narrow default width wide

Breadcrumbs

19 квітня 2021 року Божого.

 

Звернення Священного Синоду Православної Церкви України з приводу ескалації російської агресії проти України

 

Дорогі брати і сестри, український народе та люди доброї волі усього світу!


Владоможці Росії та їхні послідовники!


Численні достовірні повідомлення підтверджують найбільше з часу початку неоголошеної війни Росії проти України в 2014 р. скупчення біля наших кордонів військ РФ. Перша і очевидна мета такого скупчення – залякування Кремлем українського суспільства, тиск на нашу державу і на союзників України у вільному світі з метою досягнення власних інтересів.

Ми не боїмося! – наша відповідь на цей черговий агресивний намір російської влади. «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» – не просто речення з Гімну України. Це переконання – одна з ключових рис української політичної нації, виплекана від часів княжої Київської держави, утверджена у визвольних змаганнях козацької доби та ХХ століття. Ми не потребуємо і не прагнемо чужого, український народ бажає жити у мирі та порозумінні з усіма, в першу чергу – з нашими історичними сусідами. Але ми не дозволимо знову накинути на нашу шию імперське ярмо, від якого український народ звільнився три десятиліття тому!

Не раз дотепер від імені помісної Української Православної Церкви ми застерігали владу Російської Федерації і змушені нагадати знову: ваші злочинні наміри відомі Богові, ви не матимете в них успіху, як сказано: «Задумуйте задуми, але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться: бо з нами Бог!» (Іс. 8: 10). Зброя, яку ви беззаконно спрямовуєте проти нас, меч, піднятий вами проти України – обернеться гнівом Божим на ваші голови! Бо сказано: «Всі, хто візьме меч, від меча і загинуть» (Мф. 26: 52).

Тож доки ще не прийшло на вас остаточне покарання за невинно пролиту кров – зупиніться, покайтеся, загладьте свою провину припиненням війни та згодою на справедливий мир.

Застерігаємо також військовослужбовців Росії, усіх офіційних і таємних найманців Кремля – не беріть участь у злочинах ваших начальників. Зверніть увагу на слова Писання: «Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне» (Гал. 6: 7). А хто сіє вітер, той пожне бурю (див. Ос. 8: 7). Це також стосується й тих, хто в Україні очікує на «прихід Путіна». Доля Юди Іскаріота нехай буде для вас застереженням – не ставайте на шлях зради і прислужництва ворогу.

Звертаємося до всіх наших вірних та до людей доброї волі із закликом продовжити молитву про справедливий мир для України. Щодня ми підносимо в храмах прохання про захист Божий від нашестя чужинців, про допомогу нашим воїнам, які оберігають рідну землю, про визволення поневолених. Дотепер ми бачили не раз милість Господню до українського народу – віримо, що і у нинішніх випробуваннях Бог не залишить нас беззахисними проти агресії ворога.

Ми вдячні всім нашим союзникам, країнам вільного світу, які одноголосно засвідчують підтримку України в цих складних обставинах і закликають владу Росії зупинити ескалацію агресії. Як золото випробовується вогнем і очищується від бруду, так дружба, відданість принципам миру і демократії – засвідчуються готовністю боронити їх. Свобода і мир для України – це мир і безпека для Європи та світу. І це наріжний камінь для кращого майбутнього для самої Росії, коли вона, раніше чи пізніше, усвідомить згубність обраного тепер авторитарного шляху відбудови «імперії зла».


Дорогі брати і сестри!


Молімося в дні випробувань і просімо у Господа за богослужіннями у храмах та у домашній молитві захисту для України. І нехай натхненням для нас будуть слова Псалма 34-го: «Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене. Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені. Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння». Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене. Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх. Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх. Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї. […] Душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього. […] Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене. […] Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене. І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!» (Пс. 34: 1-7, 9, 22, 26-27).

Закликаємо на всіх, хто оберігає мир і бореться проти зла, на Україну і український народ Боже благословення!


