narrow default width wide

Breadcrumbs

19 вересня 2021 року Божого. Неділя. Спомин чуда Архистратига Михаїла в Хонах

 

Спомин чуда Архистратига Михаїла в Хонах | ДивенСвіт

 

19 вересня православні християни згадують Спомин чуда Архистратига Михаїла в Хонах.

Тепер це територія Туреччини, але в далекому IV столітті ця місцевість називалися Фрігією і була частиною Візантійської імперії. І хоча офіційно християнство тоді вже було визнано дозволеною релігією, життя віруючих не було легким – особливо в оточенні язичників.

Усе сталося поблизу Ієраполя. Колись у тій місцевості було знайдене джерело, яке прославилося чудотворними зціленнями. Одному чоловікові, тоді ще язичнику, уві сні з’явився архістратиг Божий Михаїл та сповістив, що німа дочка отримає дар розмовляти, коли вип’є води з джерела. Так і сталося. Після цього вдячний за зцілення доньки чоловік увірував усім серцем, охрестився разом з усією сім’єю та побудував на тому місці храм в ім’я архангела Михаїла.

До джерела стали приходити за зціленням не тільки християни, але й язичники. Багато хто з язичників відрікалися від ідолів і наверталися до віри у Христа. Сприяв цьому і служитель, який жив при Михайлівському храмі. Звали його Архип. Понад 60 років проповідував він Євангеліє не лише словом, а й насамперед власним духовним життям. У своєму озлобленні на християн взагалі, і в першу чергу на Архипа, який ніколи не відлучався від храму і був зразковим служителем Христовим, язичники задумали знищити храм і водночас погубити Архипа.

Для цього вони поєднали в одне русло дві гірські річки і направили їхню течію на храм. Святий Архип старанно молився Архістратигу Михаїлу про запобігання лиха. За його молитвою біля храму з’явився Архістратиг Михаїл, який ударом свого жезлу відкрив у горі широку ущелину і наказав спрямувати до неї водам бурхливого потоку.

Таким чином храм залишився неушкодженим. Побачивши таке чудо, язичники у страху бігли геть, а святий Архип та християни, що зібралися в храмі, славили Бога та дякували святому Архістратигу Михаїлу за допомогу. Місце те відтоді стало називатись Хони, що в перекладі означає «ущелина».

 

Святий Архістратиже Михаїле, моли Бога про нас.

12 вересня 2021 року Божого. Неділя.

Свтт. Олександра (340), Іоана (595) i Павла Нового (784), патрiархiв Константинопольських.

Прп. Олександра Свирського (1533).

Перенесення мощей блгв. кн. Олександра Невського (1724).

Прп. Христофора Римлянина (VІ). Прп. Фантина, чудотворця в Солунi (ІХ–Х).

Свтт. Сербських: Сави І (1237), Арсенiя І (1266), Сави ІІ (1269), Євстафiя І (бл. 1285), Якова (1292), Никодима (1325), Даниїла (1338), архиєпископiв; Іоаникiя (1354), Єфрема ІІ (пiсля 1395), Спиридона (1388), Макарiя (1574), Гавриїла І (1659), патріархів, i Григорiя, єпископа.

11 вересня 2021 року Божого. Усікновення голови святого пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Івана

 

 

Величаємо тебе, Хрестителю Спасів Іоане, i шануємо всi чесної твоєї глави усiкновення.

 

Святому Івану, Предтечі Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, судилося передувати своїм народженням і своєю смертю народженню Господа і Його смерті. Подібно до того, як на землі він проповідував про пришестя Господа, сказавши: "Йде за мною Сильніший за мене" (Мк. 1, 7), так і душам святих праотців, які перебували в пеклі, він повинен був проповідувати пришестя Господа, бо Предтеча Іван мав сказати тут, що вже явився очікуваний у світі Месія. І подібно до того, як Господь наш Ісус Христос постраждав за гріхи людські, так і Предтеча Його отримав мученицьку кончину через беззаконня Ірода. Трапилося ж це так.

