаємо Христе Боже Наш з Предвічним Твоїм Отцем і Всесвятим, благим і Животворчим Твоїм Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Величаємо тебе, святий рівноапостольний великий княже Володимире, і шануємо святу пам’ять твою, ідолів ти знищив і всю нашу землю святим хрещенням просвітив!

Святий княже Володимире, прийди і подивись на народ і на Церкву, що нині розділена і твоїми молитвами перед Престолом Божим допоможи нам. Благаємо Тебе, премилосердний Боже, нам єдність подай! Амінь!

 

У цей день святкує престольне свято Свято-Володимирська парафія Православної Церкви України.


Многая і благая літа настоятелю і її парафіянам!

Букет из белых роз

25 липня 2021 року Божого. Неділя. Ікони Божої Матері "Троєручиця"

Мучеників Феодора, варяга i сина його Іоана, в Києвi вбитих.

 

25 липня – день памяті ікони Божої Матері "Троєручиця". ВІДЕО

 

 

Непереможній Воєводі, Богообрадуваній Приснодіві Богородиці, що відвідала гору Афонську явленням ікони Своєї і багато милості через неї роду християнському дарувала, похвальні пісні виголошуємо нині. Ти ж, о Богомати, маєш державу непереможну і Материнське за нас піклування, прийди на допомогу нам і від уся­ких бід визволи нас, що взиваємо до Тебе:

Радуйся, Помічнице наша, що Троєручною іконою Твоєю нам допомагаєш.


Троєручиця… Таємниця такої назви полягає в історії її виникнення яка пов’язана з долею Іоана Дамаскіна. Преподобний Іоан викривав єретиків і тим викликав гнів візантійського імператора Льва III Ісавра. Щоб зганьбити ім’я святого імператор наказав виготовити фальшивого листа, в якому преподобний Іоан нібито запропонував йому напасти на Дамаск, обіцяв в цьому свою допомогу. Прочитавши листа, халіф наказав відрубати у преподобного кисть правої руки і повісити її на площі для всенародного огляду.

Ввечері святий Іоан випросив у мучителей, щоб ті віддали йому руку. Приложивши кисть до відсіченої руки, Божий угодник впав на коліна перед іконою Божої Матері, довго зі сльозами просив у Неї зцілення руки, яка писала на захист Православ’я. Після сердечної молитви піснетворець знепритомнів і у видінні побачив Саму Пресвяту Богородицю, Яка сказала преподобному, що йому дарується зцілення, та наказала безустанно трудитися цією рукою на славу Господню. Прокинувшись, святий Іоан побачив, що кисть приросла до пораненого місця і рука стала здоровою. Переповнений почуттям глибокої вдячності Небесній Владичиці за ЇЇ милість, святий Іоан створив хвалебну пісню Матері Божій «Тобою радується, Благодатна, всяке творіння». Бажаючи залишити пам’ять про чудесне зцілення піснетворець приложив до нижньої частини ікони руку, виготовлену із срібла, від цього ікона отримала назву «Троєручиця».

Молитва до Пресвятої Богородиці перед Її чудотворною іконою «Троєручиця»

О, Пресвята Преблагословенна Діво Богородице Маріє! Припадаємо і вклоняємося Тобі перед святою чудотворною Троєручною іконою Твоєю, згадуючи преславне чудо Твоє через зцілення відсіченої правиці преподобного Іоана Дамаскина від ікони цієї; заради цього знамення, яке і донині є видимим на ній в образі третьої руки, до зображення Твого прикладеної. Молимося Тобі і просимо Тебе, Всеблагу і Всещедру роду нашого Заступницю, почуй нас, і як блаженного Іоанна, який у скорботі і хворобі до Тебе взивав, почула Ти, так і нас не відкинь, скорботних і хворих від ран різних пристрастей, що до Тебе від щирої і смиренної душі старанно вдаємося. Ти бачиш, Всемилостива, немочі, озлоблення і нашу потребу у Твоїй допомозі і заступництві, бо ми з усіх сторін ворогами оточені і не маємо нікого, хто допомагав би і захищав би, якщо тільки Ти змилосердишся до нас, Владичице.

Щиро молимося Тобі: почуй наш скорботний голос і допоможи нам святоотцівську православну віру до кінця наших днів непорочно зберігати, всі заповіді Господні постійно виконувати, щире покаяння за гріхи наші завжди Богові приносити і сподобитися мирної християнської кончини життя нашого і доброї відповіді на Страшному суді Сина Твого і Бога нашого. Його ж ублагай за нас материнською Твоєю молитвою, нехай не засудить нас за беззаконня наші, але нехай помилує нас із великої і невимовної Своєї милості, о Всеблага! Почуй нас і не позбавляй нас Твоєї державної допомоги, щоб Тобою живих одержавши спасіння, ми оспівували і прославляли на землі народженого від Тебе Спасителя нашого Господа Ісуса Христа, Йому ж належить слава і держава, честь і поклоніння разом із Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

18 липня 2021 року Божого. Неділя. знайдення чесних мощей прп. Сергія, ігум. Радонезького

Афанасія Афонського (1000)

Мцц. Анни і Кирилли (304)

Прп. Лампада Іринопольського (Х)

Ікони Божої Матері, званої «Економісса»

 

Преподобный Сергий Радонежский. Все учение – жизнь » Образование и Православие

 

 

Мощі преподобного Сергія були знайдені 5 липня 1422 року за преподобного ігумена Никона.

В 1408 році, коли Москва та її околиці піддалися навалі татарських орд Едигея, Троїцька обитель була спустошена та спалена. Ченці, на чолі з ігуменом Никоном, сховалися в лісах, зберігши ікони, священні сосуди, книги та інші святині, пов'язані з пам'яттю преподобного Сергія.

У нічному видінні, напередодні татарського набігу, преподобний Сергій сповістив свого учня і наступника про майбутні випробування та передрік в утішення, що спокуса буде нетривала, і свята обитель, повставши з попелу, розквітне і ще більше зросте.

Перед початком будівництва нового храму в ім'я Живоначальної Трійці на місці дерев'яного, освяченого 25 вересня 1412 року, Преподобний явився одному благочестивому мирянину і наказав сповістити ігумену й братії: «Навіщо залишаєте мене стільки часу у гробі, землею покритого, у воді, що утискає тіло моє?»

І ось при будівництві собору, коли копали рови для фундаменту, відкриті і винесені були нетлінні мощі Преподобного, і всі побачили, що не тільки тіло, але й одяг на ньому були неушкодженими, хоча навколо гробу дійсно стояла вода. При великому скупченні віруючих і духовенства, в присутності сина Димитрія Донського, князя Звенигородського Юрія Димитровича, святі мощі були витягнуті із землі і тимчасово поставлені у дерев'яній Троїцькій церкві, на тому місці тепер церква Зішестя Святого Духа. При освяченні в 1426 році кам'яного Троїцького собору вони були перенесені до нього, де і перебувають дотепер.

 

Яндекс.Метрика