Митрополит Київський і всієї України ЕПІФАНІЙ
Митрополит Львівський МАКАРІЙ
Митрополит Вінницький і Барський СИМЕОН
Митрополит Миколаївський і Богоявленський ВОЛОДИМИР
Митрополит Івано-Франківський і Галицький ІОАСАФ
Митрополит Луцький і Волинський МИХАЇЛ
Архієпископ Дрогобицький і Самбірський ЯКІВ
Архієпископ Житомирський і Поліський ВОЛОДИМИР
Архієпископ Харківський і Ізюмський АФАНАСІЙ
Єпископ Володимир-Волинський і Турійський МАТФЕЙ
Єпископ Харківський і Богодухівський МИТРОФАН
Єпископ Одеський і Балтський ПАВЛО


———————————————————————————————

 

 

Обращение Священного Синода Православной Церкви Украины по поводу эскалации российской агрессии против Украины


Дорогие братья и сестры, украинский народ и люди доброй воли всего мира!


Правители России и их последователи!


Многочисленные достоверные сообщения подтверждают самое большое с момента начала необъявленной войны России против Украины в 2014 г. скопление у наших границ войск РФ. Первая и очевидная цель такого скопления – запугивание Кремлем украинского общества, давление на наше государство и на союзников Украины в свободном мире с целью достижения собственных интересов.

Мы не боимся! – наш ответ на это очередное агрессивное намерение российских властей. «Душу и тело мы положим за нашу свободу» – не просто слова из Гимна Украины. Это убеждение – одна из ключевых черт украинской политической нации, воспитанная со времен княжеской Киевской державы, утверждённая в освободительной борьбе времён казачества и в ХХ веке. Мы не требуем чужого и не стремимся им обладать, украинский народ желает жить в мире и согласии со всеми, в первую очередь – с нашими историческими соседями. Но мы не позволим снова накинуть на нашу шею имперское ярмо, от которого украинский народ освободился три десятилетия назад!

Не раз до сих пор от имени поместной Украинской Православной Церкви мы предостерегали власти Российской Федерации и вынуждены напомнить снова: ваши преступные намерения известны Богу, вы не будете иметь в них успеха, как сказано: «Замышляйте замыслы, но они рушатся; говорите слово, но оно не состоится: ибо с нами Бог!» (Ис. 8:10). Оружие, которое вы беззаконно направляете против нас, меч, поднятый вами против Украины – обернётся гневом Божьим на ваши головы! Ибо сказано: «Все, взявшие меч, мечом погибнут» (Мф. 26:52).

Поэтому пока еще не пришло на вас окончательное наказание за невинно пролитую кровь – остановитесь, покайтесь, загладьте свою вину прекращением войны и согласием на справедливый мир.

Предостерегаем также военнослужащих России, всех официальных и тайных наемников Кремля – ​​не принимайте участия в преступлениях ваших начальников. Обратите внимание на слова Писания: «Не обманывайтесь: Бог поругаем не бывает. Что посеет человек, то и пожнет» (Гал. 6: 7). А кто сеет ветер, тот пожнет бурю (см. Ос. 8: 7). Это также касается и тех, кто в Украине ожидает «прихода Путина». Судьба Иуды Искариота пусть будет для вас предостережением – не становитесь на путь предательства и прислужничества врагу.

Обращаемся ко всем нашим верным и к людям доброй воли с призывом продолжить молитву о справедливом мире для Украины. Ежедневно мы возносим в храмах прошение о защите Божий от нашествия иноплеменников, о помощи нашим воинам, которые оберегают родную землю, об освобождении пребывающих в пленении. До сих пор мы видели не раз милость Господа к украинскому народу – верим, что и в нынешних испытаниях Бог не оставит нас беззащитными против агрессии врага.

Мы благодарны всем нашим союзникам, странам свободного мира, единогласно свидетельствующим поддержку Украине в этих сложных обстоятельствах и призывающим власти России остановить эскалацию агрессии. Как золото испытывается огнем и очищается от грязи, так дружба, преданность принципам мира и демократии – подтверждаются готовностью защищать их. Свобода и мир для Украины – это мир и безопасность для Европы и всего мира. И это краеугольный камень для лучшего будущего самой России, когда она, рано или поздно, осознает пагубность выбранного теперь авторитарного пути восстановления «империи зла».

 

Дорогие братья и сестры!