Ірод, званий Антипою, син старшого Ірода, який знищив вифлеємських немовлят, - лихий паросток від лихого кореня. Йому підкорялася Галілея. Спершу він одружився з дочкою Арефи, царя аравійського. Він прожив з нею немало часу, але згодом, полонений красою Іродіади, дружини Филипа, свого брата, зблизився з нею, бо вона прагнула його. На вимогу цієї перелюбниці він прогнав від себе свою першу законну дружину й одружився з дружиною свого брата, проти закону, бо, якби й помер його брат, він не міг би взяти його дружину, оскільки залишалася в живих дочка брата, народжена від тієї дружини. (Тогочасний закон повелівав брати дружину померлого брата (вдову) тільки тоді, коли померлий брат не залишав після себе дітей). Достовірно повідомляють, що Ірод відняв дружину у Филипа, свого брата, ще тоді, коли той був живий. Таким чином, він учинив велике беззаконня, як хижак, перелюбник і кровозмісник.

Побачивши беззаконня, яке чинив Ірод, ревнитель закону Божого, викривач людських гріхів і проповідник покаяння, святий Іван Хреститель не змовчував, а перед усіма викривав Ірода як перелюбника і грабіжника, що відняв дружину у брата свого, і казав йому:

- Не годиться тобі мати дружину Филипа, твого брата.

А Ірод, не терплячи викриття, наказав кинути Івана до в'язниці та закувати його в кайдани. Особливо гнівалася на святого дружина Ірода - Іродіада, і дуже хотіла його смерті, але не могла його убити, бо сам Ірод оберігав в'язня від лихого наміру своєї дружини: він вважав Івана праведним і святим мужем. Раніше він з насолодою слухав його і, натхнений його повчаннями, творив багато добра. Тому Ірод не насмілювався віддати Івана на смерть. Проте він боявся не стільки Бога, скільки людей, як говорить євангеліст Матфей: "І хотів убити його, та побоявся народу, бо його вважали пророком" (Мф. 14, 5). Ірод побоювався, щоб народ не повстав проти нього і не підняв заколоту. Саме через це він не насмілювався явно віддати на смерть пророка і Хрестителя Господнього, улюбленого і шанованого всіма. Він мучив його у в'язниці, бажаючи закрити незамовкаючі вуста свого викривача.

Святий Іван досить довго пробув у в'язниці. Його учні збиралися у нього. Іван часто повчав їх побожного життя, згідно з законом Божим, і сповіщав їм про Месію, Який уже прийшов у світ і до Якого він посилав їх, як про це сказано і в Євангелії: "Іван же, почувши у в'язниці про діла Христові, послав двох зі своїх учеників запитати Його: "Чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати?" (Мф. 11, 2-3). Він посилав запитати не тому, що сам не знав; бо як він міг не знати Того, Кого сам хрестив і над Ким він бачив Дух Святий, що зійшов із небес, про Якого чув і голос Отця, Який свідчив, і на Якого, нарешті, сам указував перстом, кажучи: "Ось Агнець Божий" (Ін. 1, 36).

Іван посилав учеників своїх запитати Господа, щоб вони на власні очі побачили славні чудеса, які творив Господь, і щоб остаточно переконалися в тому, що Він (Ісус Христос) прийшов спасти рід людський.

Настав день, коли мало відбутися святкування дня народження Ірода. Зібравши всіх князів, воєвод і старійшин Галілеї, Ірод влаштував для них великий бенкет (Мк. 6, 21). Під час бенкету донька Іродіади танцювала і своїм танцем дуже догодила Іродові, а ще тим, що возлежали біля нього. Навчена своєю жорстокою матір'ю, вона попросила в Ірода голову святого Івана Хрестителя й отримала прошене, бо Ірод присягнувся їй дати все, чого б вона не забажала, навіть половину його царства. Окаянний не побажав порушити свою клятву, не схотів засмутити мерзенну матір танцівниці, але забув про той страх, через який він не наважувався досі вбити Івана, забув також і про його святе життя і, як сп'янілий, розпалився наміром пролити невинну кров. І він негайно послав ката до в'язниці, наказавши відсікти голову Івана й принести її на тарелі.