Помолимся в дни испытаний и будем просить у Господа за богослужениями в храмах и в домашней молитве защиту для Украины. И пусть вдохновением для нас будут слова Псалма 34-го: «Вступись, Господи, в тяжбу с тяжущимися со мною, побори борющихся со мною; возьми щит и латы и восстань на помощь мне; обнажи меч, и прегради путь преследующим меня; скажи душе моей: «Я спасение твое!» Да постыдятся и посрамятся ищущие души моей; да обратятся назад и покроются бесчестием умышляющие мне зло; да будут они, как прах пред лицем ветра, и Ангел Господень да прогоняет их; да будет путь их темен и скользок, и Ангел Господень да преследует их, ибо они без вины скрыли для меня яму — сеть свою, без вины выкопали ее для души моей. […] А моя душа будет радоваться о Господе, будет веселиться о спасении от Него. […] Господи, не умолчи; Господи! не удаляйся от меня. […] Да постыдятся и посрамятся все, радующиеся моему несчастью; да облекутся в стыд и позор величающиеся надо мною. Да радуются и веселятся желающие правоты моей и говорят непрестанно: «да возвеличится Господь, желающий мира рабу Своему!» (Пс. 34: 1-7, 9, 22, 26-27).

Призываем на всех, кто защищает мир и борется против зла, на Украину и украинский народ Божье благословение!


Митрополит Киевский и всея Украины ЕПИФАНИЙ
Митрополит Львовский МАКАРИЙ
Митрополит Винницкий и Барский СИМЕОН
Митрополит Николаевский и Богоявленский ВЛАДИМИР
Митрополит Ивано-Франковский и Галицкий ИОАСАФ
Митрополит Луцкий и Волынский МИХАИЛ
Архиепископ Дрогобычский и Самборский ЯКОВ
Архиепископ Житомирский и Полесский ВЛАДИМИР
Архиепископ Харьковский и Изюмский АФАНАСИЙ
Епископ Владимир-Волынский и Турийский МАТФЕЙ
Епископ Харьковский и Богодуховский МИТРОФАН
Епископ Одесский и Балтский ПАВЕЛ

 

Першоджерело: сайт Православної Церкви України.


18 квітня 2021 року Божого. Неділя, Великий піст. Прп. Марії Єгипетської

 

 

Під час богослужінь Великого посту згадуються не тільки Євангельські події, пов’язані із земним життям, стражданням і хресною смертю Господа нашого Ісуса Христа, але кожного Великого посту християни духовно переживають ці події. Великий піст закликає нас до покаяння, його можна уподібнити з весняним дощем, який проникає в промерзлу землю, змиває нагромаджений бруд і оновляє її для цвітіння та плодоносіння. Глибокого почуття покаяння іноді важко досягти людям тому, що покаяння – наука, яка засвоюється життям.

Але кожний християнин з самого дитинства відчуває красу і тиху радість у покаянних великопісних піснеспівах. „Покаяння відкрий мені двері, Життєдавче”. Цей умильний піснеспів останній раз ми чуємо в суботу перед п’ятою неділею Великого посту, яка встановлена в пам’ять преподобної Марії Єгипетської. Життя святої є прикладом істинного покаяння і милосердя Божого.

У V ст. в єгипетському місті Олександрії жила симпатична дівчина Марія. В 12 років вона покидає батьківський дім і 17 років проводить своє життя гріховно. І здавалось би, що вже не було надії повернення на шлях християнського життя… Але Милосердний Господь не хоче смерті грішників, і Своєю премудрістю навернув Марію до спасіння. Для задоволення своїх гріховних звичок Марія сіла на корабель, який прямував з паломниками в Єрусалим на свято Воздвиження Христа Господнього.

Під час подорожі і в Єрусалимі вона продовжувала грішити. В день свята Воздвиження Марія разом з народом йде в храм, щоб приложитися до Хреста Господнього. Але невидима сила зупинила її. Прикладаючи зусилля, Марія знову і знову не може увійти у храм. Світло правди Божої освітило її розум і серце. Зрозуміла, що грішним є розпусне життя, і гріхи її не впускають у храм. Піднявши очі Марія побачила ікону Божої Матері. Слізно почала благати Пресвяту Богородицю, щоб дозволила їй увійти у храм: „О, Мати Божа! Дозволь мені підійти і поклонитися Животворящему Христу, і я більше не буду грішити”. Марія спокійно увійшла в храм, ніщо її більше не відштовхувало. Поклонилася Святому Хресту. Вийшовши з храму, дякувала Матері Божій за отриману благодать і відчуття покаяння, і просила поради куди прямувати далі. Почула тихий голос: „Йди за Йордан і там знайдеш спокій”. Марія повірила, що невидимий голос стосується саме її, і плачучи сказала: „Владичице Богородице, не покидай мене”. Марія назавжди залишає безсоромне життя.

Якийсь перехожий, побачивши її сльози, дав три срібні монети. На них вона купила три хлібини і в продавця дізналася дорогу, яка веде на Йордан. Пішла до ріки Йордан. Сонце вже заходило, коли Марія дійшла до храму в честь Святого Іоана Хрестителя на березі ріки. Там вона відпочила, вмилася в річці. Наступного дня причастилася в храмі, поїла хліба. Того ж дня човном переправилася на другий беріг ріки і пішла за повелінням Богородиці далеко-далеко в пустиню. Сорок сім років ніхто нічого не чув про Марію і не бачив її страждань, молитовного подвигу і молитви за весь світ. На березі Йордану був древній монастир. За повелінням ангела до нього прийшов з іншого монастиря благочестивий старець Зосима, який давно мріяв знайти святих людей, благочестивих подвижників, які навчили б його, як досягти духовної досконалості. В цьому монастирі був звичай: в першу неділю Великого посту ігумен служив Літургію, всі причащалися і йшли в пустиню, кожен окремо, проводячи час в молитвах і пості аж до Вербної неділі. Старець Зосима також пішов в пустиню. Двадцять днів він пройшов пустинею і нікого не зустрів. Одного разу, коли він молився здалося йому, що бачить постать, яка нагадує тінь людини, опалену сонцем, біле волосся спадало на плечі і без одягу. Старець хотів підійти, але вона почала втікати і він ніяк не міг наздогнати її. Старець Зосима слізно почав просити: ”Чому ти втікаєш від мене, грішного старця? Зачекай, помолись за мене і дай мені благословення.” Почувся голос: „Прости мене, отче Зосиме, що не можу стати перед тобою, бо я жінка, і як бачиш нічим не прикрита. Та й не я, а ти мене благословляти маєш, бо ти священик. Дай мені щось, щоб я прикрилася”. Здивований тим, що невідома йому пустинниця назвала його ім’я, старець дав їй свій верхній одяг. Вона почала молитися і піднялась у повітрі. Старця Зосиму охопив страх і він подумав, що то не жінка, а дух. Але вона сказала: „Я не дух, а грішна жінка, очищена таїнством Хрещення”. Тоді вона дозволила підійти ближче. Старець Зосима почав слізно благати подвижницю, щоб вона розповіла йому про своє життя.

Довго розмовляли, довго розказувала йому Марія, не називаючи свого імені, про своє життя, про боротьбу зі спокусами і як, нарешті, знайшла мир душевний і радість у Господі. Прощаючись зі старцем, свята угодниця просила його не розповідати про неї нікому аж до її смерті і просила наступного року залишитися на весь Великий піст в монастирі і в Страсний четвер прийти на берег Йордану і причастити її. Минув рік. Старець Зосима, взявши святі дари, дійшов до Йордану. Довго чекав і нарешті побачив, що підійшла вона до ріки, перехрестила її і пішла по воді, як по суші. Поклонившись до ніг старця і смиренно помолившись, вона причастилась. Угодниця просила старця Зосиму прийти через рік на те місце, де вперше вони зустрілись.

Минув рік і старець виконав прохання Марії і прийшов у пустиню. Але побачив подвижницю неживою, зі складеними на грудях руками, але на піску виднілися написані нею слова: вона просила старця похоронити її, назвала своє ім’я – Марія і вказала день своєї смерті, цей самий день, коли старець Зосима причастив її рік назад. Як виконати волю преподобної, коли немає ніякого знаряддя в руках? Раптом старець побачив лева, який підійшов до святої і почав лизати їй ноги. Потім вирив лапами яму і тихо, наче ягня, пішов по пустині. Старець виконав волю преподобної, відспівав її, і пішов у свій монастир, прославляючи Христа. Там розповів братії, що чув і бачив про преподобну Марію. Всі дивувались, слухаючи про милосердя Боже, зі страхом, вірою і любов’ю встановили шанувати пам’ять преподобної Марії і день кончини 1 квітня за ст.ст. (14 квітня за н. ст.).