Таким чином, Предтечу Христового за викриття беззаконного співжиття Ірода з Іродіадою було усічено у в'язниці вже пізно вночі, бо той мерзенний бенкет святий євангеліст Марк назвав вечерею. "Вечерю, - говорить євангеліст, - робив вельможам своїм" (Мк. 6, 21). Ця вечеря затягнулася далеко за північ, і коли всі вже упилися вином і натішилися танцем безсоромної дівчини, саме тоді й сталося те неправедне вбивство. І принесли голову святого Івана на тарелі посеред бенкету, причому кров ще капала і (як повідомляє дехто) голова прорікала Іроду ті самі викривальні слова:

- Не годиться тобі мати дружину Филипа, брата твого.

І сильний страх обійняв тоді всіх, хто возлежав і стояв на тій вечері, від побаченого: людську голову принесли, як їжу, на тарелі. Вона стікала кров'ю, ворушила вустами і прорікала слова. І цю голову танцівниця взяла своїми зухвалими руками й віднесла до своєї матері. Іродіада, узявши її, проколола голкою язик, що викривав її беззаконня. Посміявшись чимало часу, Іродіада не дозволила поховати голову разом із тілом, бо боялася, що Іван воскресне і почне знову викривати її та Ірода. Тіло святого Предтечі його ученики тієї ж ночі забрали з в'язниці й поховали в Севастії. А голову Хрестителя Іродіада закопала в землі, у себе в палаці, в ганебному і потаємному місці.

Після вбивства святого славного Предтечі й Хрестителя Господнього Івана, окаянний Ірод вчинив не менше лиходійство, бо він глузував із Господа нашого Ісуса Христа під час Його вільних страждань за нас, як про це розповідає святий євангеліст Лука. Ірод зі своїми воїнами принижував Ісуса і, посміявшись із Нього, одягнув Його в світлий одяг і відіслав назад до Пілата (Лк. 23, 11).

Проте помста Божа не забарилася звершитися над пророковбивцею і хулителем Христовим: з одного боку, кров Івана взивала до Бога про помсту Іроду, як колись кров Авеля - про Каїна (Бут. 4, 1-16); з другого боку, - інше беззаконня Ірода (особливо знущання над Господом нашим Ісусом Христом) накликало на нього праведну кару Божу. Через деякий час Ірод позбувся царства і життя разом з Іродіадою і танцівницею. Арефа, цар аравійський, помстившись за безчестя і наругу над його донькою, зібрав воїнів і пішов із ними на Ірода. Так само й Ірод, зібравши своїх воїнів, вийшов на боротьбу з Арефою. Відбулася битва, воїни Арефи перемогли воїнів Ірода. Ірод зазнав поразки: майже всіх його воїнів було вбито, а сам він ледь врятувався. Після цього римський кесар позбавив Ірода влади та всіх багатств і заслав на ув'язнення з перелюбницею та її дочкою спочатку до Ліона, галльського міста, а звідти - в Ілерду, іспанське місто, там Ірод і закінчив своє життя в бідності та злигоднях. Перед своєю смертю він побачив смерть танцівниці, своєї доньки, яка загинула за наступних обставин.

Одного разу взимку вона захотіла перейти річку під назвою Сикоріс. Коли вона йшла, крига під нею підломилася, і вона впала у воду, занурившись по шию. З правосуддя Божого, лід здавив її шию так, що вона повисла у воді, тримаючи голову на поверхні. І подібно до того, як вона танцювала колись ногами по землі, так і цього разу вона безладно рухалася, не дістаючи ногами до землі, а швидка течія річки коливала її. Проте ніхто не міг допомогти їй. І доти вона висіла окаянна у воді в такому положенні, поки гострий лід не перерізав її шию. її мерзенний труп, занесений водою під лід, не знайшли, а голову її, відсічену не мечем, а кригою, принесли до Ірода та Іродіади, як колись голову Предтечі. Так покарало правосуддя Боже танцівницю, яка була винна в усіченні чесної голови святого Івана.