Розповідь про життя преподобної Марії монахи обителі Предтечі Господнього Іоана переказували один одному. Життя преподобної Марії Єгипетської було записано святим Софронієм, патріархом Єрусалимським. Подвиг преподобної Марії Єгипетської полягав в тому, що життя її до покаяння було гріховним, а після призвання через покаяння, піст і молитву вона досягнула святості. Християни проводячи гідно Великий піст пізнають серцем і душею торжество пасхальної радості. Преподобна Марія через свій духовний шлях пізнала торжество істинної віри, єднання з Христом і найбільшу радість в торжестві Воскресіння Христового.

 

Свята угодниця Божа Марія, моли Бога про нас.

 

Не бійтеся! Не падайте духом!

 

 

Всі ми прагнемо встановлення справедливого миру. Мир – природний стан людства. Господь Ісус Христос часто звіщав, як істину і побажання: «Мир вам». Не маю сумніву, що Україна, з милості Божої, здобуде мир.

Але чи допоможе нам в цьому страх? Ні, страхом не перемогти. В ці квітневі дні ми входимо у восьмий рік війни. Війни, якої ми не хотіли, не ініціювали й не провокували. Ми ніколи не зазіхали на чуже, не прагнули поневолити інших чи загарбати чиюсь територію. Війни, в якій ми захищаємо Богом дану нам землю, наш народ і наші цінності.

І сусід-агресор добре знає, що протягом усього цього часу українці виявили таку силу духу та єдності, якої мало хто від нас очікував. Нас не знищили обстріли й не зламала брехня агресора. Тож вже вкотре в паніці російська влада ширить «вірус страху», який століттями вирощує й культивує у підвладних їй сама, – погрожує знищити, брязкає зброєю, збільшує психологічний тиск. Страх – дійсно небезпечний «вірус», що може вбити зсередини. Але страх – це всього лиш інструмент, яким агресор хоче підкорити нас.

Не бійтеся!

Не падайте духом!

Ми – сильний народ і вміємо долати виклики. Пригадайте події 2014-го року, як тоді поширювали «вірус страху», але перед лицем справжньої небезпеки страх зник, натомість молитви Церков та єдність народу, сила армії та мудрість дипломатів стали стіною супроти планів агресора. Як результат – ми зберегли державність, вибороли духовну незалежність, увічнену в Томосі, завоювали міжнародну підтримку, виховали сильну молодь, зуміли сформувати потужну оборону на лінії фронту і в серцях мільйонів співвітчизників.

Немає сумніву, переможемо й цю навалу. Наша Церква молиться за визволення від чужинців. Наші капелани опікуються військовими. Українська Церква – з українським народом.

 

«Не страшіться і не бійтеся їх; Господь, Бог ваш, іде перед вами; Він буде боротися за вас...» (Втор. 1: 29 – 30).

 

Першоджерело: https://www.facebook.com/epifaniy/posts/2868499530032264

11 квітня 2021 року Божого. Четверта неділя Великого посту. Прп. Іоана Ліствичника

 

 

В четверту неділю Великого посту Свята Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Іоана Ліствичника (649).

Про походження преподобного Іоана майже не збереглося відомостей. Існує передання, що він народився близько 570 року і був сином святих Ксенофонта і Марії, пам'ять яких святкується Церквою 26 січня. В шістнадцять років отрок Іоан пішов в Синайський монастир. Наставником і керівником преподобного став авва Мартирій. Після чотирьох років перебування на Синаї святий Іоан Ліствичник був пострижений в інока. Один з присутніх при постриженні, авва Стратигій, передбачив, що він стане великим світильником Церкви Христової. Протягом 19-ти років преподобний Іоан трудився в послусі своєму духовному наставнику. Після смерті авви Мартирія преподобний Іоан вибрав усамітнене життя, віддалившись в безлюдне місце Фолу, де провів 40 років в подвизі безмовності, пості, молитві і сльозах покаяння.

Про спосіб життя преподобного Іоана відомо, що харчувався він тим, що не заборонялося уставом постового життя, і вміру. Не проводив ночей без сну, хоча спав не більш того, скільки необхідно для підтримки сил, щоб безперестанним неспанням не погубити розуму. "Я не постив надмірно, - говорить він сам про себе, - і не вдавався до посиленого нічного пильнування, не лежав на землі, але упокорювався.., і Господь скоро спас мене".

Обдарований високим проникливим розумом, навчений глибоким духовним досвідом, він з любов'ю повчав тих, хто приходив до нього, ведучи їх до спасіння. Але коли з'явилися деякі люди, які через заздрість дорікали йому в багатослівності, яку вони пояснювали пихатістю, то преподобний Іоан наклав на себе подвиг мовчання, щоб не подавати приводу для засудження, і мовчав протягом року. Заздрісники усвідомили свою помилку і самі звернулися до подвижника з проханням не позбавляти їх духовної користі співбесіди.

Приховуючи свої подвиги від людей, преподобний Іоан іноді усамітнювався в печері. Але слава про його святість розповсюдилася далеко за межі місця подвигів, і до нього невпинно приходили відвідувачі, які жадали почути слово повчання. У віці 75-ти років, після сорокалітнього подвижництва, преподобний був поставлений ігуменом Синайської обителі. Близько чотирьох років управляв преподобний Іоан Ліствичник святою обителлю Синая. Господь наділив преподобного до кінця його життя благодатними дарами прозорливості і чудотворіння.

Під час управління монастирем на прохання святого Іоана, ігумена Раїфського монастиря (пам'ять в Сирну суботу), і була написана відома "Ліствиця". Знаючи про мудрість і духовні дарування преподобного Іоана, Раїфський ігумен від імені всіх ченців своєї обителі просив написати для них керівництво для духовного вдосконалення. Преподобний Іоан, який відрізнявся скромною про себе думкою, спочатку зніяковів, але потім через послух приступив до виконання прохання раїфських ченців. Своє творіння преподобний назвав "Ліствицею". Мета цього творіння - навчити, що досягнення спасіння вимагає від людини нелегкої самопожертви і посилених подвигів.

Написана вона наприкінці VI ст. і у тридцяти повчаннях показує ступені сходження до духовної досконалості. До Ліствиці ще додано Слово до Пастиря про обов'язки духовного провідника.

 

Ось деякі з тридцяти заголовків повчань з Ліствиці:

 

1. Загальні початки подвижництва.

2. Про покаяння.

3. Про чесноти та боротьбу з пристрастями.

4. Про вісім головних пристрастей і боротьбу з ними:

а) з духом черевоугодництва;

б) з духом розпусти;

в) з духом грошолюбства;

г) з духом гніву;

ґ) з духом печали;

д) з духом нудьги;

е) з духом марнославства;

є) з духом гордости.

5. Про безпристрасність.

 

Святий угодниче Божий Іоане, моли Бога про нас.

 

7 квітня 2021 року Божого. Середа, Великий піст. Благовіщення Пресвятої Богородиці і Вседіви Марії

 

 

Благовіщення Пресвятої Богородиці — велике дванадесяте свято, третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового.

В основі свята — повідомлення архангела Гавриїла Діві Марії «благої вісті» (звідси і Благовіщення) про народження у неї божественного немовляти, Спасителя роду людського.

Коли Марії було 12 років, Бог сповістив, що вона народить Сина Божого. А після того, як Марію заручили з Йосифом, з'явився до неї архангел Гавриїл і сказав:«Радуйся, благодатна, Господь з тобою. Зачнеш у лоні і породиш сина і назвеш його Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься, і дасть йому Господь Бог престіл Давида, батька його, і царюватиме над домом Якова повіки та й царству його не буде кінця». Марія ж сказала: «Як же це станеться, коли я мужа не знаю». Відповів архангел: «Дух Святий найде на тебе й сила Всевишнього окриє тебе, — тим-то й Святе, що народиться, назветься — Син Божий. У Бога нема неможливого.» І сказала Марія: «Я раба Господня, нехай буде мені по слову твоєму».

В Назареті, на тому місці, де Архангел Гавриїл благовістив Діву Марію, побудований храм в пам'ять Благовіщення Богородиці.

 

Днесь спасіння нашого начало і від віку таїнства явління. Син Божий сином Діви стається і Гавриїл благодать благовістує. Тому й ми з ним до Богородиці закличмо: Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.

Непереможній Владичиці на честь перемоги ми, врятовані від лиха, вдячно співаємо Тобі, раби Твої, Богородице. А Ти, що маєш силу нездоланну, від усяких нас бід охорони, щоб взивати Тобі: Радуйся, Невісто неневісная.

 

Акафіст Благовіщенню Пресвятої Богородиці

 

Яндекс.Метрика