Після цього загинув і беззаконний вбивця Ірод з мерзенною Іродіадою: розповідають, що їх було живцем закопано у землю.

А святий Іван, як за свого життя, так і після кончини, був Передвісником Христа Господа. Бо, передуючи зішестю Господа в пекло, він благовістив тим, які знаходилися в пеклі, про Бога, Який явився в плоті й порадував святих праотців. Із ними його було взято з пекла, яке руйнувалося після воскресіння Христового, і він сподобився багатьох вінців у Царстві Небесному як дівственник, як пустельник, як вчитель і проповідник покаяння, як пророк, як Предтеча й Хреститель і як мученик.

 

Святий Іване Христителю, прехвальний і вселенський апостоле, найкращий сину пустині і справжній друже Христа, моли Його, щоб були помилувані душі наші.

 

29 серпня 2021 року Божого. Неділя. Перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного Образа Господа Ісуса Христа (944)

Мч. Диомида, лікаря (298)

Мчч. 33 палестинських

Прп. Херимона Єгипетського (IV)

 

29 СЕРПНЯ / 16 СЕРПНЯ - ПЕРЕНЕСЕННЯ З ЕДЕСИ ДО ЦАРГОРОДА НЕРУКОТВОРНОГО ОБРАЗУ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА, НАЗВАНОГО СВЯТИМ ОБРУСОМ - Eparchia Wrocławsko-Koszalińska Kościoła Greckokatolickiego w Polsce

 

 

Образ Нерукотворного Спаса має таку назву через те, що найперший образ був зроблений не майстрами живопису, а Самим Спасителем.

За переказом, правитель Авгар хворів проказою, все його тіло було уражене. Одного разу до нього дійшов слух про великі чудеса, створені Господом. У відчаї Авгар увірував в Спасителя і написав лист з проханням прийти і врятувати його від неминучої смерті. З цим листом він послав до Палестини свого живописця Ананія, доручивши йому зобразити Божественного Вчителя.

В Єрусалимі Ананій знайшов Господа, але він був оточений великою кількістю людей. Він ніяк не міг підійти до Нього. Тоді він став на високому камені і спробував здалека написати образ Господа Ісуса Христа, але це йому ніяк не вдавалося.

Раптом Спаситель обернувся і покликав Ананія, щоб передати відповідь правителю Авгару. В листі Він обіцяв прислати Свого учня для зцілення від прокази і настанови про порятунок. Побачивши незакінчений образ, який Ананій ніяк не міг написати, Господь попросив принести Йому воду і убрус (рушник). Спаситель умився, обтерся убрусом, і на ньому з’явилося Його Божественне Лице.

Ананій відправився до Едеси, де його чекав правитель. З благоговінням прийняв Авгар святиню і отримав зцілення. З ним був святий апостол Фадей, який охрестив правителя Авгара і всіх жителів Едеси. Нерукотворний образ вирішили встановити в ніші над міською брамою. Багато років жителі зберігали благочестивий звичай поклонятися Нерукотворному Образу, коли проходили через ворота.

Перенесення Нерукотворного Образу відбулося у 944 році імператором Костянтином Багрянородним. З великими почестями Нерукотворний Образ Спасителя і той лист, який Він написав Авгару, були перенесені духовенством до Константинополя. 29 серпня за новим стилем Образ Спасителя був поставлений у Фароській церкві Пресвятої Богородиці.

Свято на честь перенесення Нерукотворного Образу, здійснюване після Успіння Богородиці, ще називають третім Спасом.

 

Яндекс.Метрика